03.06.25
22-ц/812/980/25
Провадження №22-ц/812/980/25
Іменем України
03 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №945/1547/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана його представником - адвокатом Скользнєвим Валерієм Владиславовичем, на рішення, яке постановив Ленінський районний суд міста Миколаєва (натепер - Інгульський районний суд міста Миколаєва) під головуванням судді Коваленка Ігоря Володимировича у приміщенні цього суду 24 лютого 2025 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року Акціонерне товариство «Банк Форвард» (далі - АТ «Банк Форвард», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 05 серпня 2020 року відповідач звернувся до Банка із підписаною анкетою-заявою № 200285223, яка містить пропозицію про укладення кредитного договору шляхом вчинення дій, які відповідно до пункту 4 заяви вважаються акцептом оферти відповідача, а саме - відкрити відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні. Наслідком прийняття Банком пропозиції, викладеної в п. 1 заяви відповідача, стало укладання кредитного договору на Умовах надання та обслуговування лояльних кредитів Банку. Згідно пункту 5 заяви невід'ємною частиною кредитного договору є заява, графік платежів та Умови по кредитам.
Посилаючись на те, що виконав передбачені кредитним договором умови, надавши відповідачу у користування кредитний ліміт під 48% річних, тоді як останній порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 68748 грн. 78 коп., Банк просив суд стягнути зі ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, яка складається з 59298 грн. 90 коп. простроченої заборгованості за кредитом та 9449 грн. 88 коп. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом.
Правом на надання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не скористався.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 лютого 2025 року позовні вимоги Банку задоволені.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість за кредитним договором № 200285223 від 05 серпня 2020 року, яка станом на 23 травня 2024 року складає 68748,78 та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Рішення суд мотивував тим, що наявні у справі докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог, тому їх слід задовольнити в повному обсязі в розмірі, підтвердженому розрахунком позивача, який нічим не спростовано.
В апеляційній скарзі, яку підписав представник відповідача - адвокат Скользнєв В.В., Смирнов І.Л., вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позов, суд не встановив обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не дослідив належним чином зібраних доказів, зокрема, про те, що жодних вимог Банку про дострокове погашення заборгованості за користування кредитними коштами відповідач не отримав, що є порушенням положень статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», тому позивач не має право на дострокове повернення кредиту, пославшись на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові у справі № 638/13683/15-ц. Також заявник звертає увагу, що надана разом із позовною заявою публічна пропозиція АТ «Банк Форвард» на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб не містить підпису відповідача, що свідчить про відсутність погодження таких умов позичальником.
Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК України розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним положенням закону.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачем доведено позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки їх зроблено на підставі повного встановлення обставин, що мають значення у справі, та відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-84, 89, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні спорів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Банкт Форвард» з метою отримання банківських послуг, подавши позивачу заяву (оферту) № 200285223, в якій, зокрема, виявив бажання укласти договір про надання та використання платіжної картки, відкрити поточний рахунок у гривні, випустити на його ім'я платіжну картку зі встановленим Банком на власний розсуд лімітом кредитних коштів, в межах якого він має право здійснювати операції з використання картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки (а.с. 4).
Згідно цієї заяви акцептом оферти ОСОБА_1 . Банком є відкриття на ім'я заявника рахунку карти, а строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії договору про картку (якщо інше не буде обумовлено в умовах по карткам).
Також у заяві сторони погодили умови договору про надання та використання платіжної картки, а саме: найменування продукту: кредитна картка КОКО КАРД MasterCard Noname; рахунок картки: НОМЕР_1 ; ставка по ліміту - 48% річних; валюта рахунку картки - гривня.
05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Банк Форвард» із заявою про відкриття поточного рахунку (а.с. 8). Також він отримав платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтвердив власноручним підписом у заяві (оферті) та розпискою про отримання картки від 07 серпня 2020 року, згідно якої термін дії картки 31 березня 2025 року (а.с. 9).
Отримання та використання відповідачем кредитних коштів відображені у виписках по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 за період з 07 серпня 2020 року по 25 травня 2023 року та з 01 квітня 2023 року по 20 травня 2024 року (а.с. 12-31).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 23 травня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 68748 грн. 78 коп., яка складається з 59298 грн. 90 коп. простроченої заборгованості за кредитом та 9449 грн. 88 коп. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом (а.с. 10-11).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
ОСОБА_1 , подавши Банку заяву (оферту) № 200285223, пройшовши ідентифікацію клієнта, уклав з позивачем договір про надання та використання платіжної картки.
Факт укладання цього договору та отримання кредитної картки та кредитних коштів, користування ними відповідач не спростовує, але заперечує наявність у позивача підстав для стягнення заборгованості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, на підставні долучених позивачем доказів, встановивши факти укладання ОСОБА_1 05 серпня 2020 року кредитного договору з АТ «Банк Форвард», отримання від останнього у розпорядження кредитних коштів та наявність заборгованості, розмір якої підтверджений випискою по рахунку позичальника, а її розмір та порядок розрахунку ним не спростовується, дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як безпідставні з таких міркувань.
Щодо долучення позивачем до позовної заяви публічної пропозиції АТ «Банк Форвард» на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб, яка додатком до протоколу засідання МКУА від 17 березня 2023 року, (а.с. 33-57), яка не підписана відповідачем.
Так, умови укладеного сторонами кредитного договору щодо отримання кредитних коштів, встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, валюту кредиту, строку дії ліміту та розміру процентів за користування кредитними коштами сторони визначили у заяві (оферті) № 200285223 від 05 серпня 2020 року, тому для визначення наведених умов, що мало важливе значення для вирішення спору, зміст згаданої публічної пропозиції не має значення, яка через відсутність доказів повідомлення її змісту відповідачу не може визначати умови кредитування ОСОБА_1 . У позивача з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Щодо аргументу відповідача про відсутність у позивача дострокового права вимоги на стягнення вказаної у позовній заяві заборгованості через недотримання ним вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» врегульовані підстави та порядок дострокового повернення споживачем споживчого кредиту.
Зокрема, відповідно до частини 4 цієї статті закону у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до преамбули Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У пункті 11 частини1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Тобто правила частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються, по-перше, у разі отримання споживачем споживчого кредиту і, по-друге, у випадку, коли кредитодавець вимагає повернення в повному обсязі споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав.
У справі, яка переглядається, з умов укладеного сторонами кредитного договору (змісту заяви (оферти) від 05 серпня 2020 року) не можливо встановити, що отримані відповідачем від позивача на його виконання кошти є споживчим кредитом.
Крім того, у заяві (оферті) від 05 серпня 2020 року відсутні умови щодо порядку та строків повернення кредитних коштів, зокрема частинами, а також кінцевий строк (термін) кредитування. Тобто сторонами не було обумовлено строк (термін) виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Згідно із приписами частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За такого, оскільки сторони не обумовили строку (терміну) виконання обов'язку з повернення ОСОБА_1 кредитних коштів, він зобов'язаний їх повернути на вимогу кредитодавця, а така вимога не може вважатися вимогою про дострокове повернення кредиту.
Отже, за відсутності доказів того, що отриманий ОСОБА_1 кредит є споживчим, а також за відсутності підстав вважати стягувану позивачем заборгованість такою, що підлягає достроковому поверненню позичальником, не має підстав для застосовування до спірних правовідносин правил часини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо зазначення у кредитному договору про строк дії ліміту, який відповідає строку дії договору про картку, то цей строк не є тотожнім строку повернення кредиту.
Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення на підставі повно встановлених обставини справи, яким надав відповідну правову оцінку, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, відповідно до положень статті 375 ЦПК України відсутні підстави для його скасування та відповідно - для задоволення апеляційної скарги.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду залишено без змін розподіл судових витрат, які в цій справі покладаються на відповідача, не проводиться.
Керуючись статтями 367,368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником - адвокатом Скользнєвим Валерієм Владиславовичем, залишити без задоволення, рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва (натепер - Інгульський районний суд міста Миколаєва) від 24 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна постанова складена 03 червня 2025 року