27 травня 2025 року справа №320/37878/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, щодо відмови ОСОБА_1 , у наданні статусу- «Особа з інвалідністю внаслідок війни» та у відмові видачі відповідного посвідчення;
- зобов?язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, встановити ОСОБА_1 , статус «Особа з інвалідністю внаслідок війни», як інваліду 2-ї групи, захворювання пов'язане з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та видати відповідне посвідчення.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно відмовлено їй у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення на підставі поданих ним документів, які належним чином підтверджують її участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Українським МВМ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області,
Позивачка являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, їй встановлено 2 групу інвалідності та видано нове перереєстроване 11.08.2023 року посвідчення ліквідатора наслідків ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджую копією посвідчення серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 була направлена на роботу в зону ЧАЕС на підставі наказу начальника ОРСу № 86 від 2.04.1986 року, що підтверджується копією даного наказу про відрядження працівників Трипільскої ДРЕС для надання практичної допомоги в організації харчування працівників Чорнобильської АЕС, які проживали на території піонерського табору, що знаходився поблизу міста Прип'ять Чорнобильського району, терміном на 6 днів, з 01 травня 1986 року по 06 травня 1986 року.
22.08.2023 Позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
Відповідач листом від 20.09.2023 відмовив позивачці у наданні статусу інваліда війни, посилаючись на те, що в наданих позивачем документах відсутній розпорядчий документ про залучення його до складу формувань Цивільної оборони.
Позивач, не погоджуючись з такою відмовою, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них та визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до положень пункту дев'ятого частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 10 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Таким чином, особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення №302).
Згідно із пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".
Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 встановлено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Згідно із пунктом 10 Положення №302 "посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111-1976, наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження начальника ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 19.05.1986 №52), Цивільна оборона організовувалася за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувалися в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, які мали мобілізаційний припис та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях до складу цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.
Слід врахувати, що позивач отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, що підтверджується наявними доказами у справі, зокрема, довідкою МСЕК серії АВ №1090438, експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 31.03.2003 року №3652.
Судом встановлено, що Позивачка відповідно до наказу начальника ОРСУ, № 86 від 2.04.1986 року на підставі телефонограми УРСа Міненерго УРСР була направлена на роботу в складі ЦО, по ліквідації наслідків ЧАЕС в зв'язку з складною радіаційною ситуацією на Чорнобильській АЕС , терміном на б днів, де працювала 02 по 06 травня 1986 року по 12 годин на день. Таким чином, суд вважає, що позивачем до відповідача були подані всі необхідні документи на підтвердження того, що вона брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримала інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни із видачею відповідного посвідчення.
При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2017 у справі № К/800/11747/17.
З огляду на зазначене відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни відповідно до пункту дев'ятого частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни, суд зазначає наступне.
Зі змісту частин другої, четвертої статті 245 КАС України слідує, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. У такому випадку суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зазначає, що позивачем надано як відповідачу, так і суду докази наявності підстав для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, передбачених пунктом дев'ятим частини другої статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, позивач відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст.2,9,77,194,205,239,242,244,245,246,250 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, щодо відмови ОСОБА_1 , у наданні статусу - «Особа з інвалідністю внаслідок війни» та у відмові видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, встановити ОСОБА_1 , статус «Особа з інвалідністю внаслідок війни», як інваліду 2-ї групи, захворювання пов'язане з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та видати відповідне посвідчення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.