30 травня 2025 рокусправа № 380/1968/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (79000, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 206; код ЄДРПОУ 45459088) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №54513/13-01-07-09 від 26.12.2024 року, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Спешлтех» на суму штрафу 278300,97 грн
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками ГУ ДПС у Рівненській області в період з 15.11.2024 проведено фактичну перевірку магазину «Ябко», за адресою: вул. Соборна, 96, м. Рівне, суб'єкта господарської діяльності «СПЕШЛТЕХ», за результатами якої встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято ППР №54513/13-01-07-09 від 26.12.2024 яким до позивача застосовано фінансові санкції на загальну суму 278300,97 гривень. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, наголошує, що відсутні підстави для проведення фактичної перевірки. Як вбачається із наказу на проведення перевірки від 15.11.2024 року №2819-п, правовою підставою її проведення є, зокрема зазначення підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, однак жодних документів, які б підтверджували наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, а отже про підставу проведення перевірки контролюючим органом не надано ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» ні безпосередньо перед проведення перевірки, ні під час її проведення. У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Отже, у зв'язку із цим, за встановлення протиправності дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки без законних на те підстав, позивач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо суті правопорушення, яке вказане в податковому повідомленні-рішенні контролюючий орган прийшов до висновку про порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та застосував до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій: в розмірі 148906,80 грн. Разом з тим, позивач вважає, що висновок щодо порушення ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» вимог законодавства є помилковим. 15 листопада 2024 року, тобто на початку проведення перевірки позивачем на підставі ст. 85 ПК України та на виконання пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано для долучення до матеріалів перевірки наступні документи: копії накладних на переміщення, копію наказу про встановлення прогнозного ліміту залишку готівки в касі, копію договору безоплатного користування майном, копію наказу. Згідно копії акта (довідки) фактичної перевірки від 14.11.2024, реєстраційний №18553/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 (бланк №001185) Головним управлінням ДПС у Рівненській області зазначено, що в ході перевірки встановлено реалізацію товарів, які необліковані у встановленому порядку (товари визначені в актів залишків товарів). Разом з тим, як вбачається із накладних на переміщення №26/9 від 14.11.2024 та №26/10 від 16.11.2024 року та №26/8 від 14.11.2024, які були надані як під час перевірки, так і до заперечення вказані в акті товари належним чином обліковані та згідно накладної відправником з основного складу є ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» (м. Львів, вул. Данилишина, 6), а отримувачем є торгова точка за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 96. Таким чином, оскільки контролюючому органу як в день перевірки так і в подальшому надано (надіслано) накладні на переміщення товарів, та відсутні інші докази невідповідності саме тим товарам, які знаходилися на місці реалізації, висновки відповідача про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР позивач вважає недоведеними. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
25.02.2025 за вх.№15559 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що ГУ ДПС у Рівненській області відповідно до наказу від 15.11.2024 №2819-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «Ябко» за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 96» та направлень на перевірку від 15.11.2024 №5072, №5073 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину «ЯБКО» за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 96, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТзОВ «СПЕШЛТЕХ». За наслідком перевірки складено Акт фактичної перевірки №18553/ж5/17-00-07-05- 17/45459088 ід 22.11.2024. На підставі акту перевірки від 22.11.2024 №18553 ГУ ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення - рішення від 26.12.2024 № 54513/13-01-07- 09, якими застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 278300,97 грн.
Зазначив, що фактичною підставою для проведення перевірки була інформація про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, що викладена в листі ДПС України № 19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024 та доповідній записці № 4164/17-00-07-05-10 від 15.11.2024. Верховний Суд у постанові від 5 березня 2019 року по справі №820/4893/18 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно ст.80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Отже, внаслідок отримання інформації від ДПС України про можливі порушення позивачем податкового законодавства, виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю. Також, відповідач звертає увагу, що вищенаведений наказ Головного управління ДПС у Рівненській області оформлений у відповідності до приписів ст. 81 ПК України. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей, таких як фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки, законодавством не вимагається.
Відповідач звертає увагу, що з огляду на приписи ст. 81 ПК України, встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу (у тому числі, й щодо підстав такої перевірки), є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. У даному випадку, допуск представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки відбувся, оскільки направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки було вручено уповноваженій особі (Самко В. В. працівнику ТзОВ «СПЕШЛТЕХ») під розписку до початку проведення перевірки, а також пред'явлено відповідні службові посвідчення, що додатково свідчить про правомірність призначення і проведення такої фактичної перевірки. Контролюючим органом правомірно прийнято наказ про проведення фактичної перевірки ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» за передбачених п. 80.2 ст. 80 ПК України підстав для її проведення, а також не було порушено вимог чинного податкового законодавства при проведенні такої перевірки, про що свідчить акт перевірки. Відтак, враховуючи вищевикладене доводи позивача про відсутність підстав проведення фактичної перевірки вважає помилковими.
Щодо суті порушень, зазначених в акті фактичної перевірки, які стали підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, зазначив, що під час проведення перевірки в магазині перевіряючим не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів (технічно складних побутових товарів), які було описано в акті зняття залишків товару (100137,00 грн.), та які було проведено через ПРРО (Додаток 1 на суму 178163,97 грн) на загальну суму 278300,97 грн за час проведення перевірки. Накладні на внутрішнє переміщення, що надавались позивачем та долучені до матеріалів справи не підтверджують виконання вимог п. 12 ст. 3 Закону №265. Так, п. 12 ст. 3 Закону №265 визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Отже, позивач, у розглядуваному нами випадку повинен був надати як документи на внутрішнє переміщення товару так і документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання. При цьому наголошує, що документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання позивачем не долучено і до матеріалів судової справи.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» у повному обсязі.
25.02.2025 за вх.№15983 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що відзив подано поза межами строку встановленого судом. Зазначив, що працівниками податкового органу не надано жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів податковим органом встановлено невідповідність діяльності підприємця вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. Жодних документів, які б підтверджували наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, а отже про підставу проведення перевірки контролюючим органом не надано ні безпосередньо перед проведення перевірки, ні під час її проведення. У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вказав, що відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо придбання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами; відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем ведення обліку товарних запасів.
Зазначив, що у розглядуваній ситуації позивач надав контролюючому органу накладні на переміщення товару. Жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Разом із цим, працівники ДПС не взяли до уваги надані первинні документи, припустили вчинення відповідних порушень, і як наслідок, порушуючи права платника податків і норми податкового законодавства, склали податкове повідомлення-рішення. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.03.2025 залучено Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Віденська, 12; код ЄДРПОУ 44070166) до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 07.04.2025 строк розгляду справи продовжено на шістдесят днів з метою отримання додаткових доказів.
30.04.2025 за вх.№36026 від представника ГУ ДПС у Рівненській області надійшли пояснення щодо позову. Зазначив, що відповідно до змісту наказу про проведення фактичної перевірки позивача правовою підставою для прийняття зазначеного наказу є пп. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Вважає, що зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Щодо встановленого порушення зазначив, що під час проведення перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: м.Рівне, Соборна, 96 де здійснює господарську діяльність ТОВ «Спешлтех» (ЄДРПОУ 45459088) для перевіряючих не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів (технічно складних побутових товарів), які було описано в акті залишків товару, та які було проведено через ПРРО на загальну суму 278300,97 грн за час проведення перевірки. Станом на дату закінчення перевірки 15.11.2024 року не надано наступні документи, які пов'язані з предметом перевірки: договір з банком/анкета заяву на еквайрингове підключення, банківські виписки по еквайрінгу. Просить у задоволенні позову відмовити.
Інших заяв на адресу суду не надходило.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» зареєстроване як юридична особа, за адресою: 79000, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 206; код ЄДРПОУ 45459088.
Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 73.11 Рекламні агентства.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, в магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне вул. Соборона, 96.
Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.11.2024 №2819-п «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 96» з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та відповідно до підпунктів 80.2.2 пункту 80.2, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) призначено провести фактичну перевірку позивача з 15 листопада 2024 року терміном 10 діб.
На підставі зазначеного наказу, Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано направлення на перевірку №5072Ж3/17-00-070-05-15 від 15.11.2024 та №5073/Ж3/17-00-070-05-15 від 15.11.2024 ТзОВ «СПЕШЛТЕХ», магазин «Ябко» за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 96.
15.11.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину «Ябко» за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 96, за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за реєстраційним номером №18553/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 від 21.11.2024 (№001185).
Відповідно до висновків акту (довідки) фактичної перевірки встановлено наступні порушення:
1) Не ведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації а саме: згідно акту зняття залишків товарів від 15.11.2024 у магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 96 знаходився товар на загальну суму 100137, 00 грн, без будь-яких документів, які підтверджують їх облік та походження.
Крім того в ході перевірки встановлено реалізацію товарів, згідно Додатку 1 до акту перевірки за період з 15.11.2024 по 20.11.2024, на загальну суму 178163,97 грн, проте документів, які підтверджують походження та облік даного реалізованого товару не надано, тобто встановлено факт реалізації не облікованих товарів на суму 178 163,97 грн. Всього за наслідками перевірки встановлено не облікованих товарів на загальну суму 278 300,97 грн.
2) Не надано документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки за період який перевірявся, а саме: згідно запиту для надання документів від 15.11.2024 не надано:- договір з банком, акт на еквайрингове підключення; - банківські виписки по еквайрінгу.
3) В ході перевірки було проведено хронометраж господарських операцій, за період з 15.11.2024 по 20.11.2024 згідно якого щоденна виручка за даний період становить 37333,87 грн, що на 48% більше, ніж середньоденна виручка за аналогічний період до дня початку хронометражу та фактичної перевірки, який становить 25165,07 за період з 09.11.2024 по 14.11.2024.
В ході проведення фактичної перевірки продавцю у магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 96 вручено під розписку запит від 15.11.2024 з проханням надати документи, які пов'язані з предметом перевірки.
Станом на дату закінчення перевірки не надано наступні документи, які пов'язані з предметом перевірки: договір з банком/анкета заяву на еквайрингове підключення, банківські виписки по еквайрінгу, що підтверджується актом про ненадання документів під час фактичної перевірки від 22.11.2024.
Відповідно до акту №1117/Ж6/17-00-07-05-18 від 22.11.2024 відмови від підписання та отримання акта фактичної перевірки, працівник ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» Самко В.В., ознайомившись з актом перевірки від 21.11.2024 відмовилась від його підписання та отримання одного акта.
Не погодившись із висновками акту перевірки №18553/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 від 21.11.2024 представником позивача 10.12.2024 засобами поштового зв'язку подано до ГУ ДПС у Рівненській області заперечення на акт фактичної перевірки.
ГУ ДПС у Рівненській розглянуло заперечення позивача на акт перевірки та 05.12.2024 надало відповідь за №8015/Ж12/17-00-07-05-24, в якій повідомило позивача, що в ході розгляду заперечень до акту фактичної перевірки, висновки залишено без змін.
Оскільки позивач зареєстрований у м. Львові, матеріали фактичної перевірки надіслані до ГУ ДПС України у Львівській області для прийняття рішення.
На підставі висновків акту перевірки №18553/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 від 21.11.2024 Головне управління ДПС у Львівській області встановило порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 та прийняло податкове повідомлення-рішення від 26.12.2024 №54513/13-01-07-09, яким, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, ст. 20 п.1 ст.17 цього ж Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995, до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 278300,97 гривень.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У даному випадку фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Більше того, відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Правовий висновок щодо цього викладений в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.
А отже, здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, в якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
У спірному випадку наказ про проведення фактичної перевірки від 15.11.2024 №2819-п містить наступні підстави для проведення коментованої перевірки, а саме: підпункти 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України до підстав проведення фактичної перевірки віднесено, зокрема, наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено лист ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00, відповідно до якого, з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_1 на офіційному YouTube каналі «Плинський media» стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торгівельних об'єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції. Крім цього, доручено активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог статті 80 ПК України.
В матеріалах справи наявна копія доповідної записки в.о. начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області від 15.11.2024 щодо питання про проведення фактичної перевірки магазину «Ябко» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, Соборна, 96.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, оскільки підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України як на підставу для її проведення.
Відтак, порушень положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.
Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Так, судом встановлено, 15.11.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину «Ябко» за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 96, за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за реєстраційним номером №18553/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 від 21.11.2024 (№001185).
В ході проведення фактичної перевірки продавцю у магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 96 вручено під розписку запит від 15.11.2024 з проханням надати документи, які пов'язані з предметом перевірки, а саме:
- у разі наявності зареєстрованого РРО/ПРРО: реєстраційні посвідчення, довідка про опломбування РРО;
- документи, що підтверджують право користування господарською одиницею;
- договір з банком/анкета заява на еквайрингове підключення;
- банківські виписки про еквайрингу в розрізі трансакцій по даті і час за період з 15.10.2024 по 15.11.2024.
При цьому варто зауважити, що запит від 15.11.2024 про надання документів які становлять предмет перевірки, чітко вказував за який період діяльності необхідно надати документи.
Проте, на запит ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» документи не надано, про що складено акт від 22.11.2024 року №1116/Ж6/17-00-07-05-18.
Судом встановлено, що із запереченнями на акт перевірки представником позивача було подано копію накладної №26/8 від 14.11.2024, копію договору №1 безоплатного користування майном (позички) від 15.10.2024; наказ №1-н, копію наказу про встановлення прогнозованого ліміту залишку готівки в касі №5-н/35 від 16.10.2024; копії накладних на переміщення №26/9 від 14.11.2024 та №26/10 від 16.11.2024.
З наведено слідує, що позивачем не було подано договір з банком/анкета заява на еквайрингове підключення та банківські виписки про еквайрингу в розрізі трансакцій по даті і час за період з 15.10.2024 по 15.11.2024.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом від 16.07.1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями).
Статтею 9 Закону № 996, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи норми статті 9 Закону № 996, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.
Статтею 4 Закону №996 визначено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання суттєвості над формою - операції враховуються у відповідності з їх суттєвості, а не тільки виходячи із юридичної форми.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2 статті 3 Закону № 996 - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.
Крім того вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Таким чином, СГ зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Пунктом 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Кодексу, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі № 813/3621/17 «доводи позивача щодо підтвердження походження та обліку товарів зважаючи на долучені до матеріалів справи первинні документи є необґрунтованими, оскільки такі документи надані вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки. Посилання судів попередніх інстанцій на пояснення свідка - продавця магазину ОСОБА_2, що всі прихідні документи на алкогольні напої зберігаються у позивача, а не у продавця, є необґрунтованими оскільки позивач не подавав податковому органу доказів щодо ведення ним обліку товарних запасів та зберігання первинних документів на іншій господарській одиниці.».
Аналогічну правову позицію Верховного Суду зазначено в постанові по справі № 809/886/19 від 04.06.2019 року відповідно до якої: «Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент здійснення перевірки позивач не надав контролюючому органу доказів ведення обліку товарів, що в свою чергу унеможливило перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення ним продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку...».
Однак до перевірки, не надано у повному обсязі документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки за перевіряємий період. Так, згідно Запиту про надання документів (копій документів) від 15.11.2024 не надано до перевірки банківських виписок по еквайрингу та договору з банком/анкета заява на еквайрингові підключення.
Суд зауважує, що накладна на переміщення №26/9 від 14.11.2024 та №26/10 від 16.11.2024 не підтверджує облік та походження товару, оскільки дані накладні створені ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» для переміщення товару з основного складу до торгової точки. При цьому, накладна на переміщення не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на переміщення товару ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» з одного складу на інший, що належать ТзОВ «СПЕШЛТЕХ».
При цьому, суд зауважує, що у позивача було достатньо часу для надання відповідних документів. Проте, жодні відомості про перешкоди у наданні такого документу посадовим особам контролюючого органу під час перевірки, матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що 01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», яким стаття 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
При цьому зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22.
Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Виходячи з викладеного та враховуючи джерело походження інформації, яку використано контролюючим органом, суд вважає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що вище виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Наведені позивачем доводи не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованими, а оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 26.12.2024 №52847/13-01-07-09 відповідає критеріям визначеним в частині 2 статті 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, в тому числі на оплату правової допомоги розподілу не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна