Справа № 757/16397/21-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2320/2025
21 травня 2025року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Забуги Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року у складі судді Соколова О.М.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автостел Трейд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головний сервісний центр МВС про визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, скасування запису про державну реєстрацію,-
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ТОВ «Автостел Трейд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив:
- визнати недійсним договір комісії № 7627/19/001654 від 16 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автостел Трейд».
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7627/19001654 від 16 квітня 2019, укладений між продавцем ОСОБА_1 від імені якого діяло ТОВ «Автостел Трейд», а покупцем ОСОБА_2 про продаж автомобілю марки «Mercedes-Benz», модель «GLE 400», номер кузова НОМЕР_1 , випуску 2015 року;
- витребувати із володіння ОСОБА_3 на користь позивача автомобіль марки «Mercedes-Benz»,модель «GLE 400», номер кузова НОМЕР_1 , випуску 2015 року та зобов'язати ОСОБА_3 передати цей автомобіль позивачу;
- визнати за позивачем право власності на автомобіль марки «Mercedes-Benz»,модель «GLE 400», номер кузова НОМЕР_1 , випуску 2015 року;
- скасувати реєстрацію на ім'я ОСОБА_3 транспортного засобу автомобілю марки «Mercedes-Benz»,модель «GLE 400», номер кузова НОМЕР_1 , випуску 2015 року, проведену 18 вересня 2019 року.
Позов обґрунтовано тим, що 05 серпня 2017 року на підставі договору КП, укладеного в ТСЦ № 8047/2017/571957 від 05 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та позивачем, останній набув право власності на автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 та отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 . Після цього, вказаний автомобіль був переданий на станцію технічного обслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для проведення ремонтних робіт. В подальшому, в квітні 2019 року позивачу стало відомо, що належний йому автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 зник з території станції технічного обслуговування в невідомому напрямку.
13 серпня 2019 року позивач в порядку ст. 214 КПК України звернуся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
14 серпня 2019 року на підставі вказаної заяви були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000756 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні було встановлено, що 16 квітня 2019 року між позивачем та ТОВ «Автостел Трейд» був укладений договір комісії № 7627/19/001654 на підставі якого ТОВ «Автостел Трейд» отримало доручення позивача на відчуження від його імені автомобіля Mersedes-Benz GrE 400.
В цей же день, ТОВ «Автостел Трейд» діючи від імені позивача на підставі Договору комісії №7627/19/001654 від 16 квітня 2019 здійснив продаж автомобілю Mercedes-Benz GLE 400 за 50 000 грн ОСОБА_2 , уклавши з останнім Договір купівлі-продажу транспортного засобу №77627/19/001654 від 16 квітня 2019 року.
На підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 77627/19/001654 від 16 квітня 2019 року та заяви ОСОБА_2 № 233061411 від 16 квітня 2019 року ТСЦ № 8047 РСЦ МВС проведено перереєстрацію автомобілю Mercedes-Benz GLE 400 за ОСОБА_2 та видано останньому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 16 квітня 2019 року серії НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 .
В подальшому, 13 серпня 2019 року на підставі Договору № 7594/19/360 від 13 серпня 2019 року, укладеного між продавцем ОСОБА_2 від імені якого виступив ФОП ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_6 , відбулась перереєстрація автомобілю Mercedes-Benz GLE 400 на нового власника ОСОБА_6 , якій видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13 серпня 2019 року серії НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 .
18 вересня 2019 року на підставі Договору № 19/09/003369 від 02 вересня 2019 року, укладеного між продавцем ОСОБА_6 , від імені якого виступило ПП «АВТОВИР», та покупцем ОСОБА_3 , відбулась перереєстрація автомобілю Mercedes-Benz GLE 400 на нового власника ОСОБА_3 , якій видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08 вересня 2019 серії НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_9 .
Позивач вказує, що ніякого договору комісії, у тому числі Договору комісії № 7627/19/001654 від 16 квітня 2019 з ТОВ «Автостел Трейд» не укладав, жодного доручення на продаж або вчинення інших правочинів стосовно автомобілю Mercedes-Benz GLE 400 ТОВ «Автостел Трейд» не надавав та жодних грошових коштів від його продажу не отримував.
У відповідності до висновку експерта № СЕ-19-20/13422-ПЧ від 19 травня 2020 року, проведеного у кримінальному провадженні № 12016100060002288, підпис від імені ОСОБА_1 в Договорі комісії № 7627/19/001654 від 16.04.2019 року від 16 квітня 2019 року на другому аркуші під друкованим написом «Комінтент ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (ЄДРПОУ): НОМЕР_10 документ посвідчення особи: НОМЕР_11 від 30 травня 1996 року виданий Ватутінським РУГУ МВС України в м. Києві, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7627/19/001654 від 16 квітня 2019 року праворуч друкованого напису « ОСОБА_7 », виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000101 триває.
Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 придбав автомобіль Mercedes-Benz GLE 400, який було викрадено у позивача. В свою чергу, ТОВ «Автостел Трейд» здійснив продаж автомобілю Mercedes-Benz GLE 400 без належних на те підстав та поза волею позивача.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Забуга В.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки волевиявлення позивача на укладення договорів було відсутнє, то договір комісії № 7627/19/0011654 від 16 квітня 2019 року та договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7627/19001654 від 16 квітня 2019 року є недійсними.
Вважає твердження суду першої інстанції про те, що саме в рамках кримінального провадження має бути встановлено, чи мало місце кримінальне правопорушення під час укладення вказаних договорів, є необґрунтованим, оскільки наявність висновку експерта № СЕ-19-20/13422-ПЧ від 19 травня 2020 року підтверджує факт вчинення злочину під час укладання оспорюваних правочинів та подальші результати розслідування кримінального провадження не можуть впливати на вирішення цієї цивільної справи.
Посилається на те, що висновок експерта № СЕ-19-20/13422-ПЧ від 19 травня 2020 року було отримано з дотриманням порядку, встановленого законом, тобто повинен був братися до уваги судом першої інстанції як доказ у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу Головний сервісний центр МВС просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року - без змін.
Зазначено, що долучений до позовної заяви висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом.
В судовому засіданні ОСОБА_8 інтересах ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Адвокат Голуб Г.С., який діє в інтересах ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивач, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб Mercedes-Benz GLE 400, номер кузова НОМЕР_1 , випуску 2015 року, було зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 від 05 серпня 2017 року (а.с. 47 т.1).
Вказаний транспортний засіб був придбаний позивачем на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ № 8047/2017/571957 від 05 серпня 2017 року ОСОБА_4 (а.с. 42-43 т.1).
Відповідно до вимог, які матеріалами справи не спростовано, у квітні 2019 року позивачу стало відомо, що належний йому автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 зник з території станції технічного обслуговування, де він його залишив в невідомому напрямку.
14 серпня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 13 серпня 2019 року до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000756 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 21 т.1).
Відповідно до матеріалів справи під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні було встановлено, що 16 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автостел Трейд» (ідентифікаційний код: 42136330) був укладений договір комісії № 7627/19/001654 на підставі якого ТОВ «Автостел Трейд» отримав доручення позивача на відчуження від його імені автомобіля Mersedes-Benz GrE 400 (а.с. 51-52 т.1).
В цей же день, ТОВ «Автостел Трейд» діючи від імені позивача на підставі договору комісії №7627/19/001654 від 16 квітня 2019 року здійснив продаж автомобілю Mercedes-Benz GLE 400 за 50 000 грн ОСОБА_2 , уклавши з останнім договір купівлі-продажу транспортного засобу № 77627/19/001654 від 16 квітня 2019 року (а.с. 48-49 т.1).
У подальшому, на підставі договору № 7594/19/360 від 13 серпня 2019 року, укладеного між продавцем ОСОБА_2 від імені якого виступив ФОП ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_6 відбулася перереєстрація автомобілю Mercedes-Benz GLE 400 на нового власника ОСОБА_6 , якій видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.08.2019 серії НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 (а.с. 35 т.1).
18 вересня 2019 року на підставі договору № 19/09/003369 від 02 вересня 2019 року, укладеного між продавцем ОСОБА_6 , від імені якого виступило ПП «АВТОВИР», та покупцем ОСОБА_3 відбулась перереєстрація автомобілю Mercedes-Benz GLE 400 на нового власника відповідача 3, якому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_9 (а.с. 36 т.1).
Згідно відповіді ГСУ НП України від 24 квітня 2023 року № 23/З-336аз/вс, матеріали кримінального провадження № 12016100060002288 в частині, що стосується звернення ОСОБА_1 об'єднано в одне кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 42017111130000374 від 19 жовтня 2017 року. На даний час досудове розслідування триває. (а.с. 172 т.1).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні ОСОБА_9 позовних вимог, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що саме в рамках порушеного кримінального провадження має бути встановлено чи мало місце кримінальне правопорушення під час укладання оспорюваних договорів та неодноразової перереєстрації транспортного засобу за новими власниками, в тому числі й за ОСОБА_3 .
Проте, таке рішення суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина 1 статті 658 ЦК України). Тож розпоряджатися майном, за загальним правилом, може тільки власник.
Серед винятків є вчинення правочину представником від імені власника товару.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини 1, 3 статті 237 ЦК України).
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником (від його імені його представником), то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов'язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник (його представник) та володілець майна не перебували у договірних (зобов'язальних) відносинах один з одним, власник майна може використовувати тільки речово-правові способи захисту.
Відповідно до витягу з реєстру досудового розслідування від 14 серпня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 13 серпня 2019 року до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000756 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 21 т.1).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19-20/13422-ПЧ від 19 травня 2020 року, проведеного у кримінальному провадженні № 12016100060002288, підпис від імені ОСОБА_1 в договорі комісії № 7627/19/001654 від 16 квітня 2019 року від 16 квітня 2019 року на другому аркуші під друкованим написом «Комінтент ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (ЄДРПОУ): 2608709331 документ посвідчення особи: НОМЕР_11 від 30.05.1996 виданий Ватутінським РУГУ МВС України в м. Києві, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 (Позивач) в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7627/19/001654 від 16.04.2019 праворуч друкованого напису « ОСОБА_7 », виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 53-57 т.1).
Вказаний висновок експерта, складений під час досудового розслідування кримінальної справи, не оскаржувався, докази на його спростування до матеріалів справи не долучено.
Отже, матеріалами справи доведено факт вибуття транспортного засобу з власності позивача поза його волею.
Ухвалю рішення, суд свої висновки мотивував наявністю порушеної кримінальної справи за ознаками кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним позбавленням позивача права власності на автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 номер кузова НОМЕР_1 , випуску 2015 року та поновлення його прав як потерпілого у кримінальному провадженні.
Між тим, районний суд залишив поза увагою та належної оцінки у рішенні наявні у справі докази тривалості перебування на стадії досудового розслідування кримінальної справи, порушеної за зверненням ОСОБА_1 .
Так, згідно даних, які містяться у долучених до справи доказах, в тому числі витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, копії протоколу допиту ОСОБА_1 в якості потерпілого, за фактом шахрайського заволодіння невстановленими слідством особами рухомим майном позивача кримінальне провадження на стадії досудового розслідування перебуває з 13 серпня 2019 року (а.с.21, 27-30 т.1).
Зазначене підтверджується також даними листа № 4623 від 02 березня 2021 року, наданого Головним слідчим управлінням Національної поліції України на звернення ОСОБА_1 , відповідно до якого досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
Одночасно органом досудового розслідування позивачу надано дозвіл на використання матеріалів досудового розслідування для подачі їх в якості додатків до позовної заяви до суду в порядку цивільного судочинства (а.с. 20 т.1).
Отже, суд не врахував, що кримінальне провадження за зверненням позивача перебуває на стадії досудового розслідування протягом значного періоду часу - з 13 серпня 2019 року й докази установлення винних осіб, які незаконним шляхом позбавили права власності ОСОБА_1 , у справі відсутні.
Залишив суд поза увагою й положення ч. 1 ст. 15 ЦК України, якими визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Позивач, як особа, що незаконно позбавлена право володіння, користування й розпорядження належним йому транспортним засобом, за захистом порушеного права звернулася в порядку цивільного судочинства, як то передбачено законом.
За таких обставин, апеляційний суд вважає поспішними, необґрунтованими висновки суду першої інстанції про можливість поновлення прав позивача лише за наслідками розкриття органом досудового розслідування вчиненого щодо позивача злочину.
Установивши неправильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Відповідно до змісту статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи доведено, що транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 номер кузова НОМЕР_1 , випуску 2015 року, вибув з володіння ОСОБА_10 не з його волі, що підтверджується висновком експертів за результатами проведення почеркознавчої експертизи, а тому підлягає витребуванню від добросовісного набувача.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.
Вказаний висновок Верховного Суду сформульований у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 278/1025/19.
Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
Отже, право власності на майно, яке було передано за правочинами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.
Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 201/12569/16-ц.
Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику у його фактичне володіння.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
У своїй діяльності Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що спірний автомобіль вибув з його володіння поза волею на підставі підроблених документів. Жодних правочинів щодо розпорядження та відчуження належного йому вказаного транспортного засобу позивач не вчиняв та не підписував.
Докази на спростування тверджень позивача у справі відсутні й навпаки, вони підтверджуються матеріалами долученої до справи почеркознавчої експертизи.
Згідно із пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Отже, апеляційний суд доходить висновку про наявність правових підстав для витребування транспортного засобу автомобіль "«Mercedes-Benz», модель «GLE 400», номер кузова НОМЕР_12 , випуску 2015 року від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 ..
При цьому, позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 , визнавання недійсними договорів купівлі-продажу та комісії, а також визнання за позивачем права власності на автомобіль задоволенню не підлягають, оскільки задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також само по собі передбачає скасування попередньої реєстрації та скасування всіх попередніх дій.
Колегія апеляційного суддів враховує інтереси позивача як власника спірного транспортного засобу, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника ОСОБА_10 , який позбувся володіння автомобілем внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно із статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 757/40111/19-ц та постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 520/15672/17.
Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.
За таких обставин, підлягають задоволенню позовні вимоги про витребування автомобіля Mercedes-Benz GLE 400 номер кузова НОМЕР_12 , випуску 2015 року із володіння ОСОБА_3 та зобов'язання відповідачку передати указаний автомобіль позивачу.
У задоволенні позову в іншій частині необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Забуги Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Витребувати із володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «GLE 400», номер кузова НОМЕР_12 , випуску 2015 року, та зобов'язати ОСОБА_3 передати цей автомобіль ОСОБА_1 .
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: