15.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/20/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Матенчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації
до відповідача Пасічнянської сільської ради
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва ім. П. С. Пастернака
про усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
за участю:
представників позивача Піварчука А. М., Ігнатенка О. Ю.,
ухвалив таке рішення.
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 15.05.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору.
Керівник Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Пасічнянської сільської ради про усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у п. 38 - 40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Подання Надвірнянською окружною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні природоохоронного законодавства України та пред'являється в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка є органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах.
Так, Надвірнянською окружною прокуратурою листом № 09.55-62-2134ВИХ-24 від 01.11.2024 повідомлено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а також поставлено питання про те, чи приймалось Івано-Франківською обласною державною адміністрацією розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування УкрНДІгірліс і зміни цільового призначення.
Факт не звернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.
Матеріалами справи також підтверджується, що прокуратура звернулася до Івано-Франківської обласної державної адміністрації із повідомленням від 01.11.2024 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд приходить до висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 13.01.2025 суд залишив без руху позовну заяву.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 20.01.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 20.02.2024, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, пояснень.
Протокольною ухвалою від 20.02.2025 суд, серед іншого, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Український науково-дослідний інститут гірського лісництва ім. П. С. Пастернака, відклав підготовче засідання на 18.03.2025.
Протокольною ухвалою від 18.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 17.04.2025.
Ухвалою від 17.04.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 15.05.2025.
Суд належним чином повідомляв сторін про дату та час розгляду справи.
Явка в судове засідання прокурора, представника позивача та представника третьої особи (17.04.2025) підтверджує наведений факт. В судове засідання 15.05.2025 по розгляду справи по суті представник третьої особи не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без її участі, повідомивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Докази отримання процесуальних документів відповідачем Пасічнянською сільською радою наявні у матеріалах справи.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи; беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, відсутність підстав для відкладення судового засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.
Позиції сторін.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги, прокурор вказує на те, що передача земельної ділянки з кадастровими номером 2624082100:01:004:0005 лісового фонду, яка перебуває у постійному користуванні Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П. С. Пастернака, у власність органу місцевого самоврядування і при цьому із зміною цільового призначення, відбулася із значними порушеннями вимог чинного земельного та лісового законодавства.
Відповідач - Пасічнянська сільська рада, відзиву на позов не подала, проти позову не заперечила.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позов прокурора підтримав, вказуючи на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування.
В судовому засіданні прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача просив врахувати письмові пояснення та задовольнити позов.
Фактичні обставини справи.
07.02.1996 розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 85 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» надано в постійне користування для ведення лісового господарства державним лісогосподарським підприємствам із земель запасу, які були в тимчасовому користуванні інших землекористувачів, земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів відповідно до додатку № 1, згідно з яким УкрНДІгірліс на території Надвірнянського району надано у постійне користування землі лісового фонду площею 564 га.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ІФ №000440 від 31.10.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №41 в постійному користуванні УкрНДІгірліс перебувають земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення площею 560,1298 га, що розташовані за межами населеного пункту с. Зелене, Пасічнянська сільська територіальна громада, Надвірнянський район, Івано-Франківська область.
З метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку державної власності лісогосподарського призначення площею 560.1298 га на замовлення УкрНДІгірліс розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за межами населеного пункту с. Зелена Пасічнянської територіальної громади сертифікованими інженерами-землевпорядниками Сметанюк М. І. та Дарвай І. І. з урахуванням серед іншого, розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 85 від 07.02.1996 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду», Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 000440 та картографічних матеріалів лісовпорядкування.
За результатами топографо-геодезичних, камеральних робіт, аналізу даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру земель, ТОВ «ПРО ЗЕМ» визначено конфігурацію та фактичну площу земельної ділянки, що може бути внесена до системи Державного земельного кадастру на підставі даної технічної документації, яка становить 554,0180 га.
Під час виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за межами населеного пункту с. Зелена Пасічнянської територіальної громади щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:004:0011 сертифікованими інженерами-землевпорядниками встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 накладається в частині площі 0,650 га на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні УкрНДІгірліс.
Згідно з схематичним зображенням земельних ділянок виконаним сертифікованими інженерами землевпорядниками, Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 000440, таксаційного опису Проекту організації та розвитку лісового господарства Україніського НДІ гірського лісівництва ім. П. С. Пастернака земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 накладається згідно планово-картографічних матеріалів УкрНДІгірліс на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні останнього.
В ході проведення топографо-геодезичних та камеральних робіт необхідних для розроблення технічної документації ТзОВ «ПРО ЗЕМ» встановлено, що земельна ділянка площею 0,650 га, яка є складовою земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 відноситься до земель лісогосподарського призначення, однак перебуває у комунальній власності Пасічнянської сільської ради із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
08.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №37-ОТГ передано Пасічнянській сільській раді Надвірнянського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1284,1564 га, які розташовані за межами населених пунктів Пасічнянської територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.
Відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області передано із державної власності у комунальну власність (Пасічнянська сільська рада) земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів Пасічнянської територіальної громади Івано-Франківської області згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005, та зазначено, що вказаний акт і наказ є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на вказані у додатку земельні ділянки за Пасічнянською сільською радою.
В додатку до акту 08.12.2020, порядковий номер 10 зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 площею 2,9012 га, з цільовим призначенням 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
29.11.2019 в Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 площею 2,9012 га з цільовим призначенням « 16.00 для ведення особистого селянського господарства».
28.05.2021 на підставі вказаних розпорядчих документів державним реєстратором Надвірнянської районної державної адміністрації Боднарук Л. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 58409025, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005, власник - Пасічнянська сільська рада.
Погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову чи згоду на вилучення або відведення вищезазначених земельних ділянок у комунальну власність УкрНДІгірліс не надавалось. Представники УкрНДІгірліс не залучались при проведенні інвентаризації земельної ділянки.
Повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у державній власності та вилучення лісів не для лісогосподарських потреб станом на момент виникнення спірних правовідносин належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.
Листом від 06.12.2024 №29660/0/2-24 секретаріат КМ України повідомив Надвірнянську окружну прокуратуру, що рішень про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення, припинення права постійного користування Українського науково-дочлідного інституту гірського лісництва ім. П. С. Пастернака, передачу у комунальну чи приватну власність або будь-яким фізичним чи юридичним особам земельної ділянки із кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 не приймалося.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 7 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.
Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять. Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.
Окрім того, у постановах Верховного Суду по справах № 369/16418/18 від 07.10.2020, № 363/669/17 від 30.09.2020, № 707/2192/15-ц від 30.01.2018, № 488/5476/14-ц від 21.02.2018, № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, №359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 вказано про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (п. 5 Прикінцевих положень ЛК України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.
Положеннями ч. 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Землі, надані у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, а документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 частково сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П. С. Пастернака та використовується для ведення лісового господарства та науково-дослідних потреб.
Згідно із схематичним зображенням земельних ділянок земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 накладається згідно планово-картографічних матеріалів УкрНДІгірліс на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у його постійному користуванні.
Накладення меж на землі лісового фонду підтверджується схематичним зображенням земельних ділянок, земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 накладається також згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 000440.
Відповідно до інформації УкрНДІгірліс земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005, яка перебуває у комунальній власності Пасічнянської сільської ради частково накладається на землі лісогосподарського призначення площею 0,650 га.
З огляду на викладене, спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду державної власності та перебуває у постійному користуванні Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П. С. Пастернака для ведення лісового господарства та науково-дослідних потреб.
ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", що набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до повноважень органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин та розпорядження земельними ділянками державної власності.
Відповідно до ч.1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб покладено на Івано-Франківську обласну державну адміністрацію.
Частиною 1 ст.117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Матеріали справи містять інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 площею 2,9012 га з цільовим призначенням « 16.00 для ведення особистого селянського господарства». Державна реєстрація даної земельної ділянки відбулась 29.11.2019.
Як зазначалось вище, будь-які розпорядження щодо передачі спірної земельної ділянки з державної в комунальну власність Івано-Франківською обласною державною адміністрацією не приймались.
Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів відмови Українського науково-дослідного інституту гірського лісництва ім. П. С. Пастернака від права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Таким чином, право постійного користування спірною земельною ділянкою у визначеному законом порядку не припинялось, земельна ділянка з державної у комунальну власність не передавалась.
Враховуючи те, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.12.2020 № 37-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі спірної землі у комунальну власність Пасічнянській сільській раді стосується земель лісового фонду, розпоряджатися якими не уповноважене Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та які не могли бути передані у комунальну власність поза волею розпорядника і без погодження уповноважених органів, є підставою для скасуванням державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За приписами ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України та ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Частиною 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
За визначенням, наведеним в п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).
Таким чином, для відновлення становища, що існувало до порушення, необхідним є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що, у свою чергу, відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Висновок суду.
У контексті наведеного позов підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 4844 грн 8 к. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 4, 13, 42, 53, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Пасічнянської сільської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва ім. П. С. Пастернака про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - задовольнити.
Усунути перешкоди власнику - державі в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,650 га, яка входить до земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 площею 2,9012 га, з цільовим призначенням « 16.00 для ведення особистого селянського господарства», виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
Усунути перешкоди власнику - державі в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,650 га, яка входить до земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005 шляхом скасування державної реєстрації права власності Пасічнянської сільської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2,9012 га з кадастровим номером 2624082100:01:004:0005, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна 2370583326240, номер відомостей про речове право 42193102 від 24.05.2021, припинивши право власності Пасічнянської сільської ради на вказану земельну ділянку.
Стягнути з Пасічнянської сільської ради (вул. Софії Галечко, буд. 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432, код ЄДРПОУ 04354686) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 03530483; рахунок (ІВАN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) судовий збір в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 к.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписане 28.05.2025.
Суддя Т. В. Стефанів