Провадження № 22-ц/803/2914/25 Справа № 202/3145/22 Суддя у 1-й інстанції - Богун О.О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
27 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна про визнання недійсним договору дарування, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та про державну реєстрацію обтяження, скасування записів про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки,
- за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради,
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року,-
27.06.2022 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна про визнання недійсним договору дарування, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та про державну реєстрацію обтяження, скасування записів про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки, в якому позивач просить:
1. повернути земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 власникові - Дніпровській міській раді, звільнивши її від самочинних будівель і споруд, шляхом знесення нежитлового приміщення, яке складається з: А-1- приміщення кафе (у підземному переході), загальною площею 615,6 кв.м, яке складається з 1-тамбур площею - 5,0 кв. м., 1 а-тамбур площею - 9,1 кв. м., 2-туалет площею - 6,4 кв. м., 3-туалет площею - 2,8 кв.м., 4-туалет площею - 3,1 кв.м., 4а - підсобне приміщення площею - 2,8 кв.м., 5-підсобне приміщення площею -7,8 кв.м., 6-приміщення площею -9,6 кв.м., 7-зала площею - 96,7 кв.м., 8-приміщення площею - 6,2 кв.м., 9-кухня площею - 11,9 кв.м., 10-мийка площею - 8,4 кв.м., 11-комора площею - 8,8 кв.м., 12-комора площею 11,6 кв.м., 13-коридор площею - 17,0 кв.м., 14-тамбур площею - 2,6 кв.м., 14а-тамбур площею-2,1 кв.м., 15-кабінет площею - 5,0 кв.м., 16-комора площею - 6,5кв.м., 17-тамбур площею - 8.7 кв.м., 18-приміщення площею - 9,0 кв.м., 18а- приміщення площею -2,0 кв.м., 19-тамбур площею -9,9 кв.м., 20-приміщення площею - 51,2 кв.м., 21-комора площею - 4,4 кв.м., 22-тамбур площею - 3,6 кв.м., 23-коридор площею - 10,5 кв.м., 24-комора площею - 11,0 кв.м.. загальною площею - 333,7 кв. м.; А1-1 - набудова, яка складається з 26-приміщення площею - 37,5 кв.м.; А2-2 - прибудова, яка складається з 25-коридор площею - 14,5 кв.м., 28-коридор площею -14,3 кв.м. загальною площею 28,8 кв. м.; А3-2 - автомийка, яка складається з 27-автомийка площею - 104,3 кв.м., 29-приміщення площею - 111,3 кв.м. загальною площею 215,6 кв.м., загальною площею 215,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення, яке складається з: А-1 - приміщення кафе (у підземному переході), загальною площею 215,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна:1294210412101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень із закриттям розділів за:
- ОСОБА_1 , номер запису про право власності - 21272234 від 07.07.2017, внесений Державним реєстратором КП «Парковка та реклама» Товстухою Юрієм Миколайовичем;
- ОСОБА_2 номер запису про право власності 22705436 від 06.10.2017, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Євгенією Євгеніївною;
- ОСОБА_3 номер запису про право власності 22707329 від 06.10.2017, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Євгенією Євгеніївною та покласти на відповідачів судові витрати.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна та Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна про визнання недійсним договору дарування, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та про державну реєстрацію обтяження, скасування записів про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасовані.
Справа за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, про визнання недійсним договору дарування, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та про державну реєстрацію обтяження, скасування записів про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки, направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
24.07.2023 року від Дніпровської міської ради надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Від ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Шахов Дмитро Артемович надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено на безпідставність вимог апеляційної скарги. А саме зазначене, що у власності ТОВ «АЛВЕН» перебувало нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.1-Д. Також ТОВ «АЛВЕН» було користувачем зазначеної земельної ділянки, на якій була зроблена реконструкція цього приміщення, а тому це майно не є самочинно побудованим.
Представник Дніпровської міської ради, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати й задовольнити позовні вимоги.
Представник ОСОБА_2 адвокат Шахов Д.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник ОСОБА_3 адвокат Губа В.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Від Приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової О.В. надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність (т.3 а.с.222).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції треба скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Заочним рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2017 по справі №202/3192/17 було вирішено, визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , від 18.02.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛВЄН» та ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_1 , право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 615,6 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з: А-1 приміщення кафе (у підземному переході), що складається з 1-тамбур площею 5,0 кв.м., 1а-тамбур площею 9,1 кв.м., 2-туалет площею 6,4 кв.м, 3-туалет площею 2,8 кв.м., 4-туалет площею 3,1 кв.м., 4а-підсобне приміщення площею 2,8 кв.м., 5-підсобне приміщення площею 7,8 кв.м., 6-приміщення площею 9,6 кв.м., 7-зала площею 96,7 кв.м., 8-приміщення площею 6,2 кв.м., 9-кухня площею 11,9 кв.м., 10-мийка площею 8,4 кв.м., 11-комора площею 8,8 кв.м., 12-комора площею 11,6 кв.м., 13-коридор площею 17,0 кв.м., 14-тамбур площею 2,6 кв.м., 14а-тамбур площею 2,1 кв.м., 15-кабінет площею 5,0 кв.м., 16-комора площею 6,5 кв.м., 17-тамбур площею 8,7 кв.м., 18-приміщення площею 9,0 кв.м., 18а-приміщення площею 2,0 кв.м., 19-тамбур площею 9,9 кв.м., 20-примішення площею 51,2 кв.м., 21-комора площею 4,4 кв.м., 22-тамбур площею 3,6 кв.м., 23-коридор площею 10,5 кв.м., 24-комора площею 11,0 кв.м. загальною площею 333,7 кв.м.; А1-1 надбудова, яка складається з 26-приміщення площею 37,5 кв.м.; А2-2 прибудова, яка складається з 25-коридор площею 14,5 кв.м., 28-коридор площею 14,3 кв.м., загальною площею 28,8 кв.м.; А3-2 автомийка, яка складається з 27-автомийка площею 104,3 кв.м., 29-приміщеня площею 111,3 кв.м., загальною площею 215,6кв.м.
На підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2017 по справі №202/3192/17 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором Комунального підприємства «Парковка та реклама» Товстухою Юрієм Миколайовичем було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на вищезазначене нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1294210412101, номер запису про право власності - 21272234 від 07.07.2017.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року в частині зустрічного позову скасовано.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЄН», третя особа - ОСОБА_4 та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року по справі №202/3192/17 Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року залишено без змін.
06.10.2017 за Договором дарування, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальової Євгенією Євгеніївною, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , тобто по частині кожній. Право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальової Євгенією Євгеніївною, номер запису про право власності: №22705436, №22707329 від 06.10.2017.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (див. пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).
З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
Отже, наявність самочинно побудованих спірних об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 порушує права Дніпровської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об'єкти нерухомості побудовані.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке:
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.
У частині другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (див. пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).
У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 (провадження № 61-5180св21) у подібних правовідносинах зазначено, що належним способом захисту прав власності міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року, у справі № 202/3192/17 встановлено факт самочинного будівництва об'єкта нерухомого майна, з проведенням реконструкції нежитлового приміщення (кафе) на спірній земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року встановлено наступне:
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, ТОВ «АЛВЄН» за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.1-Д на праві власності належало лише нежитлове приміщення (кафе), загальною площею 285,2 кв.м. (літ. А-1). Тобто приміщення (кафе), загальною площею 285,2 кв.м. не самочинно побудованим. Право власності на нього було набуто раніше.
Нежитлове приміщення (кафе), загальною площею 285,2 кв.м. було реконструйоване.
Після проведеної самочинної реконструкції нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1 було збільшено і має загальну площу 615,6 кв.м.
З постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року, у справі № 202/3192/17 вбачається, що нежитлове приміщення (кафе), загальною площею 285,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 було самочинно реконструйоване (побудоване) за рахунок чого збільшено загальну площу на 330, 4 кв.м. (615,6 кв.м. - 285,2 кв.м.).
Відповідно до ч.3 ст.42 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 285,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 набуто на законних підставах та є непорушним.
У справі, що переглядається позивач не розмежував нежитлове приміщення, загальною площею 285,2 кв.м., право власності на яке існувало раніше та приміщення, яке з'явилось після реконструкції, загальною площею на 330, 4 кв.м. (самочинно побудоване), просив припинити право власності на все нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_1 .
З постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року, у справі № 202/3192/17 вбачається, що 22.11.2000 між Виконавчий комітетом Дніпропетровської міської ради та ТОВ «АЛВЕН» укладено договір оренди земельних ділянок, площею 0,0446 га, 0,0266 га, 0,0003 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельних ділянок: для фактичного розміщення кафе та літнього майданчика, строк дії вказаного договору оренди земельних ділянок закінчився 21.09.2005 році.
Тож матеріали цивільної справи не містять фактичних даних, коли саме (в період офіційного користування відповідною земельною ділянкою) або в інший період було зроблено реконструкцію будівлі за адресою АДРЕСА_1 , бо зазначена обставина має різні правові наслідки.
Крім того до відзиву на апеляційну скаргу додана копія договору купівлі-продажу та реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, що належать юридичним особам, з якого вбачається з право власності на приміщення кафе по проспекту Газети «Правда» (колишня назва), 1-Д (підземний перехід), загальною площею 337, 4 кв.м. зареєстроване за ТОВ «АЛВЕН» 26 липня 1999 року, тож з загальної площі 615,6 кв.м. самочинно побудованими є лише 278, 2 кв.м. (615, 6 - 337, 4).
Як пояснила у судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат Губа В.В., самочинно побудовані 278, 2 кв.м. є надбудовою. Тобто будівля не стала займати площу більшу, ніж в 1994 році, коли її придбати. В зазначену надбудову було зроблено в період з 07 грудня 2022 року по 21.09.2005 року, коли у той час ТОВ «АЛВЕН» було офіційним користувачем земельних ділянок.
За таких обставин позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Але суд першої інстанції помилково визначив інші мотивита відповідні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зміни мотивівдля відмови у задоволенні позовних вимог.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно до 3 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам, а тому підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні позовних вимог в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 27.05.2025 року.
Судді: