28 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/3778/24
Провадження № 22-ц/820/1110/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2025 року, суддя Андрощук Є.М., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У грудні 2024 року АТ «Акцент-Банк», (далі - Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору в розмірі 14630,78 грн. та судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.03.2019 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Позичальник зобов'язання по кредитному договору не виконав, у зв'язку з чим станом на 14.11.2024 року заборгованість за договором становила 14630,78 грн., до складу якої увійшла заборгованість за кредитом в розмірі 9136,63 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 5494,15 грн.
Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10.03.2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що розмір внесених ОСОБА_1 за кредитним договором коштів перевищив суму коштів, яка ним була використана.
В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Судом першої інстанції належним чином не перевірено доводів позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, не надано належної оцінки доказам.
Суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та процентами, чим допустив грубе порушення норм цивільного права та умов кредитного договору.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справах №№524/5556/19, 342/180/17, наголосив на помилковості висновку суду щодо недоведеності кредитних зобов'язань та недосягнення згоди щодо усіх умов кредитування з огляду на те, що відповідач виконував умови кредитного договору та сплачував заборгованість.
Розгляд справи проведений в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н від 14.03.2019 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», згідно з якою кошти отримав на картковий рахунок.
В анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 із зазначенням про надання ним згоди на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
Зі змісту виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що він періодично користувався кредитними коштами.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.03.2019 року, станом на 14.11.2024 року в позичальника існував борг в сумі 14630,78 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом в розмірі 9136,63 грн., заборгованість за процентами в розмірі 5494,15 грн.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У заяві ОСОБА_1 від 14.03.2019 року згода останнього щодо встановлення процентної ставки не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про сплату кредиту, просив, у тому числі, крім простроченого тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, послався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.a-bank.com.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https:// a-bank.com.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін тощо.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг А-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 14.03.2019 року шляхом підписання анкети-заяви чи то іншого документа. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідний правовий висновок наданий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за тілом кредиту з урахуванням нарахованих та сплачених відповідачем процентів за користування кредитними коштами, а тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення лише сума фактично отриманих та не повернутих грошових коштів.
Оскільки зі змісту виписки по руху коштів ОСОБА_1 вбачається списання з рахунку останнього процентів за користування кредитними коштами в загальній сумі 24519,47 грн., розмір яких сторони не узгоджували, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення вказаної суми заборгованості з ОСОБА_1 (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №697/302/20).
Як вбачається зі змісту виписки про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , (а.с. 11), загальна сума витрат по рахунку за період з 14.03.2019 року по 14.11.2024 року становила 134559,81 грн., в тому числі необґрунтовано списаних процентів за користування кредитними коштами в сумі 24519,47 грн., в той час як сума зарахувань склала 120239,01 грн.
Таким чином, оскільки сума фактично отриманих коштів (134559,81 грн.-24519,47 грн.) є меншою, аніж сума повернутих коштів (120239,01 грн.), позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Посилання в апеляційній скарзі як на одну з підстав для задоволення позову, на підписання ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту колегія суддів до уваги не приймає, оскільки інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та не заміняє собою відповідні умови договору кредиту (постанова Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі №393/126/20).
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова