28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 340/3070/20
касаційне провадження № К/9901/17225/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 (суддя - К.М. Притула К.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді - Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 12.06.2020 № 0112088-5207-1123 на суму 131651,23 грн.
В обґрунтування позову позивач послався на протиправність оспорюваного рішення щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік, оскільки об'єкт оподаткування не розповсюджується на будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та відсутності у позивача пільг при сплаті податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, передбаченого підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, оскільки об'єкт нерухомого майна, належний позивачу, був переданий ним у користування іншій особі. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи позивача про визначення йому оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2020 № 0112088-5207-1123 суми податкового зобов'язання у розмірі 131651,23 грн., з яких сума боргу 62070,63 грн., не відповідають дійсності, оскільки вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу були визначені податкові зобов'язання за податковий період - 2019 рік у сумі 69580,60 грн., з урахуванням того, що нарахування податковим повідомленням-рішенням податкового законодавством не передбачено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що він не є платником податку на нерухоме майно. Скаржник зазначає, що на нього розповсюджується пільга при сплаті податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, передбачена підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, оскільки він є сільгоспвиробником.
Крім того, у додаткових поясненнях позивач наголошував на тому, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки , не досліджено та не враховано механізм нарахування податків та джерело походження податкового боргу. Також, позивач зазначив, що у постанові № 380/10802/22 від 09.05.2023 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого правовою підставою для застосування пільги зі звільнення від сплати податку на нерухоме майно, є правовий статус будівлі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.06.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 27.05.2025 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.05.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 , як фізична особа, на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2014, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Колос Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 842, набув у власність об'єкт нежитлової нерухомості - комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності позивача на вказаний вище об'єкт нерухомості зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.11.2014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 467596435225.
За даними Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс має наступну характеристику: загальна площа - 3334,8 кв.м., має складові частини об'єкту нерухомого майна нежитлові будівлі: кормоцех - Аа; корівник-телятник-ББ1; корівники -В,ГГ1г, молокопункт - Д; будинок тваринника - Ее; пункт штучного запліднення - Ж; навіс - г1; ворота №; огорожа № 1; ганок-кр; вимощення -1.
12.06.2020 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0112088-5207-1123, яким платнику визначено зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єкта нежитлової нерухомості, за період 2019 року у сумі 69580,60 грн.
До вказаного податкового повідомлення-рішення було додано бланк повідомлення та квитанції, у яких були вказані наступні суми для оплати: сума - 69580,60 грн., борг - 62070,63 грн., усього - 131651,23 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Як встановлено судами, позивач є власником нерухомого майнового комплексу: загальна площа - 3334,8 кв.м., має складові частини об'єкту нерухомого майна нежитлові будівлі: кормоцех - Аа; корівник-телятник-ББ1; корівники -В,ГГ1г, молокопункт - Д; будинок тваринника - Ее; пункт штучного запліднення - Ж; навіс - г1; ворота №; огорожа № 1; ганок-кр; вимощення -1.
Зазначене належне позивачу на праві приватної власності майно передано Фермерському господарству «Возний Ігор Васильович» за договором № 20/1 від 30.12.2014 про надання безоплатних послуг по зберіганню матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання умов вказаного договору між сторонами укладено акт від 30.12.2014 про приймання-передачу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого таке майно позивачем (зберігачем) передане Фермерському господарству «Возний Ігор Васильович» (поклажодавцю) на строк з 30.12.2014 по 01.01.2021.
Відповідно до бухгалтерської довідки ФГ ОСОБА_2 , майно за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.01.2015 передано на баланс цьому господарству.
Наведеним підтверджується, що позивачем передано майно іншому суб'єкту господарювання для його подальшого використання саме Фермерськимгосподарством « ОСОБА_2 ».
Оскільки об'єкт нерухомого майна, що належить позивачеві на праві приватної власності, здається іншій особі на підставі договору зберігання, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що такі обставини виключають можливість застосування до позивача пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки позивач не використовує належне йому майно у власній господарській діяльності.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Висновок судів про правомірність покладення контролюючим органом на позивача обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у даній справі.
Щодо посилань скаржника на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові № 380/10802/22 від 09.05.2023, Верховний Суд вказує, що обставини, встановлені у зазначеній справі, не є релевантними до даної справи, оскільки у справі № 380/10802/22 спірним питанням була передача позивачем належного йому на праві власності майна у користування фермерському господарству, власником та єдиним засновником якого був саме позивач, а не інша особа, і така передача була здійснена з урахуванням положень Закону України «Про фермерське господарство».
Також, безпідставними є посилання скаржника на не врахування судами попередніх інстанцій механізму нарахування податків та джерела походження податкового боргу, з огляду на визначенні у повідомленні та квитанції, які були додані до оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у яких вказана сума до оплати усього 131651,23 грн., оскільки бланк повідомлення та квитанції не є рішеннями (актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень та не породжують для позивача жодних правових наслідків, позаяк є лише бланком (формуляром) платіжного документа.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк