22 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025року,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 07.05.2025 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокуратура ОСОБА_9 , та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до початку підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб, а саме до 05.07.2025 (включно).
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 847 840 гривень.
У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_6 строком на два місяці наступні обов'язки:
- з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, за місцем фактичного проживання без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;
Справа № 759/9245/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3950/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання закордонний паспорт, який надає можливість підозрюваному виїзду за кордон України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у виді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що під час розгляду клопотання слідчим суддею було порушено вимоги кримінального процесуального закону, а саме вимоги ст. ст. 194, 178, 199 КПК України.
При цьому вказувала, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину є необґрунтованою, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували як наявність у діях ОСОБА_6 умислу та мети збуту наркотичних засобів, так і той факт, що останній взагалі був обізнаний про існування організованої групи, усвідомлював факт своєї участі у кримінально-протиправній діяльності вказаної групи, вчиняв дії згідно зі своєю роллю, тощо.
Також, апелянт зазначала про відсутність та недоведеність заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Слідчим суддею не було у повній мірі досліджено всі обставини, як того вимагає ст. 178 КПК України, що свідчить про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_6 буде переховуватись від органу досудового розслідування.
Ризик того, що ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є недоведеним, оскільки всі необхідні докази вже було вилучено під час проведення слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, зокрема під час обшуків.
Твердження про те, що ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню або вчиняти інші кримінальні правопорушення ґрунтується виключно на припущеннях органу досудового розслідування.
Крім того, клопотання слідчого не містить належного обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Слідчим суддею не враховано, що підозрюваний ОСОБА_6 є особою молодого віку, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , де також має позитивну характеристику.
Про соціальну адаптованість та вибір правильного способу життя свідчить успішне проходження ОСОБА_6 реабілітації у «Благодійному фонді «Крок в нове життя».
На думку апелянта, визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірний для ОСОБА_6 та членів його родини.
ОСОБА_6 лише 23 роки, він не працевлаштований, не має постійного місця роботи та не має змоги внести визначений розмір застави, який є завідомо непомірним для нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000000110 від 26.01.2023 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 впродовж листопада - грудня 2023 року займався незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та незаконним збутом психотропних речовин в складі організованої групи.
Згідно даних протоколу затримання від 17.07.2024, цього ж дня о 06 год. 26 хв. затримано ОСОБА_6 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
17.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини та особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини та особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 19.07.2024 застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 14.09.2024 включно, без визначення розміру застави.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_22 від 02.09.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000000110 від 26.01.2023 до трьох місяців, тобто до 17.10.2024.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 09.09.2024 підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 17.10.2024 включно, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 03.10.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до шести місяців, тобто до 17.01.2025, включно.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15.10.2024 підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 13.12.2024, із визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
У подальшому строк дії тримання під вартою із визначенням застави ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10.03.2025, якою підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 08.05.2025, із визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
01.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту психотропної речовини, вчиненому організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України.
30.04.2025 слідчим складено повідомлення про завершення досудового розслідування кримінального провадження № 1203220000000110 та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
02.05.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , на 60 діб в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 07.05.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до початку підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб, а саме до 05.07.2025 включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 847 840 гривень.
У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_6 строком на два місяці наступні обов'язки:
- з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, за місцем фактичного проживання без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;
- повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання закордонний паспорт, який надає можливість підозрюваному виїзду за кордон України.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на дані про особу ОСОБА_6 , характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та встановлено, що органу досудового розслідування необхідний час для завершення виконання вимог ст. 290 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий і сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному застави у розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 847 840 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень,передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апелянта про відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_6 умислу та мети збуту наркотичних засобів, а також його обізнаності в існуванні організованої групи та усвідомлення факту своєї участі у кримінально-протиправній діяльності вказаної групи, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання апелянта на недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий обгрунтовано визнав доведеним продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_6 є необґрунтованими, оскільки розмір застави визначений слідчим суддею з урахуванням даних про особу підозрюваного, у межах, встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, і на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на даному етапі досудового розслідування саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 є особою молодого віку, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , не працевлаштований, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, та не спростовують висновків слідчого судді про можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києвавід 07 травня 2025 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3