Справа № 444/327/23
Провадження № 2/444/43/2025
(повне)
13 травня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Олещук М. М.
секретаря судового засідання Мачіха Г.В.,
з участю представників позивачів - адвоката Бочуляк Ю.І., адвоката Петровського Ю.І.,
представника відповідача Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України - адвоката Білик П.Б.,
прокурора Клак Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України, Львівської районної ради Львівської області, Львівської районної державної адміністрації Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національна академія аграрних наук, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Жовківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею, -
В лютому 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (надалі - Позивачі) подали позов до Інституту біології тварин НААН, Львівської районної ради Львівської області та Львівської районної державної адміністрації Львівської області з метою захисту порушених прав на мирне та безперешкодне володіння належними їм на праві приватної власності земельними ділянками, оскільки такі права не визнаються Відповідачем.
Так, позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер: 4622782500:04:000:0011, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2021 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаревич О.О. за реєстровим №214. Попередній власник вказаної земельної ділянки набув її у власність на підставі рішення Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.11.2020 р. №113 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_6 ».
Позивачу ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер: 4622782500:02:000:0377, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.11.2020 р. №7 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 .
Позивачу ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер: 4622782500:02:000:0378, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 24.11.2020 р. №103 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_7 ».
Позивачу ОСОБА_5 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер: 4622782500:02:000:0142, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.11.2020 р. №85 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_5 ».
Позивачу ОСОБА_4 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер: 4622782500:02:000:0143, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 06.11.2020 р. №29 «Про затвердження проекту землеустрою щодо підведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_4 ».
Однак, як стало відомо позивачам, ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.03.2021 р. та від 18.05.2022 р. у справі №461/10955/20 (провадження №1-кс/ 461/431/21) було накладено арешт на належні позивачам земельні ділянки, шляхом заборони їх відчуження, користування та розпорядження (у тому числі заборонено власникам земельних ділянок здійснювати будь які дії щодо поділу та/або об'єднання земельних ділянок).
Підставою для винесення вказаної ухвали суду є твердження Інституту біології тварин НААН України про те, що Грядівською сільською радою протиправно сформовано земельні ділянки і в кількості 448 ділянок на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які були розроблені та затверджені на підставі нібито незаконних рішень Грядівської сільської ради, оскільки, на думку Інституту, вказані земельні ділянки перебувають на праві постійного користування Інституту біології тварин НААН України на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р.
Таким чином, враховуючи наведене вище, спір, стосовно вирішення якого позивачі звернулись до суду, стосується захисту їх прав на мирне та безперешкодне володіння земельними ділянками, проти дій відповідача, який не визнає такі права, шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р., виданого Львівському біотехнологічному центру УААН (правонаступником якого за твердженням відповідача є Інститут біології тварин НААН).
Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р. є сфальсифікованим та підробленим, оскільки він не відповідає вимогам Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 28 від 15.04.93 (які діяли на момент його видачі), а відтак вказаний акт підлягає визнанню недійсним та скасуванню у судовому порядку, оскільки не може вважатися документом, що посвідчує виникнення права постійного користування відповідною земельною ділянкою. Вказана невідповідність полягає в наступному.
Підставою для видачі Державного акту на право постійного користування землею є не рішення відповідної Ради місцевих народних депутатів, як цього вимагали положення Земельного кодексу України 1990 р., а непередбачена земельним законодавством підстава - земельно-облікові документи. В свою чергу, відсутнє будь-яке рішення Ради місцевих народних депутатів про передачу земельної ділянки у користування.
Так, ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року було передбачено, що надання земельних ділянок у користування для всіх потреб входило до виключної компетенції сільських, селищних, міських, районних рад народних депутатів.
Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), (затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 28 від 15.04.93), державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.
Таким чином, оскільки відсутнє будь-яке рішення Ради місцевих народних депутатів про передачу земельної ділянки у користування - Державний акт на право постійного користування землею не є документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою, оскільки первинним правовстановлюючим документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою є рішення уповноваженого органу.
Наведене вище підтверджується листом Львівської районної ради Львівської області (правонаступника Жовківської районної ради Львівської області) від 30.01.2023 р. №01-вих-20 (наданим на адвокатський запит АО «Бочуляк і Партнери» від 18.01.2023 р.), в якому зазначено, що рішення Жовківської районної ради, на підставі якого видано державний акт на право постійного користування землею Львівському біотехнологічному центру УААН в архівному відділі м. Жовква архівного управління Львівської РДА відсутнє.
Державний акт підписаний головою Жовківської районної ради народних депутатів, проте, всупереч земельного законодавства, яке діяло станом на час видання державного акту, скріплений печаткою неуповноваженого органу - Жовківської районної державної адміністрації.
Відповідно до п. 2.5. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 28 від 15.04.93, державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої Ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою.
Окрім цього, згідно із Земельним кодексом України 1990 року, місцеві державні адміністрації, станом на дату видачі акту, взагалі не мали повноважень щодо передачі у власність чи надання у користування земельних ділянок.
Таким чином, скріплення Державного акту на право постійного користування землею печаткою Жовківської державної адміністрації, а не печаткою відповідної Ради місцевих народних депутатів є порушенням земельного законодавства.
Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р., нібито виданий науковому підрозділу УААН - Львівському біотехнологічному центру УААН, не зареєстрований у книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 28 від 15.04.93, Державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею реєструються відповідно: - у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею.
Державний акт на право постійного користування землею серії II-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р. нібито виданий науковому підрозділу УААН - Львівському біотехнологічному центру УААН, однак, такий суб'єкт не був зареєстрований як юридична особа, відтак не був суб'єктом земельних правовідносин, а отже не міг набувати у власність чи отримувати у користування земельні ділянки.
Так, згідно з актом прийому-передачі списків зареєстрованих юридичних і фізичних осіб Личаківською районною адміністрацією як суб'єктів підприємницької діяльності за період з січня 1989 р. по 1 березня 1996 р. та переліку установчих документів суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані Личаківською районною адміністрацією в 1991-1996 р.р. і зберігаються в архіві районної адміністрації, за період з 1991 р. по 1996р., свідчить що Личаківська районна адміністрація здійснила реєстрацію Львівського біотехнологічного центру як філії Інституту розведення і генетики тварин. Натомість ЗК України 1990 р. не передбачав можливості надання земель в користування філіям (представництвам) юридичних осіб: відповідні рішення про надання в користування земельних ділянок приймались виключно стосовно самостійних юридичних осіб.
Наведене вище підтверджується висновком науково-правової експертизи щодо законності здійснення користування земельними ділянками Інституту біології тварин НААН України на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії II-ЛВ № 004380 від 21.08.1996 р. від 10.06.2021 р. №126/98-е наданого Радою науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України.
Державний акт на право постійного користування, було видано 21.08.1996 р. на суб'єкта - Львівський біотехнологічний центр УААН, який ще 24.05.1996 р. перестав існувати, оскільки був перетворений у Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин.
Наведене вище підтверджується Постановою Президії української академії аграрних наук від 24.05.1996 р. №10 «Про перетворення Львівського біотехнологічного центру в філіал Інституту розведення і генетики тварин».
Межі земельної ділянки, яка нібито перебуває на праві постійного користування у Інституту біології тварин НААН України на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380 від 21 серпня 1996 р., в натурі (на місцевості) не встановлені.
Так, межі земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 004380 від 21 серпня 1996 р. в натурі (на місцевості) не встановлені, межовими знаками земельна ділянка не закріплювалася, що свідчить про те, що право користування не виникло.
Наведене вище підтверджується, зокрема, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 р. по справі №380/4183/20 (яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 р.) в якому встановлено: «Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що земельні ділянки запропоновані до відведення учасникам бойових дій, входять до меж земельних ділянок, відображених у Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380, оскільки відсутні межі та межові знаки земельних ділянок відображених у державному акті».
Твердження Інституту біології тварин НААН України про те, що він є правонаступником прав щодо земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 004380 від 21.08.1996 р. спростовуються наступним.
Згідно з п. 3. Постанови президії академії аграрних наук від 26.11.1998 р. №13 «Про підпорядкування мережі наукових установ Української академії аграрних наук» Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин (у який перетворено Львівський біотехнологічний центр УААН згідно Постанови Президії української академії аграрних наук від 24.05.1996 р. №10 «Про перетворення Львівського біотехнологічного центру в філіал Інституту розведення і генетики тварин») разом з дослідними господарствами передано у підпорядкування Інституту землеробства і біології тварин. У подальшому, згідно з п.1 постанови Президії української академії аграрних наук від 04.02.1999 р. №4 «Про перетворення Львівського філіалу Інституту землеробства і біології тварин» Львівській філіал Інституту землеробства і біології тварин було перетворено у Відділення селекції, генетики і біотехнології Інституту землеробства і біології тварин УААН без права юридичної особи. А тому, до нього не могло перейти право постійного користування земельною ділянкою, оскільки такий не був юридичною особою.
Чинне земельне законодавство не допускало правонаступництво права постійного користування у випадку перетворення юридичної особи в новостворену юридичну особу - правонаступника прав та обов'язків перетвореної юридичної особи. До правонаступника переходили лише права та обов'язки, які виникли відповідно до цивільного законодавства України, зокрема, відповідно до ЦК УРСР.
Таким чином, оскільки Львівський біотехнологічний центр УААН станом на момент видачі Державвного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 004380 від 21 серпня 1996 р. не мав статусу юридичної особи - це виключало можливість переходу права постійного користування землею, посвідченого вказаним державним актом, від Львівського біотехнологічного центру до будь-якої особи без рішення відповідної місцевої ради народних депутатів щодо передачі останній права постійного користування землею.
Наведене вище підтверджується висновком науково-правової експертизи щодо законності здійснення користування земельними ділянками Інституту біології тварин НААН України на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 004380 від 21.08.1996 р. від 10.06.2021 р. №126/98-е наданого Радою науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України та висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення експертизи з питань землеустрою за клопотанням Адвокатського об'єднання «Бочуляк і Партнери» від 05.10.2021 р. №1114/21-22 від 25.11.2021 р.
Позивачі вважають, що Державний акт на право постійного користування землею серії II-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р. підлягає визнанню недійсним та скасуванню, оскільки: 1) Підставою для видачі Державного акту на право постійного користування землею є не рішення відповідної Ради місцевих народних депутатів, як цього вимагали положення Земельного кодексу України 1990 р., а непередбачена земельним законодавством підстава - земельно-облікові документи. Долученими до матеріалів справи доказами чітко підтверджується той факт, що Жовківською районною радою рішення про передачу Львівському біотехнологічному центру УААН земельної ділянки у постійне користування не приймалося; 2) Державний акт підписаний головою Жовківської районної ради народних депутатів, проте, всупереч земельного законодавства, яке діяло станом на час видання державного акту, скріплений печаткою неуповноваженого органу - Жовківської районної державної адміністрації; 3) Державний акт не зареєстрований у книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування; 4) Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р. було видано суб'єкту який, станом на час видачі акту, припинив свою діяльність; 5) Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) всупереч вимог ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року не встановлювалися та не встановлені станом на день подання цього позову; 6) Акт про визначення меж земельної в натурі (на місцевості), чи інший документ, що передував складенню Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 004380 від 21.08.1996 не складалися; 7) План земельної ділянки виготовлення якого передувало складанню Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 004380 від 21.08.1996 не складався; 8) Інститут біології тварин НААН України не є правонаступником прав на землю ділянку, які посвідчуються Державним актом, оскільки на етапах приватизації Львівського біотехнологічного центру УААН такий було перетворено у Відділення селекції, генетики і біотехнології Інституту землеробства і біології тварин УААН без права юридичної особи.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачі обґрунтовують свої вимоги тим, що належні їм на праві приватної власності земельні ділянки не перебували та не можуть перебувати у користуванні Відповідача на підставі сфальшованого Державного акту на право постійного користування землею серії II-ЛВ № 004380 від 21.08.1996 р, відтак невизнання відповідачем права власності позивачів на земельні ділянки, з посиланням на наявність оспорюваного Державного акту, є підставою для звернення до суду за захистом невизнаних прав.
Позивачі просять визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 004380 від 21.08.1996 р. виданий Львівському біотехнологічному центру УААН.
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 10.02.2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України, Львівської районної ради Львівської області, Львівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею (арк. спр. 152 -154, том 1).
06.03.2023 року Інститут біології тварин Національної академії аграрних наук України подав до суду відзив на позовну заяву (арк. спр. 177-186, том 1). У відзиві Інститут біології тварин НААН не визнає заявлений позов з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Посилається на те, що Інститут біології тварин НААН є правонаступником Львівського біотехнологічного центру УААН щодо землекористування земельною ділянкою площею 314,7 га, що знаходиться на території Грядівської та Грибовицької селищних рад Жовківського (в даний час Львівського) р-ну Львівської області відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996р. серія II-ЛВ, № 004380 виданого Львівському біотехнологічному центру УААН. Постановою Президії Української академії аграрних наук від 24.05.1996 року № 10 Львівський біотехнологічний центр УААН перетворено в Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин. В п. 1 цієї постанови вказано: «Надати філіалу право юридичної особи з безпосереднім підпорядкуванням зазначеному інституту». Отже, вищезазначене вказує на те, що Львівський біотехнологічний цент УААН був юридичною особою у 1994 році з безпосереднім підпорядкуванням УААН, а в 1996 році на підставі Постанови Президії УААН від 24.05.1996 № 10 був лише перепідпорядкований безпосередньо Інституту розведення і генетики тварин і залишився юридичною особою, яка підпорядковується зазначеному Інституту. Отже, було змінено порядок адміністрування і безпосереднього підпорядкування, не на пряму УААН, а Інституту розведення і генетики тварин. Львівський біотехнологічний центр і надалі функціонував в статусі юридичної особи, яка як і Інститут розведення генетики тварин були в відомчому підпорядкуванні УААН. Постановою Президії Української академії аграрних наук від 26.11.1998 року № 13 Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин разом з дослідними господарствами передано у підпорядкування Інституту землеробства і біології тварин. Постановою Президії УААН «Про перетворення Львівського філіалу Інституту землеробства і біології тварин» від 04.02.1999 р. № 4 Львівський філіал Інституту землеробства і біології тварин перетворено у Відділення селекції, генетики, і біотехнології Інституту землеробства і біології тварин УААН без права юридичної особи. В п. 1 Постанови Президії УААН визначено: «Вважати інститут землеробства і біології тварин УААН правонаступником Львівського філіалу цього інституту». Отже, правонаступником землекористування визначеного Державним актом на право постійного користування землею від 21.08.1996р. серія ІІ-ЛВ № 004380 стає Інститут землеробства і біології тварин.
Інститут біології тварин НААН, будучи правонаступником в землекористуванні за Державним актом на право постійного користування землею від 21.08.1996р. серія ІІ-ЛВ № 004380, здійснює користування земельною ділянкою, яка є сформованою і яка є об'єктом цивільних прав. Обставини правонаступництва Інституту біології тварин НААН щодо права користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею II - ЛВ № 004380 були встановлені Жовківським районним судом Львівської області як адміністративним судом під час розгляду справи № 1308/3849/2012 за позовом Інституту біології тварин НААН до Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, в якій 31 січня 2013 року суд постановив: «Позов задоволити. Визнати рішення Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області «Про розгляд технічної документації із землеустрою земельної ділянки Інституту біології тварин НААН на території Грибовицької сільської ради для узгодження межі земельної ділянки» від 27.05.2011 року № 4 - протиправним. Зобов'язати Грибовицьку сільську раду Жовківського району Львівської області погодити межі землекористування земельною ділянкою площею 314,7 га, яка знаходиться частково на території Грибовицької сільської ради, щодо якої ПП «Експозем» на умовах Договору від 03.01.2008 № 0301-08/10 та здійснює розробку проекту землеустрою». Львівський апеляційний адміністративний суд, розглядаючи апеляційну скаргу Грибовицької сільської ради на рішення Жовківського районного суду у справі № 876/5040/13, в її задоволенні відмовив, а рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 січня 2013 в справі № 1308/3849/2012 залишив без змін. Касаційна скарга відповідачем не подавалась.
На підставі рішення Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 25.06.2013 № 15 фізичними особами підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі с. Гряда Грядівської сільської ради Жовківського р-ну Львівської області (далі - ПРОЕКТ), який затверджений рішенням Грядівської районної ради Львівської області від 18.10.2018 № 29. За цим проектом землеустрою спроектовано включити в межі с. Гряда Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області земельні ділянки, які перебувають у користуванні Інституту біології тварин НААН загальною площею 79,1356 га із наступним складом земельних угідь (розрахунок площі та матеріали інших досліджень щодо земельної ділянки площею 314,7 га Держакту від 21.08.1996 р. серія ІІ-ЛВ № 004380 наведені в Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні № 42020140000000180 від 18.11.2022). В додатку 10 до ПРОЕКТУ наведено перелік земель державної власності, які за цим проектом землеустрою переходять у комунальну власність Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області, зокрема, земельні ділянки Інституту біології тварин НААН загальною площею 79,1356 га із наступним складом земельних угідь. Отже, за ПРОЕКТОМ у комунальну власність передана частина земельної ділянки державної власності, яка перебувала у постійному користуванні державної наукової установи.
Згідно із ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (в редакції чинній станом на 18.10.2018 року) вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Отже, земельні ділянки державної власності, які перебувають в постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій національної академії наук України та національних галузевих наук, можуть бути передані до комунальної власності тільки у разі вилучення цих земельних ділянок або добровільної відмови від права користування цими земельними ділянками виключно за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук. При цьому, згода НААН України на вилучення з постійного користування Інституту біології тварин НААН частини земельної ділянки площею 79,1356 га у складі Проекту відсутня. Також у складі Проекту відсутня згода НААН на добровільну відмову Інституту біології тварин НААН від права користування частиною земельної ділянки площею 79,1356 га.
Інститут біології тварин НААН дізнався про наявність рішень Грядівської сільської ради від 25.06.2013 р. № 15 та від 18.12.2018 року № 29 лише після визнання Інституту біології тварин НААН потерпілою особою у межах досудового розслідування кримінального провадження № 42020140000000180, отримавши доступ до матеріалів досудового розслідування.
У зв'язку з наведеним, представник відповідача просить в позові відмовити повністю.
09.03.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Львівської районної військової адміністрації (арк. спр. 39-44, том 2). У відзиві начальник Христина Замула зазначає, що не погоджується із позовними вимогами і вважає, що такі не підлягають задоволенню. Львівська районна військова адміністрація звертає увагу суду на те, що Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року №561-ХІІ не уповноважував районні державні адміністрації правом передачі земельних ділянок із земель державної власності у постійне користування, а також посвідченням державних актів на право користування землею. Стосовно скріплення печаткою Жовківської районної державної адміністрації Державного акту на право постійного користування землею Серії ІІ-ЛВ №004380 від 21 серпня 1996 року, виданого Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України, Львівська районна військова адміністрація, яка є правонаступником Жовківської районної державної адміністрації вважає, що саме екс-голова Жовківської районної ради гр. ОСОБА_10 вправі надавати свідчення суду. Адже, згідно зазначеного в Особовій картці гр. ОСОБА_11 , завіреної архівним відділом м. Жовква архівного управління Львівської районної військової адміністрації, гр. ОСОБА_12 у період з липня 1994 року по серпень 1995 року працював на посаді голови Жовківської районної ради, а з серпня 1995 року по листопад 2000 року - головою Жовківської районної державної адміністрації. Львівська районна військова адміністрація просить відмовити в задоволенні заявлених до неї позовних вимог.
21.03.2023 року до суду надійшов відзив від Львівської районної ради Львівської області (арк. спр. 64-67). У цьому відзиві відповідач зазначає, що рішення Жовківської районної ради народних депутатів відсутнє на архівному зберіганні в архівному відділі м.Жовква архівного управління Львівської РДА, Львівська районна рада, як правонаступник Жовківської районної ради, не може однозначно ствердити чи дійсно Жовківська районна рада народних депутатів приймала рішення, на підставі якого видано Львівському біотехнологічному центру УААН державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996р площею 314,7 га. Крім того, вся документація, в тому числі і рішення Жовківської районної ради народних депутатів та Жовківської районної ради включно по 2020 рік, передані на зберігання в архівне відділення м.Жовква архівного управління Львівської РДА. У Львівської районної ради відсутня можливість долучити рішення Жовківської районної ради народних депутатів до матеріалів справи, а також Львівська районна рада не володіє будь-якою іншою інформацією. Крім того, в матеріалах справи відсутня назва такого рішення та жодна із сторін не додала до матеріалів справи рішення Жовківської районної ради народних депутатів. Таким чином, Львівська районна рада покладається на розсуд суду та просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 14 червня 2023 року (арк. спр. 148-151, том 2) заяву представника відповідача Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України - адвоката Білик П.Б. - задоволено, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Національну академію аграрних наук та Головне управління Держгеокадастру у Львівській області. Заяву керівника Жовківської окружної прокуратури Марти Сміхура-Скальська про вступ прокурора у справу - задоволено. Залучено до участі у справі Жовківську окружну прокуратуру в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
29.06.2023 року Жовківською окружною прокуратурою подано пояснення (арк. спр. 163-170, том 1), в яких зазначено, що Жовківською окружною прокуратурою з'ясовано що на підставі Державного акту на право користування землею серія Б №040766 від 1985 року за Нестерівськоим філіалом «Облплемоб'єднання» Нестерівського району Львівської області закріплено в безстрокове і безплатне користування 433,3 га землі. Правонаступником Нестерівського філіалу «Облплемоб'єднання» Нестерівського району Львівської області на даний час є Інститут біології тварин НААН України (постанова від 31.01.2013 у справі №1308/3849/2012). Одночасно з прийняттям Земельного кодексу УРСР 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила 18 грудня 1990 року Постанову «Про земельну реформу», яка відіграла важливу роль у ринковій трансформації земельних відносин в Україні. Відповідно до п.6 Постанови «Про земельну реформу» на всіх громадян, підприємства, установи й організації, які мали в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію цього Земельного кодексу Української РСР, був покладений обов'язок до 1 січня 1994 року оформити право користування землею з отриманням відповідного державного акта. Іншими словами, Постановою «Про земельну реформу» держава в особі Верховної Ради України визнала чинність і дійсність усіх прав громадян і юридичних осіб на користування земельними ділянками, які були набуті до прийняття вищезазначеної постанови. І хоча Постановою було встановлено, що в разі непереоформлення до 1 січня 1994 року прав на користування такими земельними ділянками з отриманням державних актів на землю ці права підлягали скасуванню, зазначений термін кілька разів продовжувався, востаннє - до 1 січня 2007 року. Однак 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» в частині втрати громадянами, підприємствами, установами та організаціями раніше наданого їм права користування земельною ділянкою після закінчення строку оформлення права користування землею (Рішення Конституційного Суду України № 5- рп/2005). Того ж дня пункт 6 цієї Постанови втратив чинність. Це означає, що ті землекористувачі, які отримали земельні ділянки в користування на підставі рішень відповідних органів державної влади до 15 березня 1991 року (до набрання чинності Земельним кодексом УРСР від 18 грудня 1990 р. та постановою Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 р.), але не мають державних актів на землю, не втрачають права на свої земельні ділянки і можуть користуватися ними довічно навіть не маючи державного акта.
Крім цього, у відповідності до абз. 2 п.5 постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року №562-ХІІ і за змістом п.6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Таким чином, чинне земельне законодавство України визнає права користування земельними ділянками як титульних землекористувачів, тобто землекористувачів, які отримали державні акти на право постійного користування землею, так і тих землекористувачів, які набули право користування землею в період, коли воно не посвідчувалося державними актами, і які, відповідно, державні акти не отримали.
З урахуванням наведеного підставою для видачі Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996 серія II-ЛВ № 004380 Інституту біології тварин НААН України на земельну ділянку загальною площею 314,7 га став саме Державний акт на право користування землею серія Б №040766 від 1985 року та земельно-облікова документація.
Щодо правонаступництва Львівського біотехнологічного центру УААН, то Жовківським районним судом Львівської області у справі №1308/3849/2012 вже досліджувались питання щодо законності здійснення землекористування Інститутом біології тварин НААН України зокрема в постанові від 31.01.2013 року. У цій справі суд дійшов висновку, що Інститут біології тварин УААН став правонаступником Львівського біотехнологічного центру УААН, в тому числі, стосовно земельної ділянки, що знаходиться на території Грибовицької та Грядівської селищних рад площею 314,7га. Будучи фактичним користувачем зазначеної земельної ділянки Інститут біології тварин УААН листом від 15.04.2007 року № 265 звернувся у Жовківську районну державну адміністрацію щодо оформлення вказаного землекористування відповідним правовстановлюючим документом у встановленому законом порядку. Як вбачається із розпорядження від 29.05.2007 № 344, Жовківська райдержадміністрація видала дозвіл Інституту біології тварин УААН на розробку проекту землеустрою за вказаною земельною ділянкою. В рамках виконання звіту з інвентаризації земель, Інститут біології тварин листом від 28.04.2011 № 277 звернувся у Грибовицьку сільську раду щодо погодження меж земельної ділянки, право користування якою оформляється, однак Грибовицькою сільською радою Жовківського р-ну Львівської області було прийняте рішення «Про розгляд технічної документації із землеустрою земельної ділянки Інституту біології тварин НААН на території Грибовицької сільської ради для узгодження межі земельної ділянки» від 27.05.2011 № 4, яким відмовлено Інституту в узгодженні меж земельної ділянки, щодо якої здійснюється оформлення землекористування.
Як вбачається із оскаржуваного рішення Грибовицька сільська рада посилається на п. «в» ст. 141 Земельного кодексу України, де підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Відповідно до указу Президента України від 06.01.2012 № 8 «Про надання Українській академії аграрних наук статусу національної», постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. №175» та наказу Академії аграрних наук України від 07 вересня 2010 р. №69 «Про перейменування установ, підприємств та організацій Національної академії аграрних наук України» визначено перейменувати Інститут біології тварин УААН у Інститут біології тварин НААН. Як Львівський біотехнологічний центр УААН (в час свого існування) так і Інститут біології тварин НААН є установами, які входили чи входять до майнового комплексу НААН. Львівський біотехнологічний центр УААН як і інститут біології тварин НААН, як правонаступник, складає майновий комплекс Академії, рівно як і земельні ділянки, що є у користуванні установ НААН, є земельними ділянками Академії, адже через установи, які входять до її майнового комплексу, Академія здійснює функції і завдання, які на неї покладаються через установи, що перебувають у її віданні. Будь-які докази того, що Президія НААН приймала рішення щодо вилучення в неї земельної ділянки, площею 314,7 га, яка знаходиться частково на території Грибовицької сільської ради та перебуває у користуванні Інституту біології тварин НААН відсутні.
В поясненнях прокурор зазначає, що виходячи із положень як національного законодавства, так і зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду. Натомість Позивачі не довели наявності свого порушеного права, вимагаючи визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 виданого Львівському біотехнологічному центру УААН, станом на час його видачі.
У зв'язку з наведеним, прокурор просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 23.10.2023 року (арк. спр. 260-261, том 2) закрито підготовче провадження в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України, Львівської районної ради Львівської області, Львівської районної державної адміністрації Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національна академія аграрних наук, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Жовківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею, призначено справу до судового розгляду по 14 год. 00 хв. 24 листопада 2023 року.
24.11.2023 року до суду надійшли письмові пояснення Національної академії аграрних наук України (арк. спр. 9-13, том 3), в яких Президент НААН зазначає, що ознайомившись із змістом позовної заяви, НААН повністю не погоджується із доводами, що викладені у ній, вважаючи, що вона не підлягає задоволенню. Згідно з п. 67 Статуту УААН, затвердженого постановою КМУ від 13.08.1999р. № 1488, майновий комплекс Академії складають всі матеріальні та нематеріальні активи (об'єкти майнового комплексу), які обліковуються на балансах Академії і установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, і закріплені державою за академією в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності, або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Пункт 68 цього Статуту зазначає, що об'єкти майнового комплексу Академії належать їй на праві господарського відання і передаються установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених законодавством та цим Статутом. Згідно з пунктом 70 Статуту УААН Академія відповідно до законодавства та цього Статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безоплатне користування без права зміни форми власності, обіговими коштами, а також земельними ділянками, що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства. Постановою Президії Української академії аграрних наук від 24.05.1996 року № 10 Львівський біотехнологічний центр УААН перетворено в Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин. В п. 1 цієї постанови вказано: «Надати філіалу право юридичної особи з безпосереднім підпорядкуванням зазначеному інституту». Отже, вищезазначене вказує на те, що Львівський біотехнологічний центр УААН був юридичною особою у 1994 році з безпосереднім підпорядкуванням УААН, а в 1996 році на підставі Постанови Президії УААН від 24.05.1996 № 10 був лише перепідпорядкований безпосередньо Інституту розведення і генетики тварин і залишився юридичною особою, яка підпорядковується зазначеному Інституту. Отже, було змінено порядок адміністрування і безпосереднього підпорядкування, не на пряму УААН, а Інституту розведення і генетики тварин. Львівський біотехнологічний центр і надалі функціонував в статусі юридичної особи, яка як і Інститут розведення генетики тварин були в відомчому підпорядкуванні УААН. Зазначене спростовує твердження позивачів про те, що Львівський біотехнологічний центр УААН не мав статусу юридичної особи, був філіалом, а відтак не міг набувати прав землекористування. Це не так, Львівський біотехнологічний центр на час видачі Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996р. серія ІІ_ЛВ № 004380 був юридичною особою, отже був наділений відповідною правосуб'єктністю стосовно оформлення правовстановлюючих документів на землю на своє ім'я. Постановою Президії Української академії аграрних наук від 26.11.1998 року № 13 Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин разом з дослідними господарствами передано у підпорядкування Інституту землеробства і біології тварин. У відповідності до даної постанови Президії УААН видано наказ «Про перепідпорядкування Львівського філіалу Інституту розведення і генетики тварин УААН» від 25.01.1999р. № 12, згідно якого Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин разом з його дослідними господарствами «Глинянське», «Бартатівське», «Гряда» та ремонтно-будівельне управління «Каменяр» передано у підпорядкування Інституту землеробства і біології тварин УААН при цьому статус юридичної особи Львівського біотехнологічного центру збережено. У відповідності до п. 3 цього наказу відбувалась передача земель і майна Львівського філіалу Інституту розведення і генетики тварин до Інституту землеробства і біології тварин. Постановою Президії УААН «Про перетворення Львівського філіалу Інституту землеробства і біології тварин» від 04.02.1999 р. № 4 Львівський філіал Інституту землеробства і біології тварин перетворено у Відділення селекції, генетики, і біотехнології Інституту землеробства і біології тварин УААН без права юридичної особи. В п. 1 Постанови Президії УААН визначено: «Вважати інститут землеробства і біології тварин УААН правонаступником Львівського філіалу цього інституту». Зазначеною постановою та наказом УААН від 11.02.1999 № 22 передано Інституту землеробства і біології тварин УААН землю, споруди, техніку, інше майно, обігові кошти, фінансову та іншу документацію та підпорядковано дослідні господарства Львівського філіалу інституту землеробства і біології тварин «Глинянське», «Бартатівське», «Гряда» та Ремонтно будівельне управління «Каменяр». Отже, правонаступником землекористування визначеного Державним актом на право постійного користування землею від 21.08.1996р. серія ІІ-ЛВ № 004380 стає Інститут землеробства і біології тварин. Таким чином, Львівський біотехнологічний центр УААН як і Інститут біології тварин НААН, як правонаступник, складає майновий комплекс Академії, рівно як і земельні ділянки, що є у користуванні установ НААН, є земельними ділянками Академії, адже через установи, які входять до її майнового комплексу, Академія здійснює функції і завдання, які на неї покладаються через установи, що перебувають у її віданні.
Також посилається в поясненнях на те, що Грибовицькою сільською радою Жовківського р-ну Львівської області було прийняте рішення «Про розгляд технічної документації із землеустрою земельної ділянки Інституту біології тварин НААН на території Грибовицької сільської ради для узгодження межі земельної ділянки» від 27.05.2011 № 4, яким відмовлено Інституту в узгодженні меж земельної ділянки, щодо якої здійснюється оформлення землекористування, посилаючись на п. «в» ст. 141 Земельного кодексу України, де підставок припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Відповідно до Постанови Жовківського районного суду Львівської області від 31.01.2013 у справі № 1308/3849/2012 суд дійшов висновку, що внаслідок даних перетворень, підпорядкувань та приєднань наукових установ та підприємств, що входили в мережу Української академії аграрних наук України, Інститут біології тварин УААН став правонаступником Львівського біотехнологічного центру УААН, в тому числі, стосовно земельної ділянки, що знаходиться на території Грибовицької та Грядівської селищних рад площею 314,7га. Також, визнав рішення Грибовицької сільської ради від 27.05.2011 №4 протиправним та зобов'язав погодити межі землекористування земельною ділянкою площею 314,7 га. З огляду на що, Інститут біології тварин НААН має повне право користуватись ними для здійснення своєї господарської діяльності. Вищезазначені факти спростовують вимоги Позивачів у даній справі про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею. Враховуючи вищевикладене НААН вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню повністю.
24.11.2023 року розгляд справи відкладено за письмовим клопотанням представника відповідача (арк. спр. 16-18, том 3) на 15.01.2024 року.
15.01.2024 року в судовому засіданні заслухано вступне слово учасників справи, оголошено перерву до 21.02.2024 року у зв'язку із необхідністю виклику свідка (арк. спр. 52-57, том 3).
Представники позивачів - адвокат Бочуляк Ю.І. та адвокат Петровський Ю.І. під час розгляду справи судом підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд такі задовольнити.
Представник відповідача Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України - адвокат Білик П.Б. в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві мотиви, просив в задоволенні позову відмовити.
Прокурор Клак Ю.Г. під час судового розгляду позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні таких відмовити.
21.02.2024 року продовжено перерву в судовому засіданні у зв'язку із поданим клопотанням представника відповідача - адвоката Білик П.Б. (арк. спр. 83-86, том 3).
Надалі розгляд справи відкладався за письмовими клопотаннями представника відповідача та за письмовою заявою свідка ОСОБА_13 у зв'язку з неможливістю прибути у визначені судом дати судових засідань (арк. спр. 101-104, 119-123, том 3).
В судовому засіданні 20.06.2024 року допитано свідка ОСОБА_13 , який надав показання про те, що в серпні 1996 року він обіймав дві посади, а саме голови Жовківської державної районної адміністрації та головою Жовківської районної ради. Зазначив, що це був складний період коли відходила «стара держава» і починала будуватися «нова держава». В нього було дві печатки. Ствердив, що це його підпис міститься на оспорюваному акті. Свідок пояснив, що землевпорядник підготовляв всі документи, також відповідальним за підготовку документів був юрист. Свідок пригадує, що всі організації мали поміняти документи щодо земельних ділянок, які зазначалися в новому акті в ручному режимі. До нього приходив землевпорядник з великим об'ємом документів. Старі документи дублювалися на нові документи. Коли робили заміну документів державним установам, в тому числі і Львівському біотехнологічному центру УААН, то до державних установ питань не виникало, і їм проводили заміну документів на нові. Щодо печатки, свідок також ствердив, що точно він не пригадує, яка печатка ставилася на Акті наданому Львівському біотехнологічному центру УААН. Печатки на той час зберігалися в загальному відділі. Свідок зазначив, що коли видавалися нові документи взамін старих, то він не вникав в цифри та в усю земельну документацію, оскільки було дуже багато таких документів, а ці всі документи готувалися землевпорядником. Свідок зазначив, що землевпорядником на цей час був Зубчик, який зазначив, що має бути саме така процедура видачі державного акту, і там не треба було додаткового рішення.
Надалі розгляд справи неодноразово відкладався, а саме 20.06.2024 року, 23.07.2024 року, 09.10.2024 року, 19.11.2024 року, 16.01.2025 року, 11.03.2025 року, 13.05.2025 року за клопотаннями представників позивачів та клопотаннями представника відповідача.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, дійшов наступного висновку.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 82 ЦПК України встановлює підстави звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Позивачі в позовній заяві зазначають, що вони звернулись до суду за захистом їх прав на мирне та безперешкодне володіння земельними ділянками, проти дій відповідача, який не визнає такі права, шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р., виданого Львівському біотехнологічному центру УААН (правонаступником якого за твердженням відповідача є Інститут біології тварин НААН).
Під час розгляду справи судом встановлено наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 02.02.2021 року уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_14 за умовами якого придбав у власність земельну ділянку кадастровий номер: 4622782500:04:000:0011, площею 0,1 га, місце розташування якої: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, продаж земельної ділянки вчинено за 30 000, 00 грн. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2021 р. посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаревич О.О. та зареєстрований в реєстрі за №214 (арк. спр. 26, том 1).
Попередньому власнику вказаної вище земельної ділянки (продавцю ОСОБА_14 ) Рішенням Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20 листопада 2020 року №113 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_6 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер - 4622782500:04:000:0011, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 (код: КВЦПЗ - 02.01, категорія земель - житлової та громадської забудови) та передано цю земельну ділянку гр. ОСОБА_6 у власність (арк. спр. 27, том 1).
Позивачці ОСОБА_2 . Рішенням Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20 листопада 2020 року №7 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер -4622782500:02:000:0377, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_2 , категорія земель - житлової та громадської забудови) та передано цю земельну ділянку гр. ОСОБА_2 у власність (арк. спр. 28, том 1).
Позивачці ОСОБА_3 . Рішенням Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 24 листопада 2020 року №103 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_3 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер -4622782500:02:000:0378, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_3 (код: КВЦПЗ - 02.01, категорія земель - житлової та громадської забудови) та передано цю земельну ділянку гр. ОСОБА_3 у власність (арк. спр. 29, том 1).
Позивачу ОСОБА_5 . Рішенням Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20 листопада 2020 року №85 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_5 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер -4622782500:02:000:0142, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_4 (код: КВЦПЗ - 02.01, категорія земель - житлової та громадської забудови) та передано цю земельну ділянку гр. ОСОБА_5 у власність (арк. спр. 30, том 1).
Позивачці ОСОБА_4 . Рішенням Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 06 листопада 2020 року №29 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_4 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер -4622782500:02:000:0143, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_5 (код: КВЦПЗ - 02.01, категорія земель - житлової та громадської забудови) та передано цю земельну ділянку гр. ОСОБА_4 у власність (арк. спр. 31, том 1).
Позивачами зареєстровано право власності на вказані вище земельні ділянки, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк. спр. 32-42, том 1).
Ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.03.2021 року та від 18.05.2021 року накладено арешти на зазначені вище ділянки позивачів шляхом заборони їх відчуження, користування та розпорядження, в тому числі із забороною власникам земельних ділянок здійснювати будь які дії щодо поділу та/або об'єднання земельних ділянок, та користуватися ними в межах кримінального провадження № 42020140000000180 від 10 грудня 202 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (арк. спр. 43-53, том 1).
З матеріалів справи встановлено, що Львівському біотехнологічному центру УААН на території Грибовицької та Грядівської с/Рад Жовківською районною Радою народних депутатів Жовківського району Львівської області України 21.08.1996 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №122 та підписано головою Жовківської рай/ради народних депутатів В.Герич. В цьому Державному акті зазначено, що землекористувачу надається у постійне користування 314,7 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, землю надано у постійне користування для сільськогосподарського призначення відповідно до земельно-облікових документів (арк. спр. 24, том 1).
До Державного Акту додано План зовнішніх меж землекористування, який підписаний інженером-землевпорядником А.Зубчик, та на якому описано межі земельних ділянок АДРЕСА_6 , а також вказана Експлікація земель, в якій зазначено, що загальна площа земель Львівського біотехнологічного центру УААН 314,7 (арк. спр. 25, том 1).
Позивачі вважають, що наведений вище Державний акт є недійсним і таким актом порушуються їх права на мирне та безперешкодне володіння земельними ділянками, через те, що цей акт є сфальсифікованим та підробленим, оскільки він не відповідає вимогам Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 28 від 15.04.93 (які діяли на момент його видачі), а відтак вказаний акт підлягає визнанню недійсним та скасуванню у судовому порядку, оскільки не може вважатися документом, що посвідчує виникнення права постійного користування відповідною земельною ділянкою.
Однією з підстав, на думку позивачів, недійсності Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 року є відсутність будь-якого рішення Ради місцевих народних депутатів про передачу земельної ділянки у користування.
Позивачі зазначають, що ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року було передбачено, що надання земельних ділянок у користування для всіх потреб входило до виключної компетенції сільських, селищних, міських, районних рад народних депутатів.
Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), (затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 28 від 15.04.93), державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.
З огляду на наведені твердження позивачів, суд вважає за необхідне врахувати наступне.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України в редакцій чинній на час видачі Державного акту (22.06.1993 року), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України в редакцій чинній на час видачі Державного акту (22.06.1993 року), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України в редакцій чинній на час видачі Державного акту (22.06.1993 року), сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів. Верховна Рада України надає земельні ділянки у разі, коли для вилучення цих земель установлено особливий порядок (стаття 32).
Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України в редакцій чинній на час видачі Державного акту (22.06.1993 року), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Постановою Верховної Ради України «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» від 13.03.1992 року відповідно до статті 23 Земельного кодексу України затверджено форми державних актів: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею.
Відповідно до затвердженої цією постановою форми державного акту на право постійного користування землею, до акту додається План зовнішніх меж землекористування з описом меж і з зазначенням масштабу, і такий має бути підписаний інженером-землевпорядником.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15.04.1993 року затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди.
Пунктом 2 цієї Інструкції передбачено порядок складання державних актів та зазначено, що роботи по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею передбачають підготовчі роботи, які включають: при складанні державних актів на право постійного користування землею, що видаються підприємствам, установам і організаціям на земельні ділянки, якими вони користуються: аналіз земельно-облікових документів, попереднього акта на право користування земельною ділянкою, геодезичних даних на зовнішні межі, планово-картографічних матеріалів; підготовку виписки з рішення відповідного органу про надання земельної ділянки; розробка технічної документації по складанню державних актів. При заповненні бланків державних актів на право власності на землю, постійного користування землею і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) всі записи мають бути зроблені чітко і акуратно, помарки і виправлення не допускаються. План зовнішніх меж земельної ділянки у бланках державних актів складається у масштабі, що забезпечує їх чітке зображення. Державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої Ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою. Сторінку державного акта із зображенням плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник.
Наведене вище в сукупності не дає суду підстав для висновку про недійсність Державного акта на право постійного користування землею, серії ІІ-ЛВ №004380, виданого Львівському біотехнологічному центру УААН Жовківською районною Радою народних депутатів Жовківського району Львівської області України 21.08.1996 року, який підписано головою Жовківської рай/ради народних депутатів В.Геричем, та до якого додано План зовнішніх меж землекористування, який підписаний інженером-землевпорядником А.Зубчиком.
При цьому, суд враховує показання свідка ОСОБА_13 , який ствердив, що він на період видачі оспорюваного акту займав дві посади, а саме голови районної ради та голови районної адміністрації, а також ствердив, що це його підпис міститься на оспорюваному акті, а землевпорядником, який готував всю документацію був ОСОБА_15 .
Позивачі також посилаються на Висновок науково-практичної експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 10.06.2021 року щодо законності здійснення користування земельними ділянками Інституту біології тварин НААН України на підставі Державного акта на право постійного користування землею, серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 року (арк. спр. 63-73, том 1).
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, відповідно до змісту наведених вище норм процесуального закону, саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, щоб задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Обставини, на які посилаються та які стверджують сторони, можуть і повинні бути доведені лише належними, допустимими, достовірними доказами, які у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.106 ЦПК України).
Таким чином, законодавством передбачена можливість проведення експертизи не тільки за ухвалою суду, а і на замовлення учасника справи.
Відповідно до ст. 73 ЦПК України, як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права.
Згідно з ст. 114 ЦПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
За правилами статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а не тлумачення чи коментар правової норми, наданий науковцем.
За своєю природою вказаний висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 10.06.2021 року є висновком експерта у галузі права.
Змість науково-правого дослідження відображає наукові погляди на правові норми, процесі і явища, відповідні правовідносини тощо.
Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Тобто, з точки зору даної норми закону, висновок експерта в галузі права не містить дослідження, яке стосується обставин справи, і є джерелом не доказової інформації, а джерелом відомостей, які можуть бути необхідними для кваліфікації судом правовідносин сторін і вибору правової норми, яка підлягає застосуванню, проте не пов'язані із встановленням обставин справи.
Висновок експерта у галузі права не має здатності підтвердити чи спростувати яку-небудь обставину, яка входить до предмета доказування у справі.
Крім того, заявники у запиті до Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України не ставлять питання про застосування аналогії закону чи аналогії права або змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи учасників справи, суд дійшов висновку, що в даному спорі відсутні питання стосовно аналогії права чи закону, а також стосовно проблематики застосування норм іноземного законодавства, а тому, виходячи зі змісту наведеного вище висновку, суд вважає, що він не відповідає вимогам ст.114 ЦПК України, і не може бути прийнятий судом до уваги при вирішенні спору.
Позивачі в позові також вказують на те, що межі земельної ділянки, яка нібито перебуває на праві постійного користування у Інституту біології тварин НААН України на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ-ЛВ №004380 від 21 серпня 1996 р., в натурі (на місцевості) не встановлені, межовими знаками земельна ділянка не закріплювалася, що свідчить про те, що право користування не виникло.
Позивачі на підтвердження цього подали Висновок експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою за клопотанням Адвокатського об'єднання «Бочуляк і Партнери» від 05.10.2021р., який складено Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 25.11.2021 року за №1114/21-22 (арк. спр. 75-102, том 1).
На поставлені стороною позивачів питання експертом надані такі відповіді: 1.Зміна меж населеного пункту села Гряда відбулася виключно за наслідками розробленого та затвердженого Проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі с. Гряда Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області та у відповідності до нього; 2. Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі с. Гряда Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області було розроблено та затверджено у відповідності до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування. В межі населеного пункту села Гряда було включено земельну ділянку, яка, зі слів Інституту біології тварин НААН України, перебувала у його користуванні, згідно Державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р., у відповідності до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування; 3. Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі с. Гряда Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області розроблено та затверджено у відповідності до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування; 4.За результатами дослідження копії Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах с. Гряда Грядівської сільської Жовківського району Львівської області виявлені незначні невідповідності вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, які не впливають на результати заходів, передбачених цією документацією із землеустрою; 5. За результатами дослідження копії Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 4622782500:02:000:0007) та копії Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 4622782500:02:000:0007) та копії Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 4622782500:02:000:0003) виявлені незначні невідповідності вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, які не впливають на результати заходів, передбачених цією документацією із землеустрою; 6. Враховуючи відсутність технічної документації при складанні Державного акту на право постійного користування землею, серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996 р., виданого Львівському біотехнологічному центру УААН та факту винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі с. Гряда Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області, технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності населеного пункту села Гряда орієнтовною площею 400.00 га та технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок - були складені, розроблені та затверджені у відповідності до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування.
Відповідачем подано Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні №42020140000000180 №16450/22-41 від 18.11.2022 року, який проведено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (арк. спр. 222-253, том 1).
На поставлені питання судовим експертом надані такі висновки: 1. Земельна ділянка площею 239,7000 га, право постійного користування на яку Інституту біології тварин НААН посвідчено державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 004380, зареєстрованим 21.08.1996 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №122, з урахуванням матеріалів оцифрування в геодезичній системі координат 1963 року (SC63) виконаних ТзОВ "Західземлепроект", частково розташована в межах с. Гряда Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області. Визначити точну площу вказаної земельної ділянки в межах с. Гряда Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області не вбачається можливим; 2. Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) межі с. Гряда Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області, розроблений фізичними особами підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і затверджений рішенням Жовківської районної ради Львівської області від 18.10.2018 № 29, за змістом не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на 18.10.2018, в частині передачі до земель комунальної власності частки земельної ділянки за рахунок земельної ділянки державної власності площею 239,7000 га, право постійного користування на яку Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України посвідчено державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 004380, зареєстрованим 21.08.1996 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №122.
З огляду на подані сторонами Висновки експертів та висвітлені в них питання і висновки, суд зазначає, що такі стосуються розроблення Проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі с.Гряда Грядівської сільської ради Жовківського району Львівської області, який не є предметом спору в даній справі, а тому оцінка розробці такого Проекту судом не надається.
Суд також враховує, що на підставі державного акту Б №040766 у 1985 році виконавчим комітетом Нестерівської районної ради народних депутатів посвідчено Нестерівському філіалу «Облплемоб'єднання» Нестерівського району Львівської області безстрокове і безоплатне користування 433,3 га. землі га (запис в книзі реєстрації державних актів №138) (арк. спр. 195, 198, том 1).
Користувачем зазначеної земельної ділянки на час видачі спірного Державного акту став Львівський біотехнологічний центр Української академії аграрних наук.
Пунктом 1 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року введено в дію з 15.03.1991 Земельний кодекс Української РСР (561-12), крім глави 5, яку введено в дію з 01.07.1992.
Відповідно до п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР», громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування.
Одночасно з введенням в дію Земельного кодексу УРСР 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила 18 грудня 1990 року Постанову «Про земельну реформу».
Відповідно до п.6 Постанови «Про земельну реформу», на всіх громадян, підприємства, установи й організації, які мали в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію цього Земельного кодексу Української РСР, був покладений обов'язок до 1 січня 1994 року оформити право користування землею з отриманням відповідного державного акта.
22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» в частині втрати громадянами, підприємствами, установами та організаціями раніше наданого їм права користування земельною ділянкою після закінчення строку оформлення права користування землею (Рішення Конституційного Суду України № 5- рп/2005).
Того ж дня пункт 6 цієї Постанови втратив чинність.
Отже, з урахуванням зазначеного вище, землекористувачі, які отримали земельні ділянки в користування на підставі рішень відповідних органів державної влади до 15 березня 1991 року (до набрання чинності Постановою Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року, Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 р. та постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 р.) не втрачають права на свої земельні ділянки і можуть користуватися ними.
З урахуванням наведеного, підставою для видачі Державного акта на право постійного користування землею від 21.08.1996, серія II-ЛВ № 004380 Інституту біології тварин НААН України на земельну ділянку, загальною площею 314,7 га, став саме Державний акт на право користування землею, серії Б №040766 від 1985 року.
Стаття 82 ЦПК України визначає підстави звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Позивачі в позовній заяві просять врахувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 р. по справі №380/4183/20 (яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 р.) в якому встановлено: «Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що земельні ділянки запропоновані до відведення учасникам бойових дій, входять до меж земельних ділянок, відображених у Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №004380, оскільки відсутні межі та межові знаки земельних ділянок відображених у державному акті».
Однак, з огляду на зміст ч. 7 ст. 82 ЦПК України, надана судом оцінка конкретним обставинам, наведеним в справі №380/4183/20, не є обов'язковою для суду.
Щодо доводів позивачів про те, що Інститут біології тварин НААН не є правонаступником прав Львівського біотехнологічному центру УААН, суд ураховує таке.
Постановою Президії Української академії аграрних наук від 24.05.1996 року Протокол № 10 Львівський біотехнологічний центр УААН перетворено в Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин. В п. 1 цієї постанови вказано: «Надати філіалу право юридичної особи з безпосереднім підпорядкуванням зазначеному інституту» (арк. спр.135, 200, том 1).
Отже, в 1996 році на підставі Постанови Президії УААН від 24.05.1996 Львівський біотехнологічний центр УААН був лише перепідпорядкований безпосередньо Інституту розведення і генетики тварин і залишився юридичною особою, яка підпорядковується зазначеному Інституту.
З огляду на наведене, Львівський біотехнологічний центр на час видачі Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996р., серія ІІ-ЛВ № 004380 був юридичною особою.
Постановою Президії Української академії аграрних наук від 26.11.1998 року Протокол № 13 Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин разом з дослідними господарствами передано у підпорядкування Інституту землеробства і біології тварин (арк. спр. 138, 211, том 1).
На підставі цієї Постанови Президії УААН видано наказ «Про перепідпорядкування Львівського філіалу Інституту розведення і генетики тварин УААН» від 25.01.1999р. № 12, відповідно до якого Львівський філіал Інституту розведення і генетики тварин разом з його дослідними господарствами «Глинянське», «Бартатівське», «Гряда» та ремонтно-будівельне управління «Каменяр» передано у підпорядкування Інституту землеробства і біології тварин УААН (арк. спр. 141, 212, том 1).
При цьому статус юридичної особи збережено.
Постановою Президії УААН «Про перетворення Львівського філіалу Інституту землеробства і біології тварин» від 04.02.1999 р. Протокол № 4 Львівський філіал Інституту землеробства і біології тварин перетворено у Відділення селекції, генетики, і біотехнології Інституту землеробства і біології тварин УААН без права юридичної особи. В п. 1 Постанови Президії УААН визначено: «Вважати інститут землеробства і біології тварин УААН правонаступником Львівського філіалу цього інституту» (арк. спр. 139, 214, том 1).
Наказом УААН від 11.02.1999 № 22 дослідні господарства Львівського філіалу Інституту землеробства і біології тварин «Глинянське», «Бартатівське», «Гряда» та Ремонтно будівельне управління «Каменяр» підпорядковано безпосередньо Інституту землеробства і біології тварин (арк. спр. 140, 215, том 1).
Отже, правонаступником землекористування, визначеного Державним актом на право постійного користування землею від 21.08.1996р. серія ІІ-ЛВ № 004380, став Інститут землеробства і біології тварин.
Постановою Президії Української академії аграрних наук від 21.03.2000 року Протокол № 5 Інститут землеробства і біології тварин УААН, а також Львівську дослідну станцію садівництва Інституту садівництва і Західний офіс інституту механізації та електрифікації сільського господарства УААН з правами юридичної особи реорганізовано в Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН та Інститут біології тварин УААН (арк. спр. 217-218, том 1).
Пунктом 3 Постанови президії визначено: «Припинити діяльність Інституту землеробства і біології тварин УААН, а його майно, що знаходиться на балансі станом на 01.01.2000 р. і землю розділити між новоствореними інститутами».
На підставі цієї Постанови президії видано наказ УААН від 10.04.2000 року № 35, в п. 5 якого зазначено: підпорядкувати Інституту біології тварин УААН: Дослідне господарство «Чишки Інституту землеробства і біології тварин УААН, затвердивши таке його найменування; «Дослідне господарство «Лишки» Інституту біології тварин УААН», Дослідне господарство «Гряда» Інституту землеробства і біології тварин УААН, затвердивши таке його найменування: «Дослідне господарство «Гряда» Інституту біології тварин УААН»; Ремонтно-будівельне управління «Каменяр» Інституту землеробства і біології тварин УААН, затвердивши таке його найменування: «Ремонтно-будівельне управління «Каменяр» Інституту біології тварин УААН» (арк. спр. 219-220).
Постановою Президії Української академії аграрних наук «Про приєднання дослідного господарства «Гряда» Інституту біології тварин УААН до Інституту біології тварин УААН» від 14.06.2001 року Протокол № 9 Дослідне господарство «Гряда» було припинено шляхом приєднання цього господарства до Інституту біології тварин УААН, позбавивши господарство прав юридичної особи (арк. спр. 221, том 1).
Враховуючи вищевказані процеси перетворень, підпорядкувань та приєднань наукових установ та підприємств, що входили в мережу Української академії аграрних наук України, Інститут біології тварин УААН став правонаступником Львівського біотехнологічного центру УААН.
Відповідно до Указу Президента України від 06.01.2012 р. № 8 «Про надання Українській академії аграрних наук статусу національної», постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2006 р. № 175» та наказу Академії аграрних наук України від 07 вересня 2010 р. № 69 «Про перейменування установ, підприємств та організацій Національної академії аграрних наук України» визначено перейменувати Інститут біології тварин УААН у Інститут біології тварин НААН.
Земельна ділянка, яка вказана в оспорюваному Державному акті, в Інституту біології тварин НААН не вилучалася, право постійного користування цією земельно ділянкою не припинялося.
У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачі, які просять визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею, серії ІІ-ЛВ №004380 від 21.08.1996, виданого Львівському біотехнологічному центру УААН, не довели наявності свого порушеного права станом на час видачі оспорюваного Державного акту.
Посилання позивачів на: лист Львівської районної ради Львівської області від 30.01.2023 р. №01-вих-20 (наданий на адвокатський запит АО «Бочуляк і Партнери» від 18.01.2023 р.) (арк. спр. 55, том 1); лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16.01.2023 року № 29-13-0.2-214/2-23 (наданого у відповідь на адвокатський запит АО «Бочуляк і Партнери» від 10.01.2023 р.) (арк. спр. 60, том 1); лист Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.07.2020 р. №29-13-0.23-151/105-20 (арк. спр. 124. Том 1); лист Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.07.2021 р. №29-13-0.230-204/105-21 (арк. спр. 131, том 1); лист ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 15.07.2021 року № 116 (арк. спр. 125, том 1) не доводять порушеного права позивачів та недійсність оспорюваного Державного акту.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відсутні підстави для скасування Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996р., серія ІІ-ЛВ № 004380, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, понесені судові витрати щодо сплати судового збору за подання позову покладаються на позивачів.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України, Львівської районної ради Львівської області, Львівської районної державної адміністрації Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національна академія аграрних наук, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Жовківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
Позивач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
Позивач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
Позивач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
Позивач: ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;
Відповідач: Інститут біології тварин Національної академії аграрних наук України, юридична адреса: 79034, м.Львів, вул.Стуса, буд.38, Львівського району Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 30995014;
Відповідач: Львівська районна рада Львівської області, юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Винниченка, 18, фактична адреса: 81100, м.Пустомити, вул.Грушевського, 35, ідентифікаційний код юридичної особи: 44101445;
Відповідач: Львівська районна державна адміністрація Львівської області, юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Винниченка, 18, ідентифікаційний код юридичної особи: 44046683;
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Національна академія аграрних наук, юридична адреса: 01010, м. Київ, адреса місцезнаходження: вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, ідентифікаційний код: 00024360;
Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. Вячеслава Чорновола, 4, ідентифікаційний код: 39769942
Жовківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, юридична адреса: 80300, м. Жовква, вул. Св. Трійці, 10, Львівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031.
Повне рішення суду складено 23.05.2025 року.
Суддя: Олещук М. М.