Справа № 643/7999/25
Провадження № 2/643/3949/25
26.05.2025 року суддя Салтівського районного суду міста Харкова Власенко М. В., перевіривши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
21 травня 2025 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 40150,70 грн., а саме:
-за кредитним договором № 15330-04/2024 у розмірі 20000,00 грн.;
-за кредитним договором № 7766014 у розмірі 20150,70 грн.;
-
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2024 року відповідач уклав з різними товариствами вищевказані договори кредитів, відповідач не надавав своєчасно установам грошові кошти для погашення заборгованості за цими договорами, у зв'язку з чим утворилась зазначена заборгованість. Право вимоги про стягнення заборгованості за указаними договорами перейшло до позивача відповідно до договорів факторингів.
Суд, перевіривши позовну заяву на її відповідність вимогам ЦПК України, встановив таке.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 188 ЦПК України визначено підстави та порядок об'єднання і роз'єднання позовних вимог.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.
Згідно ч. 2 ст. 188 ЦПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Так, з позову та доданих до нього документів слідує, що відповідач протягом квітня 2024 року уклав кредитні договори, а саме: № 15330-04/2024з ТОВ «Аванс Кредит», № 7766014з ТОВ «Авентус Україна».
Вищевказані договори, за якими позивач просить стягнути з відповідача кошти, укладені з різними юридичними особами та є різними і не пов'язаними між собою поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами за кожним окремо договором. Правильність вирішення позовних вимог за договором, укладеним з одним товариством, не залежить від правильності вирішення позовних вимог за іншим договором, укладеним з іншим товариством, і навпаки.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як на правові підстави позову позивач у своїй позовній заяві посилається на статті 525, 526, 530, 610, 612, 625, 638 ЦК України щодо виконання зобов'язань за договорами та статті 512, 514, 1082 ЦК України щодо правонаступництва у зобов'язанні.
При цьому, розрахунки розміру заборгованості за кредитними договорами та договорами позики мають різний характер нарахування, тому не можуть вважатися однорідним.
Кожна кредитна операція (операція позики) є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори факторингу тощо).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 року у справі № 910/11811/18, від 25 липня 2019 року у справі № 916/2733/18 та від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/7186/19.
У даному випадку об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Роз'єднання позовних вимог це право суду, а не обов'язок, а дотримання правил об'єднання позовних вимог це обов'язок позивача, а не право.
В умовах воєнного стану позивач має бути зацікавлений та сприяти пришвидшенню розгляду справи. Об'єднання позовних вимог без дотримання правил об'єднання суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу.
Відтак, позовна заява ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає поверненню через порушення правил об'єднання позовних вимог.
Одночасно суд зазначає, що згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.
Суд звертає увагу, що з урахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правова конструкція ст. 185 ЦПК України дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на порушення при поданні позовної заяви, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущеного порушення.
Відтак, позовна заява не приймається до розгляду та повертається особі, яка її подала.
Керуючись ст. 185, 188, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Роз'яснити, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, може подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено та підписано 26 травня 2025 року.
Суддя Михайло ВЛАСЕНКО