26 травня 2025 рокуСправа №160/6074/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/6074/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), до відповідача-3: Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), до відповідача-4: Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
24 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , до відповідача-3: Військової частини НОМЕР_4 , третя особа: ОСОБА_2 , яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/6074/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
06 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд:
1) у відповідності до статті 5 пункту 3 КАСУ визнати протиправними дії (по порушенню прав позивача які передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України, зазначені у позові нижче як обставини 5-16 і підтвердженими відповідними зазначеними і доданими доказами) та зобов'язати утриматися від вчинення дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо порушення Конституційних прав позивача які закріплені та не можуть бути обмежені під час дії правового режиму воєнного стану, а саме права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Права позивача які порушені відповідачами: право на життя, право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань, право на повагу до гідності, піддано катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, без вільної згоди піддано медичним іншим дослідам, право на свободу та особисту недоторканність, право триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, право бути невідкладно повідомленим про мотиви арешту чи затримання, право роз'яснення права та надання можливості з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника, право у будь який час оскаржити в суді своє затримання, не повідомлено родичів заарештованого чи затриманого, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, право знати свої права і обов'язки, право на професійну правничу допомогу, право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, право доказу вини в законному порядку і встановленню обвинувального вироку суду, право не доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, зобов?язання відбувати військову службу відповідно до закону, зобов'язання відносно позивача з боку відповідачів неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, порушено присягу посадовими особами відповідача. Зобов?язати відповідача утриматися від вказаних дій;
2) у відповідності до статті 5 пункту 3 визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо порушення процедури проведення мобілізації (не надано роз?яснень щодо прав та обов?язків військовозобов?язаного, порушено вимоги законодавства щодо персональних даних, не надано можливість надати медичні документи про наявність хронічних захворювань, не надано можливості надати документи про можливість отримання відстрочки від мобілізації у зв?язку з постійним доглядом за особою інвалідом другої групи - вимога якої викладена у обставинах 5-16 і була проігнорована, не отримано згоду на медичний огляд і дослідження, не проведено медичний огляд і не взято необхідні аналізи і дослідження, внесено фальсифіковані дані про особу - зріст, вага, група крові, резус фактор крові, вчинено дії по катуванню) регламентованою законодавством України та зобов'язати утриматися від вчинення цих дій. Зобов?язати відповідача утриматися від вказаних дій;
3) визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зарахування позивача, до категорії придатності до військової служби - придатний;
4) визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо створення (фальсифікації наведеної у неї інформації) та підписання картки обстеження та медичного огляду позивача та зобов'язати утриматися від вчинення цих дій у відповідності до статті 5 пункту 3 КАСУ;
5) у відповідності до статті 5 пункту 2 КАСУ визнати протиправними та скасувати довідку військово-лікарської комісії №314/08 від 20 грудня 2024 року яка створена ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
6) у відповідності до статті 5 пункту 2 КАСУ визнати протиправними та скасувати мобілізаційне розпорядження стосовно позивача від 20 грудня 2024 року яке створено ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
7) у відповідності до статті 5 пункту 2 КАСУ визнати протиправними та скасувати акт про відмову позивачем від підписів у документах від 20 грудня 2024 року який створено ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
8) у відповідності до статті 5 пункту 3 КАСУ визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних позивача до реєстру Оберіг у якості військового, зобов?язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 видалити запис у реєстрі Оберіг, що встановлює позивачу статус військового;
9) у відповідності до статті 5 пункту 2 КАСУ визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо присвоєння позивачеві військового звання солдат, замість присвоєння військового звання молодшого лейтенанту запасу або рекрута та скасувати документ яким таку дію зроблено;
10) у відповідності до статті 5 пункту 5 КАСУ встановити наявність компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі статті 5 пунктів 4 («До військових звань громадян України, які перебувають у запасі чи у відставці або проходять службу у військовому резерві, додаються слова відповідно "запасу", "у відставці" або «резерву».") та 5 («Присвоєння військових звань та пониження у військовому званні військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, переатестація осіб, які мають спеціальні звання або класні чини, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військові звання присвоюються довічно. Позбавлення військових звань та поновлення у військовому званні здійснюються за рішенням суду.») Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та підпункту 8 пункту 50 ПОЛОЖЕННЯ про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (8) військовослужбовцям рядового складу, сержантського та старшинського складу, які під час дії воєнного стану проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, мають вищу освіту ступеня магістра або прирівняну до неї згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу XV Закону України "Про вищу освіту" вищу освіту, та мають досвід роботи на керівних посадах на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності не менше двох років, з одночасним призначенням на посади осіб офіцерського складу з урахуванням потреби в офіцерах відповідної спеціальності.) що до присвоєння позивачеві військового звання молодшого лейтенанту запасу та(або) здійснення інших необхідних дії для цього виконання;
11) у відповідності до статті 5 пункту 2 КАСУ визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття наказу по особовому складу про зарахування позивача в команду на відправку № (наразі не відомо) до військової частини НОМЕР_4 та скасувати його у цій частині;
12) у відповідності до статті 5 пункту 3 КАСУ визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вручення позивачу у якості військовозобов?язаного повістки на відправку із зарахуванням до військової частини НОМЕР_4 та зобов'язати утриматися від вчинення цих дій;
13) у відповідності до статті 5 пункту 5 КАСУ встановити наявність компетенції та при її наявності зобов?язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни у облікові документи позивача, у відповідних реєстрах у відповідності із законодавством та видати позивачу військово-обліковий документ;
14) у відповідності до статті 5 пункту 4 КАСУ визнати протиправною бездіяльність на вимоги позивача про розгляд документів, які надають йому права та зобов?язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути документи позивача, що надають йому право на відстрочку від мобілізації у зв?язку з постійним доглядом за особою інвалідом другої групи;
15) у відповідності до статті 5 пункту 4 КАСУ визнати протиправною бездіяльність на вимоги позивача про розгляд документів, які надають йому права та зобов?язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути документи позивача, що надають йому право виплат у зв?язку з мобілізацією;
16) у відповідності до статті 5 пункту 4 КАСУ визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України що до реагування на звернення позивача що до кваліфікації протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо катування позивача та не надання ними необхідної медичної допомоги та зобов?язати її вчинити диш по захисту порушених прав позивача або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
17) у відповідності до статті 5 пункту 3 КАСУ визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_4 щодо катування позивача та не надання ними необхідної медичної допомоги та зобов?язати їх утриматися від таких дій або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
18) у відповідності до статті 5 пункту 5 КАСУ встановити наявність компетенції та зобов?язань відповідно до законодавства та у разі їх наявності зобов'язати командира військової частини НОМЕР_4 нарахувати і виплатити належні позивачу кошти разової матеріальної допомоги та щомісячного грошового забезпечення (позивача було передано до військової частини але не забезпечено його матеріальні права, які регламентовано у зв?язку із такими діями, що має ознаки рабства) - або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
19) у відповідності до статті 5 пункту 5 КАСУ встановити наявність компетенції та зобов?язань відповідно до законодавства та у разі їх наявності зобов'язати ( у відповідь на звернення позивача у вигляді рапортів, звернення що до надання армія айди ігноруються) у відповідь на вимоги позивача та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_4 розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби задля надання постійного уходу за інвалідом другої групи ОСОБА_3 1966 року народження, який є дядьком позивача та в якого позивач є єдиним родичем, який може здійснювати такий догляд - або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
20) у відповідності до статті 5 пункту 5 КАСУ встановити наявність компетенції та зобов?язань відповідно до законодавства та у разі їх наявності зобов?язати командира військової частити НОМЕР_4 виключити відповідача із списків особового складу військової частини - або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
21) у відповідності до статті 5 пункту 6 КАСУ зобов?язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 відшкодувати шкоду заподіяну людині-позивачу шляхом компенсації понесених витрат на лікування, не отриманого у наслідок правопорушення доходу, моральної шкоди, витрат на юридичну допомогу- або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
22) у відповідності до статті 5 пункту 6 КАСУ зобов?язати командира військової частити НОМЕР_4 відшкодувати шкоду заподіяну людині-позивачу у зв?язку з його діями та/або бездіяльністю, яка направлена на позбавлення позивача як людини, його життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, які визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та такі рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що вчинено ними всупереч міжнародному та українському законодавству. Відшкодування здійснити солідарно з усіх відповідачів у рівних пропорціях - або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
23) у відповідності до статті 5 пункту 4 КАСУ визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати керівництво установ відповідачів притягнути до відповідальності усіх причетних до порушення конституційних прав позивача- або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
24) у відповідності до статті 5 пункту 3 КАСУ визнати протиправними дії (побиття, порушення майнових прав, ненадання необхідної медичної допомоги, які зазначені у позові нижче як обставини та причетні особи 17-26 і підтвердженими відповідними зазначеними і доданими доказами) посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо порушення Конституційних прав позивача які закріплені та не можуть бути обмежені під час дії правового режиму воєнного стану, а саме права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Права позивача які порушені відповідачами: право на життя, право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань, право на повагу до гідності, піддано катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, без вільної згоди піддано медичним іншим дослідам, право на свободу та особисту недоторканність, право триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, право бути невідкладно повідомленим про мотиви арешту чи затримання, право роз'яснення права та надання можливості з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника, право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання, не повідомлено родичів заарештованого чи затриманого, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, право знати свої права і обов'язки, право на професійну правничу допомогу, право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, право доказу вини в законному порядку і встановленню обвинувального вироку суду, право не доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, зобов?язання відбувати військову службу відповідно до закону, зобов'язання відносно позивача з боку відповідачів неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, порушено присягу посадовими особами відповідачей - або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист. Зобов?язати відповідача утриматися від вказаних дій;
25) у відповідності до статті 5 пункту 3 КАСУ визнати протиправними дії (ненадання необхідної медичної допомоги, тримання у нелюдських умовах у рабському становищі та катуванні які зазначені у позові нижче як обставини та причетні особи 18-35 і підтвердженими відповідними зазначеними і доданими доказами) посадових осіб Військова частина НОМЕР_4 щодо порушення Конституційних прав позивача які закріплені та не можуть бути обмежені під час дії правового режиму воєнного стану, а саме права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Права позивача які порушені відповідачами: право на життя, право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань, право на повагу до гідності, піддано катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, без вільної згоди піддано медичним іншим дослідам, право на свободу та особисту недоторканність, право триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, право бути невідкладно повідомленим про мотиви арешту чи затримання, право роз'яснення права та надання можливості з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника, право у будь який час оскаржити в суді своє затримання, не повідомлено родичів заарештованого чи затриманого, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, право знати свої права і обов'язки, право на професійну правничу допомогу, право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, право доказу вини в законному порядку і встановленню обвинувального вироку суду, право не доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, зобов?язання відбувати військову службу відповідно до закону, зобов'язання відносно позивача з боку відповідачів неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, порушено присягу посадовими особами відповідачей - або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист. Зобов?язати відповідача утриматися від вказаних дій;
26) у відповідності до статті 5 пункту 6 КАСУ зобов?язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 відшкодувати моральну шкоду заподіяну третій особі ( ОСОБА_2 сину позивача) у розмірі 50 000 гривень;
27) у відповідності до статті 5 пункту 6 КАСУ зобов?язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 відшкодувати моральну шкоду заподіяну третій особі ( ОСОБА_2 сину позивача) у розмірі 50 000 гривень або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
28) у відповідності до статті 5 пункту 6 КАСУ зобов?язати командира Військової частина НОМЕР_4 відшкодувати моральну шкоду заподіяну третій особі ( ОСОБА_2 сину позивача) у розмірі 50 000 гривен - або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист;
29) у відповідності до статті 5 пункту 5 КАСУ з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення позову до остаточного вирішення адміністративного спору встановити відсутність компетенції ДБР, НПУ, Прокуратури що до вчинення дій (відкривати карну справу стосовно можливих незаконних дій позивача та інше), що можуть перешкоджати розгляду цього позову по суті і винесення рішення - або у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав позивача - позивач просить суд скористатися правом суду захистити право позивача в інший спосіб що забезпечує ефективний його захист.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність мобілізації позивача в аспектах, порушених у предметі та підставах позову. В зв'язку з заявленою кількістю позовних вимог детальний виклад їх обґрунтування наведено при розгляді кожної з таких вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №160/6074/25 задоволено, визнано поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/6074/25, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6074/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи відмовлено. Залучено до участі у справі №160/6074/25 в якості четвертого відповідача Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 , витребувано докази у справі.
20 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Пояснення стосуються виконання позивачем обов'язку направити позовну заяву з додатками відповідачу-4.
24 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивач не зазначив в чому саме полягають протиправні дії або бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо порушення Конституційних норм та які саме дії чи бездіяльність відповідача були направлені на позбавлення ОСОБА_1 життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки та не надав обґрунтований розрахунок суми заподіяної шкоди, не зазначив яку саме шкоду заподіяно позивачу матеріальну чи моральну. З огляду на викладене ІНФОРМАЦІЯ_5 без зазначення в позові конкретних дій або бездіяльності посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо порушення Конституційних норм, яка на думку позивача є незаконною чи протиправною, позбавлений можливості заперечити їх. Крім того вимога про відшкодування моральної шкоди начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 заподіяну позивачу та третій особі ОСОБА_2 не може бути задоволена не тільки з причини її необґрунтованості але, й з тієї причини, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 не зазначений як відповідач у цій справі, більше того посадова особа є неналежним відповідачем за цією категорією справ. Також слід зазначити, що позивач просить стягнути шкоду заподіяну ОСОБА_2 , однак не зазначає що це за особа і яке відношення має ця особа до справи в чому полягає спричинена йому шкода, крім того ОСОБА_2 , самостійні вимоги щодо предмету спору не заявляв, а в його інтересах позов ніхто не подавав.
31 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що у період перебування Позивача у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , жодних заходив морального чи фізичного впливу на нього, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 не застосувались. Доступ до туалету, води та для задоволення інших особистих потреб людини надавався. Позивач вважає, нібито посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_6 порушили його право на життя. Але він безпідставно намагається зловживати правами та свободами громадян України, оскільки жодного затримання та примусового тримання під вартою не відбувалося, оскільки призов на військову службу за мобілізацією апріорі не є виключно добровільним і передбачає заходи впливу з боку держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_7 , органів поліції та інших установ й організацій, що передбачає оповіщення, доставку військовозобов'язаних, тощо. Невідомо яким саме «медичні досліди» проводили працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 над Позивачем та в чому вони відображалися, оскільки таке твердження позивача є дещо некоректним та надуманим. Що стосується тримання під вартою, повідомляємо наступне, тримання під вартою - є запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного чи обвинуваченого шляхом поміщення його установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму такій установи. Нічого подібного з Позивачем не відбувалося, оскільки призов на військову службу під час мобілізації на особовий період передбачає підпорядкування особи вимогам чинних статутів Збройних Сил України. Висловлювання Позивача відносно прав підозрюваних та обвинувачених осіб не можна прийняти, оскільки ТЦК та СП не є установою уповноваженою висувати підозру та обвинувачення, не проводить слідчі дії та допити вищевказаних осіб. Позивач не подавав заяву у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів на незаконні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 або про перевищення ними своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не взмозі перебирати на себе повноваження цього органу. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Така позиція ІНФОРМАЦІЯ_6 з цього питання знаходить свою підтримку у Постанові Третього апеляційний адміністративний суд від 12 лютого 2025 року по справі № 160/28420/24, Постанові Закарпатського апеляційного суду від 14.11.2024 року по справі № 307/1170/24. Позивач мав можливість під час проходження ВЛ надати лікарям усі відомості щодо наявності у нього хворіб, які перешкоджають йому проходити військову службу за призовом під час мобілізації. У разі, якщо Позивач вважає, що його стан здоров'я перешкоджає його службі у Збройних Силах України, то відповідно до вимог діючого законодавства України, він не позбавлений права звернутися з відповідним рапортом до командування військової частини, у якої він проходить військову службу, щодо направлення його на ВЛК для встановлення ступеню придатності до військової служби. Рішення про звільнення військовослужбовця зі служби приймає не ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким його призване на військову службу, а командування військової частини, у якої він проходить службу. Щодо висловлювання Позивача про можливість та необхідність присвоювання йому військового звання «молодший лейтенант», повідомляємо, що Позивачем не було надано до ІНФОРМАЦІЯ_6 жодних відомостей про те, що під час навчання у вищому учбовому закладі він закінчив військову кафедру та має необхідний рівень кваліфікації. Наявність вищої освіти не є підставою для присвоювання офіцерського звання. Позивач не звертався до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією, як того вимагають вимоги ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому його вимога «зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути документи позивача, що надають йому право на відстрочку від мобілізації у зв'язку з постійним доглядом за особою інвалідом другої групи» не можна прийняти до уваги, оскільки жодних документів та заяв Позивачем не надавалося. Невідомо про які виплати у зв'язку з мобілізацією пише Позивач у своєму позові, тому ця вимога, на думку ІНФОРМАЦІЯ_6 не підлягає задоволенню. Що стосується лікування, яке проходив Позивач, то відповідно до роз'яснення Міністерства оборони України щодо надання медичної допомоги військовослужбовцям у закладах охорони здоров'я, які не належать до сфери Міністерства оборони України від 27.08.2019 року, у випадках, коли військовослужбовець потребує екстреної (невідкладної) медичної допомоги, він має право самостійно звернутися за медичною допомогою до найближчих закладів охорони здоров'я, в тому числі зателефонувавши до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103. При цьому військовослужбовець повинен повідомити медичним працівникам про те, що він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України та доповісти безпосередньому командиру (начальнику). Як стверджу Позивач, він є військовослужбовцем, оскільки просить суд звільнити його від сплати судового збору. Але вимоги Позивача виключити його зі списків особового складу військової частини, де він повинен проходити службу, насправді є лише зловживанням правами. Вимоги Позивача щодо компенсації моральної шкоди третій особі не підлягають задоволенню, оскільки вищевказана особа не позбавлена права самостійно звернутися до суду з відповідним позовом. Окрім цього, не надано жодних доказів наявності такій моральної шкоди та невідомо у чому вона є. Відносно наявності у Позивача, під час огляду судово-медичним експертом синців, повідомляємо наступне: Під час знаходження у ІНФОРМАЦІЯ_8 до Позивача не було застосовано незаконних мір фізичного чи психологічного впливу, про що свідчать його фото, які наявні на картці медичного огляду від 20.12.2024 року. Також наявність на тілі Позивача фізичних ушкоджень не відображена в висновку ВЛК (протокол військоволікарської комісії № 314/08 від 20.12.2024р). На цей час Позивач, оскільки пройшов лікування та виписаний з лікарні, повинен повернутися до місця служби.
31 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву на виконання ухвали, яка надійшла від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». До заяви долучено витребувані судом документи.
04 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що твердження відповідача: «Жодних доказів, нібито доданих Позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_9 не має. Відсутні такі докази також у системі «Електронний суд».» не відповідає дійсності, свідчить про некомпетентність посадових осіб відповідача у користуванні ЕСІС або зловживанні правами. Докази наявні в системі - доказ цьому додаток_1 до цієї відповіді позивача на відзив відповідача. Твердження відповідача: «Громадянин ОСОБА_1 , 20.12.2024р. у супроводі працівників Національної поліції України, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військовооблікових даних. … він був направлений для проходження ВЛ (напевно мається а увазі ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_8 та був визнаний придатним до військової служби (протокол військово лікарської комісії № 314/08 від 20.12.2024р).» підтверджує протиправність дій відповідача оскільки у відповідності до у відповідності до абзацу 3 пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ від 16.05.2024р. № 560 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-п/ed20241004#Text) «Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.». Направлення відповідачем позивача на ВЛК без проходження медичного огляду є протиправним і прямо суперечить законодавству, а також не має належного підтвердження (вручення повістки для проходження медичного огляду під відеозапис, як це передбачає порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації). Також у відповідності до у відповідності до пункту 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ від 16.05.2024р. № 560 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-п/ed20241004#Text) «Військовообліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.» - такий документ позивач мав (Доказ_8 до позову) і надав його відповідачу, що той не спростовує. Твердження відповідача: «Під час проведення звірці військово-облікових даних, відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації у особливий період, відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. (зі змінами та доповненнями), оскільки у нього немає права на відстрочку відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».» не підтверджується ніякими доказами і не обґрунтовується нічим. Також воно спростовується доказом 9, який додано до позову (записом розмови у ТЦК), що свідчить про повне порушення порядку мобілізації і взагалі будь-яких роз?яснень збоку ТЦКСП що до їх дій та прав позивача. Твердження відповідача: «Скарг на стан здоров'я, які не дають йому можливості проходити військову службу у Збройних Силах України від нього не поступало. Лікарі - спеціалісти надали висновок про придатність громадянина ОСОБА_1 до військової служби без обмежень.» не відповідають дійсності і мають бути спростовані показами присутніх свідків ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ). Позивач заявляв клопотання про залучення медичних документів про хронічні хвороби, але його проігнорували, що можуть підтвердити свідки. Також відповідачем не надано ніяких доказів відмови від підпису на рішенні ВЛК позивачем, що передбачено законодавством. Прибуття позивача для уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визнається відповідачем і позивачем і не передбачає направлення позивача на медичний огляд у відповідності до пункту 55 порядку призову та мобілізації. Повістка позивачу не вручалася та відповідач не надав доказів належного оповіщення позивача, що передбачено пунктами 39-41 порядку проведення мобілізації. Відповідного розпорядження керівника ТЦК та СП про необхідність вручення повістки позивачу відповідач не надав, що передбачено порядку проведення мобілізації. Твердження відповідача: «Під час перебування на території ІНФОРМАЦІЯ_6 до Позивача не застосовувалося психологічного та фізичного впливів» не відповідає дійсності і має бути спростовано свідками які вказані в позові. Відбирання у позивача засобів зв'язку з родиною, правозахисниками, тримання за решіткою у казематі без їжі і води і доступу до туалету і ліків є тортурами. Твердження відповідача: «На підставі вищевикладеного, ніякого порушення права Позивача, щодо його персональних даних не відбувалося, оскільки працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 діяли виключно на підставах чинного законодавства України.» Не підтверджуються ніякими доказами (відеофіксація процесу перевірки документів не надається відповідачем). Твердження відповідача: «У період перебування Позивача у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , жодних заходив морального чи фізичного впливу на нього, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 не застосувались. Доступ до туалету, води та для задоволення інших особистих потреб людини надавався. Позивач вважає, нібито посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_6 порушили його право на життя. Але він безпідставно намагається зловживати правами та свободами громадян України, оскільки жодного затримання та примусового тримання під вартою не відбувалося, оскільки призов на військову службу за мобілізацією апріорі не є виключно добровільним і передбачає заходи впливу з боку держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_7 , органів поліції та інших установ й організацій, що передбачає оповіщення, доставку військовозобов'язаних, тощо. Невідомо яким саме «медичні досліди» проводили працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 над Позивачем та в чому вони відображалися, оскільки таке твердження позивача є дещо некоректним та надуманим.» мають бути спростовані свідками і доказами доданими до позову. Також потребує пояснення чим «передбачає заходи впливу з боку держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_7 », якими саме нормами законодавства і які підстави порушення невід'ємного права позивача на свободу і особисту недоторканість. Свавілля не має бути з боку держави. Також має діяти принцип передбачуваності дії законодавства. Твердження відповідача: «Що стосується тримання під вартою, повідомляємо наступне, тримання під вартою - є запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного чи обвинуваченого шляхом поміщення його установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму такій установи. Нічого подібного з Позивачем не відбувалося, оскільки призов на військову службу під час мобілізації на особовий період передбачає підпорядкування особи вимогам чинних статутів Збройних Сил України. Висловлювання Позивача відносно прав підозрюваних та обвинувачених осіб не можна прийняти, оскільки ТЦК та СП не є установою уповноваженою висувати підозру та обвинувачення, не проводить слідчі дії та допити вищевказаних осіб. Позивач не подавав заяву у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів на незаконні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 або про перевищення ними своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків» не підтверджується жодними доказами та має бути спростовано доказами до позову, та показами свідків. Також позивач надав суду докази його і третіх осіб звернення до правоохоронних органів, що до порушення його законних прав, але ці звернення проігноровані і це є предметом позову позивача щодо бездіяльності цих організацій, що здійснюється позивачем. Твердження відповідача: «Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.» є припустимим з точки зору законодавства, але саме відсутність права на направлення на медичний огляд у відповідача оскаржується позивачем. А також процедура медичного огляду фактично не здійснювалася, дані про зріст, вагу, групу крові і ребус фактор позивача не відповідають дійсності, що може бути доказано їх вимірюванням та наданими позивачем медичними документами і що доказує фальсифікацію документів медичного огляду і порушення його порядку проведення. Твердження відповідача: «Позивач мав можливість під час проходження ВЛ надати лікарям усі відомості щодо наявності у нього хворіб, які перешкоджають йому проходити військову службу за призовом під час мобілізації.» не підтверджується жодними доказами та має бути спростовано доказами до позову, та показами свідків. У позивача не має обов'язку мати постійно медичні документи при собі, а факт його присутності у місті Рахів та факт проживання його у місті Кам"янське підтверджує неможливість надання таких документів у місті Рахів, а факт відбирання у позивача засобу зв'язку унеможливлює навіть можливість звернення позивача до третіх осіб для надання таких документів, або надання їх у електронному вигляді. Також відповідачем не надано доказів звернення до ТЦК та СП за місцем військового обліку позивача і підтвердження або спростування його статусу обліку за станом здоров'я, що відповідач мав можливість і зобов'язання зробити, але не здійснив. Твердження відповідача: «У відповідності до п. 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022р. № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», до компетенції начальника ТЦК та СП належить, зокрема, присвоювання громадянам України, призваним на військову службу військового звання. Щодо висловлювання Позивача про можливість та необхідність присвоювання йому військового звання «молодший лейтенант», повідомляємо, що Позивачем не було надано до ІНФОРМАЦІЯ_6 жодних відомостей про те, що під час навчання у вищому учбовому закладі він закінчив військову кафедру та має необхідний рівень кваліфікації. Наявність вищої освіти не є підставою для присвоювання офіцерськогозвання» спростовується зазначеними у позові підставами з повним обґрунтуванням у відповідності до законодавства, що не спростовано відповідачем. Твердження відповідача: «Відносно наявності у Позивача, під час огляду судовомедичним експертом синців, повідомляємо наступне: Під час знаходження у ІНФОРМАЦІЯ_8 до Позивача не було застосовано незаконних мір фізичного чи психологічного впливу, про що свідчать його фото, які наявні на картці медичного огляду від 20.12.2024 року. Також наявність на тілі Позивача фізичних ушкоджень не відображена в висновку ВЛК (протокол військоволікарської комісії № 314/08 від 20.12.2024р).» відповідає дійсності, але позивач не спростовує, що старший команди відправлення капітан ОСОБА_7 , який у відповідності до закону несе повну персональну відповідальність за осіб яких доставляє до військової частини, був присутнім при побитті позивача у ІНФОРМАЦІЯ_7 та не надав йому необхідну медичну допомогу, чим порушив присягу, а також не забезпечив мобілізацію ОСОБА_4 , що збіг під час перевезення під ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідач не спростовує катування позивача під час мобілізації. Позивач вважає необхідним надати покази капітана ОСОБА_8 з цього приводу до суду.
04 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що довіреність представника не має знаків посвідчення належним чином і позивач не вважає належними повноваження представника у розгляді справи. Також не зазначено підстави надання такої довіреності представнику у відповідності до законодавства. Твердження відповідача: «В порушення зазначених норми процесуального права, позивач не зазначив в чому саме полягають протиправні дії або бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо порушення Конституційних норм та які саме дії чи бездіяльність відповідача були направлені на позбавлення ОСОБА_1 життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки та не надав обґрунтований розрахунок суми заподіяної шкоди, не зазначив яку саме шкоду заподіяно позивачу матеріальну чи моральну. З огляду на викладене ІНФОРМАЦІЯ_5 без зазначення в позові конкретних дій або бездіяльності посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо порушення Конституційних норм, яка на думку позивача є незаконною чи протиправною, позбавлений можливості заперечити їх.» Є необґрунтованими та невідповідають дійсності, не підтверджені доказами. У позовній заяві зазначено які саме дії або бездіяльність і які права та інтереси порушено відповідачем з наданням доказів, описом обставин та обґрунтуванням у відповідності до закону. Твердження відповідача: «Крім того вимога про відшкодування моральної шкоди начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 заподіяну позивачу та третій особі ОСОБА_2 не може бути задоволена не тільки з причиниїї необґрунтованості але, й з тієї причини, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 не зазначений як відповідач у цій справі, більше того посадова особа є неналежним відповідачем за цією категорією справ.» має деяку обґрунтованість, тому у позовній заяві вимоги стосовно начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 треба змінити на вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд зауважує, що визнає повноваження представників відповідачів підтвердженими належним чином та приймає подані відзиви. Судом прийнято усі заяви по суті, які надійшли від сторін, що забезпечує повноти та всебічність судового розгляду.
07 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що Твердження відповідача: «Жодних доказів, нібито доданих Позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_9 не має. Відсутні такі докази також у системі «Електронний суд».» не відповідає дійсності, свідчить про некомпетентність посадових осіб відповідача у користуванні ЕСІС або зловживанні правами. Докази наявні в системі - доказ цьому додаток_1 до цієї відповіді позивача на відзив відповідача. Твердження відповідача: «Громадянин ОСОБА_1 , 20.12.2024р. у супроводі працівників Національної поліції України, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військовооблікових даних. … він був направлений для проходження ВЛ (напевно мається а увазі ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_8 та був визнаний придатним до військової служби (протокол військово лікарської комісії № 314/08 від 20.12.2024р).» підтверджує протиправність дій відповідача оскільки у відповідності до у відповідності до абзацу 3 пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ від 16.05.2024р. № 560 Твердження відповідача: «Під час проведення звірці військово-облікових даних, відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації у особливий період, відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. (зі змінами та доповненнями), оскільки у нього немає права на відстрочку відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».» не підтверджується ніякими доказами і не обґрунтовується нічим. Також воно спростовується доказом 9, який додано до позову (записом розмови у ТЦК), що свідчить про повне порушення порядку мобілізації і взагалі будь-яких роз'яснень збоку ТЦКСП що до їх дій та прав позивача. Твердження відповідача: «Скарг на стан здоров'я, які не дають йому можливості проходити військову службу у Збройних Силах України від нього не поступало. Лікарі-спеціалісти надали висновок про придатність громадянина ОСОБА_1 до військової служби без обмежень.» не відповідають дійсності і мають бути спростовані показами присутніх свідків ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ). Позивач заявляв клопотання про залучення медичних документів про хронічні хвороби, але його проігнорували, що можуть підтвердити свідки. Також відповідачем не надано ніяких доказів відмови від підпису на рішенні ВЛК позивачем, що передбачено законодавством. А саме у відповідності до у відповідності до пункту 6-28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ від 16.05.2024р. № 560 Твердження відповідача: «Під час перебування на території ІНФОРМАЦІЯ_6 до Позивача не застосовувалося психологічного та фізичного впливів» не відповідає дійсності і має бути спростовано свідками які вказані в позові. Відбирання у позивача засобів зв?язку з родиною, правозахисниками, тримання за решіткою у казематі без їжі і води і доступу до туалету і ліків є тортурами. Твердження відповідача: «На підставі вищевикладеного, ніякого порушення права Позивача, щодо його персональних даних не відбувалося, оскільки працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 діяли виключно на підставах чинного законодавства України.» Не підтверджуються ніякими доказами (відеофіксація процесу перевірки документів не надається відповідачем). Твердження відповідача: «У період перебування Позивача у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , жодних заходив морального чи фізичного впливу на нього, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 не застосувались. Доступ до туалету, води та для задоволення інших особистих потреб людини надавався. Позивач вважає, нібито посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_6 порушили його право на життя. Але він безпідставно намагається зловживати правами та свободами громадян України, оскільки жодного затримання та примусового тримання під вартою не відбувалося, оскільки призов на військову службу за мобілізацією апріорі не є виключно добровільним і передбачає заходи впливу з боку держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_7 , органів поліції та інших установ й організацій, що передбачає оповіщення, доставку військовозобов'язаних, тощо. Невідомо яким саме «медичні досліди» проводили працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 над Позивачем та в чому вони відображалися, оскільки таке твердження позивача є дещо некоректним та надуманим.» мають бути спростовані свідками і доказами доданими до позову. Також потребує пояснення чим «передбачає заходи впливу з боку держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_7 », якими саме нормами законодавства і які підстави порушення невід'ємного права позивача на свободу і особисту недоторканість. Свавілля не має бути з боку держави. Також має діяти принцип передбачуваності дії законодавства. Твердження відповідача: «Що стосується тримання під вартою, повідомляємо наступне, тримання під вартою - є запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного чи обвинуваченого шляхом поміщення його установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму такій установи. Нічого подібного з Позивачем не відбувалося, оскільки призов на військову службу під час мобілізації на особовий період передбачає підпорядкування особи вимогам чинних статутів Збройних Сил України. Висловлювання Позивача відносно прав підозрюваних та обвинувачених осіб не можна прийняти, оскільки ТЦК та СП не є установою уповноваженою висувати підозру та обвинувачення, не проводить слідчі дії та допити вищевказаних осіб. Позивач не подавав заяву у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів на незаконні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 або про перевищення ними своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків» не підтверджується жодними доказами та має бути спростовано доказами до позову, та показами свідків. Також позивач надав суду докази його і третіх осіб звернення до правоохоронних органів, що до порушення його законних прав, але ці звернення проігноровані і це є предметом позову позивача щодо бездіяльності цих організацій, що здійснюється позивачем. Твердження відповідача: «Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.» є припустимим з точки зору законодавства, але саме відсутність права на направлення на медичний огляд у відповідача оскаржується позивачем. А також процедура медичного огляду фактично не здійснювалася, дані про зріст, вагу, групу крові і ребус фактор позивача не відповідають дійсності, що може бути доказано їх вимірюванням та наданими позивачем медичними документами і що доказує фальсифікацію документів медичного огляду і порушення його порядку проведення. Твердження відповідача: «Позивач мав можливість під час проходження ВЛ надати лікарям усі відомості щодо наявності у нього хворіб, які перешкоджають йому проходити військову службу за призовом під час мобілізації.» не підтверджується жодними доказами та має бути спростовано доказами до позову, та показами свідків. У позивача не має обов'язку мати постійно медичні документи при собі, а факт його присутності у місті Рахів та факт проживання його у місті Кам'янське підтверджує неможливість надання таких документів у місті Рахів, а факт відбирання у позивача засобу зв'язку унеможливлює навіть можливість звернення позивача до третіх осіб для надання таких документів, або надання їх у електронному вигляді. Також відповідачем не надано доказів звернення до ТЦК та СП за місцем військового обліку позивача і підтвердження або спростування його статусу обліку за станом здоров'я, що відповідач мав можливість і зобов'язання зробити, але не здійснив. Твердження відповідача: «У відповідності до п. 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022р. № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», до компетенції начальника ТЦК та СП належить, зокрема, присвоювання громадянам України, призваним на військову службу військового звання. Щодо висловлювання Позивача про можливість та необхідність присвоювання йому військового звання «молодший лейтенант», повідомляємо, що Позивачем не було надано до ІНФОРМАЦІЯ_6 жодних відомостей про те, що під час навчання у вищому учбовому закладі він закінчив військову кафедру та має необхідний рівень кваліфікації. Наявність вищої освіти не є підставою для присвоювання офіцерськогозвання» спростовується зазначеними у позові підставами з повним обґрунтуванням у відповідності до законодавства, що не спростовано відповідачем. Твердження відповідача: «Відносно наявності у Позивача, під час огляду судовомедичним експертом синців, повідомляємо наступне: Під час знаходження у ІНФОРМАЦІЯ_8 до Позивача не було застосовано незаконних мір фізичного чи психологічного впливу, про що свідчать його фото, які наявні на картці медичного огляду від 20.12.2024 року. Також наявність на тілі Позивача фізичних ушкоджень не відображена в висновку ВЛК (протокол військоволікарської комісії № 314/08 від 20.12.2024р).» відповідає дійсності, але позивач не спростовує, що старший команди відправлення капітан ОСОБА_7 , який у відповідності до закону несе повну персональну відповідальність за осіб яких доставляє до військової частини, був присутнім при побитті позивача у ІНФОРМАЦІЯ_10 та не надав йому необхідну медичну допомогу, чим порушив присягу, а також не забезпечив мобілізацію ОСОБА_4 , що збіг під час перевезення під ІНФОРМАЦІЯ_11 . Відповідач не спростовує катування позивача під час мобілізації. Позивач вважає необхідним надати покази капітана ОСОБА_8 з цього приводу до суду.
Відповідач-3 та відповідач-4 правом на подання відзиву не скористалися, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримали завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно довідки відповідача-4 від 20.12.2024 року №314/08 позивача визнано придатним до військової служби.
Також в наявності відповідна картка обстеження та медичного огляду від 20.12.2024 року.
Наказом відповідача-1 від 20.12.2024 року №783 позивача визнано призваним на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до військового квитка позивача від 20.12.2024 року серії НОМЕР_6 з 21.12.2024 року проходить військову службу у відповдіача-3 (наказ від 21.12.2024 року №284) на посаді старший навідний, військове звання «солдат».
Вважаючи протиправною поведінку відповідачів щодо мобілізації позивача та поводження з ним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч.1 ст. 2 цього Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 3 Закону №2232-XII визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. На момент розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно п. 1.1., 1.2. розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:
- добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я;
- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;
- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;
- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров'я (установам);
- визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;
- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;
- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.
Згідно п. 2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до п. 2.2. Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Відповідно до п. 2.4.4. на ВЛК регіону покладаються, серед іншого, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно з п. 2.4.5. ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Пунктом 2.4.6. розділу І Положення №402 встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Згідно п. 2.5.4. розділу І Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Відповідно до п. 1.2. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:
до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
військовослужбовців до військової служби;
військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті;
кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;
кандидатів до військової служби за контрактом;
кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;
військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;
а також з метою визначення:
можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;
необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я;
потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);
потреби у тривалому лікуванні.
Пунктом 2.2. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України)
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.02.2019 року у справі № 824/399/17-а.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.
Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.06.2020 року №810/5009/18.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача, встановлення причинного зв'язку захворювань, виходить за межі судового розгляду.
Відповідно, в компетенції суд перебуває лише питання дотримання відповідачем положень законодавства щодо саме процедури проведення військово-лікарської експертизи позивача.
Розгляд справи здійснюється у відповідності до заявлених позивачем позовних вимог.
Щодо позовної вимоги №1.
Позовна вимога адресована до відповідача-1 та стосується порушення прав позивача, які перераховані у позовній вимозі, а саме: у відповідності до статті 5 пункту 3 КАСУ визнати протиправними дії (по порушенню прав позивача які передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України, зазначені у позові нижче як обставини 5-16 і підтвердженими відповідними зазначеними і доданими доказами) та зобов'язати утриматися від вчинення дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо порушення Конституційних прав позивача які закріплені та не можуть бути обмежені під час дії правового режиму воєнного стану, а саме права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Права позивача які порушені відповідачами: право на життя, право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань, право на повагу до гідності, піддано катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, без вільної згоди піддано медичним іншим дослідам, право на свободу та особисту недоторканність, право триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, право бути невідкладно повідомленим про мотиви арешту чи затримання, право роз'яснення права та надання можливості з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника, право у будь який час оскаржити в суді своє затримання, не повідомлено родичів заарештованого чи затриманого, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, право знати свої права і обов'язки, право на професійну правничу допомогу, право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, право доказу вини в законному порядку і встановленню обвинувального вироку суду, право не доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, зобов?язання відбувати військову службу відповідно до закону, зобов'язання відносно позивача з боку відповідачів неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, порушено присягу посадовими особами відповідача. Зобов?язати відповідача утриматися від вказаних дій.
Позовна заява залишалась судом без руху із, зокрема, наступним зауваженням щодо цієї позовної вимоги: йдеться про порушення положень законодавства, однак не вказано якими діями та за яких обставин відбулося порушення.
Позивач не усунув відповідний недолік позовної заяви, однак з метою забезпечення позивачу права на судовий захист позовна заява прийнята до розгляду судом.
Оскільки позивач не вказав якими саме діями відповідача-1 порушено процитовані у цій вимозі права (14 статей Конституції України), суд виходить з того, що такі порушення втілені та конкретизовані в наступних позовних вимогах, а їх співвідношення має загальний і спеціальний характер відповідно.
Оскільки в задоволенні наступних позовних вимог відмовлено, суд констатує відсутність правових підстав і для задоволення цієї позовної вимоги.
Щодо позовної вимоги №2.
Позовна вимога адресована відповідачу-1 і стосується конкретних дій, в яких позивач вбачав порушення процедури його призову: не надано роз?яснень щодо прав та обов?язків військовозобов'язаного, порушено вимоги законодавства щодо персональних даних, не надано можливість надати медичні документи про наявність хронічних захворювань, не надано можливості надати документи про можливість отримання відстрочки від мобілізації у зв?язку з постійним доглядом за особою інвалідом другої групи - вимога якої викладена у обставинах 5-16 і була проігнорована, не отримано згоду на медичний огляд і дослідження, не проведено медичний огляд і не взято необхідні аналізи і дослідження, внесено фальсифіковані дані про особу - зріст, вага, група крові, резус фактор крові, вчинено дії по катуванню.
Суд констатує відсутність правових підстав для констатації порушення відповідачем-1 прав позивача щодо роз'яснення його прав та захисту персональних даних.
Так, щодо роз'яснення прав підстави позову відсутні як такі. При цьому зважаючи на фактичну реалізацію позивачем частини його прав під час мобілізації (наприклад, подання скарг), а також за відсутності жодних доказів відмови відповідача у роз'ясненні позивачу прав, суд висновує, що порушення прав позивача в даному аспекті відсутнє.
Щодо захисту персональних даних позивач у позовній заяві зазначав наступне:
1) Без дотримання норм статті 35 закону України про національну поліцію, не надавши службове посвідчення, яке підтверджує його повноваження здійснив незаконні дії: витребував наші військові документи (файли Доказ ВД7.1, Доказ ВД7.2, Доказ ВД8.1, Доказ ВД8.2), без нашої згоди сфотографував їх на особистий телефон, без нашої згоди через особистий телефон здійснив передачу наших персональних даних невідомим особам (файли доказ 3, доказ 4, доказ 5).
2) У приміщенні 1 ТЦК та СП м.Рахів посадова яка назвалася ОСОБА_9 без моєї згоди збирала і оброблювала мої персональні дані, фотографувала мене під психологічним тиском - файл доказ 9.
Оскільки оскаржено дії лише відповідача-1 (не органів Національної поліції), суд розглядає вказане порушення лише щодо дій особи ОСОБА_9 .
Доказ №9 є аудіодоріжкою тривалістю 27 хвилин 36 секунд. Запис містить розмову, яка переважно не придатна до сприйняття через якість запису, у придатній для розуміння частині розмова жодним чином не підтверджує факт вчинення дій, про які зазначав позивач.
Інші порушення стосуються процедури ВЛК позивача, в зв'язку з чим суд розглядає їх відносно відповідача-4, який і проводив таку ВЛК.
Судом встановлено, що ВЛК позивача проведена у відповідності до вимог Положення №402, а твердження позивача про фальсифікацію не знайшли свого підтвердження.
Дії щодо катування не можуть бути предметом правової оцінки адміністративного суду, оскільки йдеться про кримінальне правопорушення.
Отже, стверджувані обставини не доведено, в зв'язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовних вимог №3-5.
Позовна вимоги адресовані відповідачу-1 і стосуються процедури проведення ВЛК позивача. Суд розглядає цю вимогу в аспекті поведінки відповідача-4 як самостійного суб'єкта владних повноважень.
Суд повторює, що виходячи з наявних матеріалів справи процедура ВЛК позивача визнана такою, що проведена у відповідності до вимог Положення №402. В наявності картка медичного обстеження, за змістом якої ВЛК проведено належним чином.
При цьому суд не оцінює діагнози, а перевіряє лише дотримання процедури проведення ВЛК, про що зазначено раніше.
В тому числі, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №6.
Позивачем оскаржено мобілізаційне розпорядження відповідача-1. Позивачем не сформульовано самостійних підстав позову щодо цієї позовної вимоги, в зв'язку з чим вона розглядається судом в аспекті стверджуваних порушень призову позивача, наведених в іншій частині позовної заяви, предметі та підставах позову.
Згідно військового квитка позивача йому видано мобілізаційне розпорядження 20.12.2024 року.
Суд повторює, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.
В даній справі в ході процедури призову позивача судом не встановлено порушень, які б зумовлювали висновок про протиправність всієї процедури в цілому. Стверджувані позивачем порушення зводились до тверджень про існування недоліків у діяльності відповідачів щодо поводження з позивачем, однак не встановлено порушень, які б зумовлювали висновок про те, що позивач не підлягав мобілізації (наявність відстрочки, непридатності до військової служби і тд). Інші ж порушення, не враховуючи наступні висновки суду щодо їх існування, в будь-якому разі не зумовлюють протиправність ані мобілізаційного розпорядження, ані процедури ВЛК позивача в цілому.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №7.
Цією вимогою позивач оскаржив акт про відмову від підписів у документах від 20 грудня 2024 року.
Такий акт надано позивачем, згідно його змісту позивач відмовився від підпису документів, їх зміст доведено (озвучено) позивачу.
Суд констатує, що вказаний акт не створює самостійного впливу на права позивача, в зв'язку з чим не може бути предметом оскарження.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №8.
Даною вимогою позивач оскаржив дії відповідача-1 щодо внесення даних про позивача до реєстру «Оберіг».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Судом встановлено правомірність процедури мобілізації позивача, що з необхідністю тягне за собою корегування відомостей про позивача в Реєстрі. Судом також не встановлено, що стосовно позивача було внесено недостовірні відомості до Реєстру.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №9.
Цією вимогою позивач оскаржив присвоєння йому військового звання «солдат» замість «молодший лейтенант» або «рекрут».
Частиною 2 ст. 5 Закону №2232-XII встановлено військові звання.
За ч. 5 ст. 5 Закону №2232-XII присвоєння військових звань та пониження у військовому званні військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, переатестація осіб, які мають спеціальні звання або класні чини, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військові звання присвоюються довічно. Позбавлення військових звань та поновлення у військовому званні здійснюються за рішенням суду.
Підпунктом 1 п. 73 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення) встановлено, що чергове військове звання військовозобов'язаним присвоюється особам рядового складу, сержантського і старшинського складу - керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міста Києва або Севастополя (далі - обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки).
За п. 41 Положення військове звання може бути первинним або черговим.
Для осіб рядового складу первинним є військове звання рекрута.
Для осіб сержантського та старшинського складу первинним є військове звання молодшого сержанта (старшини 2 статті);
Для осіб офіцерського складу первинним є військове звання молодшого лейтенанта.
Черговим військовим званням є військове звання, наступне за тим, яке має військовослужбовець.
Старшинство та послідовність військових звань визначаються відповідно до статті 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"
Згідно військового квитка позивача його військове звання «солдат» йому присвоєно не відповідачем-1, а ІНФОРМАЦІЯ_12 наказом від 24.11.2003 року №158. Вказане узгоджується з тим, що в 2003 році позивач також отримав тимчасове посвідчення як військово-обліковий документ.
Отже, якби позивач не мав раніше військового звання взагалі, відповідач-1 мав би присвоїти позивачу військове звання «рекрут». Водночас, позивачу збережено його старе військове звання, що є правомірним та навпаки забезпечує дотримання прав позивача.
Щодо тверджень позивача про те, що йому належало присвоїти військове звання «молодший лейтенант» суд зазначає, що будь-які правові підстави для такого присвоєння відсутні: позивач не має права на таке звання ані в порядку чергового присвоєння, ані з будь-яких інших підстав такі докази в матеріалах справи відсутні.
Так, посилання позивача на пп. 8 п. 50 Положення є безпідставними, оскільки згідно цієї норми права військове звання молодшого лейтенанта присвоюється: військовослужбовцям рядового складу, сержантського та старшинського складу, які під час дії воєнного стану проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, мають вищу освіту ступеня магістра або прирівняну до неї згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу XV Закону України "Про вищу освіту" вищу освіту, та мають досвід роботи на керівних посадах на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності не менше двох років, з одночасним призначенням на посади осіб офіцерського складу з урахуванням потреби в офіцерах відповідної спеціальності.
Водночас, відсутні докази щодо досвіду роботи позивача на керівних посадах, при цьому позивача не призначено на посаду осіб офіцерського складу.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №10.
Позивач просив встановити наявність компетенції у діях відповідача-1.
Вирішення цієї позовної вимоги має похідний характер відносно попередньої вимоги, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.
Окрім цього, компетенційними є спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі №820/3713/17.
Суд зазначає, що у цій справі, позивач не є суб'єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду від 18.11.2021 року по справі № 280/9295/20, від 13.03.2019 року по справі №820/3713/17.
Суд також наголошує на тому, що саме таке правозастосування здійснено і Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 20.12.2024 року у справі №215/2914/24.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №11.
Даною вимогою позивач фактично оскаржив наказ про його призов.
Суд повторює, що в ході судового розгляду не встановлено порушень процедури призову позивача на військову службу за мобілізацією такого ступеня, які б тягнули за собою протиправність всієї процедури в цілому.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №12.
Цією вимогою позивач оскаржив вручення йому як військовозобов'язаному повістки на відправку.
Самі по собі дії відповідача-1 щодо виготовлення та направлення позивачу повістки, яка складена відповідачем-1 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, не свідчать про факт порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача. При цьому доводи щодо порушення відповідачем процедури вручення повістки та передчасного/необґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, можуть бути предметом перевірки судом у межах відповідного кримінального провадження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 року у справі № 380/2838/24.
Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов'язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2022 року у справі №300/1263/22.
Таким чином, спірною повісткою права позивача не порушено, а правомірність її видачі могла б бути предметом судової оцінки в разі застосування до позивача наслідків неявки по такій повістці (ініціювання притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності).
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №13.
Даною вимогою позивач просив встановити наявність компетенції у діях відповідача-1 щодо внесення змін у його військово-облікові документи.
Суд констатує, що позивачу у відповідності до положень законодавства видано новий військово-обліковий документ, при його заповненні порушень не допущено.
При цьому суд повторює, що позивач не має права ініціювати компетенційні спори.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №14.
Цією вимогою позивач оскаржував бездіяльність відповідача-1 щодо нерозгляду документів позивача про надання йому права на відстрочку.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560).
За п. 1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Позивачем не стверджувалося, а також не надано доказів звернення до відповідача-1 в установленому законодавством порядку із заявою про надання відстрочки, та її не розглядц або розгляду відповідачем-1, як не надано і доказів наявності у позивача оформленої відстрочки від призову на момент його призову.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №15.
Даною вимогою позивач оскаржив нездійснення йому виплат у зв'язку з мобілізацією.
Водночас, позивач жодним чином не обґрунтував наявність у нього підстав для отримання виплат будь-якого з видів, а також наявність саме у відповідача-1 обов'язку такі виплати здійснити підстави позову з цього питання відсутні.
Судом не встановлено протиправності в діях відповідача в цій частині.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити, як необґрунтованої.
Щодо позовної вимоги №16.
Позивачем оскаржено дії Національної поліції України щодо його катування.
Суд зауважує, що в уточненій позовній заяві позивач прямо зазначав: «ОБСТАВИНИ ВЗАЄМОДІЇ ПОЗИВАЧА З ВІДПОВІДАЧЕМ (НПУ) не по цій справі», тобто - він не мав наміру визнавати Національну поліцію України відповідачем у даній справі.
Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності
Отже, відсутні підстави для розгляду вимог щодо поведінки суб'єкта, якого позивач свідомо не вказав відповідачем у справі. Виклад позовної заяви (передусім, слова «відповідачем (НПУ) не по цій справі) дають підстави вважати, що позивач мав намір окремо оскаржити дії Національної поліції України за межами цього спору, який стосується переважно процедури призову позивача на військову службу.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити, як необґрунтованої.
Щодо позовної вимоги №17.
Цією вимогою позивач оскаржив дії відповідача-3 щодо катування позивача.
Як зазначав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, вирішення питання про вчинення злочину перебуває за межами компетенції адміністративного суду.
Щодо посилань позивача на здійснити його захист в інший спосіб суд зауважує, що таке прохання суперечить принципу диспозитивності.
Так, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 25.07.2024 року у справі №160/20625/22.
Суд зазначає, що визначатися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.
Судом в свою чергу не встановлено підстав для виходу за межі позовних вимог та обрання іншого способу захисту прав позивача, оскільки з предмету позову вбачається, що воля позивача спрямована на оцінку дії відповідача-3 щодо стверджуваного катування позивача, а вирішення таких питань в будь-якому випадку не може бути здійснено адміністративним судом.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №18.
Даною вимогою позивач просив встановити наявність у відповідача-3 компетенції щодо виплати позивачу певних сум.
Суд повторює, що позивач не є належним суб'єктом для ініціювання компетенційного спору.
Також сам позивач зазначав, що вже в 22 грудня 2024 року, тобто - в місяці призову, він залишив територію військової частини: « 22 грудня 2024 року приблизно у 6 годині ранку мене розбудив звук роботи генератора поруч, я ледь піднявся від болю і холоду… Приблизно о 17 годині я повідомив командира взводу що піду зарядити телефон і спробувати знайти медичну допомогу. На шляху до штабу я заблукав і почав втрачати свідомість. Поруч проїжджала машина і я непритомний кудись їхав в ній. Потім мене забрали родичі і надали першу медичну допомогу і ліки і відвезли до лікарні 8 у м. Кам'янське Дніпропетровської області».
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №19.
Цією вимогою позивач просив встановити наявність у відповідача-3 компетенції на розгляд його рапорту на звільнення.
Суд повторює, що позивач не є належним суб'єктом для ініціювання компетенційного спору.
Окрім цього, з підстав позову вбачається, що позивач звертався лише з рапортом про його направлення на лікування (п. 37 уточненої позовної заяви).
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №20.
Даною вимогою позивач просив встановити наявність у відпвоідача-3 компетенції виключити позивача зі списків військової частини.
Суд повторює, що позивач не є належним суб'єктом для ініціювання компетенційного спору.
Окрім цього, з підстав позову вбачається, що позивач звертався лише з рапортом про його направлення на лікування (п. 37 уточненої позовної заяви).
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №21.
Даною вимогою позивач просив зобов'язати відповідача-1 відшкодувати позивачу завдану шкоду.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування шкоди може бути наслідком лише прийняття судом рішень згідно п. 1-4 ч. 1 цієї статті. В даній справі судом таких рішень не прийнято.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №22.
Даною вимогою позивач просив зобов'язати відповідача-3 відшкодувати позивачу завдану шкоду.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування шкоди може бути наслідком лише прийняття судом рішень згідно п. 1-4 ч. 1 цієї статті. В даній справі судом таких рішень не прийнято.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №23.
Цією вимогою позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо непритягнення відповідальних осіб за порушення прав позивача до відповідальності.
Оскільки судом не встановлено протиправності в діях відповідачів, а також не задоволено жодної з позовних вимог, дана позовна вимога як така, що має похідний характер, також не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги №24.
Даною вимогою позивач оскаржував дії відповідача-2 щодо порушення його діями прав позивача аналогічно з позовною вимогою №1.
Суд повторно констатує, що в ході судового розгляду даної справи не встановлено стверджуваних позивачем порушень його прав відповідачами.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №25.
Даною вимогою позивач оскаржував дії відповідача-3 щодо порушення його діями прав позивача аналогічно з позовною вимогою №1.
Суд повторно констатує, що в ході судового розгляду даної справи не встановлено стверджуваних позивачем порушень його прав відповідачами.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №26.
Даною вимогою позивач просив зобов'язати відповідача-1 відшкодувати позивачу завдану шкоду.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування шкоди може бути наслідком лише прийняття судом рішень згідно п. 1-4 ч. 1 цієї статті. В даній справі судом таких рішень не прийнято.
Також суд зазначає, що позивач не має права для ініціювання питання про відшкодування шкоди на користь третіх осіб, які мають власну повну правоздатність та дієздатність.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №27.
Даною вимогою позивач просив зобов'язати відповідача-2 відшкодувати позивачу завдану шкоду.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування шкоди може бути наслідком лише прийняття судом рішень згідно п. 1-4 ч. 1 цієї статті. В даній справі судом таких рішень не прийнято.
Також суд зазначає, що позивач не має права для ініціювання питання про відшкодування шкоди на користь третіх осіб, які мають власну повну правоздатність та дієздатність.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо позовної вимоги №28.
Даною вимогою позивач просив зобов'язати відповідача-3 відшкодувати позивачу завдану шкоду.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування шкоди може бути наслідком лише прийняття судом рішень згідно п. 1-4 ч. 1 цієї статті. В даній справі судом таких рішень не прийнято.
Також суд зазначає, що позивач не має права для ініціювання питання про відшкодування шкоди на користь третіх осіб, які мають власну повну правоздатність та дієздатність.
Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Боженко Н.В., рішення ухвалено в перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , до відповідача-3: Військової частини НОМЕР_4 , до відповідача-4: Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко