19 травня 2025 року
м. Київ
справа № 641/1334/23
провадження № 61-5551ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргуХарківського обласного центра зайнятості, яка підписана директором Котуковим Олександром Анатолійовича, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості про поновлення на роботі та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Харківського обласного центру зайнятості, про поновлення його на роботі, в якому просив поновити його на посаді провідного юрисконсульта Харківської районної філії з 20 лютого 2023 року, визнати наказ Харківського обласного центру зайнятості від 17 лютого 2023 року № 310-к про звільнення таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання та зобов'язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 лютого 2023 року по дату прийняття рішення суду про поновлення на роботі, виходячи з розміру середньоденного заробітку 630,00 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2024 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості про поновлення на роботі та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Скасовано наказ № 310-к від 17 лютого 2023 року Харківського обласного центру зайнятості «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на роботі у Харківському обласному центрі зайнятості на посаді провідного юрисконсульта Харківської районної філії Харківського обласного центру зайнятості з 20 лютого 2023 року. Зобов'язано Харківський обласний центр зайнятості виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 лютого 2023 року по 21 листопада 2024 року згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У квітні 2025 року Харківський обласний центр зайнятості засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана директором Котуковим О. А., в якій просив скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про поновлення на роботі та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, справа № 641/1334/23 не є справою з ціною позову, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 641/1334/23 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського обласного центра зайнятості, яка підписана директором Котуковим Олександром Анатолійовича, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості про поновлення на роботі та зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат