Провадження № 22-ц/803/1831/25 Справа № 207/6314/23 Суддя у 1-й інстанції - Бистрова Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
28 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пипа Альона Олегівна, на заочне рішення Баглійського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року в цивільній справі номер 207/6314/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,
В листопаді 2023 року до Баглійського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2017 року у справі №367/6262/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 серпня 2016 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вказаного рішення суду, 11.03.2019 року було видано виконавчий лист і постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.07.2019 року було відкрито виконавче провадження №59638443.
Відповідач свої зобов'язання зі сплати аліментів належним чином не виконує. Аліменти щомісячно не сплачує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним старшим державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), станом на 12 жовтня 2023 року загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 70534,50 грн.
Загальний розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з серпня 2016 по 30 вересня 2023 року, складає 839031,54 грн.
Приймаючи до уваги обмеження щодо розміру стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, встановлені ч. 1 ст. 196 СК України, стягненню підлягає пеня в розмірі 70534,50 грн.
Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 70534,50 грн та судові витрати.
Заочним рішенням Баглійського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 70534,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 1073,60 грн.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пипи Альони Олегівни про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Із вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пипа А.О., подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року по справі №207/6314/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, стягнути з позивачки на користь відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Доводами апеляційної скарги наведено, що судом, при оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконними, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_1 не приймав участі під час розгляду справи з поважних причин та не міг надати наявні в нього докази та заперечення на спростування розміру заборгованості по сплаті аліментів, що впливає на розмір нарахованої пені, судом було прийняте рішення ґрунтуючись на доказах наданих тільки позивачем, з якими відповідач категорично не погоджується.
Суд першої інстанції відмовив у скасуванні та перегляді заочного рішення, оскільки як зазначено судом, наданий відповідачем розрахунок заборгованості по аліментам з 01.01.2022 року по 30.10.2023 року Амур-Нижньодніпровського ВДВС, не завірений належним чином.
Про призначення та проведення судового засідання - 31.01.2024 року, відповідач не був обізнаний, оскільки з 16.02.2022 року перебуває за кордоном, в тому числі і на дату судового засідання, на якому було ухвалене заочне рішення 22.02.2024 року.
Станом на січень 2022 року (на момент передачі виконавчого провадження до Південного ВДВС у м. Кам'янське) заборгованість була відсутня, а навіть існувала «переплата» (сума коштів сплачена відповідачем більша, ніж розмір до сплати визначений судом) у розмірі 8321,40 грн, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком. Південний ВДВС надав розрахунок заборгованості, в якому станом на січень 2022 року наявна заборгованість у розмірі 36276,06 грн. В період з січня 2020 року по жовтень 2020 року сплачені боржником суми не враховані.
Всі долучені до матеріалів справи розрахунки заборгованості підписані державними виконавцями відповідних відділів ДВС, наявні відбитки печаток на кожному розрахунку відповідного відділу ДВС. Всі розрахунки наявні у відповідача в оригіналах, були виготовлені з оригіналів, маються навіть поштові конверти про їх отримання. Під час завантаження додатків до заяви кожний додаток підписувався за допомогою КЦП в підсистемі «Електронний суд». Отже всі долучені відповідачем розрахунки заборгованості були подані та завірені до суду у відповідності до вимог чинного законодавства.
Натомість жодного долученого відповідачем доказу до заяви про перегляд заочного рішення суду, суд не дослідив і не надав відповідної правової оцінки, які в своїй сукупності підтверджують, що сума заборгованості по сплаті аліментів, розрахована виконавцем Південного ВДВС не вірно.
Від позивачки ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.02.2024 року у справі №207/6314/23 залишити без змін, стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним старшим державним виконавцем Південного ВДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) станом на 12 жовтня 2023 року загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 70534,50 грн.
Сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Така позиція суду міститься у постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року по справі №362/4462/16-ц.
Судом першої інстанції правомірно та у відповідності до діючого законодавства України в відповідача стягнуто пеню за несвоєчасну сплату аліментів.
Зазначає, що позивачкою понесено витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн за складення відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2017 року у справі №367/6262/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 серпня 2016 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вказаного рішення суду, 11.03.2019 року було видано виконавчий лист і постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.07.2019 року було відкрито виконавче провадження №59638443 (а.с. 11-11зв, 12).
З наведеного позивачкою розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів вбачається, що відповідачу за період з серпня 2016 року по вересень 2023 року нараховано пеню у розмірі 839031,54 (а.с. 6-8).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним ОСОБА_4 старшим державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за період з серпня 2016 року по вересень 2023 року станом на 12 жовтня 2023 року загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 70534,50 грн (а.с. 13-13зв).
16.11.2023 року між адвокатським об'єднанням «Лекс Експрес» та ОСОБА_2 укладено договір №58 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокатське об'єднання на підставі усного чи письмового звернення клієнта приймає зобов'язання з надання юридичних послуг, перелік якої наведено у п. 2 договору, вартість та умови сплати яких зазначені в п. 4 цього договору (а.с. 14).
Крім того, матеріали справи містять акт виконаних робіт №58 від 15.11.2023 року та квитанцію №170522 від 15.11.2023 на суму - 5000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Задовольняючи заяву про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що вказані судові витрати є обґрунтованими.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
За правилами ст. 195 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
При обчисленні пені необхідно враховувати, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць, такого висновку дійшов Верховний Суд у постанов від 19 січня 2022 року по справі № 711/679/21.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2017 року у справі №367/6262/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 серпня 2016 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вказаного рішення суду, 11.03.2019 року видано виконавчий лист і постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.07.2019 року відкрито виконавче провадження №59638443 (а.с. 11-11зв, 12).
З наведеного позивачкою розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів вбачається, що відповідачу за період з серпня 2016 року по вересень 2023 року нараховано пеню у розмірі 839031,54 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним ОСОБА_4 старшим
державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за період з серпня 2016 року по вересень 2023 року станом на 12 жовтня 2023 року загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 70534,50 грн.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.
Таким чином, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за пенею за прострочення сплати аліментів. Перевіряючи правильність наведеного позивачкою розрахунку заборгованості відповідача за пенею за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею за прострочення сплати аліментів у сумі 70534,50 грн.
Довід апеляційної скарги про неврахування судом розрахунку заборгованості по аліментам з серпня 2016 року по січень 2022 року Амур-Нижньодніпровського ВДВС (а.с 66), апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки даний розрахунок не охоплює періоду заявленого в позовних вимогах, а саме періоду з січня 2022 року по вересень 2023 року.
Розглядаючи довід апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача направлялись судові повістки, що підтверджується конвертами від 22.01.2024 року та від 31.01.2024 року, які повернулись до суду з відміткою адресат відсутній з вказаною адресою, що вважається належним повідомленням (а.с. 30, 31).
Таким чином, довід про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи, зводяться до незгоди з судовим рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й
від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів
учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 року, пункт 29).
За таких обставин, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Щодо заяви, наведеної у відзиві позивачки ОСОБА_2 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачкою ОСОБА_2 заявлено клопотання про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів на підтвердження понесення позивачкою судових витрат.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пипа Альона Олегівна, залишити без задоволення, заочне рішення Баглійського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року - без змін.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: