28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 757/3969/24-ц
провадження № 61-644св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Міністерство юстиції України,
третя особа, яка не заявляює самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Яни Миколаївни, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Верланова С. М.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позову
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 204/5
від 18 січня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 15 грудня 2020 року на рішення від 07 грудня 2018 року № 44482646, прийняте державним реєстратором Київської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Гумуржи Олесандром Костянтиновичем.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
2. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
3. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.
4. Закриваючи провадження у справі, районний суд обґрунтовував своє рішення тим, що оскільки спір у даній справі виник між сторонами щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, відповідно має публічно-правовий характер та підлягає розгляду
в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Я. М., залишено без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року залишено без змін.
6. Залишаючи апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу районного суду про закриття провадження у справі - без змін, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо публічно-правового характеру спору у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
7. У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Я. М., на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року
у вказаній справі.
8. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Я. М.,про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року.
Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Клименко Я. М., просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17 (провадження
№ 11-318апп19).
12. Заявник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо публічно-правового характеру спору, оскільки незаконним рішенням відповідача як суб'єкта владних повноважень порушено майнові права ОСОБА_1 .
13. Таким чином, на переконання заявника касаційної скарги, спір підлягає вирішенню саме у порядку цивільного судочинства.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
14. У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Батюсь Т. В., на касаційну скаргу, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
15. Зокрема, вказує на обґрунтованість висновків судів щодо публічно-правового характеру спору, оскільки предмет і підстави позову, з яким позивач звернувся до суду, не пов'язані зі зміною майнового стану сторін, а позовна вимога спрямована виключно до суб'єкта владних повноважень.
16. Таким чином, у разі задоволення позову, на переконання заявника відзиву, жодних змін у майновому стані позивача, відповідача або третьої особи не відбудеться, відтак спір є виключно публічно-правовим і не має ознак спору про право.
17. Додатково зазначає, що підставами позову у справі є процедура розгляду скарги та ухвалення відповідного рішення Міністерством юстиції України. Відтак, доводи касаційної скарги про те, що спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в адміністративних судах, є помилковими.
18. Також у лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив Міністерства юстиції України на касаційну скаргу, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
19. У відзиві Міністерство юстиції України висловлює незгоду з визначеним суб'єктним складом учасників справи, зокрема зазначає, що не є належним відповідачем у цій справі.
20. Водночас у змісті відзиву заявник останнього зауважує, що звернення ОСОБА_1 до суду стосується захисту його цивільних, приватно-правових інтересів, а тому, на думку Міністерства юстиції України, спір підлягає вирішенню
в порядку цивільного або господарського судочинства. Водночас заявник наголошує, що розгляд справи за визначеним позивачем суб'єктним складом
є неправомірним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду
міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України, третя особа -
ОСОБА_2 , в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №204/5 від 18 січня 2021 року, винесений за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 15 грудня 2020 року на рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Гумуржи О. К.
від 07 грудня 2018 року №44482646 щодо державної реєстрації права власності на двоцепну повітряно-кабельну лінію, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, Нещерівська сільська рада, за ОСОБА_1 на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15 грудня 2020 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2020 року за
№ 38487-33-20.
22. Звертаючись до суду із позовом у порядку цивільного судочинства,
ОСОБА_1 обґрунтовував юрисдикційність спору його приватно-правовим характером, посилаючись на порушення свого майнового права, спричинене незаконним рішенням суб'єкта владних повноважень.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
23. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
24. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
26. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
27. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
28. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Я. М., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
32. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
33. Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
34. Відтак, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
35. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень дійсно є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового, водночас сама по собі участь суб'єкта владних повноважень
у спорі, що підлягає вирішенню судом, безумовно не свідчить про публічно-правовий характер спору із віднесенням такого до адміністративної юрисдикції.
36. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
37. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин
і стосується саме цих відносин.
38. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
39. Виникнення спірних правовідносин у справі, що переглядається, зумовлено тим, що оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України №204/5
від 18 січня 2021 року, винесеним за результатами розгляду скарги
ОСОБА_2 , скасовано реєстраційну дію щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про належність об'єкта енергетики «Повітряна лінія 10 кВ «Підгірці-Безрадичі»» ОСОБА_1 .
40. На переконання сторони позивача, Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції у своєму висновку від 24 грудня 2020 року за результатами розгляду скарги
ОСОБА_2 від 15 грудня 2020 року, вийшла за межі свої повноважень, перебравши на себе повноваження суду, визнавши право власності на «Повітряну лінію 10 кВ «Підгірці-Безрадичі»» за ОСОБА_2 , тобто, на переконання позивача, вирішила спір про право.
41. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача стосовно об'єкта енергетики «Повітряна лінія 10 кВ «Підгірці-Безрадичі», відповідно, вимога про скасування наказу Міністерства юстиції України має вплив на майнові права та інтереси позивача та третіх осіб у цій справі.
42. Отже, спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, відповідно позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
43. Відповідно до частини першої ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
44. Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
45. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги
є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд
з такими вимогами.
46. У справі, що переглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірне нерухоме майно.
47. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
48. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
49. Зазначене вище узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 29 травня 2019 року
у справі №826/9341/17 (провадження № 11-318апп19) під час розгляду спорів
у подібних правовідносинах, на яку, в свою чергу, посилався заявник як у змісті позову, так і у змісті касаційної скарги.
50. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав публічно-правового характеру спору.
51. У зв'язку із зазначеним, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
53. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
54. За наведених обставин ухвала суду першої інстанції, залишена без змін за наслідками апеляційного перегляду, не може вважатись законною та обґрунтованою, тому відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Яни Миколаївни,задовольнити.
2. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович