02 червня 2025 року № 320/9456/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 до Посольства України в Республіці Хорватія про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Зміст позовних вимог.
Представник позивача ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Посольства України в Республіці Хорватія про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Посольства України в Республіці Хорватія, вчинені при розгляді звернення ОСОБА_1 від 15.11.2024 р. про оформлення йому посвідчення на повернення особи в Україну;
- зобов'язати Посольство України в Республіці Хорватія повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 15.11.2024 року з врахуванням висновків суду про наявність у Позивача права на отримання посвідчення на повернення особи в Україну.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується довідкою посольства України в російської федерації від 14.01.2022 року. Тимчасове посвідчення громадянина України йому не було видано через відсутність бланків у посольстві, а згодом - через початок воєнних дій і припинення його роботи. Протягом передбаченого законом дворічного строку Позивач припинив громадянство російської федерації , що підтверджується відповідною довідкою ГУ МВС російської федерації від 21.06.2023 року, а також здав російські паспорти до посольства російської федерації у Хорватії. Таким чином, позивач вказує, що він виконав вимогу закону про припинення іноземного громадянства і має право завершити оформлення громадянства України, подавши документи до міграційного органу. Наразі ОСОБА_1 перебуває в Хорватії без жодного документа, що посвідчує його особу: ані тимчасового посвідчення громадянина України, ані російського паспорта. Він не може вільно пересуватись і прагне повернутись в Україну для завершення документування. Із цією метою 15.11.2024 року він звернувся до Посольства України в Хорватії з проханням оформити посвідчення особи на повернення, а також з'ясувати, які документи слід подати. У відповіді від 29.11.2024 року посольство повідомило, що питання набуття громадянства України може бути вирішено лише після припинення чи скасування воєнного стану - протягом 12 місяців. Однак звернення Позивача стосувалося не паспорта, а посвідчення на повернення в Україну, тому його розгляд по суті здійснено не було, що порушує законодавство про звернення громадян та права Позивача. У подальшому представник позивача подав скаргу до МЗС з вимогою зобов'язати посольство оформити посвідчення на повернення. У відповіді зазначено, що посольство надало відповідь за компетенцією, однак правові підстави для оформлення посвідчення відсутні, оскільки процедура набуття громадянства ще не завершена, а документи про припинення іноземного громадянства мають бути подані до органу, що ухвалив рішення про його надання. Позивач звертає увагу суду, що він уже припинив російське громадянство, проте завершити процедуру не може лише через відсутність роботи посольства України в російської федерації . Він просив оформити не паспорт, а документ, що дозволив би йому в'їхати в Україну з метою подання необхідних документів вже на її території. Таким чином, сторона позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Правова позиція відповідача.
03.04.2025 року від уповноваженого представника Посольства України в Республіці Хорватія надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Так, сторона відповідача зазначила, що згідно з довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 14.01.2022 року № 6111-536-03, Позивача було зареєстровано громадянином України. Таким чином, саме з цієї дати почався дворічний строк для виконання ним зобов'язання припинити іноземне громадянство та подати відповідні документи до органу, який мав видати йому тимчасове посвідчення громадянина України. Водночас відповідач звертає увагу, що відповідно до статті 5 Закону України № 2235-III, довідка про реєстрацію особи громадянином України не є документом, що підтверджує наявність громадянства. Вказано, що оскільки тимчасове посвідчення громадянина України Позивачу видано не було, однак воно мало бути оформлене Посольством України в російської федерації , саме до цієї установи він мав подати документи щодо припинення громадянства російської федерації . Проте, у зв'язку з початком масштабного вторгнення російської федерації в Україну та розірванням дипломатичних зносин, закордонні дипломатичні установи України на території російської федерації припинили свою роботу. Через це була проведена евакуація працівників дипломатичної служби з території російської федерації , однак архіви, що містять справи заявників, у тому числі документи Позивача, залишились на території цих установ без можливості доступу. З урахуванням цього, документи, які подавав Позивач для набуття громадянства України за територіальним походженням, перебувають на території Посольства України в російської федерації , і зараз доступ до них відсутній. Попри це, Позивач надав довідки ГУ МВС росії по м. москві від 21.06.2023 року № 2/217961 та довідку Посольства російської федерації у Хорватії від 21.08.2024 про вихід з громадянства російської федерації . Обидві довідки були видані після 24.02.2022 року, проте не були подані до Посольства України в російської федерації , що, на думку відповідача, свідчить про незавершеність процедури набуття громадянства України за територіальним походженням. Таким чином, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для оформлення Позивачу посвідчення особи на повернення в Україну. Водночас Посольство не приймало окремого рішення про відмову в оформленні цього документа, оскільки Позивач не подавав відповідну заяву-анкету.
Правова позиція позивача.
08.04.2025 року від уповноваженого представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що остання просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Із наведеними Відповідачем аргументами сторона позивача не погоджується у повному обсязі, із посиланням на те, що ОСОБА_1 набув громадянство України 14.01.2022 року. Згідно з чинним законодавством, процедура оформлення набуття громадянства України передбачає можливість скасування відповідного рішення відповідно до статей Закону України «Про громадянство України». Водночас жодне з рішень про скасування набуття громадянства щодо Позивача не приймалося, що визнається і самою стороною Відповідача. Таким чином, у разі відсутності рішення про скасування або позбавлення громадянства, особа, яка стала громадянином України, продовжує залишатися громадянином України. Окрім цього, представник позивача зазначила, що обмежуючи ОСОБА_1 у можливості отримати тимчасове посвідчення особи на повернення в Україну, Відповідач фактично позбавляє його - громадянина України права на повернення до країни. Окремо представник вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що Відповідач зазначає про відсутність звернення ОСОБА_1 до Посольства із заявою-анкетою. Водночас Позивач оскаржує не саму відмову у видачі посвідчення, а неналежний розгляд його звернення, унаслідок чого він фактично позбавлений можливості подати відповідну заяву-анкету. Позивач, не маючи паспорта громадянина України та не будучи користувачем застосунку «Дія», не може потрапити на прийом до Посольства з метою подачі заяви. У свою чергу, Відповідач не надає такої можливості, обґрунтовуючи це відсутністю підстав для оформлення посвідчення на повернення в Україну.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Відповідно до копії довідки про реєстрацію особи громадянином України від 14.01.2022 року № 6111-536-03, ОСОБА_1 зареєстрований громадянином України.
У матеріалах справи міститься довідка про вихід з громадянства російської федерації від 21.06.2023 року № 2/217961, у якій вказано, що ОСОБА_1 з 21.06.2023 року не являється громадянином російської федерації .
Згідно з довідкою Посольства російської федерації у Республіці Хорватії від 21.08.2024 року № 92/ко, із змісту якої, у тому числі вбачається, що ОСОБА_1 , у зв'язку із виходом із громадянства російської федерації, здав у консульський відділ Посольства російської федерації: паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_1 , який виданий 23.03.2021 року.
09.12.2024 року представник позивача подала скаргу до Посольства України у Республіці Хорватія, у якій просила надати належну відповідь по суті звернення ОСОБА_1 щодо оформлення посвідчення особи на повернення в Україну.
Як вбачається з відповіді Посольства України в Республіці Хорватія від 27.01.2025 № 61312/36-528, оформлення посвідчення особи на повернення регулюється Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр» та Порядком, затвердженим постановою КМУ № 285 від 05.04.2017 року. Для оформлення документу необхідно особисто подати заяву-анкету та інші документи, передбачені пунктом 17 Порядку. Рішення ухвалюється після ідентифікації особи та перевірки її належності до громадянства України на підставі даних ЄДДР. До звернення від 15.11.2024 року було долучено довідку про реєстрацію громадянином України від 14.01.2022 року та довідку про вихід із громадянства російської федерації від 21.06.2023 року. Однак ці документи не свідчать про завершення процедури набуття громадянства України, розпочатої в Посольстві України в російської федерації . Наголошується, що завершення цієї процедури в іншій установі не передбачено законодавством. Через призупинення роботи українських дипломатичних установ у російської федерації з 24.02.2022 року процедуру було перервано. У скарзі вказано, що ОСОБА_1 перебуває у Хорватії без документів та має намір завершити процедуру набуття громадянства, однак для цього він потребує посвідчення на повернення. Водночас, згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону № 3897-ІХ від 20.08.2024 року, громадяни рф, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, мають надати відповідний документ протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Додатково зазначено, що довідка про реєстрацію особи громадянином України не належить до переліку документів, що підтверджують громадянство відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України».
Встановлено, що 22.01.2025 року адвокат подавала скаргу до Міністерства закордонних справ України, у якій просила зобов'язати Посольство України у Республіці Хорватія оформити позивачу посвідчення особи на повернення в Україну.
МЗС України в межах своєї компетенції у відповіді від 29.01.2025 № 71/19-091-10302 вказало, що зідно з п. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру», адвокатський запит не може стосуватися надання роз'яснень законодавства. Рішення про оформлення посвідчення ухвалює консульська посадова особа відповідної закордонної дипломатичної установи за результатами ідентифікації особи та перевірки її належності до громадянства України. Отож вказано, що МЗС не є розпорядником запитуваної інформації. Оскільки ОСОБА_1 звернувся до Посольства України в Хорватії, зазначеній установі було доручено надати відповідь на адвокатський запит. Лист Посольства № 61312/36-528-8989 від 27.01.2025 року містить інформацію про відсутність правових підстав для оформлення заявнику посвідчення особи на повернення в Україну.
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.
За приписами статті 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2235-III: громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України у порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим органом до відповідних облікових документів; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмова заява іноземця про те, що у разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави (держав) і протягом двох років з моменту набуття громадянства України подасть документ про таке припинення до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Відповідно до приписів статті 8 Закону №2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
-особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
-іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Для оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано:
1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні;
2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства;
3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України чи який в установленому законодавством України порядку проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, контракт якого припинено, та звільнений з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в" пунктів 1, 2, підпунктами "а", "б" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;
4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частинах двадцятій, двадцять четвертій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частин двадцятої, двадцять четвертої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;
5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування;
6) іноземцем, який є другим із подружжя особи, яка в установленому законодавством України порядку проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України та загинула при виконанні службових обов'язків, - декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя особи, яка в установленому законодавством України порядку проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України та загинула при виконанні службових обов'язків.
Громадянство України за територіальним походженням не набуває особа, яка відповідно до частини сьомої статті 9 цього Закону не приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого частиною восьмою статті 9 цього Закону), та особа, стосовно якої рішення про оформлення набуття громадянства України скасовано на підставі статті 21 цього Закону.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні.
Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 285 (далі - Порядок), посвідчення особи на повернення в Україну є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України (крім випадків, передбачених законами), дає право на в?їзд в Україну, оформляється і видається закордонними дипломатичними установами України.
Згідно з пунктом 4 Порядку, оформлення та видача посвідчення здійснюються, зокрема, особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Разом з тим, пунктом 5 Порядку передбачено, що оформлення посвідчення та продовження строку його дії здійснюється дипломатичними установами у взаємодії з Головним обчислювальним центром Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Центр).
Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням інформаційно-комунікаційної системи «е-Консул» (пункт 6 Порядку).
Згідно з положенням пункту 7 Порядку, для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, до якої вносяться відомості передбачені пунктом 8 Порядку.
Пунктом 10 Порядку визначено, що центр проводить автоматизовану перевірку, накопичення та збереження даних, отриманих з інформаційно-комунікаційної системи «е-Консул», установлює їх унікальність, формує набори даних для персоналізації бланка посвідчення та засобами Реєстру передає їх до інформаційно-комунікаційної системи «е-Консул».
Відповідно до пункту 11 Порядку, за результатами проведеної Центром перевірки та згідно із законодавством консульською посадовою особою дипломатичної установи приймається рішення про оформлення чи відмову в оформленні посвідчення.
Як передбачено пунктом 14 Порядку, посвідчення оформлюється та видається у разі:
???- втрати або викрадення під час перебування за межами України документа, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та/або дає право на виїзд з України і в?їзд в Україну;
?- коли строк дії документа, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та дає право на виїзд з України і в?їзд в Україну, закінчився;
???- коли встановлено, що документ, який посвідчує особу, підтверджує громадянство України та дає право на виїзд з України і в?їзд в Україну, є недійсним з інших причин;
???- коли громадянин України не оформлював документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Відповідно до вимог пункту 17 Порядку, для оформлення посвідчення заявник або його законний представник подає до дипломатичної установи, зокрема, заяву-анкету; документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та/або дає право на виїзд з України і в?їзд в Україну (у разі наявності); довідку про реєстрацію особи громадянином України; документ, що підтверджує сплату консульського збору.
Згідно з пунктом 22 Порядку, рішення про оформлення посвідчення приймається консульською посадовою особою дипломатичної установи за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності до громадянства України або статусу особи без громадянства, яка має право на постійне проживання в Україні, чи іноземця та особи без громадянства, яких в Україні визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, шляхом внесення власноручного запису у відведеному для цього місці заяви-анкети.
3 аналізу вищенаведеного можна дійти висновку, що посвідчення особи на повернення в Україну оформлюється громадянам України, які, зокрема, не оформлювали документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
У свою чергу, рішення про оформлення посвідчення приймається за результатами ідентифікації особи заявника, а також перевірки факту належності такої особи до громадянства України.
Відповідно до підпункту 6 статті 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон 5492-VI), ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» посвідчення особи на повернення в Україну є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті), дає право на в'їзд в Україну, оформляється і видається ЗДУ громадянам України у разі: 1) втрати під час перебування за межами України документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та надають право такій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну; 2) якщо строк дії таких документів закінчився; 3) якщо встановлено, що такий документ є недійсним з інших причин; 4) якщо громадянин України не оформлював документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або надають право такій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Суд вважає за необхідне зазначити, шо згідно з довідкою від 14.01.2022 року № 6111-536-03, ОСОБА_1 зареєстровано громадянином України.
Таким чином, саме з цієї дати для позивача розпочався дворічний строк для виконання взятого ним зобов'язання припинити іноземне громадянство та подати документи про припинення іноземного громадянства до органу, який видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Так, відповідно до статті 5 Закону №2235-III, документами, що підтверджують громадянство України, є:
- паспорт громадянина України;
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
- тимчасове посвідчення громадянина України;
- дипломатичний паспорт;
- службовий паспорт;
- посвідчення особи моряка;
- посвідчення члена екіпажу;
- посвідчення особи на повернення в Україну.
Таким чином, варто зазначити, що відповідно до вище наведеної статті Закону України № 2235-III, довідка про реєстрацію особи громадянином України не є документом, що підтверджує громадянство України.
З огляду на те, що тимчасове посвідчення громадянина України ОСОБА_1 видано не було, але воно мало бути оформлене Посольством України в рф, саме до зазначеної закордонної дипломатичної установи України Позивач мав подати документи про припинення громадянства російської федерації .
Враховуючи, що дворічний строк для виконання взятого Позивачем зобов'язання припинити іноземне громадянство та подати до Посольства України в РФ документи про припинення громадянства російської федерації сплив 14.01.2024, рішення про реєстрацію позивача громадянином України мало бути скасовано. Проте, з огляду на відсутність врегульованого законодавством порядку скасування рішення про реєстрацію особи громадянином України іншим органом, аніж той, що прийняв відповідне рішення, таке рішення про скасування ухвалено не було.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу II Закону України № 3897-IX, громадяни російської федерації та громадяни республіки білорусь (крім осіб, зазначених у пункті 3 цього розділу), які в період з 24 лютого 2020 року набули громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України» та подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, зобов'язані подати документ про припинення іноземного громадянства до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, протягом 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ, якщо строк виконання зобов'язання сплив.
Тобто, аналізуючи вищевказану норму, особи, які є громадянами російської федерації, та які у період з 24.02.2020 набули громадянство України й подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, проте строк на виконання якого сплив, до моменту подання документів про припинення іноземного громадянства до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, вважаються громадянами російської федерації.
У ході встановлення обставин, можна зробити висновок, що особа, яка не завершила процедуру набуття громадянства України, юридично не вважається громадянином України, навіть за наявності у неї документів, які формально підтверджують статус громадянина України.
Висновки суду.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначено позивачем, станом на момент звернення, у нього відсутні документи, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство України, що унеможливлює Посольству України ідентифікувати позивача та перевірити факт його належності до громадянства України.
З урахуванням викладеного та наданих позивачем довідок ГУ МВС росії по м. москві від 21.06.2023 року № 2/217961 та довідки Посольства рф у Республіці Хорватія від 21.08.2024 року, які свідчать про вихід позивача з громадянства російської федерації, суд дійшов висновку, що позивач не мав змоги подати ці документи до Посольства України в рф, у зв'язку з чим не завершив процедуру набуття громадянства України за територіальним походженням та юридично не вважається громадянином України.
Відповідно, суд не вважає дії Посольства України в Республіції Ховатія при розгляді звернення позивача про оформлення йому посвідчення на повернення особи в Україну протиправними.
Враховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судові витрати по справі.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначені правила розподілу судових витрат.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп., що підтверджується квитанцією № 9579-7176-7640-3608 від 24.02.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Однак, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Посольства України в Республіці Хорватія про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.