Справа № 444/1001/25
Провадження № 2/444/930/2025
19 травня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)про визнання права власності на нерухоме майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)про визнання права власності на нерухоме майно. Просить суд:
1) визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 05.11.2001 р.. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), право власності на 1/2 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 98,4 кв.м. (житлова площа 57,0 кв.м., допоміжна площа 41,4 кв.м.) та на 1/2 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як головою колишнього колгоспного типу двору;
2) визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 05.11.2001 р.. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 98,4 кв.м. (житлова площа 57,0 кв.м., допоміжна площа 41,4 кв.м.)) та на 1/2 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
з підстав зазначених у позові.
Вважає, що її право підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок, просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак п. 4 прохальної частини позовної заяви просить суд справу розглядати у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник відповідача, Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначив, що при вирішенні справи покладається на думку суду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак надала на адресу суду заяву з проханням слухати справу у її відсутності. При вирішенні справи покладається на думку суду.
А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача та представника третьої особи, які не з'явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані позивачем та представником відповідача заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 (а.с.7).
Позивач звернулася в Рава-Руську ДНК для отримання свідоцтва про права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у звязку із чим державний нотаріус Рава-Руської ДНК завів спадкову справу, що видно з копії витягу та копії спадкової справи № 30/2025. Проте відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку та господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , оскільки ним не подано необхідних документів, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно, що видно з копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.02.2025 року (а.с.9).
Випискою з погосподарської книги № 3 від 29.04.2024 року за № 337 (а.с.8) підтверджується, що станом на 30.06.1990 р. головою двору була ОСОБА_1 , а членом двору ОСОБА_2 (її чоловік).
Станом на 15.04.1991р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не втратили права на частку в майні колгоспного типу двору в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою.
Згідно ст. 120 ЦК Української PCP від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української PCP від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.
Отже, всі члени колгоспного двору, формально мають право згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме по 1/2 частині нерухомого майна колгоспного двору та по 1/2 частині господарських будівель і споруд даного двору, яке збереглося після його припинення.
З метою оформлення права власності позивач звернулась в Рава - Руську міську раду Львівського району, Львівській області. Проте їй було відмовлено та усно роз'яснено, що реєстрація його права власності на частки в будинку можлива лише за рішенням суду.
На підставі вищевикладеного та відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Оскільки, господарство в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак, з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до ч. 1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56. Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.
Діючою на той час постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP». Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записи в по господарських книгах підтверджується власність.
Згідно п 6-7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від ІЗьгрудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у по господарських книгах (п. 20 Інструкції-).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.
Згідно копії довідки, котра видана КП ЛОР «Червоноградським міжміським БТІ» (а.с.12) реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась.
Житловий будинок в АДРЕСА_1 , в арешті, під забороною та в заставі не перебуває, що видно з копії спадкової справи.
Житловий будинок господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 складається з приміщень: житлової (площею 14,5 кв.м.); житлової (площею 22,6 кв.м.); житлова (площею 19,9 кв.м.); коридор (площею 14,3 кв.м.); веранда (площею 8,9 кв.м.); кухня (площею 10,6 кв.м.). кладова (площею 3,0 кв.м.); кладова (площею 4,6 кв.м.). Загальна площа житлового будинку 98,4 кв.м. (житлова площа 57,0 кв.м., допоміжна площа 41,4 кв.м.) та господарські будівлі, що підтверджується копією технічного паспорту (а.с.13-17).
Згідно ст, 16 ПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦK України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р, «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок та господарські будівлі.
Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 05.11.2001 р.. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), право власності на 1/2 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 98,4 кв.м. (житлова площа 57,0 кв.м., допоміжна площа 41,4 кв.м.) та на 1/2 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як головою колишнього колгоспного типу двору.
Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 05.11.2001 р.. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 98,4 кв.м. (житлова площа 57,0 кв.м., допоміжна площа 41,4 кв.м.)) та на 1/2 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19 травня 2025 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.