13 травня 2025 року
м. Київ
справа № 607/22546/21
провадження № 61-5300ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2025 року у складі суддів: Костів О. З., Хома М. В., Храпак Н. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про зміну графіку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у грудні 2021 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про зміну графіку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з часу встановлення графіку побачень згідно постанови Тернопільського апеляційного суду від 28 січня 2020 року змінилися обставини, дитина підросла. Він намагається спілкуватися з дитиною у селі Настасів, разом з тим колишня дружина не дозволяє йому знаходитися в її будинку, а культурно-розважальні місця у вказаному населеному пункті відсутні, а село Настасів знаходиться на значній відстані від міста Тернополя. Крім того, коли несприятливі погодні умови, такі побачення є некомфортними. В нього вдома створені всі умови для проживання і відпочинку сина, а тому він може проводити час із ним за своїм місцем проживання.
З урахуванням змінених позовних вимог позивач просив змінити графік участі батька ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити наступним чином, а саме:
один тиждень з п'ятниці 16:00 год до суботи 18:00 год, інший тиждень з суботи з 14:00 год до неділі 18:00 год, так і в подальшому з чергуванням тижнів проводити за місцем проживання позивача ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 ;
дні народження позивача, його бабусі та дідуся, а також рідного брата позивача проводити із позивачем ОСОБА_1 з 14:00 год до 20:00 год;
святкові дні (Різдво - 25 грудня, Василя - 01 січня, Пасха - другий день, День міста Тернополя - 28 серпня) з 12:00 год до 12:00 наступного дня проводити за місцем проживання позивача ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 ;
перший та другий тиждень літніх місяців проводити разом із позивачем ОСОБА_1 ;
необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;
спільний відпочинок: перші два дні шкільних канікул дитина проводить з батьком;
кожен понеділок місяця з 18:00 год. до 20:00 год. та кожна середа місяця з 18:00 год. до 20:00 год. по місцю проживання ОСОБА_5 у с.Настасів.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2024 року у складі судді Позняка В. М. позов задоволено частково. Змінено графік участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено наступний час для спілкування батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_6 :
з 18.00 год до 20.00 год та кожна середа місяця з 18.00 год до 20.00 год по місцю проживання ОСОБА_5 у с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей;
кожну першу і третю п'ятницю місяця з 16:00 год до суботи 18:00 год, та кожну другу та четверту суботу місяця з 12:00 год до неділі 16:00 год за місцем проживання позивача ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 ;
дні народження позивача та День міста Тернополя - 28 серпня з 14:00 год до 20:00 год за місцем проживання ОСОБА_1 ;
перші 14 днів у період літніх канікул та перші два дні у період осінніх, зимових та весняних канікул, або за погодженням із батьками та дитиною - в інший час канікул, за місцем проживання позивача ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 .
Побачення та спілкування батька з дитиною проводити самостійно, без присутності матері.
Зобов'язано ОСОБА_1 оплачувати витрати, пов'язані з переїздом та проживанням дитини під час побачень із ним.
За погодженням ОСОБА_1 та ОСОБА_5 можуть узгоджуватися інший час побачень ОСОБА_1 із сином.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 607/22391/18 суд постановив встановити час для спілкування батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Але з плином часу, можуть змінитися обставини, що не перешкоджає зміни графіку участі батька у вихованні сина. На момент встановлення графіку побачень 28 січня 2020 року неповнолітній мав три роки. Разом з тим, на цей час син сторін по справі досяг восьмирічного віку, почав ходити в школу, а його ступінь розвитку є набагато вищим від рівня, який був в 2020 році, а ступінь прив'язаності до матері є нижчою. Тому, є підстави для зміни графіку спілкування. Суд зважив на бажання батька більше спілкуватися зі своїм сином та брати участь в його вихованні, що відповідає і інтересам малолітнього ОСОБА_6 , адже участь обох батьків у вихованні дітей є необхідним дитині для повного та гармонійного розвитку, особливо, для спілкування хлопчика із батьком. При цьому суд відхилив покликання матері на те, що син не бажає збільшувати спілкування сина із батьком. Ані орган опіки та піклування, ані відповідач у справі не надали доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а також, що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні. Судом заслухано думку малолітнього ОСОБА_6 , який висловився проти того, щоби більше спілкуватися із батьком. Разом з тим, будь-якої поважної причини, чому він не хоче спілкуватися із батьком, якісь протиправні дії відносно нього, чи неналежну поведінку, не зазначив. При цьому, з наданих фото та відеоматеріалів наданих позивачем видно, що позивач налагодив контакт із дитиною, проводить із ним час в різних культурно-розважальних місцях, подарував йому на день народження телефон. З огляду на постійне проживання малолітнього із з матір'ю, в нього сильний тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, а також з бабусею та дідусем з боку матері. При цьому, очевидно та логічно, що через конфліктні ситуації матері із батьком, в тому числі і вирішення спору щодо участі в його вихованні, малолітній ОСОБА_7 бажає стати саме на сторону матері. При цьому суд врахував, що саме мама формує у нього уяву про батька, підсилює страхи і тривожність хлопчика та відношення до нього. Враховуючи викладене, думка дитини у контексті даної справи є для суду непереконливою з огляду на те, що останній проживає із матір'ю та зазнає її впливу, малолітній вік дитини та конфлікт між батьками. Разом з тим, незважаючи на думку малолітнього, суд вважав, що саме в його інтересах є більше часу проведення із батьком, особливо, враховуючи те, що батько бажає виховувати сина. Суд відхилив доводи відповідачки про наявність посттравматичного синдрому у ОСОБА_1 , який брав участь у бойових діях, та, як видно із наданого відеозапису, звертався за психологічною підтримкою після повернення із зони бойових дій. Вказана обставина не береться судом до уваги, зважаючи на те, що відсутні будь-які докази неправомірної поведінки ОСОБА_1 , в тому числі і після повернення із зони бойових дій. Навпаки, участь у захисті держави батька неповнолітнього може сприяти виховуванню дитини в дусі поваги до свого народу, своєї Батьківщини, як це передбачено у частині першій статті 151 СК України.Суд не погодився з висновком органу опіки та піклування, в якому визнано за недоцільне змінити графік участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, оскільки саме лише висловлене дитиною бажання не може бути безумовною підставою для такого висновку при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, тому суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.Суд також врахував, що 06 червня 2024 року працівники управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради провели обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де для малолітнього створено умови для проживання, стосунки в сім'ї доброзичливі, є повага між членами родини, тому проведення часу малолітнього за місцем проживання із батьком буде сприяти налагодженню зв'язку між ними та бабусею та дідусем з боку батька. В задоволенні іншої частини позову суд відмовив, оскільки спосіб участі батька у вихованні сина, місце та час спілкування, який запропонований позивачем в позовній заяві, не відповідатиме інтересам дитини, її звичному розпорядку дня, віку та не сприятиме емоційно-психологічному стану дитини. Суд відхилив покликання відповідачки на те, що в неї не залишиться час для проведення із сином, зважаючи на те, що неповнолітній проживає із нею, а також, вона працює в школі, де навчається син.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Вітіва В. А., який діє в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 серпня 2024 року змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про зміну графіку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 наступний графік побачення з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
кожен понеділок та кожна середа місяця, або, за погодженням батьків, у інші дні, з 17:30 год до 20:30 год по місцю проживання ОСОБА_3 у с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області, або у м. Тернополі, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, чи по місцю проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ;
кожна перша та третя неділі місяця з 11:00 год до 18:00 год, а також кожна четверта субота з 11:00 год до 16:00 год по місцю проживання ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , або в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей;
кожну другу п'ятницю місяця з 16:00 год до суботи 16:00 год за місцем проживання ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , або в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей;
перші 14 днів другого місяця у період літніх канікул за місцем проживання ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , або у місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей;
дні народження позивача та день міста Тернополя - ІНФОРМАЦІЯ_3 з 14:00 год до 20:00 год за місцем проживання ОСОБА_1 .
Побачення та спілкування батька з дитиною проводити самостійно, без присутності матері.
Зобов'язати ОСОБА_1 оплачувати витрати, пов'язані з переїздом та проживанням дитини під час побачень із ним, а також повертати малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання у с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області до закінчення часу зустрічі з дитиною.
За погодженням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 можуть узгоджуватися інший час побачень та спосіб спілкування ОСОБА_1 із сином.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити».
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з довідкою про проведення телефонної бесіди з дитиною ОСОБА_6 , останній, відповідаючи на запитання представників органу опіки та піклування, чи хотів би він проводити канікули з татом, вказав: «ні, не хочу проводити так багато часу з ним». Крім того, судом першої інстанції також було з'ясовано думку малолітнього, який повідомив, що не хотів би збільшувати свій час, який він проводить із батьком. Разом з тим, колегія суддів вважала, що враховуючи постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною, а тому погоджується з мотивами суду, що через конфліктні ситуації матері із батьком, в тому числі і вирішення спору щодо участі в його вихованні, малолітній бажає стати саме на сторону матері, оскільки саме мама формує у нього уяву про батька, підсилює страхи і тривожність хлопчика та відношення до нього. Тому колегія суддів погодилась з висновком суду, що думка дитини у контексті даної справи є для суду непереконливою з огляду на те, що останній проживає із матір'ю та зазнає її впливу, малолітній вік дитини та конфлікт між батьками. Враховуючи наведене вище та практику Верховного Суду, яка є обов'язковою для застосування судами, колегія суддів погодилась також і з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічі з батьком необхідно проводити у відсутності матері, а також у відповідні періоди, залишати дитину на ночівлю з батьком, оскільки батьку та дитині необхідно налагодити зв'язок, враховуючи при цьому, що дитина є хлопчиком, якому для повноцінного розвитку необхідна увага саме батька. Крім того, суд також врахував і те, що з дня прийняття постанови Тернопільським апеляційним судом від 28 січня 2020 року пройшло більш як 5 років, а хлопчику в червні цього року виповниться 9 років. Колегією суддів, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про неналежне відношення позивача до дитини та погодилась з висновком суду, що з огляду на постійне проживання малолітнього із з матір'ю, в нього сильний тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, а також з бабусею та дідусем з боку матері. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, оцінивши та дослідивши докази в їх сукупності, врахувавши інтереси малолітнього ОСОБА_6 , його ставлення до батька, право останнього на спілкування з дитиною для його повного і гармонійного розвитку, дійшов вірного висновку про необхідність зміни графіку побачення з дитиною та його участі у вихованні малолітнього. Разом з тим, на думку колегії суддів, встановлений судом першої інстанції графік участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не повній мірі відповідає інтересам малолітнього, а тому підлягає зміні.Згідно з висновком органу опіки та піклування щодо розв'язання спору між батьками щодо участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою дитиною від 18 лютого 2025 року, малолітній є учнем групи початкової підготовки відділення «Лижні гонки» та згідно з розкладом тренувань відвідує заняття у вівторок, четвер та суботу з 17:15 до 18:45 год. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважала за необхідне врахувати даний графік відвідувань тренувань при визначенні графіку побачень батька з дитиною. Разом з тим, даний висновок органу опіки та піклування не містить жодних обґрунтувань щодо неможливості залишатися ОСОБА_6 разом з батьком на ночівлі, а запропонований графік побачень практично не відрізняється від графіку, встановленого постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, а тому не призведе до покращення відносин між сином та батьком, з урахуванням встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин даної справи. Що стосується долученого до висновку органу опіки і піклування соціально-психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_6 , складеного психологом Центру дитячої та сімейної психології «Нумо Центр» ОСОБА_8 на замовлення мами ОСОБА_3 , згідно з яким дитина має тісний емоційний зв'язок із матір'ю та сприймає її як найнадійнішу фігуру в контексті сімейних стосунків з ознаками сформованої безпечної прив'язаності, в той час як про батька малолітній надав обмежену, виключно негативну суб'єктивну інформацію та встановлено високий рівень психологічного дистанціювання від його фігури в контексті сімейної динаміки, то колегія суддів вважала, що він не є належним доказом у справі, оскільки ґрунтується на поясненнях матері, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною - ОСОБА_3 . У психолога не перебували у дослідженні матеріали справи, яка переглядається, психолог особисто не спілкувалася з батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про зв'язок матері з дитиною без урахування фактичних обставин цієї справи, яка переглядається, а тому не містить інформацію щодо предмета доказування. Також колегія суддів вважала за необхідне зменшити кількість днів, при яких малолітній син сторін буде залишатися з батьком на ночівлю, виключивши з рішення суду перші два дні осінніх, зимових та весняних канікул, залишивши при цьому 14 днів літніх канікул, однак з перенесенням їх на другий місяць літа, оскільки малолітньому та його матері після завершення навчання теж необхідно надати можливість провести разом більше часу.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просив поновити строки на касаційне оскарження, скасувати постанову Тернопільского апеляційного суду від 11 березня 2025 року у справі за № 607/22546/21. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 серпня 2024 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не описав в оскаржуваній постанові підстав для скасування судового рішення. Більше того, погодився з висновками Тернопільського міськрайонного суду;
апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції тоді, коли неправильність рішення можна усунути без його скасування, незмінюючи суть рішення і зміна стосується окремих частин рішення, зокрема, у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру присудженої суми, розподілу судових витрат тощо. Якщо зміни стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то таке рішення суду першої інстанції також слід вважати зміненим. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Проте на такі порушення апеляційний суд, не скасовуючи чи змінюючи рішення, повинен зазначити в своєму судовому рішенні. Про це зазначено в постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 2-13112/10; від 10 липня 2019 року у справі № 648/2988/16; від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18;
суд апеляційної інстанції не вказав на порушення допущені судом першої інстанції, тобто в оскаржуваному судовому рішенні суд застосував норму права статтю 379 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції, мав чітко зазначити, яку саме помилку допущено судом під час винесення рішення, тобто, підставою подачі касаційної скарги є пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.
У клопотанні, яке міститься в касаційній скарзі, представник ОСОБА_1 просив поновити строк на касаційне оскарження, оскільки повний текст постанови апеляційного суду отримав в електронному кабінеті 24 березня 2025 року. Касаційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня вручення постанови апеляційного суду.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частини перша, друга статті 390 ЦПК України).
Оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена 11 березня 2025 року. Повний текст постанови складений 21 березня 2025 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 сформована в системі «Електронний суд» 23 квітня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів вважає зазначені представником позивача причини пропуску строку поважними, тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що:
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2015 року, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2018 року;
у шлюбі народився син - ОСОБА_6 , який проживає разом із матір'ю ОСОБА_9 ;
постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 607/22391/18 суд постановив встановити наступний час для спілкування батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
кожен понеділок місяця з 18:00 год до 20:00 год та кожна середа місяця з 18:00 год до 20:00 год по місцю проживання ОСОБА_5 у с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей;
кожну першу і третю суботу місяця з 10:00 год до 17:00 год та другу і четверту неділю місяця із 10:00 год до 17:00 год за місцем проживання позивача ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 ;
побачення та спілкування батька з дитиною проводити самостійно, без присутності матері;
в с. Настасів Тернопільського районунаявні наступні місця та заклади культурно-розважального характеру призначених для відпочинку дітей, а саме: Дитячий майданчик - вулиця Центральна; Музейний комплекс (Духовий центр Матері Божої) - вулиця Центральна; Центр «Відродження» імені Ярослава Павуляка (пам'ятник Т. Г. Шевченка ) - вулиця Шевченка; Будинок культури с. Настасів - вулиця Сонячна;
ОСОБА_1 працює в ПрАТ «Тернопільміськагаз» на посаді диспетчера служби аварійно-відновлювальних робіт з 11 грудня 2023 року;
службою у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації в 2019 році проведено обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 , будинок площею 180 кв. м є чотири кімнати, кухня, ванна і туалет, в ньому проживає позивач з матір'ю і братом, є обладнана дитяча кімната з книгами, іграми, посудом. Стосунки в сім'ї доброзичливі, є повага між членами родини;
06 червня 2024 року працівниками управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким ОСОБА_1 (батько), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 (бабуся), ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 (дідусь, на час обстеження відсутній), ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 (прадідусь, проживає незареєстрований), 1934 року народження, проживають у НОМЕР_1 приватному будинку, який повністю обладнаний меблями, санітарно-гігієнічні умови відповідають вимогам. Для дитини відведено окрему кімнату, у якій є диван для сну, дитячі іграшки, одяг, також у кімнаті батька наявна ігрова приставка;
' згідно з висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності зміни графіку участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6 , який затверджений рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03 липня 2024 року № 1086, орган опіки і піклування вважає за недоцільне змінити графік участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
відповідно до довідки про проведення бесіди з дитиною від 14 червня 2024 року, спеціалістом служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради, у присутності матері дитини, ОСОБА_5 , проведено бесіду із малолітнім ОСОБА_6 , який закінчив 2 клас КЗ Настасівського ліцею Великоберезивицької селищної ради. У ході розмови дитину запитали про те як часто він бачить тата, як і де проходять їхні зустрічі, що б він хотів змінити у цих зустрічах з татом та чи хотів би залишатися на ночівлю у тата. У відповідь на запитання малолітній ОСОБА_12 повідомив, що востаннє бачив тата два тижні тому, зустрічі з татом проходять у будинку, де проживає тато, коли дитина приїжджає тато включає йому мультфільми, хлопчик грається іграшками та іноді гуляє з татом у парку. Зі слів дитини, йому достатньо часу на те, щоб бути з татом, а також вказав, що він не хоче залишатися на ночівлю у тата;
судом досліджено фото та відеоматеріали, які долучені позивачем та відповідачем, на яких зафіксовані побачення ОСОБА_1 із сином в різних закладах, а також спілкування ОСОБА_1 з приводу реабілітації після повернення із військової служби;
суд заслухав думку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не хотів збільшувати свій час, який він проводить із батьком. ОСОБА_12 неохоче розмовляв з приводу батька, зазначивши, що він любить свою матір, бабусю та дідуся. Через те, що батько не любить його маму, конфліктує з нею, він не хоче з ним бачитися.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 цієї Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Таким чином, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
У частинах першій-третій статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками щодо участі одного з батьків у вихованні дитини участь органу опіки і піклування є обов'язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв'язання спору.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 607/20536/19 (провадження № 61-6563св21), зазначено, що: «про зміну порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними, здійснивши системний аналіз статті 159 СК України у сукупності із статтею 2 та 5 ЦПК України, дійшов висновку про те, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19 (провадження № 61-13706св20), зазначено, що: «батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».
У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17 (провадження № 61-7540св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «Посилання заявника на небажання дитини спілкуватися із батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з матір'ю, яка має конфлікт з батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин небажання дитини спілкуватися із батьком обумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження ОСОБА_4 у реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні із нею».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що визначений судом першої інстанції графік спілкування позивача з сином не в повній мірі відповідає інтересам дитини, враховуючи відвідування ним гуртків, тому зробив обґрунтований висновок про зміну судового рішення.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 2-13112/10; від 10 липня 2019 року у справі № 648/2988/16; від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки зроблені за інших фактичних обставин.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги, оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2025 року задовольнити.
Поновити строк на касаційне оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про зміну графіку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат