Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/1937/2025
м. Київ Справа № 361/7341/21
05 травня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 20 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Дутчака І.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» про витребування майна,-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» про витребування майна.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 15 серпня 2003 року між ним і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Відділення), було укладено договір купівлі-продажу № 30-НБ-ЗД об'єкта незавершеного будівництвом Заводу. Вказаний договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 4531.
01 жовтня 2003 року у нього виникло право власності на майно - об'єкт незавершеного будівництва: Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, згідно договору купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об'єкта незавершеного будівництва: Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії ааук України, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, промвузол від 15.08.2003 року. Зареєстровано в реєстрі за № 4531 та Акта приймання-передачі від 01.10.2003 року.
Договір купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року не розривався сторонами ні за їхньою згодою, ні за рішенням суду. Майно не поверталося до Регіонального відділення від нього згідно Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 № 32 (далі - «Порядок № 32») та йому не поверталися грошові кошти від Регіонального відділення за придбаний Завод. Майно не вибувало із його володіння з моменту укладення договору купівлі продажу до цього часу.
Зазначав, що у листопаді 2019 року він звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа №640/23013/19) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 19028107), в якому просить суд: визнати «Перелік об'єктів незавершеного будівництва, законсервованих об'єктів, приватизацію яких розпочато в 2018 році», затверджений наказом ФДМУ «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» від 27.12.2018 року №1637 частково протиправним та виключити об'єкт незавершеного будівництва - Дослідний завод Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська обл, м. Бровари, бул Незалежності, 34-а до нього; визнати Наказ Регіонального відділення ФДМУ по Київській області від 23.04.2018 року №372 частково протиправним та скасувати цей наказ в частині прийняття відповідачем рішення щодо приватизації об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська обл, м. Бровари, бул Незалежності, 34-а.
Але, Регіональне відділення, знаючи про цей спір, здійснило продаж вказаного об'єкта Товариству з обмеженою відповідальністю "КПП Центр".
При цьому, відповідачу ТОВ "КПП Центр" був відомий той факт, що він (позивач) є власником Заводу, що підтверджується тим, що відповідно до наказу від 24 квітня 2019 року № 245 "Про проведення інвентаризації та належної оцінки" Відділенням здійснено інвентаризацію об'єкта приватизації, під час якої 03 травня 2019 року комісією з інвентаризації встановлено факт роботи його будівельної техніки, що було наслідком звернення до поліції.
За наслідками звернення до поліції ним надавалися пояснення та він надавав докази на підтвердження права власності на цей об'єкт.
До того ж, відповідач міг пересвідчитись про спори щодо майна на підставі відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме, що між ним, ОСОБА_1 і Відділенням наявний спір щодо цього нерухомого майна, що існують права третіх осіб (його право) на це майно, але, не зважаючи на це, відповідач придбав Завод.
Посилаючись на те, що відповідач ТОВ "КПП Центр" не є добросовісним набувачем спірного майна, позивач вважав, що він має право на витребування вказаного майна від відповідача на підставі статті 388 ЦК України.
З урахування наведених обставин, позивач ОСОБА_1 просив суд витребувати від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (далі - ТОВ "КПП Центр") на його користь нерухоме майно - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України (далі - Завод), загальною площею 32137,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1767716432106.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області 20 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» про витребування майна, відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області 20 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
01 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 подав доповнення до апеляційної скарги, в яких просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2024 року у справі № 361/7341/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю(а.с.33-37 том 3).
Зазначає що, з метою дотримання строків на апеляційне оскарження, він звернувся з апеляційною скаргою в якій вказував, що скарга буде доповнена обґрунтуваннями незаконності і необґрунтованості рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2024 року після вручення позивачу повного судового рішення.
У визначені статтею 364 ЦПК України строки він не зміг подати доповнення до апеляційної скарги у зв'язку з тим, що проходив ВЛК. Просить поновити йому строки на апеляційне оскарженнярішення суду, прийняти цю апеляційну скаргу до розгляду.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скаргамотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, у редакції, яка діяла на час розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання, чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Норма про залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача є імперативною, та не може бути трактована на власний розсуд суду.
Зазначає, що він не був присутній на двох останніх судових засіданнях внаслідок проходження ним військово-лікарської комісії.
Таким чином, на переконання позивача, суд першої інстанції в силу вимог ст. 223 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України повинен був залишити позов без розгляду, натомість суд ухвалив рішення по суті спору, що є порушенням вказаних норм.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» - Колісник Андрій Олегович просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 20 червня 2024 року - без змін.
Зазначає, що порушення позивачем строків на подання доповнення до апеляційної скарги, неподання ним доказів на обгрунтування своїх покликань щодо проходження ним ВЛК, ненаведення обгрунтувань незаконності і не обгрунтованості рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.06.2024 року свідчить про зловживання позивачем (апелянтом) своїми процесуальними правами, затягування розгляду справи.
Щодо посилань апелянта у своєму доповненні до апеляційної скарги про його неявку двічі поспіль в судове засідання у цій справі і щодо обов'язку суду залишити його позов - без розгляду, сторона відповідача зазначає, що в судовому засіданні 10.04.2024 року суд першої інстанції заслухав пояснення учасників судового процесу, питання, відповіді та вирішив в наступному судовому засіданні дослідити матеріали справи і це позивач знав.
Всі учасники, в тому числі і позивач ОСОБА_1 ,розписалися в розписках, які містяться в матеріалах справи, про явку в судове засідпання27.05.2024 року о 14.00 год., і 20.06.2024 року о 10.30 год.
В подальшому, позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Отже, на вказаній стадіїдослідження доказів, при належному повідомленні позивача про розгляд справи, у суду першої інстанції не було перешкод для дослідження доказів та вирішити спору по суті, з ухвалення рішення від 20 червня 2024 року.
При цьому, як в апеляційній скарзі, так і в доповненні до неї, позивач заявив клопотання саме про скасування судового рішення з постановленням нового судового рішення саме по суті його позовних вимог, а не залишення їх без розгляду.
Вказане, на думку сторони відповідача, свідчить про непідтримання самим позивачем своєї версії про залишення його позову - без розгляду.
Сторона відповідача звертає увагу суду на те, що справа стосується об'єкту незавершеного будівництва-Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства імені І.М.Францевича Національної академії наук України, який ТОВ "КПП Центр" придбало 03.01.2020 року згідно договору купівлі-продажу, сплативши вартість 9 920 111.00 грн (дев'ять мільйонів дев'ятсот двадцять тисяч сто одинадцять грн. 00 коп.), що на той час згідно статистики Нацбанку, долар США становив: 23.68 грн. (9920111.00 грн: 23.68грн.) = 418 923.00 доларів США.
Тобто, об'єкт незавершеного будівництва, який складається з ряду будівель та споруд, придбало саме Товариство, сплатило за вказаний об'єкт дійсну, реальну, ринкову ціну, кошти від реалізації якого перейшли у власність держави.
Об'єкт приватизації належав державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях: право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.02.2019року, номер запису про право власності 30338267, реєстраційний номер: 1767716432106.
Відтак, посилання позивача ОСОБА_1 на те, що він є власникомвказаногомайна, є безпідставні та необгрунтовані.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно виходив з того, що у даному випадку відсутні обставини, які б свідчили про те, що позивач власник майна і що його права, як власника майна, порушені.
За цих обставин сторона відповідача вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог закону, підстав для його зміни чи скасування немає.
В окремо поданій заяві представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" Колісник Андрій Олегович просить не долучати до матеріалів справи та не брати до уваги доповнення позивача-апелянта ОСОБА_1 : перше доповнення подане суду 02.12.2024 року, датоване 11.10.2024року, яким позивач ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю; друге доповнення подане суду 19.02.2025 року датоване 18.02.2025року, яким позивач ОСОБА_1 просить суд: скасувати ухвалу суду про відмову у витребуванні доказів;скасувати рішення суду повністю; закрити провадження у справі.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 23 липня 2024 року визначено склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, судді: Поліщук Н.В., Соколова В.В. для розгляду справи № 361/7341/21.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 20 червня 2024 року. Справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи на 02 грудня 2024 року, з відкладення розгляду справи до 19 лютого 2025 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 січня 2025 року звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі розпорядження керівника апарату від 15 січня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 361/7341/21.
Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Ратнікова В.М., судді Левенець Б.Б., Борисова О.В. для розгляду справи № 361/7341/21.
Протокольною ухвалою від 17 березня 2025 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у в прийнятті доповнень до апеляційної скарги, які подані після визначеного законом строку, тоді як стаття 364 ЦПК України не надає апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги.
Протокольною ухвалою від 05 травня 2025 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи документів за переліком додатків, що містяться у письмових поясненнях до апеляційної скарги від 25 квітня 2025 року, окрім листа РВ ФДМУ по Київській області від 09 вересня 2003 року №5-14/2140, листа ФДМУ про погодження залучення інвестиції, докази відправлення стороні, які були відсутні при поданні позивачем письмових пояснень, про що Управлінням забезпечення автоматизованого документообігу Київського апеляційного суду складено акт №577/0106/25 від 25 квітня 2025 року.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.
Представники відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» Семенин Василь Михайлович, адвокат Піхотний Максим Дмитрович просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача та представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 72 Державної програми приватизації на 2000-2003 роки, статті 5 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 №64-р наказом Фонду Державного майна України №402 від 14 березня 2001 року включено до переліку об'єктів незавершеного будівництва, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації, об'єкти незавершеного будівництва згідно з додатком.
Згідно з додатком до наказу №402 від 14 березня 2001 року до переліку об'єктів незавершеного будівництва державної власності, що підлягають приватизації, включений, зокрема, об'єкт у Київської області - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України (місцезнаходження об'єкта - Київська область, м. Бровари, Промвузол (а.с. 161 том 1, а.с. 103 том 2).
Відповідно до пункту 2 наказу Фонду Державного майна України №402 від 14 березня 2001 року відповідним регіональним відділенням ФДМУ здійснити приватизацію об'єктів незавершеного будівництва, вказаних у додатку, при цьому надати регіональним відділенням повноваження визначити конкретний спосіб приватизації згідно з чинним законодавством України про приватизацію.
17 липня 2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД" був укладений договір купівлі-продажу державного майна № 28-НБ-ЗД об'єкта незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, який знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, промвузол. Акт прийому-передачі державного майна об'єкта незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича був підписаний сторонами 01.08.2001року.
Вказані обставини встановлені у судовому рішенні Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2009 року №15/318-08-27/218-08, що набрало законної сили, за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ТОВ "Агробудпереробка - ЛТД" про розірвання договору купівлі-продажу.
Із листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 09 вересня 2003 року № 5-14/2140 слідує, що через невиконання покупцем ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД" обов'язків по договору купівлі-продажу державного майна № 28-НБ-ЗД об'єкта незавершеного будівництва від 17 липня 2001 року, а також по додатковій угоді № 7 від 19 липня 2001 року, договір купівлі-продажу зазначеного об'єкта розірвано (ухвала Господарського суду Київської області від 02 вересня 2002 року) і об'єкта незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук Україниповернувся до державної власності відповідно до протоколу засідання комісії з повернення у державну власність об'єкта незавершеного будівництва від 23 травня 2003 року (а.с. 156, 181 том 1).
27 червня 2003 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області видано наказ № 5-27-1/18 про відновленння процесу приватизації об'єкта незавершеного будівництва - дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, розташованого за адресою: Київська область, м. Бровари, промвузол, керуючись ухвалою Господарського суду Київської області від 02 вересня 2002 року, пунктом 133 Закону України «Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки», Положенням «Про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва», затвердженого наказом Фонду державного майна від 11 вересня 2000 № 1894, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 вересня 2000 року за № 664/4885, Законом України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14 березня 2000 року № 1953-ІІІ, на виконання наказу Фонду Державного майна України №402 від 14 березня 2001 року (а.с. 162 том 1).
У пункту 1 наказу № 5-27-1/18 від 27 червня 2003 року визначено спосіб його приватизації - продаж шляхом викупу під добудову, покупець - фізична особа ОСОБА_1 .
Наказами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 27червня 2003 року: №5-27-2/14 призначено провести, станом на 30 червня 2003 року, інвентаризацію, здійснити оцінку вартості державного майна об'єкта незавершеного будівництва - Заводу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, промвузол, та приватизується шляхом викупу під добудову; №5-27-5/23 прийнято рішення зареєструвати заяву ОСОБА_1 про приватизацію шляхом викупу під добудову державного майна - об'єкта незавершеного будівництва - Заводу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, промвузол, та присвоїти їй реєстраційний номер 3 (а.с. 162, 169 том 1).
Відповідно до акта оцінки вартості об'єкта незавершеного будівництва - Заводу від 04 серпня 2003 року, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 14 серпня 2003 року №5-27-3/15, вартість Заводу, станом на 30 червня 2003 року, встановлена у сумі 96621,27 грн(а.с. 163, 170 том 1).
15 серпня 2003 року між ОСОБА_1 (покупець) і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець) укладено договір купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об'єкта незавершеного будівництва: дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, розташованого за адресою:Київська область, м. Бровари, промвузол. Договір від 15 серпня 2003 року нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Кутовою Т.А., та зареєстровано в реєстрі за №4529 (а.с.7-9 том 1).
Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства імені І.М.Францевича Національної академії наук, який знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, промвузол, на земельній ділянці 10,6 га, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку, встановленому чинним законодавством, і є об'єктом приватизації, згідно з наказами Фонду державного майна України від 13.01.1998 року №30 та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 27.06.2003 року №5-27-1/18, а покупець зобов'язується прийняти даний об'єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі від 15.08.2003 року; до вартості об'єкта незавершеного будівництва входить вартість матеріалів, виробів, конструкцій, що завезені на майданчик, але не вкладені в діло, а також устаткування, що не здане до монтажу або монтажу не потребує, згідно з актом обстеження будівельного майданчика (пункт 1.1 договору від 15.08.2003року);
Згідно з пунктом 1.2. договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.
У пункті 13.1. договору від 15 серпня 2003 року зазначено, що цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації у відповідних органах місцевої влади у місячний термін з моменту підписання.
Сплата ОСОБА_1 грошових коштів на ім'я Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області за призначенням платежу «купівля об'єкта незавершеного будівництвазгідно договору б/н від 15 серпня 2003 року» двома платежами в сумі 70 000 грн та 26 621,27 грн, а саме: 05 вересня 2003 року платіжним дорученням № 10 та 01 жовтня 2003 року платіжним дорученням № 11, які зараховані, підтверджується відовіддю державної казначейської служби України від 24 лютого 2021 року № 15-11/4307 та виписками АТ «Банк Велес» по особовому рахунку (а.с. 150 - 153, 172 том 1).
01 жовтня 2003 року, на виконання умов договору, між ОСОБА_1 і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв об'єкт незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства імені І.М.Францевича Національної академії наук, що знаходиться на балансі дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства імені І.М.Францевича Національної академії наук та розташований за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, Промвузол, згідно з актом обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва від 18 травня 2001 року (а.с. 10 том 1).
Доказів реєстрації нотаріально посвідченого договору від 15 серпня 2003 року у відповідних органах місцевої влади у місячний термін з моменту підписання позивачем ОСОБА_1 не надано та матеріали справи таких доказів не містять.
Із долученого до матеріалів справи судового рішення Броварського міського суду Київської області від 25 грудня 2003 року (справа №2-5549/2003) вбачається, що підприємство "Надія - 2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" звернулося до Броварського міського суду Київської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 , треті особи: виконком Броварської міської ради Київської області та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД", про визнання недійсним договору від 15 серпня 2003 року.
Рішенням Броварського міського суду Київської області від 25 грудня 2003 року позов задоволено.Визнано договір від 15серпня 2003 року купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об'єкта незавершеного будівництва: дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Кутовою Т.А. за №4529, недійсним (а.с.135-138 том 1).
Із пояснень наданих представником виконкому Броварської міської ради Київської області під час судового розгляду справи №2-5549/2003 вбачається, що виконком має реєструвати підприємство відповідно до договору купівлі-продажу за власником, однак за ОСОБА_1 підприємство не зареєстровано, оскільки почався спір.
Надалі, у лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд рішення Броварського міського суду Київської області від 25 грудня 2003 рокуза нововиявленими обставинами.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2008 року рішення Броварського міського суду Київської області від 25 грудня 2003 року у справі №2-5549/2003скасовано та ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2008 року позов залишено без розгляду(а.с. 139 том 1, а.с. 92 том 2).
В свою чергу, у серпні 2008 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Київській області (далі - РВ ФДМУ) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД" (далі - ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД"), в якому просило суд: розірвати договір купівлі-продажу від 17.07.2001 № 28-НБ-ЗД, укладений між РВ ФДМУ та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД"; повернути об'єкт незавершеного будівництва - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, розташований за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, промвузол, до державної власності в управління РВ ФДМУ.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09 вересня 2009 року в справі №15/318-08-27/218-08, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2010 року, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ТОВ "Агробудпереробка - ЛТД" про розірвання договору купівлі-продажузадоволено; розірвано договір купівлі-продажу від 17 липня 2001 року № 28-НБ-ЗД, укладений між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД"; повернуто об'єкт незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, який знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, промвузол, до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.
Фактичне повернення об'єкта незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на виконання судового рішення у справі №15/318-08-27/218-08 відбулось 10 травня 2012 року, про що складено акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського МРУЮ.
Факт передання об'єкта незавершеного будівництва - Заводу за договором купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу, укладеного 15серпня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області і ОСОБА_1 не підтверджується письмовими доказами, що знайшло своє відображення у рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року у справі №361/6466/17 за позовом ОСОБА_6 доОСОБА_1 , ОСОБА_7 про розірвання договору про інвестування будівництва №б/н та договору купівлі-продажу державного майна від 15 серпня 2003 року.
На підставі звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 13 лютого 2019 року державним реєстратором зареєстровано право державної власності на об'єкт незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 34-а, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 88 том 2).
У офіційному виданні Фонду державного майна України "Відомості приватизації" від 06.11.2019року №45(1273) опубліковано інформаційне повідомлення про приватизацію об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 34-а; дата та час проведення аукціону.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання Переліку об'єктів незавершеного будівництва, законсервованих об'єктів, приватизацію яких розпочато в 2018 році, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27.12.2018 року №1637, частково протиправним та виключення об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 23.04.2018 року №372 частково протиправним та скасування його в частині прийняття відповідачем рішення щодо приватизації об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (справа №640/23013/19). Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у справі №640/23013/19 провадження у справі закрито; роз'яснено ОСОБА_1 , що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Учасниками справи не заперечується, що об'єкт незавершеного будівництва - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проданий на електронному аукціоні.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна Українипо Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області) від 18 грудня 2019 року №321, зокрема, вирішено:
затвердити протокол від 15.12.2019 року про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-11-26-000087-2 з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта незавершеного будівництва - Заводу, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об'єкт малої приватизації) (пункт 1);
визначити способом приватизації Об'єкта малої приватизації - викуп Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр», яке за протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-11-26-000087-2, сформованим єдиною торговою системою 15.12.2019 року о 20:07:08 год., єдине подало заяву на участь в електронному аукціоні (пункт 3);
відділу приватизації Управління з питань приватизації, управління державним майном та корпоративними правами підготувати проект договору купівлі-продажу Об'єкта малої приватизації (пункт 4).
03 січня 2020 року Регіональним відділенням Фонду державного майна Українипо Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (покупець) укладено договір №01/20за умовами якого:продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт державної власності - об'єкт незавершеного будівництва - Завод, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об'єкт приватизації), а покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені у договорі №01/20 зобов'язання. Об'єкт приватизації належить Державі, в особі Відділення. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.02.2019 року, номер запису про право власності 30338267, реєстраційний номер 1767716432106, державним реєстратором Крупкою Олександром Григоровичем, Виконавчий комітет Броварської міської ради, Київська область; згідно з матеріалами інвентаризації, складеними станом на 30.09.2019 року інвентаризаційною комісією, утвореною наказом Відділення від 27.09.2019 року №56 Об'єкт приватизації складається із: інженерно-лабораторної прибудови (літ. "А"), площею 9799,0 кв.м. (рівень будівельної готовності 45%); основного корпусу (літ. "А") площею 20429,7 кв.м. (рівень будівельної готовності 25%); складського блоку із центральним тепловим пунктом (літ. "Б") площею 1908,4 кв.м. (рівень будівельної готовності 30%); елементів систем каналізації (споруда №1; споруда №2); 4 каналізаційних колодязі; матеріалів, виробів, конструкцій у кількості 111 одиниць (пункт 1.1 договору №01/20);об'єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 8,4349 га; кадастровий номер - 3210600000:01:061:0010; цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; форма власності - державна; обмеження у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження - 1,9448 га; питання відведення та оформлення земельної ділянки під Об'єктом приватизації покупцем вирішується самостійно у порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 1.2 договору №01/20).
03 лютого 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна Українипо Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» підписано акт приймання-передачі державного майна, відповідно до якого, у зв'язку зі сплатою покупцем у повному обсязі ціни продажу Об'єкта приватизації, продавець передав, а покупець прийняв Об'єкт приватизації згідно з розділом 3 Договору №01/20(а.с. 176 том 1).
05 лютого 2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» зареєстровано право власності на Об'єкт приватизації, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 11 том 1).
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", про:
визнання незаконним продажу об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 34-а (далі - Завод), який відбувся 26.11.2019 року згідно з протоколом №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону;
визнання незаконним та скасування запису №30338267 про право власності Відділення на Завод;
визнання незаконним та скасування наказу Відділення від 18.12.2019 року №321 про затвердження протоколу №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону;
визнання незаконним та скасування протоколу №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону;
визнання незаконним та скасування договору від 03.01.2020 року №01/20 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу, укладеного Відділенням і Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (далі - Товариство), посвідченого 03.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрованого в реєстрі за №2 (далі - Договір №01/20);
визнання незаконним та скасування акта приймання-передачі державного майна від 03.02.2020року, підписаного Відділенням і Товариством;
скасування запису про реєстрацію права власності Товариства на Завод (справа № 910/9314/20).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 липня 2021 року,закрито провадження у справі №910/9314/20 в частині визнання незаконним продажу об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, який відбувся 26.11.2019 року згідно з протоколом №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", про визнання незаконними та скасування записів про право власності, протоколу про результати електронного аукціону, договору від 03.01.2020 року №01/20 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу та акта приймання-передачі державного майна від 03.02.2020року.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі №910/9314/20, вказують на те, що оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2009 року у справі №15/318-08-27/218-08, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2010 року, повернуто об'єкт незавершеного будівництва до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, за актом державного виконавця від 10.05.2012 року вказаний об'єкт незавершеного будівництва фактично вилучено та повернуто до державної власності, та в подальшому приватизовано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, то і реєстрація права власності регіональним відділення Фонду державного майна України на Завод у 2019 році була здійснена правомірно, а тому відсутні підстави для скасування державної реєстрації регіональним відділення Фонду державного майна України права власності на об'єкт незавершеного будівництва, оскільки повернення у державну власність Заводу підтверджене наявними у матеріалах справи доказами.
Вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу Відділення від 18.12.2019 року №321, протоколу №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону, Договору №01/20, акта приймання-передачі державного майна від 03.02.2020 року, підписаного Відділенням та Товариством "КПП Центр", а також скасування запису про реєстрацію права власності Товариства "КПП Центр" на Завод також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування запису №30338267 про право власності Відділення на Завод.
У справі, яка переглядається, позивач, звертаючись у серпні 2021 року до суду з позовом до ТОВ "КПП Центр"про витребування від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (далі - ТОВ "КПП Центр") на його користь нерухомого майна - Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України (далі - Завод), загальною площею 32137,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1767716432106, посилався на те, що відповідач ТОВ "КПП Центр" не є добросовісним набувачем спірного майна, а відтак наявні правові підстави для витребування майна від відповідача на його користь на підставі статті 388 ЦК України.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , сторона відповідача вказувала, що ТОВ "КПП Центр" є єдиним, законним власником об'єкта незавершеного будівництва - Заводу, оскільки придбало на аукціоні такий об'єкт, який складається із зазначених вище будівель і споруд, право власності зареєстровано в установленому законом порядку, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1767716432106 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Крім того, в судах України неодноразово розглядалися справи, предметом спору в яких був саме об'єкт незавершеного будівництва - Завод, у яких встановлені певні обставини.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачапосилався на те, що позивачем ОСОБА_1 у даній справі пропущено строк позовної давності, обґрунтовуючи це як пропуском загального трирічного строку позовної давності, так і пропуском спеціального строку позовної давності, визначеного ч. 2 ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", згідно із якою строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить - три місяці. Просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю(а.с. 28-41 том 1).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» про витребування майна, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що інформація про належність на праві власності спірного майна ОСОБА_1 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно ніколи не вносилася та позивач із відповідними заявами не звертався до осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на спірне майно, інформація про будь-які обтяження чи судові справи у вказаному Реєстрі також відсутні.
При цьому, судовим рішеннями у справі № 910/9314/20 встановлено правомірність повернення об'єкта незавершеного будівництва до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, яке на законних підставах здійснювало процедуру його приватизації шляхом продажу на аукціоні з умовами на викуп єдиним учасником електронного аукціону Товариством «КПП Центр» за запропонованою ним ціною 9 920 111 грн.
Відхиляючи доводи позивача ОСОБА_1 про можливість відповідача ТОВ "КПП Центр" як покупця бути обізнаним про наявність судових спорів щодо спірного майна шляхом здійснення аналізу Єдиного реєстру судових рішень для встановлення можливих спорів, які стосуються спірного майна, судпершої інстанції виходив із того, що під час судового розгляду справи встановлено та сторонами не заперечується, що рішенням Господарського суду Харківської області від 09 вересня 2009 року, що набрало законної сили, спірний об'єкт повернуто до державної власності. Тобто, спори щодо вказаного майна на момент вчинення його продажу у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" були відсутні, тому моніторинг Єдиного реєстру судових рішень міг лише підтвердити той факт, що всі спори стосовно спірного майна були вирішені більш ніж за дев'ять років до моменту продажу об'єкта відповідачу ТОВ "КПП Центр".
Установивши, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду беззаперечних, належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження тих обставини, що ТОВ "КПП Центр" набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва - Завод у будь-який незаконний спосіб, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку із недоведеністю заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява відповідача ТОВ "КПП Центр" про застосування наслідків спливу строку позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні позову, слід залишити без задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним, тощо; (б) «де юре» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом.
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).
У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Указане тлумачення частини першої статті 388 ЦК України є сталим у правовій доктрині та судовій практиці.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що майно, яке є предметом судового спору, Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України належало до державної власності.
Відповідно до пункту 72 Державної програми приватизації на 2000-2003 роки, статті 5 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 №64-р наказом Фонду Державного майна України № 402 від 14 березня 2001 року включено до переліку об'єктів незавершеного будівництва, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації, об'єкти незавершеного будівництва згідно з додатком до наказу, зокрема, об'єкт у Київської області - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України(місцезнаходження об'єкта - Київська область, м. Бровари, Промвузол, з наданням відповідним Регіональним відділенням ФДМУ повноважень щодо здійснення приватизації об'єкта незавершеного будівництва та визначення конкретного способу приватизації згідно з чинним законодавством України про приватизацію (а.с. 161 том 1, а.с. 103 том 2).
Вперше даний об'єкт незавершеного будівництва державної власності було приватизовано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області 17 липня 2001 року, що підтверджується договором купівлі-продажу державного майна № 28-НБ-ЗД, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД".
З причин неналежного виконання покупцем ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД" зобов'язання за договором купівлі-продажу об'єкта приватизації Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області було ініційовано розірвання договору купівлі-продажу державного майна № 28-НБ-ЗД від 17 липня 2001 року в судовому порядку.
15 серпня 2003 року між ОСОБА_1 (покупець) і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець) укладено договір купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об'єкта незавершеного будівництва: дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, розташованого за адресою:Київська область, м. Бровари, промвузол. Договір від 15 серпня 2003 року нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Кутовою Т.А., та зареєстровано в реєстрі за №4529 (а.с.7-9 том 1).
У пункті 13.1. договору від 15 серпня 2003 року зазначено, що цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації у відповідних органах місцевого влади у місячний термін з моменту підписання.
Положення даного пункту 13.1. договору узгоджуються з нормою частини 7 статті 23 розділу V «Вступ у право власності і порядок розрахунків за придбане майно» Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» № 2171-XII (в редакції, чинній на момент укладення договору від 15 серпня 2003 року), де передбачено, що договір купівлі-продажу підлягає реєстрації відповідною місцевою Радою.
До спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01 січня 2013 року нерухомого майна, підлягають застосуванню саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності у набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов'язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Отже, на дату укладення позивачем договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 15 серпня 2003 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало з моменту державної реєстрації такого договору, як правочину, у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Доказів реєстрації нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року у відповідних органах місцевої влади з моменту підписання позивачем ОСОБА_1 не надано та матеріали справи таких доказів не містять, а відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач не став власником об'єкта незавершеного будівництваз моменту укладення з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець) договору купівлі-продажу державного майна і у нього відсутнє зареєстроване право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва.
Спростовується обставинами, встановленими у рішенні суду у цивільній справі №361/6466/17 за позовом ОСОБА_6 доОСОБА_1 , ОСОБА_7 про розірвання договору про інвестування будівництва №б/н та договору купівлі-продажу державного майна від 15 серпня 2003 року, і факт передання об'єкта незавершеного будівництва - Заводу за договором купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу, укладеного 15серпня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області і ОСОБА_1 .
Фактично повернення об'єкта незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області відбулось 10 травня 2012 року на виконання судового рішення від 09 вересня 2009 року у справі №15/318-08-27/218-08, яким розірвано первісний договір купівлі-продажу від 17липня 2001 року № 28-НБ-ЗД, укладений між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД"; повернуто об'єкт незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, який знаходиться за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, промвузол, до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.
13 лютого 2019 року державним реєстратором зареєстровано право державної власності на об'єкт незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 34-а, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, та Регіональним відділенням Фонду державного майна Українипо Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник Регіонального відділенн Фонду державного майна України по Київській області) здійснено повторно приватизацію даного об'єкта незавершеного будівництва, з визначенням способу приватизації Об'єкта малої приватизації - викуп Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр», яке за протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-11-26-000087-2, сформованим єдиною торговою системою 15.12.2019 року о 20:07:08 год., єдине подало заяву на участь в електронному аукціоні.
03 січня 2020 року Регіональним відділенням Фонду державного майна Українипо Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (покупець) укладено договір №01/20, за умовами якого:продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт державної власності - об'єкт незавершеного будівництва - Завод, за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 34-а (далі - Об'єкт приватизації), а покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені у Договорі №01/20 зобов'язання.
03 лютого 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна Українипо Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» підписано акт приймання-передачі державного майна, відповідно до якого у зв'язку зі сплатою покупцем у повному обсязі ціни продажу Об'єкта приватизації продавець передав, а покупець прийняв Об'єкт приватизації згідно з розділом 3 Договору №01/20 (а.с. 176 том 1).
05 лютого 2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» зареєстровано право власності на Об'єкт приватизації, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 11 том 1).
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 липня 2021 року,за позовом ОСОБА_1 звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", закрито провадження у справі №910/9314/20 в частині визнання незаконним продажу об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, який відбувся 26.11.2019 року згідно з протоколом №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", про визнання незаконними та скасування записів про право власності, протоколу про результати електронного аукціону, договору від 03.01.2020 року №01/20 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу та акта приймання-передачі державного майна від 03.02.2020року.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі №910/9314/20, вказують на те, що реєстрація права власності Регіональним відділення Фонду державного майна України на Завод у 2019 році була здійснена правомірно, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2009 зі справи №15/318-08-27/218-08, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2010, повернуто об'єкт незавершеного будівництва до державної власності в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, за актом державного виконавця від 10.05.2012 року вказаний об'єкт незавершеного будівництва фактично вилучено та повернуто до державної власності, та в подальшому приватизовано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, а тому відсутні підстави для скасування державної реєстрації Регіональним відділення Фонду державного майна України права власності на об'єкт незавершеного будівництва, оскільки повернення у державну власність Заводу підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.
Вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділенням Фонду державного майна України від 18.12.2019 року №321, протоколу №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону, Договору №01/20, акта приймання-передачі державного майна від 03.02.2020, підписаного Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством"КПП Центр", а також скасування запису про реєстрацію права власності Товариства "КПП Центр"на Завод також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування запису №30338267 про право власності Регіональноговідділення Фонду державного майна України на Завод.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше
не встановлено законом.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції вірно врахувавпреюдиційні обставини, встановлені судовим рішенням у справі №910/9314/20, чим відповідно спростував доводи позову ОСОБА_1 про те, що відповідач ТОВ "КПП Центр" є недобросовісним набувачем спірного майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.
Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач, усупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а отже, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків, передбачених у статті 388 ЦК України.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див.: постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див.: mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див.: рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Як уже зазначалось, однією з цілей регулювання, встановленого ЦК України, є захист добросовісного набувача. Водночас регулювання має бути спрямованим виключно на захист того набувача, який є добросовісним, і не надавати захисту недобросовісному набувачу (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20, провадження № 12-33гс22).
Судом першої інстанції правильно встановлено добросовісність набуття та користування Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" об'єктом незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 34-а, тому вказане майно не підлягає витребуванню у кінцевого добросовісного набувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" у порядку, передбаченому статтею 388 ЦК України.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» про витребування майна.
Доводи позивача ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення позову й не впливають на правильність вирішення ним справи.
Арумент відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом вірно не врахований судом першої інстанції, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за наявності порушеного права особи (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення»).
Виходячи з того, що суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна у справі, яка переглядається, є необґрунтованими (недоведеними), то він правомірно відмовив у задоволенні такого позову саме з цієї самостійної підстави.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи позивача про те, що суд першої інстанції, в силу вимог статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, повинен був залишити його позов без розгляду, натомість ухвалив рішення по суті спору, з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції розгляд справи було призначено у відкритому судовому засіданні, з викликом сторін. Позивач ОСОБА_1 протягом розгляду справи брав участь у судових засіданнях, надавав усні та письмові пояснення, клопотання.
Після здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи та прийняття 19 жовтня 2023 року цивільної справи до свого провадження судом першої інстанції під час розгляду справи безпосередньо досліджені докази у справі та заслухані пояснення учасників справипо суті справи.
В судовому засіданні 09 січня 2024 року, 10 квітня 2024 року брав участь позивач. Судом першої інстанції заслухані пояснення учасників справи, з оголошенням перерви у розгляді справи на стадії дослідження доказів у справі до 27 травня 2024 року (а.с. 149-152, 170-172, 192-193 том 2).
Згідно відомостей, що містяться у протоколі судового засідання від 27 травня 2024 року, позивач відмовився брати участь в судовому засіданні цього дня в режимі відеоконференції, судом першої інстанції продовжено розгляд справи, з переходом до дослідження матеріалів справи та у зв'язку з розглядом інших справ оголошено у судовому засіданні перерву до 20 червня 2024 року, з повідомленням позивача про день, час та місце розгляду справи в електронній формі через електронний кабінет особи (а.с. 202-206, 207 том 2).
Позивач в судове засідання, призначене судом на 20 червня 2024 року, не з'явився, та був належним чином поінформований про дату, час і місце проведення судового засідання, у зв'язку з цим судом першої інстанції продовжено розгляд справи на стадії дослідження доказів за відсутності позивача.
Закінчивши з'ясування обставин та перевірки їх доказами, суд першої інстанції перейшов до судових дебатів, після яких видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, з проголошенням 20 червня 2024 року вступної та резолютивної частин судового рішення (а.с. 212-215, 216 том 2).
З огляду на викладене, суд першої інстанції, врахувавши ту обставину, що у справі заслухані сторони, які надали до суду також заяви по суті вимог, справа тривалий час перебуває в провадженні суду, правомірно вважав, що підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду та застосування положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України відсутні, оскільки нез'явлення позивача в судові засідання 27 травня 2024 року та 20 червня 2024 року не перешкоджало вирішенню спору.
Отже, суд першої інстанції,виконавши вимоги цивільного процесуального судочинства,обгрунтовано продовжив судовий розгляд справи та вирішив спір по суті позовних вимог ОСОБА_1 , з ухваленням судового рішення від 20 червня 2024 року.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, колегією суддів апеляційного суду не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 20 червня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий: Судді: