03.06.25
22-ц/812/753/25
Справа №469/1131/24
Провадження № 22-ц/812/753/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
03 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17 лютого 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гапоненко Н.О., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У липні 2024 року акціонерне товариство «Ацент-Банк» (далі - АТ «Ацент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 23 квітня 2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви, приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки, на підставі чого останній отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на залишок заборгованості за кредитом
Вказували, що відповідно до п.п. 2.1.1.2.2 -2.1.1.2.4 Умов та правил відповідач надав свою згоду щодо права банку у будь-який момент змінити кредитний ліміт.
Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним і банком кредитний договір, про що свідчить його підпис у заяві.
Також зазначають, що основні умови кредитування доведені відповідачеві, що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором його заборгованість станом на 19 липня 2024 року склала 39388,63 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 23176,07 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 16212,56 грн.
Враховуючи вищевикладене, просили стягнути на їх користь із відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 23 квітня 2019 року у розмірі 39388,63 грн.
Заочним рішенням Березанського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2025 року позовні вимоги Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк», заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2019 року, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 9078,37 грн., а також судовий збір в сумі 697,90 грн., всього стягнути 9776 гривень 27 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність домовленості сторін щодо обов'язку відповідача сплачувати відсотки за користування наданими йому коштами у зазначеному позивачем розмірі, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що у цій справі вимоги позивача про стягнення відсотків задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю обов'язку відповідача сплачувати такі відсотки, а розмір заборгованості з повернення тіла кредиту слід визначати з урахуванням коштів, сплачених відповідачем у рахунок відсотків.
Укладений між сторонами кредитний договір від 23 квітня 2019 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), тому, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитом станом на 19 липня 2024 року становить 39388,63 грн., у тому числі 26176,07 грн. - заборгованість за кредитом.
Разом з тим, з виписки по картці відповідача, відповідач з моменту відкриття карткового рахунку активно користувався наданими йому коштами, проводив операції зняття (перерахунку) коштів та їх повернення (сплати) позивачеві, останній раз кошти отримано готівкою у банкоматі 07 січня 2022 року та здійснено інтернет-платіж за послугою "безпечний ліміт" 05 квітня 2022 року; відповідачем отримано від позивача 51614,57 грн., сплачено 42536,20 грн., різниця складає 9078,37 грн., вказана сума і підлягає стягненню з відповідача.
Не погодившись з рішенням суду АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, та посилаючись на порушення судом норм матеріального права просило його в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що з розрахунку заборгованості встановлено користування позичальницею кредитними коштами, а тому вона ознайомилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк- і погодилась з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Навіть, якщо враховувати думку суду першої інстанції щодо не підписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів і вже повинен сплачувати процентну ставку.
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду №342/180/17 від 03 липня 2019 року в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обгрунтовано, оскільки в справі розглядався випадок коли Тарифи Банку не було підписано боржником.
В даному випадку до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту- Банку, а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого. Паспорт підписано боржницею.
Щодо сумнівів суду першої інстанції відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку Банк надав банківську виписку.
Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.
Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 стаття 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1-3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.8), у якій погодився з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.
У анкеті-заяві позичальника нарахування процентів, пені та штрафу не зазначено.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку
Згідно з довідкою А-Банку, за період дії договору ОСОБА_1 було видано картку, строк дії якої до березня 2027 року (а.с.20).
У відповідності до довідки за лімітами, А-Банком ОСОБА_1 23 квітня 2019 року встановлено кредитний ліміт у сумі 4 000,00 грн., який у подальшому зменшувався та збільшувався: 04 лютого 2020 року до 7 000,00 грн.; 12 травня 2020 року до 14 000,00 грн.; 16 червня 2020 року до 28 000,00 грн.; 27 грудня 2023 року до 23176,07 грн.; 29 березня 2024 року до 23200,00 грн. (а.с.21).
Відповідач на погашення кредитних коштів проводила оплату, останній раз 29 травня 2023 року .
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед Банком за вказаним кредитним договором станом на 19 липня 2024 року склала 39388,63 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 23176,07 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 16212,56 грн.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 етапі 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких . заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК" України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором ба або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше г. встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих. кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодекс договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін }' формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими вій ознайомлений.'
У заяві позичальника на отримання кредитної картки від 23 квітня 2019 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту та інших платежів.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту, стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, виписки з особового рахунку по картці, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», розміщеного на сайті https://www.a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та тарифи банку - не містять підпису відповідачки та дати затвердження.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданні банком Витяг з Умов та правил та тарифи користування кредитною карткою були надані при укладенні договору позичальниці та яка ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про надання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами їх розміри, порядок нарахування та сплати.
Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредит', чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальниці, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеною між сторонами 23 квітня 2019 року шляхом підписання Анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді стягнення процентів по кредиту.
Саме такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
В цій постанові Великої Палати Верховного Суду також зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООП та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Приписи частин 4 статті 263 ЦПК України визначають, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За такого, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальницею АТ «А-Банк» дотрималося основних засад цивільного законодавства щодо повідомлення споживачки про умови кредитування узгодження зі споживачкою саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору, зокрема розмір " порядок сплати процентів.
З цих підстав апеляційний суд відхиляє посилання скаржника у справі на те, що договір приєднання підпису під публічно розміщеними умовами не потребує.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в Анкеті- заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування грошовим кредитом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже апеляційний суд погоджується з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Також суд першої інстанції при обрахуванні заборгованості за тілом кредиту, правильного виходив з того, що відповідачем отримано від позивача 51614,57 грн., сплачено 42536,20 грн., різниця складає 9078,37 грн., а тому правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту на вказану вище суму.
Та обставина, що відповідач доводи банку в обґрунтування заявлених вимог не спростував, про що зазначає скаржник, не дає підстав для суду вирішувати спір у справі всупереч наданих доказів лише па підставі позицій сторін.
Апелянту слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки сама концепція змагальності втрачає сенс.
Така правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18.
Фактичне використання кредитної картки позичальником, що свідчить про визнання ним наявності між сторонами справи відповідних правовідносин, не дає суду можливість задовольнити позовні вимоги в цій справі в частині стягнення боргу за відсотками, іншими платежами, оскільки відсутні погоджені сторонами умови для нарахування таких платежів. При цьому наявність правовідносини між сторонами під сумнів судами не ставиться, що й призвело до часткового задоволення позовних вимог у справі в частині стягнення боргу по тілу кредиту
До спірних правовідносин також не підлягають застосуванню положення частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https: а-bank.com.ua./terms), неодноразово змінювалися самим AT «А-Банк» у період моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду і вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, які є найбільш сприятливими для задоволення позову.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, за відсутності в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, наданий банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил падання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем та зміст якого містить умови кредитування, є безпідставними з огляду на таке.
Верховний Суд у складі Об'єднаною палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі ЛІ1 393/126/20 дійшов правового висновку, що « під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по паданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Посилання в апеляційній скарзі на висновки постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20 щодо паспорту споживчого кредиту які, на думку скаржника, повинні бути враховані судом першої інстанції, не заслуговують на увагу з огляду на те, що судове рішення у вказаній справі ухвалювалось раніше, без врахування правових позицій Верховного Суду у складі Об'єднаною палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20. Між тим, у справі, що переглядається, з огляду на ієрархію судових рішень, застосуванню підлягають саме правові висновки зроблені Об'єднаною палатою КЦС у зазначеній постанові.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення залишити без задоволення, заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 03 червня 2025 року.