Справа № 640/34235/21
28 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив суд:
- визнати протиправними (неправомірними) дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 22886300) стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020, 2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів;
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 22886300) вчинити дії щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 за наступними реквізитами: рахунок: НОМЕР_1 ; ІВАN: НОМЕР_2 ; банк одержувача: АТ КБ “ПРИВАТБАНК», КИЇВ, Україна, РНУКПП одержувача: 3227813916.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна ( АДРЕСА_1 ) на посаді командира роти - старшого офіцера вихователя навчальної роти ліцеїстів Київського військового ліцею імені Івана Богуна у військовому званні “підполковник». Має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_3 , виданим 12.08.2015 року управлінням персоналу штабу військовою частиною НОМЕР_4 . Позивач звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із запитом стосовно не нарахування та невиплати, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня (за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки), виплата якої передбачена чинним законодавством України, а саме ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII у повному обсязі. Листом відповідач повідомив про відмову у перерахунку та виплаті щорічної допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020, 2021 роки.
15.04.2025 року від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надійшли пояснення по справі.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2021 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/34235/21 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 року запропоновано позивачу надати свої пояснення стосовно клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №640/34235/21.
Відповідно до абзацу 1 та 4 пункту 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
У відповідності до «Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року № 399, адміністративна справа № 640/34235/21 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року адміністративну справу № 640/34235/21 прийнято до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копія ухвали про прийняття справи до провадження була розміщена на сайті Судова влада України, Одеський окружний адміністративний суд (https://adm.od.court.gov.ua/sud1570/).
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини справи.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна (м. Київ) на посаді командира роти - старшого офіцера вихователя навчальної роти ліцеїстів Київського військового ліцею імені Івана Богуна у військовому званні “підполковник».
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.08.2015 року має статус учасника бойових дій.
Позивач звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із запитом стосовно не нарахування та невиплати, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня (за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки), виплата якої передбачена чинним законодавством України, а саме ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII у повному обсязі. Листом відповідач повідомив про відмову у перерахунку та виплаті щорічної допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020, 2021 роки.
Листом від 12.11.2021 року Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив, що виплата щорічної разового грошової допомоги до 5 травня здійснюється за місцем служби. Підстав для здійснення пере6рахунку та проведення доплати до виплаченого розміру грошової допомоги немає.
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги до 5 травня не в повному обсязі протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-XII).
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367- XIV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (який набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 17-1 Закону № 3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Висновки суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У вказаному вище рішенні, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що з 27 лютого 2020 року приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та приписи статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції пункту 20 Розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, на переконання суду, з 27 лютого 2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку визначеному у редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій як п'ять мінімальних пенсій за віком.
В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком (...) встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року - 1 638,00 гривень.
Отже, керуючись вищевикладеним, суд приходить до висновку, що з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн (1638,00 грн х 5 мінімальний пенсій за віком).
Враховуючи наведене, виплата позивачу в 2020 році разової грошової допомоги у сумі 1390,00 грн, як і було нараховано позивачу, не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Зокрема, у Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 325) визначено розмір виплати разової грошової допомоги виплачується учасникам бойових дій в такому розмірі 1491,00 грн, що значно є меншим, ніж встановлено Законом № 3551.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року становить 1769,00 грн.
Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн (1769,00 грн х 5).
Відтак, виплата позивачеві в 2021 році разової грошової допомоги в розмірі 1491,00 грн не відповідає статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367- XIV та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд зауважує, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та про наявність підстав для визнання протиправними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання здійснити перерахунок щорічно разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум, що складає 6 800,00 грн.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 роки, суд зазначає наступне.
Статтею 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Суд відхиляє посилання позивача про те, що строк звернення до суду ним не пропущено, так як про порушення свого права на належний розмір щорічної допомоги до 5 травня за 2018-2019 роки він дізнався від інших учасників бойових дій, виходячи з того, що отримавши у квітні 2018 року та у квітні 2019 року разову грошову допомогу до 5 травня, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, 30 вересня 2018 року та 30 вересня 2019 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати щодо виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2018 рік з 30 вересня 2018 року, а щодо виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2019 рік з 30 вересня 2019 року.
Враховуючи, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня 2019 року, а позивач із зазначеним позовом звернувся 24.11.2021 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду, не довівши поважності причин пропуску цього строку, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви в частині перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 роки без розгляду.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 7) про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
3. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що складає 6 800,00 грн. та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
4. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що складає 8845,00 грн. та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
5. В іншій частині позовних вимог - залишити без розгляду.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко