Справа № 752/17551/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6229/2025
07 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Петрова Д.В.,-
встановив:
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Позивач просив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 жовтня 2001 року Відділом реєстрації актів громадського стану Слов'янського міського управління юстиції, актовий запис № 683.
Позивач зазначав, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, кожен має особисте життя. Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 жовтня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Слов'янського міського управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис № 683.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначила, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача і відповідача. Наполягає на розірванні шлюбу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник проти апеляційної скарги заперечили.
Представник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що збереження шлюбу між сторонами неможливе та суперечить інтересам подружжя.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що 13 жовтня 2001 року між сторонамиВідділом реєстрації актів громадянського стану Слов'янського районного міського управління юстиції зареєстровано шлюб, актовий запис № 683.
Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказував, що у позивача та відповідача відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння. Подружжя спільного господарства не веде.
Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
За ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції, встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя, правильно дійшов висновку про розірвання шлюбу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 підтвердила бажання позивача розірвати шлюб.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлювались обставини визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане є предметом дослідження в рамках іншого провадження. Звертаючись до суду, позивачем не було заявлено вимоги щодо визначення місця проживання спільних дітей подружжя.
Колегія суддів бере до уваги, що з дати звернення до суду з позовом і до розгляду справи в суді апеляційної інстанції пройшов значний проміжок часу, проте жодна з сторін не вживала будь-яких заходів до примирення. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначила, що колишнє подружжя продовжує проживати окремо, їх не пов'язує спільний побут, мають місце постійні образи та звинувачення.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 листопада 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 27 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко