про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
02 червня 2025 року м. Київ № 320/26304/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- ввизнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.09.2021 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт з додатками 1, 12, 13, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 30.09.2021 по 19.05.2023 включно належного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачене грошове забезпечення за період з 30.09.2021 по день фактичної виплати цього грошового забезпечення.
Спір виник з публічно-правових відносин та відповідно до ст.19 КАС України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши заявлене клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (на час виникнення спірних правовідносин до змін внесених Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин") була викладена у такій редакції: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначив, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України варто розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Верховний Суд у постановах від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19 зробив висновок про те, що індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати.
З 19.07.2022 редакція статті 233 Кодексу законів про працю України була змінена: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, що передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Проте Закон № 2352-ІХ містить норми прямої дії і поширює свою дію лише на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.
До суду позивач звернулася 23.05.2025 з позовними вимогами з приводу нарахування індексації грошового забезпечення з 30.09.2021 по 19.05.2023, тобто вимоги Закону № 2352-ІХ щодо строку звернення до суду не застосовуються до позивача, позаяк в силу вимог статті 58 Конституції України Закон № 2352-ІХ не має зворотної дії у часі. Отже, строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Крім того, вирішуючи питання щодо поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом, суд враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, відповідно до яких на момент виникнення спірних правовідносин, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, суд доходить висновку щодо необхідності поновлення строку звернення до суду.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.160, 161 та 172 КАС України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень ст.257 КАС України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 КАС України, суддя, -
1. Поновити строк звернення до суду.
2. Відкрити провадження в адміністративній справі.
3. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
4. Запропонувати відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до ч.3, 4 ст.162 КАС України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
5. Запропонувати позивачу протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
6. Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
7. Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
8. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Перепелиця А.М.