29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"03" червня 2025 р. Справа № 924/247/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., в залі судового засідання № 204 розглянувши справу
за позовом виконувача обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради, м. Волочиськ Хмельницької області
до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф», с. Користова Хмельницької області
про стягнення 1644970,11 грн грошових коштів,
Представники:
прокуратури: Приступа В.І.;
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні 03.06.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
24.03.2025 ухвалою Господарського суду Хмельницької області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
13.05.2025 постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Виконувач обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» на користь Волочиської міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Волочиської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 1644970,11 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, зокрема, що у період із 24.09.2018 по 20.04.2020 Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Незалежності, 68, м. Волочиськ. При цьому, як убачається із акту готовності об'єкта до експлуатації, відповідачем пайова участь до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ).
Крім того, як стверджує прокурор, на момент прийняття в експлуатацію об'єкта відповідачем статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (Закон № 132-ІХ).
В той же час, прокурор вважає, що Закон № 132-ІХ врегулював відповідні правовідносини у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», а саме установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт і частини 2).
Прокурор у позові відмічає, що у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Окрім того, прокурор вказує, що згідно даних сертифіката від 25.11.2021 № ІУ122211119110 загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 5650,1 кв.м. На дату прийняття об'єкта в експлуатацію (згідно із сертифікатом № ІУ122211119110, виданим 25.11.2021) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 № 337. Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Хмельницької області становила 14557,00 грн.
Отже, за висновком прокурора, згідно з абзацом 2 пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 132-ІХ, розмір пайової участі, який на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача до бюджету на користь позивача, складає 1644970,11 грн (5650,1 кв.м * 14557,00 грн = 82248505,70 грн * 2 % = 1644970,11 грн).
У відповіді на відзив від 14.04.2025 прокурор зазначає, що обов'язок замовника будівництва з приводу звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Враховуючи наведене, саме відповідач був зобов'язаний у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 і до введення його в експлуатацію у липні 2024 року сплатити пайовий внесок.
Крім того, обов'язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об'єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року роках - у 2021 році і далі, про що також зазначає Верховний Суд (як приклад, постанова від 16.10.2023 у справі № 140/5484/21.
Стосовно строків позовної давності прокурор вважає, що звернувся із даним позовом в Господарський суд Хмельницької області в межах строків позовної давності та відповідно до ст. 257, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 03.04.2025, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказує, що питання щодо сплати пайової участі замовниками будівництва, які набули право здійснювати будівництво об'єктів до 01.01.2020 врегульовано лише частково, а саме в частині вже укладених договорів. У випадку здачі в експлуатацію об'єкта будівництва до 01.01.2020, обов'язок сплати пайової участі зберігався б, так як це прямо зазначалось в ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також, обов'язок сплати пайової участі виникав би, якщо б право на виконання будівельних робіт відповідач отримав після 01.01.2020 згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Однак, об'єкт будівництва не підпадає ні під один з вищезазначених критеріїв. Питання ж щодо об'єктів, які набули право здійснювати будівництво об'єктів будівництва до 01.01.2020, але які введені в експлуатацію після 01.01.2021 чинним на той момент законодавством не були врегульовані. Як зазначає відповідач, об'єкт, введений в експлуатацію 25.11.2021 згідно сертифіката № ІУ122211119110, в момент, коли стаття 40 Закону та перехідний період згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не діяв.
Відповідач вважає, що скасування обов'язку сплати пайового внеску є пом'якшенням цивільної відповідальності відповідача, а так як на момент прийняття в експлуатацію будинку норми законодавства, які регулювали обов'язок укласти договір пайової участі на розвиток інфраструктури населеного пункту втратили чинність, то відповідно і обов'язок сплати такого пайового внеску зник.
Крім того, відповідач у відзиві відмічає, що твердження позивача про відмову забудовника від укладення договору про пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту не відповідає дійсності, так як поняття забудовник не визначено чинними нормами права, а також якщо припустити що малось на увазі замовника будівництва, то мало місце не відмова укладати договір пайової участі, а відсутність зобов'язання та правових підстав укладати такий договір як згідно нормативно правових актів України, так і правових висновків Верховного Суду, які на момент введення в експлуатацію могли б відігравати роль орієнтира в трактуванні нормативно-правової бази. Відтак порушення прав органу місцевого самоврядування щодо стягнення коштів з відповідача не відбулось.
Також висновки позивача щодо позицій Верховного Суду, на які він посилається, в контексті, що такі висновки відповідають загальним принципам рівності та справедливості, ставлячи Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» в рівні ринкові умови з іншими замовниками будівництва, виходять за межі повноважень позивача, який намагається взяти законодавчі повноваження на себе, доповнюючи Закон № 132-ІХ власним тлумаченням та нормами та покладаючи на відповідача обов'язки яких не встановлює законодавство України, упускаючи той факт, що єдиним законодавчим органом в Україні є Верховна рада України.
Враховуючи вищевикладене, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» не вбачає порушень в сфері бюджетних правовідносин за фактом невиконання замовником будівництва об'єкта: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано прибудованими приміщеннями по вул. Незалежності, 68 в м. Волочиськ» обов'язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) та не бачить підстав виникнення зобов'язань сплатити коштів пайової участі.
У відзиві відповідач також зауважує, що позивач звертається до суду не довівши нездійснення чи неналежність здійснення Волочиською міською радою своїх повноважень. Серед листів що додані до позовної заяви, немає доведення саме усвідомленої пасивної поведінки уповноваженого суб'єкта владних повноважень, який він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Волочиською міською радою було обґрунтовано законодавче підґрунтя чому не було здійснено захисту інтересів органу місцевого самоврядування в суді, де не вбачається порушення їх прав.
Щодо строків позовної давності відповідач вважає, що обов'язок сплати пайової участі визначалась перехідною нормою, яка регулювалась в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», та вказувала на обов'язок замовника будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва. Тобто така норма діяла лише для об'єктів, які отримали дозвіл на будівництво після 01.01.2020, та не стосувалась об'єктів які розпочали будівництво об'єктів до 01.01.2020, а відтак строк позовної давності не може відраховуватись після дати 01.01.2020. Не може він відраховуватись також з моменту прийняття об'єкта в експлуатацію, так як на момент прийняття в експлуатацію не існувало зобов'язань про сплату пайового внеску ні на підставі статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні на підставі п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Відтак, на думку відповідача, враховуючи що зобов'язання укласти договір пайової участі 01.01.2020 зникло, а інше зобов'язання на підставі інших норм не виникало, строк позовної давності слід відраховувати в межах періоду від дати отримання Дозволу на початок виконання будівельних робіт № ХМ112182621318, виданий Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області 19.09.2018 року до 31.12.2019 року включно, тобто період, в якому теоретично замовник будівництва міг на підставі статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звернутись за розрахунком суми та укласти договір про сплату пайової участі з Волочиською міською радою. Тому, як стверджує відповідач у відзиві, строк позовної давності слід відраховувати на наступний день з дня скасування статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто з 01.01.2020.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися.
Ухвали суду надіслані сторонам у порядку, встановленому ГПК України, відтак, останні є такими, що належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, належне повідомлення сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Перелік обставин, які є предметом доказування; доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
Відповідно до відомостей з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у період з 24.09.2018 по 20.04.2020 Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 19.09.2018 № ХМ 112182621318, виданого Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Незалежності, 68 в м. Волочиську. Код об'єкта відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 01: 1122.2 «Будинки багатоквартирні масової забудови». Підстава для звільнення від сплати пайової участі - п. 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ.
Акціонерним товариством «Хмельницькобленерго» надано директору Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» довідку від 31.08.2021 про те, що технічні умови нестандартного приєднання від 14.12.2018 № 438 до мереж АТ «Хмельницькобленерго» електроустановки 10-ти поверхового 76-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Незалежності, 68 в м. Волочиську, виконані в повному обсязі.
Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 10.11.2021 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ АС01:9268-9832-7788-0967) будівельні роботи щодо нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Незалежності, 68 в м. Волочиську виконано у строк: початок робіт - вересень 2018, закінчення - квітень 2020. Житловий будинок має такі показники: загальна площа квартир - 5650,1 кв.м, загальна площа будівлі - 7251,5 кв.м, житлова площа приміщень - 2626 кв.м, поверх розташування - 10, загальна кількість квартир - 76. Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію - 48213,89 тис.грн. Кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - п. 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ.
Державною інспекцією архітектури та містобудування видано Обслуговуючому кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» сертифікат від 25.11.2021 № ІУ122211119110, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 № 337 затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.10.2021), зокрема у Хмельницькій області - 14557 грн 1 кв.м загальної площі квартир будинку.
Волочиська окружна прокуратура звернулася до Волочиського міського голови із листом від 14.02.2025, у якому прокурор просив надати інформацію про дату отримання забудовником дозволу на виконання будівельних робіт, дати введення в експлуатацію об'єкта будівництва, укладення міською радою договору пайової участі із забудовником, звернення забудовника з проханням про нарахування йому суми пайової участі, сплату пайової участі.
Волочиська міська рада листом від 19.02.2025 № 552/04-12/10в повідомила Волочиську окружну прокуратуру, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» не звертався до міської ради із заявою про надання містобудівної документації щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Незалежності, 68, м. Волочиськ.
Волочиська окружна прокуратура звернулася до Волочиського міського голови із листом від 24.02.2025, у якому прокурор просив повернутись до виконання запиту окружної прокуратури від 14.02.2025 № 51-583вих-25 та надати інформацію.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.02.2025 № 414950614 земельна ділянка з кадастровим номером 6820910100:01:007:0802, площею 0,2 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташована за адресою: Хмельницька обл., Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Незалежності, земельна ділянка 68 та належить на праві власності Волочиській міській територіальній громаді в особі Волочиської міської ради.
Волочиська окружна прокуратура звернулася до Волочиського міського голови із листом від 26.02.2025, у якому прокурор просив повідомити чи будуть вживатися Волочиською міською радою заходи представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом про стягнення із забудовника коштів пайової участі до місцевого бюджету.
Волочиська міська рада листом від 26.02.2025 № 650/08-10/10в повідомила Волочиську окружну прокуратуру, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» не звертався до міської ради із зверненням про укладення договору пайової участі та нарахування йому суми пайової участі щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Незалежності, 68, м. Волочиськ на підставі п. 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ.
Волочиська міська рада листом від 05.03.2025 № 768/04-12/10в повідомила Волочиську окружну прокуратуру, що міська рада не вбачає порушень в сфері бюджетних відносин за фактом невиконання замовником будівництва обов'язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).
Волочиська окружна прокуратура звернулася із повідомленням від 11.03.2025 до Волочиського міського голови про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Волочиської міської ради шляхом подання позовної заяви до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» про стягнення коштів пайової участі до місцевого бюджету в сумі 1644970,11 грн.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2025 Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» зареєстрований за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, с. Користова, вул. Фурманова, 55, ідентифікаційний код 41728528.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа Міністерства розвитку громад та територій України від 12.02.2021 № 1/15.2/515-21.
З огляду на вищевикладене, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою; справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
На території Волочиської міської територіальної громади таким органом, зокрема, є Волочиська міська рада.
Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).
Крім того, положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бюджетом розвитку визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
Отже, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
Відтак, уповноженим органом у спірних правовідносинах є Волочиська міська рада, яка є належним позивачем у цій справі.
Однак, з відповідним позовом до суду Волочиська міська рада не зверталася.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Згідно з позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (п. 45 Постанови).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39). З метою захисту інтересів держави, прокурор спонукав позивача до здійснення захисту цих інтересів ним самостійно.
Як убачається із матеріалів справи, Волочиська окружна прокуратура зверталася до Волочиського міського голови з листом від 14.02.2025 № 51-583Вих-25, у якому просила надати інформацію (із наданням підтверджуючих документів) про дату отримання забудовником дозволу на виконання будівельних робіт, дати введення в експлуатацію об'єкта будівництва, укладення міською радою договору пайової участі із забудовником, звернення забудовника з проханням про нарахування йому суми пайової участі, сплата пайової участі.
Волочиська міська рада листами від 19.02.2025 № 552/04-12/10в, від 26.02.2025 № 650/08-10/в повідомила прокуратуру, що забудовник - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» не звертався до міської ради із заявою про надання містобудівної документації та із зверненням про укладення договору пайової участі та нарахування йому суми пайової участі щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Незалежності, 68, м. Волочиськ.
Крім того, Волочиська окружна прокуратура зверталася до Волочиського міського голови з листом від 26.02.2025 № 51-725Вих-25, у якому просила повідомити про те чи будуть вживатися Волочиською міською радою заходи представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом про стягнення із забудовника коштів пайової участі до місцевого бюджету.
На вказаний лист Волочиською міською радою повідомлено (лист від 05.03.2025 № 768/04-12/10в), що міська рада не вбачає порушень у сфері бюджетних правовідносин за фактом невиконання забудовником будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Незалежності, 68, м. Волочиськ щодо обов'язку перерахування до місцевого бюджету коштів для розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).
Отже, ураховуючи викладене вище, позивачем належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону на стверджуване прокурором порушення інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою не вжито.
Про намір здійснення представництва в суді законних інтересів держави шляхом пред'явлення позову до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету на загальну суму 1644970,11 грн прокурором було направлено повідомлення до Волочиському міському голові від 11.03.2025 № 51-887вих-25.
З огляду на зазначене, прокурор, звертаючись до суду із позовом у даній справі, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Вказаним вище спростовуються доводи відповідача про непідтвердження прокурором підстав для представництва.
Щодо суті спору.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні, відповідно до ст. 1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
У ст. 40 Закону № 3038-VI (зі змінами) закріплювався обов'язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Порядок укладення договору пайової участі за вказаною статтею Закону № 3038-VI передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід'ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об'єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.
Отже, зі змісту ст. 40 Закону № 3038-VI вбачалося, якщо об'єкт будівництва не відносився до переліку об'єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов'язковим через пряму вказівку закону.
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Разом з тим, 20.09.2019 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-ІХ), яким внесено зміни, зокрема у Закон № 3038-VI шляхом виключення із його тексту, зокрема ст. 40, про що зазначено у ч. 3 п. 13 р. І. Закон № 132-ІХ набрав чинності 17.10.2019, однак Верховна Рада постановила, що п. 13 р. І цього Закону набирає чинності з 01.01.2020 (п. 1 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень).
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. За загальним правилом дія нормативного акта (чи його окремої частини) починається з моменту набрання ним чинності (якщо інше не передбачено нормативним актом), а завершується з моменту припинення його дії - календарної дати, з якої нормативний акт (чи його окрема частина) остаточно втрачає чинність.
Судом встановлено, що в період із 24.09.2018 по 20.04.2020 Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 19.09.2018 № ХМ 112182621318 було здійснено будівництво об'єкта: "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Незалежності, 68 в м. Волочиськ».
Крім того, відповідно до Акта готовності об'єктів до експлуатації від 10.11.2021 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: АС01:9268-9832-7788-0967), назва об'єкта: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Незалежності, 68 в м. Волочиськ», початок робіт - вересень 2018 року, закінчення робіт - квітень 2020 року.
Враховуючи, що згідно означеного вище Акта будівництво об'єкта розпочалося в квітні 2018 року, тобто до набрання чинності як Законом № 132-ІХ в цілому (17.10.2019), так і до набрання чинності його окремої частини - п. 13 р. І (01.01.2020), відповідач зобов'язаний був у період з початку будівельних робіт забудови і до 01.01.2020 звернутися до міської ради (позивача) із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта, та очікувати від міської ради відповідного розрахунку та примірника договору, чого, як встановив суд, відповідач не виконав, відповідно порушив норму ст. 40 Закону № 3038-VI щодо обов'язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об'єкта і до 01.01.2020 була чинною.
Після 01.01.2020 набула чинності норма п. 13 р. І Закону № 132-ІХ, якою скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону № 3038-VI.
Водночас у р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX передбачено порядок пайової участі замовника будівництва, який впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Згідно з абз. 1 п. 2 р. ІІ Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. З 01.01.2020 у замовників будь-яких об'єктів будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Однак в абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону № 132-IX законодавець чітко визначив розмір та порядок пайової участі замовників будівництва у разі, якщо будівництво об'єктів було розпочато до внесення законодавчих змін (до 01.01.2020), якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, але обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі не перестав існувати після 01.01.2020.
Норми абз. 1 та абз. 2 п. 2 розділу ІІ Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Так, в абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону № 132-IX встановлено:
- розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для житлових будинків 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом);
- порядок пайової участі - замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
При цьому не йдеться про наявність у замовника будівництва обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі, як це було передбачено ст. 40 Закону № 3038-VI.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21 у подібних правовідносинах.
Ураховуючи наведене, відповідач зобов'язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва в строк до 16.01.2020 і до введення об'єкта в експлуатацію сплатити пайові внески.
Беручи до уваги викладене, прокурором доведено обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску щодо об'єкта будівництва у 2020 році до введення його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п. 4 ч. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ.
Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта саме до введення об'єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.
При цьому, відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Визначаючи розмір належної до стягнення суми пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта, суд зобов'язаний дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду (подібний висновок щодо обов'язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Господарський суд з огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.
У позовній заяві розрахунок розміру пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта, проведено на підставі Закону № 132-ІХ, сертифікату готовності об'єкту до експлуатації від 25.11.2021 № ІУ122211119110 та показників опосередкованої вартості спорудження житла у Хмельницькій області станом на 01.10.2021 згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 № 337.
Згідно з даними сертифіката від 25.11.2021 № ІУ122211119110 загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 5650,1 кв.м.
Відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 № 337 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Хмельницької області становить 14557,00 грн.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, суд зазначає, що останній є обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає приписам абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та становить 1644970,11 грн (5650,1 кв.м * 14557,00 грн = 82248505,70 грн * 2 %).
Ураховуючи наведене вище, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати пайової участі за розрахунком, право Волочиської міської ради на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов'язок сплати яких виникає через пряму вказівку закону. У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Отже, обраний прокурором спосіб захисту при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Волочиської міської ради про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі є ефективним та призведене до поновлення порушеного права позивача.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених безпідставно збережених коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, позаяк матеріали справи підтверджують наявність у відповідача обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта на підставі абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, який не був виконаний відповідачем.
При цьому, суд виходить з того, що наведені висновки щодо застосування абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ у спірних правовідносинах відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є спрямованими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та/або після 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво, але до введення об'єкта в експлуатацію такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо уникаючи сплати пайової участі (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові 15.08.2024 у справі № 914/2145/23).
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності судом зазначається таке.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Як було зазначено вище, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 903/601/24 вказав на те, що прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов'язання щодо сплати пайової участі у розвиток інфраструктури міста у зв'язку з будівництвом житлового будинку. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із ч. 2 ст. 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Відтак, саме після реєстрації Акта готовності об'єкта до експлуатації від 18.11.2021 та видачі Державною інспекцією архітектури та містобудування України на підставі означеного акта сертифіката від 25.11.2021 № ІУ122211119110 про відповідність закінченого будівництвом об'єкта («Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Незалежності, 68 в м. Волочиську») проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації, почався перебіг строків позовної давності у цій справі.
Водночас, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.
Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423, від 25.04.2023 № 383 карантин продовжувався на усій території України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасовано.
Таким чином, карантин в Україні було встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023, відтак строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Востаннє Указом Президента України від 15 квітня 2025 року № 235/2025 продовжено строк дії воєнного стану до 07.08.2025.
Отже, ураховуючи, що з дати прийняття об'єкта в експлуатацію та несплати відповідачем пайової участі на території України діяв карантин та продовжує діяти правовий режим воєнного стану, строк позовної давності в силу закону продовжується на строк їх дії, тому твердження відповідача про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними.
Частинами 1, 2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов виконувача обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради, м. Волочиськ Хмельницької області до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф», с. Користова Хмельницької області про стягнення 1644970,11 грн грошових коштів задовольнити.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» (Хмельницька область, Волочиський район, с. Користова, вул. Фурманова, 55, ідентифікаційний код 41728528) на користь Волочиської міської ради (Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, площа Центральна, 1, ідентифікаційний код 04060695) для зарахування в дохід місцевого бюджету Волочиської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 1644970,11 грн (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі дев'ятсот сімдесят гривень 11 копійок).
Видати наказ.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» (Хмельницька область, Волочиський район, с. Користова, вул. Фурманова, 55, ідентифікаційний код 41728528) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, МФО 820172, Банк: ДКСУ, м. Київ) 24674,55 грн (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 55 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.06.2025
Суддя С.В. Заверуха
Відрук.: 1 прим.
1 - до справи.
Надіслати прокуратурі, позивачу та відповідачу до електронного кабінету Електронного суду.