02 червня 2025 року Справа № 640/12661/20 ЗП/280/689/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 31-Б)
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення подільської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення подільської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні та надані допомоги при народженні дитини.
Відповідач не погоджується з доводами позивача та зазначає, що оскільки позивачка звернулася до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, у останнього не було законодавчих підстав для призначення їй цієї допомоги. В задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
25.03.2025 матеріали адміністративної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Конишевій О.В.
Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято до провадження справу № 640/12661/20 (провадження ЗП/280/689/25), призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 26.05.2025 замінено відповідача по справі на Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.
Враховуючи, що суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В. перебувала у відпустці з 26.05.2025 по 01.06.2025, справа розглядається першого робочого дня.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
19.02.2020 до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява про призначення усіх видів соціально допомоги, компенсацій та пільг щодо призначення державної допомоги при народженні дитини та держаної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами. До заяви долучено:
копію документу, що посвідчує особу позивача та підтверджує факт визнання її особою, яка потребує додаткового захисту;
копію довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
копію довідки про звернення за захистом в Україні;
письмове пояснення позивача до Заяви про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми (допомоги при народженні дитини).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину ОСОБА_2 .
Згідно з наданим документом, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту серії СР № 000804, виданого 20.01.2020 Державної міграційною службою України, рішення про визнання позивача особою, яка потребує додаткового захисту, прийнято 31.10.2019 № 383-19.
Зважаючи на те, що звернення від позивача за призначенням державних допомог надійшло більш ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, позивачу відмовлено у призначенні державної допомоги при народженні дитини та державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.
Позивач не погоджуючись з відмовою у призначенні допомоги при народженні дитини звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Відповідно до ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей встановлено Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (Закон № 2811-XII).
Частинами 1, 2 ст. 1 Закону № 2811-XII визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 3 Закону № 2811-XII призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям; 5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.
Статтею 10 Закону №2811-XII встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону № 2811-XII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Даний перелік документів є вичерпним.
Допомога батькам при народженні дитини призначається без подання документів, передбачених частинами першою та другою цієї статті, якщо відомості, необхідні для її призначення, надійшли у порядку міжвідомчої електронної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини.
Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Аналогічні положення викладені п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (Порядок №1751), відповідно до яких допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Так, відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач додала пакет документів на обґрунтування пропуску 12 місячного терміну з дня народження дитини, проте повідомлення про відмову в призначенні соціальної допомоги від 10.03.2020 не містить жодних обґрунтувань надання оцінки таким документам.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Так, факт визнання позивача особою, яка потребує додаткового захисту підтверджується посвідченням Державної міграційною службою України серії НОМЕР_2 виданого 20.01.2020 (рішення про визнання позивача особою, яка потребує додаткового захисту, прийнято 31.10.2019 № 383-19).
Із заявою про призначення допомоги при народженні дитини позив звернулась 14.02.2020 (надійшло до відповідача 19.02.2020).
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у позивачки були об'єктивні причини пропуску строку звернення до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Крім того, наслідки взагалі будь-якої правової поведінки батьків дитини об'єктивно не можуть бути визнані вагомими причинами для позбавлення самої дитини потенційно належних їй грошових виплат від Держави України, у разі належності до громадянства цієї країни.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 07.04.2020 року у справі №226/450/17.
При цьому, передбачене ч.7 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.12 Порядку №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін не може бути поновленим при наявності поважних причин.
Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У даній справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народженні дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем не спростовано письмовими доказами право позивача на отримання допомоги при народженні дитини та не надано письмових доказів у підтвердження отримання вже такої допомоги батьком дитини.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 31-Б, код ЄДРПОУ 37393782) -задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, які полягають у відмові в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 31-Б, код ЄДРПОУ 37393782).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 02.06.2025.
Суддя О.В. Конишева