29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"14" травня 2025 р. Справа № 924/872/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Мортенфельд Галини Нестерівни м. Нетішин
до фізичної особи-підприємця Посвістак Людмили Владиславівни м. Нетішин
про стягнення 54 400,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Волков С.В.в режимі ВКЗ
від відповідача - не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 14.05.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
27.09.2024р. через систему "Електронний суд" фізична особа-підприємець Мортенфельд Галина Нестерівна м. Нетішин звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Посвістак Людмили Владиславівни м. Нетішин 49 000,00 грн. заборгованості зі сплати суборендної плати за договором суборенди нерухомого майна від 17.02.2023р. та 5 400,00 грн. відшкодування за спожиті комунальні послуги в суборендованому приміщені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024р. позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.
Ухвалою суду від 02.10.2024р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
03.10.2024р. через систему "Електронний суд" на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.10.2024р. відкрито провадження у справі №924/872/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12:30 год. 30.10.2024р.
У підготовчому засіданні 30.10.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 11:00 год. 10.12.2024р.
Повідомленням про неможливість проведення підготовочго засідання від 10.12.2024р. підтверджено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., підготовче засідання призначене на 11 год. 00 хв. 10 грудня 2024 р. по справі №924/872/24 не проводилось.
Ухвалою суду від 30.12.2024р. розгляд справи перепризначено на 11:00 28 січня 2025р.
Повідомленням про неможливість проведення підготовчого засідання від 28.01.2025р. підтверджено, що у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги по м. Хмельницькому та Хмельницькій області, підготовче засідання призначене на 11 год. 00 хв. "28" січня 2025 р. по справі №924/872/24 не проводилось.
Ухвалою суду розгляд справи перепризначено. Повідомленням про неможливість проведення підготовчого засідання від 25.02.2025р. підтверджено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., підготовче засідання призначене на 10 год. 30 хв. 25 лютого 2025р. по справі №924/872/24 не проводилось.
У підготовчому засіданні 01.04.2024р. суд постановив ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до слухання по суті на 10:00 год. 22.04.2025р.
До початку судового засідання на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 22.04.2024р. суд постановив ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 11 год. 30 хв. 14 травня 2025р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Фізична особа-підприємець Мортенфельд Галина Нестерівна за результатами електронного аукціону № RGL001-UA-20211110-85980 (Електронний аукціон), які оформлені Протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20220408-86162 від 27.04.2022р., стала переможцем вказаного Електронного аукціону з оренди нежитлового приміщення в житловому будинку, на першому поверсі, площею 12,90 кв.м., яке розміщене за адресою: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, проспект Незалежності, 18 (Орендоване майно), яке перебуває на балансі Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання". На підставі Протоколу про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20220408-86162 від 27.04.2022 р., між КП НМР "ЖКО", як орендодавцем, та ФОП Мортенфельд Г.Н., як орендарем, укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1 від 01.05.2022 р. (Договір оренди).
Згідно п. 7.1. Розділу І Договору оренди, Майно може бути використане Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря.
Відповідно до пунктів 12, 12.1., 12.1.1 Розділу І Договору оренди, строк договору 5 років з дати набрання чинності цим договором. Цей договір діє до 1 травня 2027 року включно.
За п. 13 Розділу І Договору оренди, Орендодавець надав згоду на передачу майна в суборенду.
Згідно п. 8.1. Розділу ІІ Договору оренди, Орендар має права передавати Майно в суборенду.
17.02.2023р. позивачка, як суборендодавець, та відповідачка, як суборендар, уклали Договір суборенди нерухомого майна (Договір суборенди).
Згідно підпунктів 1.1. Договору суборенди, СУБОРЕНДОДАВЕЦЬ передає, а СУБОРЕНДАР приймає в строкове платне користування наступний об'єкт нерухомого майна (далі за текстом - "Об'єкт"): Нежитлове приміщення в житловому будинку на першому поверсі, площею 12,90 м.кв. Адреса Об'єкта: Хмельницька область, м. Нетішин, проспект Незалежності, буд. 18 (вісімнадцять).
За п. 2.1. Договору суборенди, об'єкт передається в суборенду з метою використання його як перукарні.
Відповідно до п. 4.1. Договору суборенди, цей договір укладений строком на один рік і діє до 17.02.2024р. та автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) робочих днів до закінчення терміну суборенди не заявить про свій намір його розірвати, але за будь-яких умов термін суборенди не може перевищувати строку перебування Об'єкта в користуванні Суборендодавця, який закінчується 27.05.2027 року. Термін суборенди починається з моменту підписання сторонами цього договору.
Згідно п. 5.1. Договору суборенди, розмір суборендної плати за користування Об'єктом становить 3000 (три тисячі) гривень за один місяць суборенди.
Розмір суборендної плати не включає в себе платежі, пов'язані з обслуговуванням Об'єкта (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), вказані платежі Суборендар оплачує самостійно від імені Суборендодавця на рахунки постачальників таких послуг.
ФОП Мортенфельд Г.Н. за період користуванням майном, згідно умов договору суборенди мала сплатити суборендної плати в загальному розмірі 51000 грн. Однак ФОП Мортенфельд Г.Н. частково сплатила заборгованість у сумі 2 000 грн. Окрім того, за період користування суборендованим майном, позивачу нарахована заборгованість за комунальні послуги в сумі 16 016,57 грн. ФОП Мортенфельд Г.Н. частково сплачено заборгованість за комунальні послуги в сумі 10616,57 грн.
Оскільки заборгованість за договором суборенди не погашена, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача у примусовому порядку 49 000,00 грн. заборгованості зі сплати суборенди за договором від 17.02.2023р. та 5 400,00 грн. відшкодування за спожиті комунальні послуги
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було підписано договір сборенди нерухомого майна від 17.02.2023р.
За ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право за письмовою згодою орендодавця з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, передати в суборенду державне та комунальне майно, за виключенням майна, отриманого таким орендарем без проведення аукціону (конкурсу), та якщо інше не передбачено договорами оренди, укладеними до моменту набрання чинності цим Законом.
Строк надання майна в суборенду не може перевищувати строку дії договору оренди.
Особливості передачі майна в суборенду, в тому числі такі, що стосуються передачі в суборенду пам'яток архітектури та містобудування, які перебувають в орендному користуванні переможця аукціону на право довгострокової пільгової оренди занедбаних пам'яток архітектури і містобудування, порядок розподілу плати за суборенду, випадки, коли плата за суборенду може залишатися у розпорядженні орендаря, визначаються Порядком передачі майна в оренду щодо державного майна і рішенням представницького органу місцевого самоврядування щодо комунального майна (ч. 6 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Згідно п. 172 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 р. № 483 (далі - Порядок), до договору суборенди застосовуються положення договору оренди, крім випадків, визначених частиною шостою статті 22 Закону.
До договору суборенди обов'язково застосовуються положення договору оренди в частині прав орендодавця, балансоутримувача на доступ до об'єкта оренди з метою проведення його перевірки або огляду.
Договір суборенди повинен містити положення про набуття ним чинності не раніше дати його оприлюднення в електронній торговій системі.
За п. 173 Порядку, розмір плати за суборенду встановлюється за згодою сторін договору суборенди.
Відповідно до абз. 1,2 п. 174 Порядку, плата за суборенду майна у частині, що не перевищує плати за договором оренди майна, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно.
Різниця між платою за суборенду та платою за договором оренди спрямовується орендарем до державного або місцевого бюджету, крім випадків, коли орендар отримав в оренду майно, яке може бути використане за будь-яким цільовим призначенням, у результаті перемоги в аукціоні. Орендар, що є переможцем такого аукціону, має право використовувати таку різницю на власний розсуд.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог про стягнення із відповідача 49 000,00 грн. заборгованості зі сплати суборенди за договором від 17.02.2023р. та 5 400,00 грн. відшкодування за спожиті комунальні послуги, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Посвістак Людмили Владиславівни ( АДРЕСА_1 , код. НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Мортенфельд Галини Нестерівни ( АДРЕСА_2 ) 49 000,00 грн. (сорок дев'ять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості зі сплати суборенди за договором від 17.02.2023р., 5 400,00 грн. (п'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.) відшкодування за спожиті комунальні послуги та 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 26.05.2025р.
Суддя І.В. Заярнюк