02 червня 2025 року Справа № 280/2244/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (69126, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3, ЄДРПОУ 37612054) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
27 березня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати дії Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради щодо неприсвоєння окремої поштової адреси ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 за 21/10 домоволодіння протиправними;
зобов'язати Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради присвоїти поштову адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_2 за 21/100 домоволодіння або 131/2.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач є власницею 21/100 домоволодіння по АДРЕСА_3 . Позивачка звернулася до відповідача щодо присвоєння її майну поштової адреси, але отримала відмову. У зв'язку із викладеним позивач звернулася з даним позовом до суду та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 04.04.2025 виправлено описку у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №280/2244/25.
17 квітня 2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що відповідно до рішення міської ради від 26.06.2019 №48 Департамент з 01.07.2019 приймає рішення про присвоєння/зміну/анулювання адрес об'єктам будівництва та об'єктам нерухомого майна, керуючись в роботі статтями 261 - 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які набули чинності 01.12.2020 і Порядком присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690. Звертаючись із заявою від 31.01.2025 про присвоєння адреси новозбудованому об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 не надала жодного документа для можливості розгляду зазначеного питання. Листом від 10.02.2025 №05-13/Ш-0040 Департамент повідомив ОСОБА_1 про те, що повернутись до розгляду її заяви буде можливим тільки після отримання відповідних документів. Крім того зазначено, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.12.1989 №З-5430, ОСОБА_1 належить 21/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Для присвоєння адреси квартирі за зазначеною адресою необхідно змінити цільове призначення об'єкта нерухомого майна, а саме виконати його реконструкцію. 11.02.2025 та 12.02.2025 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту повторно з заявою про присвоєння адреси новозбудованому об'єкту нерухомого майна - квартирі АДРЕСА_5 . Департаментом була надана ґрунтовна відповідь щодо неможливості присвоєння адреси квартирі в індивідуальному житловому будинку. Відповідно до наданої позивачем довідки 04-19/16188 від 13.12.2016 про реєстрацію місця проживання особи - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 - квартира в довідці не зазначена. Таким чином, діючим законодавством не передбачено правового механізму зміни статусу частини житлового будинку на квартиру в будь-який інший спосіб, ніж здійснити реконструкцію в цілому з урахуванням прав співвласників даного об'єкту нерухомого майна. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем 25.04.2025 надано до суду відповідь на відзив.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 12.09.2009.
За даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.1993 справа №199г позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про розподіл порядку користування земельною ділянкою задоволено, розподілено житловий будинок АДРЕСА_3 згідно варіанта І висновку технічної експертизи від 02.10.1991, доповненнями від 28.10.1992, виділено у власність ОСОБА_1 на 21/100 частини в житловому будинку на суму 1344 крб в будинку А-І жилі кімнати І-4=7,3 кв.м., І-5=9,3 кв.м. в службовій прибудові а-І частину коридору І-2=1,3 кв.м., ванну І-3=2,4 кв.м. на суму 248 крб, 1/2 частину водопроводу на суму 80 крб, загальною вартістю 1672 крб, що більше належної їй на 321 крб., стягнуто з ОСОБА_1 321 крб в рахунок різниці вартості частки, визначено порядок користування земельною ділянкою, виділено ОСОБА_1 на 21/100 частку земельної ділянки № ІІІ площею 156 кв.м., земельну ділянку №ІІ площею 37 кв.м. залишено у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Також, вказаним рішенням у власність ОСОБА_2 виділено на 63/10 частини в житловому будинку А-1 жилі кімнати І-7=12,2 кв.м., І-6=15,7 кв.м. на суму 2283 крб, частину сіней а-І=465 крб, сіни а І на суму 288 крб, погреб на суму 146 крб, ганок на суму 71 крб, сарай Б на суму 207 крб, вбиральню Е на суму 79 крб, ? частину водопроводу на суму 81 крб, огорожу № І на суму67 крб, ? огорожі № 4 на суму 45 крб, загальною вартістю 3732 крб., виділено ОСОБА_2 на 63/100 земельну ділянку № І? площею 468 кв.м.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2001 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково, визначено порядок користування земельною ділянкою, розміщеним за адресою: АДРЕСА_3 наступним чином (відповідно до схеми п'ятого варіанту висновку технічної експертизи): ОСОБА_4 на 63/100 частини виділити земельну ділянку S-1 площею 436 кв.м., що менше належного на 155 кв.м; ОСОБА_1 на 21/100 частку виділити земельні ділянки S-2 площею 41 кв.м. та S-3 площею 130 кв.м., загальною площею 171 кв.м.; ОСОБА_3 на 4/25 частки виділити земельну ділянку S-4 площею 282 кв.м., що більше належного на 155 кв.м.; в спільне користування співвласникам ОСОБА_4 , ОСОБА_1 виділити земельну ділянку S-5 площею 9 кв.м; у спільне користування співвласникам ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виділити земельну ділянку S-6 площею 8 кв.м; у спільне користування співвласникам ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виділити земельну ділянку S-7 площею 45 кв.м; стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 по 155,85 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
31 січня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання поштової адреси на новоутворений об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , що виник в результаті рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.1993 на 21/100 домоволодіння.
Листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 10.02.2025 № 05-13/Ш-0040 позивачці роз'яснено, що для вирішення питання щодо присвоєння адреси квартирі необхідно змінити її цільове призначення та подати відповідний пакет документів.
12 лютого 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради до якої додала: копію дозволу Шевченківської районної ради народних депутатів від 09.08.1994 № 41, копію технічного паспорту, копію рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.1993.
Листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 11.03.2025 № 05-13/Ш-0068 відповідачем вказано, що об'єкти нерухомого майна такі, як квартира у будинку квартирного типу та індивідуальний житловий будинок, є різними за типом об'єктами, що не можуть існувати фізично одночасно. При цьому звернути увагу на правову сторону в цих питаннях - об'єкт цивільних прав. У випадку, коли об'єктом цивільних прав є індивідуальний житловий будинок, то щодо цього будинку виникають права та обов'язки. Якщо об'єктом цивільних прав є квартира, то саме квартира, як частина від цілого, є самостійним об'єктом цивільних прав. Водночас, сам житловий будинок, у якому є самостійні об'єкти цивільних прав, не може бути об'єктом цивільного обороту. Таким чином у об'єкта цивільних прав - квартири не можуть бути прибудовані сіни (літ.а2), бути в користуванні дворові будівлі та споруди і надана земельна ділянка. Також, роз'яснено, що беручи до уваги, що нинішнім законодавством не передбачено правового механізму зміни статусу частини житлового будинку на квартиру в будь який інший спосіб ніж здійснити реконструкцію в цілому з урахуванням прав співвласників даного об'єкту нерухомого майна, пропонуємо звернутись до суду для вирішення зазначеного питання.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до статті 5 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно зі статтею 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За змістом пункту 1-1 частини першої статті 37 Закону №280/97-ВР в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямованість на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI)
Частиною п'ятою статті 26-3 Закону №3038-VI визначено, що адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:
- виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;
- місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.
Частиною першою статті 51 Закону №280/97-ВР визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Вказані норми надають радам можливість делегування деяких власних повноважень до своїх виконавчих органів.
Отже, виконавчий комітет визначено як орган, що приймає рішення про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 26-3 Закону №3038-VI адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Відповідно до частини четвертої статті 26-3 Закону №3038-VI реквізитами адреси є: 1) назва держави (Україна); 2) назва адміністративно-територіальної автономії у складі України - для об'єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим; 3) назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя); 4) назва району - для населених пунктів районного підпорядкування; 5) назва населеного пункту, а для об'єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об'єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об'єднаної територіальної громади); 6) назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об'єкта (за наявності); 7) назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності); 8) номер об'єкта (будинку, будівлі, споруди); 9) номер корпусу - для об'єктів, які складаються з декількох корпусів; 10) номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна (за наявності).
Згідно з частиною третьою статті 26-4 Закону №3038-VI присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.
Частиною п'ятою статті 26-4 Закону №3038-VI встановлено, що для присвоєння адреси подаються такі документи:
1) заява про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва або закінченого будівництвом об'єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об'єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
3) генеральний план об'єкта будівництва (у разі спорудження об'єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва;
4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;
7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.
Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником).
За змістом частини сьомої статті 26-4 Закону №3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси:
1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
Рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси повинно додатково містити відомості про місце розташування об'єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт (у разі присвоєння адреси щодо об'єкта будівництва), або документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (у разі присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта).
Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
Частиною восьмою статті 26-4 Закону №3038-VI встановлено виключні підстави для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси.
Так, підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси є:
1) подання неповного пакета документів;
2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;
3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об'єкта будівництва;
4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.
Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.
Порядком присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна № 690 (далі - Порядок № 690), прийнятим Кабінетом Міністрів України 07.07.2021 на розвиток положень Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", затверджено єдину процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об'єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об'єкта, які є самостійними об'єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).
Порядком № 690 визначено, що органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів будівництва, об'єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п'ятої статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - уповноважені органи з присвоєння адрес).
За частиною 5 ст. 26-3 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:
виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;
місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.
Згідно з п. 3-1 Порядку № 690 документи для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси подаються уповноваженим органом з присвоєння адрес:
виключно в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
особисто через центр надання адміністративних послуг або в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення центру надання адміністративних послуг - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).
Як встановлено судом, позивач звернулася до відповідача з проханням надати поштову адресу об'єкту нерухомого майна, який виник на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.1993 справа № 199г в частині виділу у власність ОСОБА_1 на 21/100 частини в житловому будинку (як вказує позивач «домоволодіння») АДРЕСА_3 .
Тобто, звертаючись до відповідача позивач мав на меті присвоїти поштову адресу частині будинку АДРЕСА_3 , що напряму суперечить вимогам статті 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами 1, 2 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Згідно з частиною 2 статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Для ідентифікації об'єктів нерухомого майна та відокремлення об'єктів нерухомості серед інших Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок) визначено подання документа, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси (пункт 54 Порядку).
Отже, у разі утворення двох самостійних об'єктів їм має бути присвоєна окрема адреса уповноваженими на те органами.
З аналізу вказаних норм вбачається, що присвоєння окремої поштової адреси можливе, в тому числі, в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що у випадку виділення частини нерухомого майна в натурі, такому нерухомому майну має присвоюватись адреса.
При цьому, для присвоєння адреси виділеному в натурі нерухомому майну мають бути дотримані визначені чинним законодавством умови та наявні підстави.
Зокрема, адреса не присвоюється будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною.
В даному випадку, позивачці на підставі рішення суду виділено у приватну власність 21/100 майна - частини в житловому будинку (в будинку А-І жилі кімнати І-4=7,3 кв.м., І-5=9,3 кв.м. в службовій прибудові а-І частину коридору І-2=1,3 кв.м., ванну І-3=2,4 кв.м. на суму 248 крб, 1/2 частину водопроводу), як окреме індивідуально визначене майно. Іншу частину 63/100 майна, в тому числі в будинку А-І виділено іншому власнику.
Відповідно пунктів 147-152 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №488, визначення технічної можливості поділу, об'єднання або виділу не здійснюється для об'єктів нерухомого майна, до складу яких входять об'єкти, побудовані без дотримання вимог законодавства у сфері будівництва.
Визначення технічної можливості поділу об'єкта (об'єктів) нерухомого майна, в яких оформлено право власності на земельні ділянки (у разі спільної власності на земельну ділянку), розглядаються лише після визначення можливості поділу такої земельної ділянки відповідно до законодавства.
Земельна ділянка, яка буде віднесена до кожного новоутвореного самостійного об'єкта, повинна мати самостійний виїзд на вулицю (провулок, площу тощо) завширшки не менше 3,5 метра або можливість організації спільного заїзду. Для догляду за будівлями і проведення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1 метра. Не допускається, щоб земельна ділянка або її частини належали одночасно до двох (або більше) новоутворених самостійних об'єктів.
Не допускається під час визначення технічної можливості поділу, об'єднання або виділу надання одному або кільком співвласникам лише допоміжних приміщень житлового будинку або господарських (присадибних) будівель та споруд і їх частин.
Визначення технічної можливості поділу, об'єднання або виділу щодо об'єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності, проводиться за згодою всіх співвласників.
Під час виконання робіт з визначення технічної можливості поділу, об'єднання або виділу виконавцем аналізується склад об'єкта (об'єктів) нерухомого майна (кількість основних житлових будинків, будівель, споруд господарських (присадибних) будівель та споруд, що є приналежністю до об'єкта нерухомого майна), його характеристики та у разі, коли об'єкт (об'єкти) нерухомого майна перебуває у спільній власності та щодо нього відсутні нотаріально посвідчений договір чи рішення суду щодо порядку користування житловими будинками, господарськими (присадибними) будівлями та спорудами, беруться до уваги заяви всіх співвласників.
Під час розгляду питання щодо визначення технічної можливості поділу, об'єднання або виділу, в якому повинно бути враховано, що для надання висновку, в якому підтверджується технічна можливість поділу, об'єднання або виділу, новоутворені об'єкти повинні відповідати законодавству у сфері будівництва.
Житлові будинки садибного типу, садові, дачні будинки можуть бути поділені, якщо вони складаються з двох або більше окремих будинків, які матимуть окремий вихід на вулицю. При цьому повинні утворитися самостійні об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять цілісні будинки з допоміжними господарськими будівлями.
Кожен об'єкт нерухомого майна, який в результаті поділу утворює самостійний об'єкт, повинен повністю належати на праві власності одному або декільком власникам.
Враховуючи, що в даному випадку, частка кожного із співвласників складається з приміщень у житловому будинку і не утворює самостійний об'єкт нерухомого майна, відповідачем правомірно зроблено висновок і повідомлено позивача, що надати окремі адреси таким об'єктам не вбачається можливим.
Доказів того, що об'єкт, якому позивачка просить присвоїти адресу є самостійним об'єктом нерухомого майна, якому відповідно до вимог ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» присвоюється адреса, позивачкою не надано.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у присвоєнні поштової адреси частині будинку по АДРЕСА_3 діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, оскільки нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прямо передбачено неможливість присвоєння окремої адреси частині майна, відтак, підстави для визнання дій/бездіяльності відповідача протиправними - відсутні .
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а отже не підлягають задоволенню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (69126, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3, ЄДРПОУ 37612054) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 червня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз