30 травня 2025 року
м. Київ
справа № 642/5184/23
провадження № 51-2044ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року,
встановив:
До Верховного Суду надійшла указана вище касаційна скарга, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів цієї статті.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що у касаційній скарзі мають міститися вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, мають співвідноситися із приписами ст. 436 КПК, відповідно до яких суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
ОСОБА_5 у касаційній скарзі просить скасувати вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року. Змінити судове рішення, призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 286 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та звільнити засудженого від відбування покарання у виді обмеження волі на підставі ст. 75 КК зі встановленням іспитового строку 3 роки. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 170 000 грн відшкодування моральної шкоди.
Однак такі вимоги не узгоджуються з приписами ст. 436 КПК у частині повноважень суду касаційної інстанції за результатами касаційного розгляду, оскільки їх сформульовано суперечливо, так як скасування вироку місцевого та ухвали апеляційного судів є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, а не для їх зміни.
Крім того, Суд зауважує, що вимогу касатора про зміну судового рішення сформульовано неповно, оскільки не конкретизовано які ж судові рішення скаржник просить змінити.
Також касаційний суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 437 КПК суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.
Викладені у касаційній скарзі представника потерпілої вимоги до Суду не узгоджуються з наведеними положеннями в частині повноважень суду касаційної інстанції за результатами касаційного розгляду.
Так, з долучених копій оскаржуваних судових рішень вбачається, що ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами - 1 рік. Від відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_6 звільнено на підставі ст. 75 КК зі встановленням іспитового строку 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
З огляду на наведене вище вимога касатора про призначення засудженому покарання за ч. 1 ст. 286 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання у виді обмеження волі на підставі ст. 75 КК зі встановленням іспитового строку 3 роки спрямована на погіршення становища засудженого, що суперечить положенням ч. 1 ст. 437 КПК.
Згідно з ч. 4 ст. 427 КПК, якщо касаційну скаргу подає представник потерпілого, до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 58 КПК повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 50 КПК встановлено, що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Водночас Суд зауважує, що наданий представником потерпілої ордер не є документом, що підтверджує його повноваження на участь у кримінальному провадженні в Касаційному кримінальному суді Верховного Суду, оскільки в ордері серії АХ № 1220819 вказано назву органу, у якому надається правова допомога - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Частиною 3 ст. 33 КПК передбачено, що кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак усупереч вказаним вимогам закону касаційна скарга представника потерпілої адресована Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
З огляду на те, що касаційна скарга адвоката ОСОБА_5 не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги та подання додаткових документів.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу адвоката ОСОБА_5 і встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3