30 травня 2025 року
м. Київ
справа № 464/2964/24
провадження № 51-2009ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 травня 2025 року,
встановив:
До Верховного Суду надійшла указана вище касаційна скарга, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів цієї статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування вимог особи, яка її подала, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, а відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка її подає, до суду касаційної інстанції.
Засуджена порушує питання про скасування вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07 листопада 2024 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 08 травня 2025 року і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Така вимога узгоджується з повноваженнями суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, зокрема з п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК.
Водночас в обґрунтуваннях касаційної скарги зазначено про наявність підстав для зміни судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, що згідно з приписами п. 4 ч. 1 ст. 436 КПК також належить до повноважень Суду.
Суперечливість обґрунтувань касаційної скарги з її вимогами унеможливлює встановлення Верховним Судом дійсної позиції ОСОБА_4 щодо результатів касаційного розгляду та перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що обґрунтування касаційної скарги мають співвідноситися з приписами ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника на положення ч. 1 ст. 433 КПК, згідно з якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Засуджена в касаційній скарзі вказала про незаконність судових рішень, зокрема у зв'язку з неповнотою судового розгляду. Водночас Суд зауважує, що неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) відповідно до положень ст. 409 КПК є підставою для скасування або зміни судового рішення під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, проте з огляду на приписи статей 433, 438 КПК не є предметом касаційного розгляду.
Крім того, Суд зауважує, що ОСОБА_4 узагальнено стверджує про недотримання судом першої інстанції: загальних засад кримінального провадження, передбачених КПК, під час ухвалення рішення; вимог щодо кримінального провадження, передбачених Конституцією України та КПК, й посилається на їх конкретні статті. Проте скаржник не розкриває суть таких порушень, тобто в чому ж реально вони виразилися, та яким чином вони вплинули на оскаржувані судові рішення, як і не вказує, у чому полягає істотність цих порушень.
Також засуджена зазначає про незаконність та необґрунтованість вироку місцевого суду, оскільки він ухвалений без дотриманням приписів ч. 1 ст. 94 КПК щодо оцінки доказів. Однак касатор не вказала, які саме це докази, та не обґрунтувала, у чому виявилося порушення місцевим судом правил оцінки цих доказів з урахуванням приписів статей 85 (належність доказів), 86 (допустимість доказу), 87 (недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини), 88 (недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого), 89 (визнання доказів недопустимими), 94 КПК.
Наведені вище обставини перешкоджають Верховному Суду встановити дійсну позицію ОСОБА_4 щодо меж і, відповідно, результатів касаційного розгляду та перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 433 КПК переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
З огляду на те, що касаційна скарга засудженої не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 і встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3