28 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/4361/24
Провадження № 22-ц/820/1109/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2025 року, суддя Цідик А.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У вересні 2024 року АТ «Універсал Банк», (далі - Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 14.09.2021 року в розмірі 47675,82 грн., яка виникла станом на 04.06.2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.09.2021 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», (далі - Умови), складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
Позичальник зобов'язання по кредитному договору не виконала, у зв'язку з чим станом на 04.06.2024 року її заборгованість становила 47675,82 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за кредитом (тілом кредиту).
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість в сумі 47675,82 грн., вирішено питання судових витрат.
У мотивувальній частині рішення суд відхилив доводи відповідача щодо неправомірного заволодіння кредитними коштами невстановленими третіми особами шляхом вчинення шахрайських дій, оскільки досліджені в суді докази підтвердили факт передачі ОСОБА_1 облікової інформації для проведення спірних платежів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідач зазначила, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за її кредитними зобов'язаннями не відповідає критеріям належного, допустимого і достовірного доказу, не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписаний особою, яка не має права на його підписання.
27.12.2023 року в телефонному режимі нею було невідкладно повідомлено кредитора про вчинення щодо неї шахрайських дій, а саме, списання з її банківського рахунку платежів в розмірі 45000 грн. і 25000 грн.
Банк не розробив правил щодо заходів ідентифікації помилкових та неналежних операцій, та заходів безпеки щодо вчинення з коштами клієнтів шахрайських дій, тому ризик від неприйняття Банком таких правил повинен нести останній.
Виявивши безпідставне зняття коштів, вона негайно повідомила Банк про цей факт та звернулася до поліції. На підставні її звернення до поліції було внесено відомості до ЄРДР та зареєстровано кримінальне провадження №12024100040000142, у межах якого встановлюється особа (особи), яка (які) протиправно заволоділа(заволоділи) її грошовими коштами.
Розгляд справи апеляційним судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 14.09.2021 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, за умовами якої клієнт просила відкрити поточний рахунок у валюті - гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором та виписки по картці заборгованість позичальника перед кредитором за тілом кредиту станом на 04.06.2024 року становила 47675,82 грн.
Згідно з випискою по картці/рахунку НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 , 27.12.2023 року з цього рахунку здійснено перекази в розмірі 45000 грн. та 25000 грн.
27.12.2023 року ОСОБА_1 повідомила Банку в телефонному режимі про вчинення щодо неї шахрайських дій, що підтверджується аудіозаписами таких телефонних розмов із працівниками банку.
27.12.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського УП НП у м. Києві із заявою щодо вчинення невідомими особами шахрайства.
Відкрито кримінальне провадження №12024100040000142 від 12.01.2024 року за фактом, вчинення невстановленою особою шахрайства шляхом здійснення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки та заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_1 з банківських карток, зокрема «Монобанк» № НОМЕР_2 на суму 42062 грн., що підтверджується витягом з ЄРДР, проводиться досудове розслідування.
Допитана в ході досудового розслідування потерпіла ОСОБА_1 вказала, що 27.12.2023 року, приблизно о 14 год. вона отримала дзвінок на свій номер телефону НОМЕР_3 , нібито від працівників служби безпеки «ПриватБанку», з номеру телефону НОМЕР_4 , які повідомили, що їй необхідно через додаток Приват24 підтвердити чи скасувати купівлю планшетного пристрою. Вона їм повідомила, що дану операцію вона не здійснює та ніякі операції не проводить. Представники, з їх слів, служби безпеки ПриватБанку повідомили, що їй необхідно здійснити вхід в додаток Приват24 та провести певного роду операції, щоб відмінити купівлю планшетного пристрою. На що вона погодилася. Особа повідомила їй необхідну комбінацію, начебто, яка є серійним номером планшету, яку вона ввела в графі, де зазначається номер банківської карти для переказу коштів, в подальшому в графі, де зазвичай зазначається сума, вона ввела з їх слів штрих-код до вищевказаного планшету, в графі «призначення платежу» ввела скасування платежу, після чого натиснула кнопку переказу. Таких операцій вони зробили декілька разів, але успішною була лише одна транзакція на суму 28363 грн. В подальшому їй повідомили, що необхідно зайти в додаток Монобанку, клієнтом якого вона є, та підтвердити там операції, які до цього здійснювали в додатку Приват24, що вона і зробила. Зайшовши в додаток Монобанку (картка НОМЕР_2), вона за аналогічною процедурою ввела, начебто, серійний номер планшету НОМЕР_5, після чого в графі для суми ввела штрих-код, та натиснула кнопку оплатити, таких спроб було здійснено близько 15, але не всі були схвалені. Загальна сума, яка була переведена, становить 42062 грн. Після цього їй повідомили, що ще необхідно зайти в додаток банку Пумб, де були проведені ті ж операції та здійснено три транзакції на суму 52000 грн. (а. 87-88).
Зі змісту аудіозаписів телефонних розмов ОСОБА_2 та працівника АТ «Універсалбанк» слідує, що вона добровільно передала сторонній особі особисті дані: номер карти, дата, свв код.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
У ст. 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Ч. 12 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що електронний платіжний засіб, що використовується в платіжній системі, має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим правилами платіжної системи, з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до ч. 20 цієї статті, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до ст. 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.
Аналогічна норма міститься в п. 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої постановою правління НБУ від 29.07.2022 №164, (далі Положення №164), згідно з яким до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
Відповідно до п. 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач електронного платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з п. 138 розд. VII Положення №164 емітент зобов'язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в п. 142 розд. VII цього Положення); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; 4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; 5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; 6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов'язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.
Відповідно до п. 136 розд. VII Положення №164 користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Пунктом 140 розділу VII Положення №164 визначено, що користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
У відповідності до п. 146 розд. VII Положення №164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно із ст. 23.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатор до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій формі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Документ на відкликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазначеними в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів ініціатором.
Відповідно до ст.ст. 32.1, 32.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунку платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №202/10128/14, від 13.09.2019 року у справі №501/4443/14, від 20.11.2019 року у справі №577/4224/16, від 17.06.2021 року у справі №759/4025/19, від 16.08.2023 року у справі №176/1445/22 та інших.
Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту виписки по руху коштів ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалася кредитними коштами Банку, загальна сума витрат по її рахунку за період з 14.09.2021 року по 25.01.2025 року становила 423938,20 грн., в той час як сума зарахувань склала 373234,38 грн.
Розрахунок заборгованості, складений позивачем, відповідач належними доказами не спростувала, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 47675,82 грн. несплаченого кредиту.
Доводи відповідача зводяться до заперечення витрат здійснених з банківської картки належної відповідачу з огляду на те, що відповідні витрати були здійснені не нею, а невстановленими особами в шахрайський спосіб, про що вона повідомила Банк.
Такі доводи відповідача колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як об'єктивно було встановлено судом, відповідні кошти були списані за сприяння ОСОБА_1 , яка надала невстановленим особам інформацію, за допомогою якої відбулося ініціювання платіжних операцій.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність у справі первинних бухгалтерських документів є безпідставним, позаяк в матеріалах справи міститься виписка по рахунку позичальника, згідно з якою остання користувалася кредитними коштами, здійснювала поповнення рахунку.
Суд першої інстанції, врахувавши істотні обставини справи, правильно визначився з правовідносинами, які склалися між сторонами, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам, яких було достатньо для ухвалення рішення та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова