про відмову в забезпеченні позову
02 червня 2025 року м. Київ Справа № 320/26033/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 320/26033/25
за позовною заявою ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд:
Визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 16 від 09.05.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та проставити відповідну відмітку про відстрочку від призову під час мобілізації у військовому квитку ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
29.05.2025 (зареєстровано в канцелярії суду 30.05.2025) від представника позивача через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла заява про забезпечення позову в якій представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо направлення на військово-лікарську комісію, призову на військову службу під час мобілізації, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Повторна заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має 3 дітей віком до 18 років, які перебувають на його утриманні, а саме: ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
20.09.2011 року Виконкомом Кулачківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , актовий запис № 8.
Шлюб розірвано рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2014 року, справа № 351/1681/14-ц.
За час шлюбу в сторін народилась дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 до суду про стягнення аліментів з Позивача не зверталась, оскільки останній добровільно утримує спільну доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до інформації з єдиного реєстру боржників від 16.05.2025 року вбачається, що інформація щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в Єдиному реєстрі боржників відсутня.
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2015 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод у вихованні дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 .
Встановлено ОСОБА_1 можливість забирати доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від матері ОСОБА_5 у вихідні дні суботу та неділю та в святкові дні, а саме на третій день Різдва та Паски з 10-14 год. до місця проживання його батьків в с. Бучачки, Снятинського району без присутності матері.
Станом на сьогоднішній день, позивач проживає із ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за час спільного проживання у них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 29 листопада 2022 року) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 22 листопада 2018 року).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Такі особи, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.
Оскільки, позивач має 3 дітей до 18 років, які перебувають на його утриманні, позивач не підлягає призову та має право на відстрочку відповідно до вимог чинного законодавства України.
У зв'язку із чим звернувся до відповідача з відповідною заявою від 06.05.2025, однак, відповідач ухиляється від надання позивачеві такої відстрочки, незважаючи на неодноразове подання позивачем до відповідача заяви з належними підтверджуючими право на відстрочку документами, що зумовило позивача звернутися до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Так, предметом позову у цій справі є зобов'язання відповідача надати позивачеві відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» регламентовано, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм слідує, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу військовослужбовця.
При цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Розглянувши повторну заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Позивач вказує, що 06.05.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та переліком всіх необхідних документів про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Підставою відстрочки позивача є п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Питання правомірності відмови у наданні відстрочки є предметом вирішення спору по суті заявленої позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи в частині, що стосується очевидності ознак протиправності рішень суб'єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року (справа № 640/9167/19) по-перше: виходячи з процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов'язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 11 березня 2021 року (справа № 640/23179/19), вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, незважаючи на те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що доводи позивача в частині очевидної протиправності оскаржуваного рішення фактично не є беззаперечними та потребують оцінки під час розгляду справи по суті спору. Тобто, встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оспорюваного рішення відповідача, є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі.
Таким чином, правова оцінка питань правомірності рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації має надаватися судом під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи. Водночас, не розглядаючи справу по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, суд позбавлений можливості погодитись із твердженням про очевидну протиправність оскаржуваного рішення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року (справа №640/9593/20), та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Водночас, суд зазначає, що заявник також жодними належними та допустимими доказами не довів, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, твердження про можливість істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду в цій справі у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову заявник фактично ґрунтує на тому, що позивача можуть призвати на військовому службу, у зв'язку із чим він втратить статус військовозобов'язаного та набуде статус військовослужбовця, що унеможливить отримання ним відстрочки.
Водночас, заявник не надав доказів, що відповідач вживає заходи щодо призову його на військову службу під час мобілізації, зокрема, відсутні докази виклику позивача шляхом направлення відповідної повістки чи мобілізаційного розпорядження.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для задоволення заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику).
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя Сас Є.В.