30 травня 2025 рокусправа № 380/2248/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (79000, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 206; код ЄДРПОУ 45459088) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 11.12.2024 №52847/13-01-07-09.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представником позивача зазначено, що 25.10.2024 в.о. начальником Головного управління ДПС у Рівненській області А.Троцко, прийнято наказ №2582-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор». На підставі цього наказу проведено фактичну перевірки ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» за адресою здійснення діяльності, за результатами якої оформлено акт фактичної перевірки від 31.10.2024 за №17043/Ж5/17-00-07-05-17/45459088. В ході перевірки встановлено порушення п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР. У наказі про проведення перевірки зазначено правові підстави для призначення перевірки, але вказаний наказ не містить фактичних підстав для призначення перевірки, які визначені законом. У свою чергу, невиконання або порушення вимог Податкового кодексу України при призначені та проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, оскільки така перевірка не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такої перевірки. Звертає увагу на те, що проведена перевірка містить ознаки документальної перевірки, оскільки проведена за період, що передував періоду проведення фактичної перевірки.
Також позивач зазначає, що в ході розгляду заперечень на акт перевірки, ГУ ДПС у Рівненській області абсолютно не враховано пояснень позивача, оскільки контролюючим органом не надано жодної оцінки поданим документам і запереченням позивача, контролюючий орган обмежився виключно формальними тезами та покликаннями на норми податкового та іншого законодавства.
Вказав, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11.12.2024 № 52847/13-01- 07-09, контролюючим органом ставиться у вину позивачу порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вказівку на це порушення, позивач вважає необґрунтованою. Зазначив, що контролюючий орган у акті перевірки зазначає про відсутність будь-яких документів, що підтверджують облік та походження товарів на товар на загальну суму 140 792,00 грн згідно акту зняття залишків товару. Однак, контролюючий орган не враховує надані позивачем під час перевірки документи, а саме накладну на переміщення № 32/2 від 24 жовтня 2024 року та накладну на переміщення № 32/3 від 26 жовтня 2024 року, які спростовують висновки перевірки.
Отже, на переконання позивача, фактична перевірка була призначена та проведена безпідставно. Контролюючому органу надавалися позивачем документи щодо предмету перевірки, однак такі безпідставно не були взяті до уваги контролюючим органом. Контролюючий орган не обґрунтовував та не надав жодних доказів порушення позивачем, встановленого законом порядку ведення обліку товарних запасів та підстав неврахування документів. Заперечення позивача були розглянуті формально та не враховані при прийнятті податкового повідомлення-рішення. В цілому, податкове повідомлення-рішення не відповідає принципам адміністративної процедури, передбачених Законом України «Про адміністративну процедуру». Окремо наголошує, що у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано, що штрафні санкції нараховано за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку на суму 140792,00 грн, проте, незрозумілим є спосіб встановлення з боку контролюючого органу факту реалізації товару на цю суму. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 07.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
21.02.2025 за вх.№14947 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, щодо задоволення позовних вимог заперечив, просить у задоволенні позовну відмовити. Вважає, що покликання у наказі на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст.80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз.3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Представник відповідача зазначив, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
За результатами фактичної перевірки ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» складено акт від 01.11.2024 № 17043/ж5/17-00- 07-05-17/45459088, в якому зазначено, що ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх зберігання/реалізації. Частиною першою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. До первинних документів належить видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна. Однак, позивач не враховує, що накладна на переміщення №32/2 від 24.10.2024 та №32/3 від 26.10.2024 не підтверджує облік та походження товару, оскільки дані накладні створені ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» для переміщення товару з основного складу до торгової точки. При цьому, як вбачається з матеріалів справи накладна на переміщення №32/2 від 24.10.2024 завірена лише 28.10.2024, а накладна на переміщення №32/3 від 26.10.2024 завірена лише 26.10.2024 та надана 31.10.2024 про що свідчить підпис Зарішняк І.С. При цьому, накладна на переміщення не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на переміщення товару ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» з одного складу на інший, що належать позивачу. А тому, на початок проведення перевірки відсутні будь-які документи, що підтверджують облік та походження товарів, при цьому накладна на внутрішнє переміщення не підтверджує походження товару та не є документом на підставі якого можна встановити від якого суб'єкта господарювання отримав товар.
Контролюючим органом за наслідком фактичної перевірки ТзОВ «СПЕШЛТЕХ», встановлено порушення п.12. ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення ведення, в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на загальну суму 140792,00 гривень. Відповідальність передбачена ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: застосовується фінансова санкція у розмірі вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому, товар на суму 140792,00 грн, який зазначено в Акті зняття залишків та чеках відсутній в накладних на переміщення згідно номенклатури.
Звертає увагу на те, що як і до перевірки так і до позовної заяви позивачем не долучено документів, які підтверджують облік та походження товару. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
26.02.2025 за вх.№16629 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що до відзиву на позовну заяву долучено доповідну записку ГУ ДПС у Рівненській області б/н та без дати, з якої слідує, що фактична перевірка за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор» проводилась на виконання листа ДПС України від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07. Зі змісту листа ДПС України від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07 слідує, що посадові особи ДПС України переглянули певний відеоролик Плінського Євгена на YouTube «стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення…» та на цій підставі ДПС України дало вказівку територіальним Управлінням активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок. Наведений лист не міг бути підставою для проведення перевірки за пп.80.2.2. п.80.2. ст.80 ПК України.
Зазначив, що накладні №32/2 від 24.10.2024 та №32/3 від 26.10.2024 підтверджують переміщення товару з основного складу до торгової точки, тобто підтверджують внутрішнє переміщення товарів до місця продажу (господарського об'єкта). Наведене узгоджується з п. 12 ст. 3 Закону України 265/95-ВР, а, відтак, позивачем не вчинено порушення, відповідальність за яке регламентовано ст. 20 Закону України 265/95-ВР.
Окрім того, покликання відповідача на акт зняття залишків товару вважає неправомірним, з огляду на порушення податковим органом пп. 20.1.9 п. 20.1. ст. 20 ПК України, відповідно до якого контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Вважає, що ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» не було допущено жодних порушень податкового та іншого законодавства, а у посадових осіб контролюючого органу ДПС первинно була відсутня підстава для проведення фактичної перевірки, і як наслідок, складення акта фактичної перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.03.2025 залучено Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Віденська, 12; код ЄДРПОУ 44070166) до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 07.04.2025 строк розгляду справи продовжено на шістдесят днів з метою отримання додаткових доказів.
22.04.2025 за вх.№33405 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення. Зазначив, що відповідно до доповідної записки від 25.10.2025 року №3899/17-00-07-05-10 підставою проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м.Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор», де здійснює господарську діяльність ТзОВ «Спешлтех» (ЄДРПОУ 45459088) є лист ДПС України від 03.07.2025 року №19312/7/99-00-07-04-02-07. Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Вважає, що Головне управління ДПС у Рівненській області мало підстави визначенні підпунктом 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 ПК України для прийняття наказу Головного управління ДПС у Рівненській області області від 25.10.2024 № 2582-п: в контролюючого органу є наявна в податкового органу інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Під час проведення перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор», де здійснює господарську діяльність ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» (ЄДРПОУ 45459088) для перевіряючих не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів, які було описано в акті залишків товару, та які було проведено через ПРРО на загальну суму 140792,00грн за час проведення перевірки. В ході проведення фактичної перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м.Рівне вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор», де здійснює господарську діяльність ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» щодо дотримання податкового законодавства та іншого законодавства, продавцю магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м.Рівне вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор» Зарішняк І.С. вручено під розписку запит від 25.10.2024 з проханням надати документи, які пов'язані з предметом перевірки. Станом на дату закінчення перевірки 31.10.2024 не надано наступні документи, які пов'язані з предметом перевірки: договір з банком/анкета заяву на еквайрингове підключення, банківські виписки по еквайрінгу. Не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. Жодним документом, що міститься в матеріалах справи, не підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки. Просить у задоволенні позову відмовити.
Інших заяв на адресу суду не надходило.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» зареєстроване як юридична особа, за адресою: 79000, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 206; код ЄДРПОУ 45459088.
Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 73.11 Рекламні агентства.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, в магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор».
Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 25.10.2024 №2582-п «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор» з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та відповідно до підпунктів 80.2.2 пункту 80.2, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) призначено провести фактичну перевірку позивача з 25 жовтня 2024 року терміном 10 діб.
На підставі зазначеного наказу, Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано направлення на перевірку №4716/Ж3/17-00-070-05-15 від 25.10.2024 та №4717/Ж3/17-00-070-05-15 від 25.10.2024 ТзОВ «СПЕШЛТЕХ», магазин «Ябко» за адресою вул. Кулика і Гудачека, 23 м. Рівне, ТРЦ «Екватор».
25.10.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину «Ябко» за адресою вул. Кулика і Гудачека, 23 м. Рівне, ТРЦ «Екватор», за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за реєстраційним номером від 01.11.2024 № 17043/ж5/17-00- 07-05-17/45459088 (акт (довідка) №001110).
Відповідно до висновків акту (довідки) фактичної перевірки встановлено наступні порушення:
1) В ході проведення фактичної перевірки встановлено незабезпечення ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: на момент перевірки 25.10.2024 в магазині «Ябко» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор» в продажі знаходились товари, які зазначені в акті зняття залишків на суму 108694,00 грн., крім того реалізовано через ПРРО (ф.н.4000984302) 27.10.2024 комплект (кермо, педалі) ThrustmasterT300RS GT Edition PS5/PC (4160681) фіскальний чек е9nUBolo_vE по ціні 16499,00грн. 29.10.2024 мобільний телефон iPhone 11 Pro 256 space gray фіскальний чек y9Q92d07HVs від 29.10.2024 по ціні 15599,00 грн., проте на початок фактичної перевірки та на момент реалізації товарів не надано документів (у паперовій або електронній формі) що підтверджують облік та походження товарних запасів (товарів) на загальну суму 140792,00 грн.
2) Не надано в повному обсязі документи, що пов'язані з предметом перевірки.
3) В ході проведення перевірки було проведено хронометраж за період з 25.10.2024 по 30.10.2024 згідно якого виторг становить 72635,25 грн середньоденний виторг за вказаний період становить 12108,88 грн.
В ході проведення фактичної перевірки продавцю в магазині «Ябко» за адресою: м.Рівне вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор» Зарішняк І.С. вручено під розписку запит від 25.10.2024 з проханням надати документи, які пов'язані з предметом перевірки.
Станом на дату закінчення перевірки 31.10.2024 не надано наступні документи, які пов'язані з предметом перевірки: договір з банком/анкета заяву на еквайрингове підключення, банківські виписки по еквайрінгу, що підтверджується актом про ненадання документів під час фактичної перевірки від 01.11.2024.
Відповідно до акту №987/Ж6/17-00-07-05-18 від 01.11.2024 відмови від підписання та отримання акта фактичної перевірки, працівник ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» Зарішняк І.С., ознайомившись з актом перевірки №001110 від 31.10.2024 відмовилась від його підписання та отримання одного акта.
Не погодившись із висновками акту перевірки №001110 від 25.10.2024 позивачем 18.11.2024 подано до ГУ ДПС у Рівненській області заперечення на акт фактичної перевірки.
ГУ ДПС у Рівненській розглянуло заперечення позивача на акт перевірки та 05.12.2024 надало відповідь за №8015/Ж12/17-00-07-05-24, в якій повідомило позивача, що в ході розгляду заперечень до акту фактичної перевірки, висновки залишено без змін.
Оскільки позивач зареєстрований у м. Львові, матеріали фактичної перевірки надіслані до ГУ ДПС України у Львівській області для прийняття рішення.
На підставі висновків акту перевірки №001110 від 25.10.2024 Головне управління ДПС у Львівській області встановило порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 та прийняло податкове повідомлення-рішення від 11.12.2024 №52847/13-01-07-09, яким, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, ст. 20 п.1 ст.17 цього ж Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995, до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 140792,00 гривень.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У даному випадку фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Більше того, відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Правовий висновок щодо цього викладений в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.
А отже, здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, в якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
У спірному випадку наказ про проведення фактичної перевірки №1824-п від 14.06.2024 містить наступні підстави для проведення коментованої перевірки, а саме: підпункти 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України до підстав проведення фактичної перевірки віднесено, зокрема, наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено лист ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00, відповідно до якого, з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_1 на офіційному YouTube каналі «Плинський media» стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торгівельних об'єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції. Крім цього, доручено активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог статті 80 ПК України.
В матеріалах справи наявна копія доповідної записки в.о. начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області щодо питання про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Кудика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор».
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, оскільки підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України як на підставу для її проведення.
Відтак, порушень положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.
Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Так, судом встановлено, 25.10.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину «Ябко» за адресою вул. Кулика і Гудачека, 23 м. Рівне, ТРЦ «Екватор», за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 01.11.2024 № 17043/ж5/17-00- 07-05-17/45459088.
У позовній заяві позивач зазначає: «що контролюючий орган у акті перевірки зазначає про відсутність будь-яких документів, що підтверджують облік та походження товарів на товар на загальну суму 140792,00 грн згідно акту зняття залишків товару. Однак, контролюючий орган не враховує надані позивачем під час перевірки документи, а саме накладну на переміщення №32/2 від 24 жовтня 2024 року та накладну на переміщення №32/3 від 26.10.2024 року, які спростовують висновки перевірки».
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом від 16.07.1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями).
Статтею 9 Закону № 996, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи норми статті 9 Закону № 996, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.
Статтею 4 Закону №996 визначено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання суттєвості над формою - операції враховуються у відповідності з їх суттєвості, а не тільки виходячи із юридичної форми.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2 статті 3 Закону № 996 - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.
Крім того вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Таким чином, СГ зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Як встановлено судом, під час проведення перевірки в магазині «Ябко», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор», де здійснює господарську діяльність ТОВ «Спешлтех» (ЄДРПОУ 45459088) для перевіряючих не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів (технічно складних побутових товарів), які було описано в акті залишків товару, та які було проведено через ПРРО на загальну суму 140792,00грн за час проведення перевірки.
При цьому, під час фактичної перевірки встановлено та позивачем не заперечується, що ним реалізовуються товари, перелічену в акті зняття залишків товарів.
Згідно з абзацом 60 статті 2 Закону № 265/95 термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 251 статті 1 Закону № 265/95 технічно складні побутові товари непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.
Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2017 № 231. Смартфони, мобільні телефони, пилососи, роботи-пилососи та навушники відносяться до даного переліку.
З врахуванням наведеного, оскільки позивач провадить діяльність з реалізації в тому числі, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту то, відповідно, зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
Пунктом 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Однак до перевірки, не надано у повному обсязі документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки за перевіряємий період. Так, згідно Запиту про надання документів (копій документів) від 25.10.2024 не надано до перевірки банківських виписок по еквайрингу та договору з банком/анкета заява на еквайрингові підключення.
Суд зауважує, що накладна на переміщення №32/2 від 24.10.2024 та №32/3 від 26.10.2024 не підтверджує облік та походження товару, оскільки дані накладні створені ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» для переміщення товару з основного складу до торгової точки. При цьому, як вбачається з матеріалів справи накладна на переміщення №32/2 від 24.10.2024 завірена лише 28.10.2024, а накладна на переміщення №32/3 від 26.10.2024 завірена лише 26.10.2024 та надана 31.10.2024 про що свідчить підпис ОСОБА_2 . При цьому, накладна на переміщення не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на переміщення товару ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» з одного складу на інший, що належать ТзОВ «СПЕШЛТЕХ».
Слід зазначити, що 01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», яким стаття 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
При цьому зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22.
Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Виходячи з викладеного та враховуючи джерело походження інформації, яку використано контролюючим органом, суд вважає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що вище виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Наведені позивачем доводи не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованими, а оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 11.12.2024 №52847/13-01-07-09 відповідає критеріям визначеним в частині 2 статті 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, в тому числі на оплату правової допомоги розподілу не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна