вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" квітня 2025 р. Справа№ 910/8408/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Шапрана В.В.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024
у справі № 910/8408/24 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз"
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач; ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»; ТОВ «ГК «Нафтогаз України»; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - відповідач; ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»; Оператор ГТС), в якому просило:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про споживачів постачальника «останньої надії», шляхом виключення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз, як споживача, з Реєстру постачальника «останньої надії» у період: з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, 01.08.2022 по 29.08.2022, з 02.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 02.11.2022.
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого постачальником «останньої надії» споживачу - Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» на наступну:
- у періоді з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 0 м. куб. замість 12 809 929,97 м. куб.
- у періоді з 01.06.2022 по 29.06.2022 - 0 м. куб. замість 117 703,93 м. куб.
- у періоді з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 0 м. куб. замість 209 715,90 м. куб.
- у періоді з 01.08.2022 по 29.08.2022 - 0 м. куб. замість 128 552,05 м. куб.
- у періоді з 02.10.2022 по 31.10.2022 - 0 м. куб. замість 781 028,77 м. куб.
- у періоді з 01.11.2022 по 02.11.2022 - 0 м. куб. замість 81 662,72 м. куб.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Оператор ГТС України» безпідставно відобразило на Інформаційній платформі відомості про те, що у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 АТ «Луганськгаз» відібрав з газотранспортної системи природний газ ТОВ «ГК «Нафтогаз України» загальним обсягом 14 128 593,34 куб.м., оскільки у спірному періоді через захоплення агресором територій області у АТ «Луганськгаз» була відсутня можливість щодо відбору природного газу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8408/24, залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (в подальшому - третя особа; АТ «ОГС «Луганськгаз»; АТ «Луганськгаз») як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
За висновками місцевого господарського суду, положення Кодексу ГТС не передбачають порядку здійснення коригувань та внесення даних після завершення звітного періоду.
Тому, в разі задоволення вимоги позивача рішення суду неможливо буде виконати, оскільки внесення відомостей на інформаційній платформі Оператора ГТС на минуле не передбачена Кодексом ГТС, відтак обраний спосіб захисту не призведе до реального поновлення прав або законних інтересів позивача.
Відтак, заявлена позивачем вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого постачальником «останньої надії» споживачу - Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» за періоди з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 29.08.2022, з 02.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 02.11.2022 не є ефективним способом захисту прав позивача.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 по справі № 910/8408/24. Прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням процесуального законодавства, неправильним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Апелянт, в межах питання наявності підстав для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом, зазначає, що ТОВ «Оператор ГТС України» у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 внесло АТ «Луганськгаз» до Реєстру постачальника «останньої надії» на Інформаційній платформі та відобразило відомості щодо споживання ним у такому періоді природного газу загальним обсягом 14 128 593,34 куб. м. У той же час, рішеннями господарських судів у справах № 913/283/23, № 913/265/23, № 913/264/23, які набрали законної сили, встановлено, що у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 АТ «Луганськгаз», як оператор газорозподільної системи, не міг бути споживачем постачальника «останньої надії» та відбирати будь-які обсяги газу, оскільки АТ «Луганськгаз» було втрачено контроль над газорозподільними мережами через захоплення агресором відповідних територій області. Тому ТОВ «Оператор ГТС України» безпідставно відобразив на Інформаційній платформі відомості про те, що у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 АТ «Луганськгаз» відібрав з газотранспортної системи природний газ ТОВ «ГК «Нафтогаз України» загальним обсягом 14 128 593,34 куб. м., оскільки у такому періоді через захоплення агресором територій області АТ «Луганськгаз» природний газ відбирати не міг. При цьому, на думку апелянта, безпідставне відображення ТОВ «Оператор ГТС України» на Інформаційній платформі відомостей щодо споживання АТ «Луганськгаз» природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» порушує права та інтереси товариства, оскільки на підставі положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС ТОВ «Оператор ГТС України» вимагає в судовому порядку у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» сплатити вартість негативних небалансів (різницю між поданими та відібраними обсягами природного газу).
Щодо протиправності покладення на ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальника «останньої надії» обов'язку постачати природний газ операторам ГРМ для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі та покладення на товариство відповідальності внаслідок автоматичної реєстрації оператора ГРМ в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», скаржник вказує, що відповідно до впроваджених постановою НКРЕКП від 29.10.2021 № 1909 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП» змін, до Реєстру постачальника «останньої надії» автоматично, у випадках передбачених Кодексом ГТС та Правилами, вноситься оператор газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі. Внаслідок незбалансованого споживання природного газу операторами газорозподільних мереж, що підлягали включенню до Реєстру постачальника «останньої надії» відповідно до зазначеної вище постанови НКРЕКП, ТОВ «Оператор ГТС України» вимагає в судовому порядку у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» сплатити вартість щодобових негативних небалансів. Позивач звертає увагу, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не визнає включення Операторів ГРМ до свого портфоліо. Так, Закон України «Про ринок природного газу» чітко та однозначно визначає коло тих суб'єктів, яким може постачати природний газ постачальник «останньої надії» - це споживачі. В силу пункту 37 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. При цьому, Закон України «Про ринок природного газу» розмежовує поняття «обсяги природного газу, що використовуються оператором ГРМ для власних потреб» та «обсяги природного газу, що використовуються на технологічні потреби». Постачальник «останньої надії» зобов'язаний здійснювати постачання природного газу тільки споживачам, а Оператори ГРМ не можуть вважатися «споживачами» при використанні газу на покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та ВТВ природного газу в газорозподільній систем, оскільки в такому випадку газ використовується не для власних потреб, а як витрати газу при транспортуванні чи для підтримання тиску, проведення ремонтів. Відповідно до цього Закону, Кодексу ГТС та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, - обов'язком оператора ГРМ для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ) - є купівля природного газу у власника природного газу (в тому числі газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах. Зазначене послугувало підставою для звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Регулятора про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 29.10.2021 № 1909 в частині щодо розширення кола суб'єктів (споживачів), на яких поширюється стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу» (адміністративна справа № 640/34767/21). На даний час адміністративний позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у справі № 640/34767/21 задоволено у повному обсязі. Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП № 1909 від 29.10.2021 у частині: підпункт перший пункту першого щодо внесення змін до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 та пункту 3 щодо внесення змін до пункту 3 розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827.
В частині включення на інформаційній платформі АТ «Луганськгаз» до реєстру постачальника «останньої надії» та відображення поставленого АТ «Луганськгаз» природного газу, як газу поставленого постачальником «останньої надії» у період з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, 01.08.2022 по 29.08.2022, з 02.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 02.11.2022, позивач звертає увагу, що факт включення АТ «Луганськгаз» до реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого АТ «Луганськгаз» до портфеля ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальника «останньої надії» підтверджується: листом ТОВ «Оператор ГТС України» від 25.11.2023 № ТОВВИХ-22-12812, Інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56Х210000000001V в Реєстрі споживачів постачальників за 2021-2022 роки та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х210000000001V за відповідні спірні періоди.
Спростовуючи висновки суду 1-ої інстанції апелянт, по-перше, акцентує, що твердження місцевого господарського суду про те, що ТОВ «Оператор ГТС України» не наділений повноваженнями вносити/коригувати дані на інформаційній платформі є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки обов'язок зі створення, функціонування інформаційної платформи покладено на Оператора ГТС, як на її єдиного адміністратора, а вносити зміни на Інформаційній платформі є можливим, оскільки остання є електронною платформою, програмним забезпеченням, функціонал якого повністю залежить від Оператора ГТС.
По-друге, судом першої інстанції не враховано, що спір у даній справі стосується внесення змін на Інформаційну платформу щодо обсягів газу та виключення з реєстру постачальника «останньої надії», а не щодо автоматичного включення Операторів ГРМ до реєстру постачальника «останньої надії».
По-третє, розглядаючи дану справу про зобов'язання ТОВ «Оператор ГТС України» вчинити дії, суд 1-ої інстанції не повинен був вдаватись до оцінки наявності/відсутності правових підстав для звернення АТ «Луганськгаз» щодо надання інформації у відповідності до положень Технічної угоди та дотримання/недотримання АТ «Луганськгаз» п.п. 14, 15 Технічної угоди, оскільки встановлення цих обставин виходить за межі позовних вимог.
По-четверте, розглядаючи спір у цій справі, мало бути визначено чи було порушене право особи, яка звернулася за захистом порушеного права, тобто позивача - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а не АТ «Луганськгаз», оскільки останній за захистом своїх прав в межах даної справи не звертався.
По-п'яте, з огляду на обставини, встановлені в межах справ № 913/283/23, № 913/265/23, № 913/264/23 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є належним позивачем, право якого є порушеним і за захистом якого він звернувся до господарського суду.
Окремо скаржник просить врахувати і той факт, що згідно листа ТОВ «Оператор ГТС України» № 7106ВИХ-24- 165 від 08.04.2024 ТОВ «Оператор ГТС України» повідомляє ПрАТ «Донецькоблгаз», що «на виконання постанови Верховного Суду від 13.03.2024 по справі № 910/9529/22 на Інформаційну платформу Оператора ГТС внесено зміни про обсяги переданого природного газу в мережі ПрАТ «Донецькоблгаз» через ГРС Волноваха, ЕІС-код 56ZOPDON4027101E за березень, квітень та травень 2022 року». Тобто, Верховним Судом в межах справи № 910/9529/22 встановлено, що внесення змін до Інформаційної платформи Оператора ГТС є належним та ефективним способом захисту порушеного права. А як вбачається зі змісту листа ТОВ «Оператор ГТС України» № 7106ВИХ-24- 165 від 08.04.2024 прийняте кінцеве рішення по справі № 910/9529/22 вже виконане ТОВ «Оператор ГТС України», що засвідчує факт про виконуваність рішень суду прийнятих щодо внесення змін на Інформаційній платформі. Однак, як вказує позивач, місцевий господарський суд не надав жодної оцінки цьому листу ТОВ «Оператор ГТС України» про виконання ТОВ «Оператор ГТС України» рішення суду по справі № 910/9529/22 про внесення змін на Інформаційну платформу на минуле.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024, апеляційна скарга позивача у справі № 910/8408/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24 та призначено до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи № 910/8408/24 за апеляційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. від розгляду справи № 910/8408/24.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/640/25 від 24.02.2025 призначено повторний автоматизований розподіл.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 справу № 910/8408/24 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Шапран В.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Шапран В.В., Корсак В.А. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24 на 31.03.2025.
На адресу апеляційного господарського суду від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. За твердженнями відповідача, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» та положенням Кодексу газотранспортної системи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» не наділений повноваженнями та функціональними можливостями щодо внесення/корегування в інформаційній платформі в «механічному» режимі відповідних даних. А відтак, за відсутності належних доказів вчинення відповідачем неправомірних дій в частині відображення на інформаційній платформі Оператора ГТС АТ «Луганськгаз», як споживача постачальника «останньої надії», суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Також, на думку відповідача, звертаючись з вимогами про зобов'язання останнього змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого споживачу АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», звернулось ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», тобто особа, яка не є стороною договору транспортування природного газу № 1910000182 від 31.12.2019 та Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу № 2106000056 від 15.06.2021, відтак місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення його права чи законного інтересу, у розумінні положень статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України.
Відповідач висновувався й про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі № 910/9529/22 та даній справі не є подібними, а тому викладене у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/9529/22 не підлягає застосуванню при розгляді справи № 910/8408/24.
В судових засіданнях 31.03.2025 та 21.04.2025 по справі оголошувалась перерва.
Представник апелянта в судовому засіданні 29.04.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 по справі № 910/8408/24. Прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.04.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення - залишити без змін.
Третя особа в судове засідання 29.04.2025 не з'явилась. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про розгляд справи учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території та території проведення ООС (АТО) від 21.04.2025.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представника третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованого клопотання від АТ «ОГС «Луганськгаз» про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи, яка належним чином повідомлена про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Також судова колегія вказує, що відзиву на апеляційну скаргу від третьої особи на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) було обрано постачальником «останньої надії» строком на три роки.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 № 793-р виконання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» обов'язків постачальника «останньої надії» було продовжено на період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) прийнято постанову № 1909 від 29.10.2021, якою внесено зміни до Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу, Типового договору транспортування природного газу, Типового договору розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП від 29.10.2021 № 1909 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП» до законодавства в сфері газопостачання було впроваджено зміни, відповідно до яких, до Реєстру постачальника «останньої надії» на Інформаційній платформі автоматично вноситься оператором газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 внесло Акціонерне товариство «Луганськгаз» до Реєстру постачальника «останньої надії» на Інформаційній платформі та відобразило відомості щодо споживання ним у такому періоді природного газу, загальним обсягом 14 128 593,34 куб.м.
Відповідно до відомостей з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56Х210000000001V, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювалось постачання природного газу АТ «Луганськгаз» у наступні періоди: з 01.11.2021 по 30.12.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.05.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 29.08.2022, з 31.08.2022 по 30.09.2022 та з 02.10.2022 по 02.11.2022.
Згідно відомостей з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача - АТ «Луганськгаз» (EIC-код 56X210000000001V) в період з 01.11.2021 по 30.11.2021, обсяги природного газу, використані АТ «Луганськгаз» та внесені в алокацію постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» становлять:
- у періоді з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 12 809 929,97 м. куб.;
- у періоді з 01.06.2022 по 29.06.2022 - 117 703,93 м. куб.;
- у періоді з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 209 715,90 м. куб.;
- у періоді з 01.08.2022 по 29.08.2022 - 128 552,05 м. куб.;
- у періоді з 02.10.2022 по 31.10.2022 - 781 028,77 м. куб.;
- у періоді з 01.11.2022 по 02.11.2022 - 81 662,72 м. куб.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішеннями Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 № 913/283/23, від 28.11.2023 № 913/265/23, від 14.11.202023 № 913/264/23, які набрали законної сили, встановлено, що у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 АТ «Луганськгаз», як оператор газорозподільної системи, не міг бути споживачем постачальника «останньої надії» та відбирати будь-які обсяги газу, оскільки АТ «Луганськгаз» втратив контроль над усіма своїми структурними підрозділами на території Луганської області через військову агресію Російської Федерації проти України, при цьому вчиняв всі можливі дії, спрямовані на припинення транспортування природного газу на територію Луганської області (лист від 13.07.2022 № 01-02-52/381 АТ «Луганськгаз» до НКРЕКП про зловживання ТОВ «Оператор ГТС України» своїм монопольним становищем на ринку).
Також, судами в межах справ № 913/283/23, № 913/265/23, № 913/264/23 встановлено, що АТ «Луганськгаз» не надавало до інформаційної платформи інформацію про прогнозоване/фактичне використання газу споживачами, які приєднані до газорозподільної системи з подачею газу з ГРС Троїцьке та ГРС Воєводське. Відповідно весь обсяг алокується на АТ «Луганськгаз» як обсяг виробничо-технологічних втрат оператора ГРМ.
Позивач зазначав, що ТОВ «Оператор ГТС України» обсяги газу, які транспортувались ним у Луганську область були алоковані як обсяг виробничо-технологічних втрат оператора ГРМ - АТ «Луганськгаз» та були включені до портфеля постачальника «останньої надії».
За доводами позивача, у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виник негативний небаланс за листопад-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року, травень-жовтень, грудень 2022 року та січень 2023 року, вартість якого заявлена ТОВ «Оператор ГТС України» до стягнення з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та є предметом розгляду у справі № 910/3971/22.
Також позивач вказував, що відповідач безпідставно відобразив на Інформаційній платформі відомості про те, що у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 АТ «Луганськгаз» відібрав з газотранспортної системи природний газ ТОВ «ГК «Нафтогаз України» загальним обсягом 14 128 593,34 куб.м., оскільки у такому періоді через захоплення агресором територій області АТ «Луганськгаз» природний газ відбирати не міг.
В обґрунтування свого порушеного права, позивач посилався на те, що безпідставне відображення ТОВ «Оператор ГТС України» на Інформаційній платформі відомостей щодо споживання АТ «Луганськгаз» природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» порушує права та інтереси товариства, оскільки на підставі положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС ТОВ «Оператор ГТС України» вимагає в судовому порядку (справа № 910/3971/22) у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» сплатити вартість негативних небалансів (різницю між проданими та відібраними обсягами природного газу).
Таким чином, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовом про зобов'язання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про споживачів постачальника «останньої надії», шляхом виключення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз, як споживача, з Реєстру постачальника «останньої надії» у спірні періоди; зобов'язання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого постачальником «останньої надії» споживачу - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» згідно переліку наведеного у позові.
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що виконання Оператором ГТС функції адміністратора інформаційної платформи не передбачає вчинення ним дій, спрямованих на включення/виключення до/з реєстрів постачальників природного газу (включаючи постачальника «останньої надії») відповідних споживачів природного газу, оскільки вказане здійснюють саме замовники послуг транспортування - постачальники природного газу, які уклали з Оператором ГТС договори транспортування природного газу (в типовій формі).
Отже, реєстрація споживачів в реєстрі постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку відповідача щодо внесення споживачів до цього реєстру. На думку відповідача, Оператор ГТС не приймає участі у визначенні яких саме споживачів та у який час необхідно включати до реєстру постачальника «останньої надії».
Також відповідач зазначав, що Оператор ГТС не наділений повноваженнями та функціональними можливостями щодо внесення/корегування в інформаційній платформі в «механічному» режимі відповідних даних, включаючи реєстр споживачів постачальника «останньої надії», оскільки такий функціонал не передбачений положеннями нормативно-правових актів та алгоритмами самої інформаційної платформи.
Відповідач звертав увагу й на те, що позивачем не наведено конкретних фактів протиправних дій/бездіяльності відповідача, які спричинили порушення прав та законних інтересів позивача, при цьому, на думку відповідача, включення (автоматичне) Операторів ГРМ до реєстру постачальника «останньої надії» у січні 2022 року не є свідченням протиправності дій відповідача.
Також відповідач вказував, що ТОВ «Оператор ГТС України» та Оператором ГРМ - АТ «Луганськгаз» укладено договір транспортування природного газу № 1910000182 від 31.12.2019 та Технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу № 2106000056 від 15.06.2021. Водночас, відповідач вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що АТ «Луганськгаз» звертався про припинення подачі газу до газорозподільної системи через фізичні точки виходу з газотранспортної системи в порядку визначеному Технічною угодою.
ТОВ «Оператор ГТС України» підкреслювало, що отримувало від АТ «Луганськаз» листи про те, що воєнні дії на території Луганської області є такими обставинами, які викликали неможливість з боку АТ «Луганськгаз» виконувати надалі свої договірні зобов'язання, що, в свою чергу, є підставами для припинення зобов'язань за договором № 1910000182 від 31.12.2019, які було неможливо виконувати через наявність воєнних дій та військової агресії російської федерації на території Луганської області.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також стверджував, що обсяги природного газу, використані АТ «Луганськгаз» (EIC-код 56X210000000001V, ЕІС - код комерційної точки обліку 56Y210000000001H) і внесені в алокацію постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» становлять:
- у періоді з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 12 809 929,97 м. куб.;
- у періоді з 01.06.2022 по 29.06.2022 - 117 703,93 м. куб.;
- у періоді з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 209 715,90 м. куб.;
- у періоді з 01.08.2022 по 29.08.2022 - 128 552,05 м. куб.;
- у періоді з 02.10.2022 по 31.10.2022 - 781 028,77 м. куб.;
- у періоді з 01.11.2022 по 02.11.2022 - 81 662,72 м. куб.
Подібні за змістом твердження наведені апелянтом та відповідачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, урегульовані Законом України «Про ринок природного газу».
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, кодексом газотранспортної системи, іншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.
Кодекс газотранспортної системи є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС).
За п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.
Згідно п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
У відповідності до п. 3 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС порядок формування Реєстру споживачів постачальника та процедура зміни постачальника на інформаційній платформі визначаються у главі 5 цього розділу.
У відповідності до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 (надалі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
За абз. 1 та абз. 4 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов'язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу. При цьому у випадку постачання природного газу постачальником «останньої надії» кінцева дата постачання визначається автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу. Кінцева дата постачання природного газу не може бути визначена постачальником (у випадку постачання природного газу постачальником «останньої надії» автоматично на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи) раніше ніж через три дні (п'ять днів по споживачах, які належать до підприємств металургійної та хімічної промисловості) після дати внесення відповідної інформації.
Тобто, виконання Оператором ГТС функції адміністратора інформаційної платформи не передбачає вчинення ним дій, спрямованих, у тому числі, на включення/виключення до/з реєстрів постачальників природного газу (включаючи постачальника «останньої надії») відповідних споживачів такого газу, оскільки вказане здійснюють саме замовники послуг транспортування - постачальники природного газу, які уклали з Оператором ГТС договори транспортування природного газу (в типовій формі).
Відповідно до абз. 7-9 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:
- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;
- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
Згідно з п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках:
- банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу;
- зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника;
- відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи);
- відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).
Відповідно до абз. 13 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, на наступну газову добу після реєстрації оператора газорозподільної системи в реєстрі споживачів іншого постачальника, крім постачальника «останньої надії», або підтвердження номінації оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, на газову добу D до 15:00 UTC (17:00 за київським часом) години для зимового періоду та 14:00 UTC (17:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби (D-1), оператор газорозподільної системи автоматично виключається з реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
З огляду на наведене, реєстрація споживачів в реєстрі постачальника «останньої надії» здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку Оператора ГТС щодо внесення таких споживачів до цього реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, близькі за змістом правові висновки щодо аналізу змісту абз. 7 п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС викладені Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2024 року у cправі № 910/1007/22, у якій ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Оператор ГТС України" про: зобов'язання ТОВ "Оператор ГТС України" виключити з 01.01.2022 з реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як постачальника "останньої надії", таких операторів ГРМ: Приватне акціонерне товариство "Гадячгаз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовик", Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", Акціонерне товариство "Київгаз", Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", Державне підприємство "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", Приватне акціонерне товариство "Мелітопольгаз", Акціонерне товариство "Одесагаз", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз", Приватне акціонерне товариство "Уманьгаз", Акціонерне товариство "Херсонгаз", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз", Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"; зобов'язання ТОВ "Оператор ГТС України" виключити на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - ГТС) з обсягів природного газу, що поставляються ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як постачальником "останньої надії", обсяги природного газу, що вказані як поставлені ТОВ "ГК "Нафтогаз України" операторам ГРМ за період з 01.01.2022 по дату набрання рішенням суду законної сили; зобов'язання ТОВ "Оператор ГТС України" здійснити необхідні заходи в роботі інформаційної платформи оператора ГТС, які б дозволяли ТОВ "ГК "Нафтогаз України" виключати споживачів з реєстру споживачів постачальника "останньої надії". Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначало, що його права порушені оператором ГТС унаслідок: 1) незаконного включення 01.01.2022 до реєстру постачальника "останньої надії" операторів ГРМ, які мають прострочену заборгованість перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за спожитий протягом 01.11.2021 - 30.12.2021 природний газ для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ; 2) безпідставного віднесення (відображення) на інформаційній платформі оператора ГТС до обсягів природного газу, що поставлялися позивачем, як постачальником "останньої надії", обсягів природного газу, спожитих операторами ГРМ для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, починаючи з 01.01.2022.
Відповідно до правових висновків, викладених у цій постанові, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що реєстрація операторів ГРМ у реєстрі постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку оператора ГТС. Наведене безпосередньо випливає з буквального тлумачення цієї норми.
Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» та положенням Кодексу газотранспортної системи відповідач не наділений повноваженнями та функціональними можливостями щодо внесення/корегування в інформаційній платформі в «механічному» режимі відповідних даних. Вказані висновки місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні колегія суддів вважає вмотивованими.
Окремо суд апеляційної інстанції враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 640/34767/21 апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року - скасовано. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", про визнання протиправною та нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1909 від 29.10.2021 у частині: підпункту першого пункту першого щодо внесення змін до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та пункту 3 щодо внесення змін до Правил постачання природного газу - відмовлено.
Відповідно, судовою колегією відхиляються твердження апелянта про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП № 1909 від 29.10.2021 та, як наслідок, в частині правових питань, що вирішувались адміністративним судом під час розгляду відповідної справи.
Таким чином, за відсутності належних доказів вчинення відповідачем неправомірних дій в частині відображення на інформаційній платформі Оператора ГТС АТ «Луганськгаз», як споживача постачальника «останньої надії», колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині зобов'язання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про споживачів постачальника «останньої надії», шляхом виключення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», як споживача, з Реєстру постачальника «останньої надії» у відповідні спірні періоди.
Щодо вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу, поставленого постачальником «останньої надії» споживачу - Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», колегія суддів вказує наступне.
У позовній заяві в обґрунтування свого порушеного права позивач посилався на безпідставне відображення ТОВ «Оператор ГТС України» на інформаційній платформі відомостей щодо споживання АТ «Луганськгаз» природного газу.
За пунктом 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС, правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища /газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2497.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між ТОВ «Оператор ГТС України» та Оператором ГРМ - АТ «Луганськгаз» укладено договір транспортування природного газу № 1910000182 від 31.12.2019 та Технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу № 2106000056 від 15.06.2021.
Згідно п. 1 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ). Комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природний газ.
Обсяги інших виробничо-технологічних витрат природного газу після комерційного вузла обліку газу на газорозподільних станціях, у тому числі на газорегулюючому обладнанні, запобіжних пристроях, скидних клапанах, продувних свічках тощо, визначаються за результатами інструментального визначення обсягів виробничо-технологічних витрат, що провадиться за графіком або розрахунком погодженими сторонами, у порядку, визначеному в Технічній угоді. (п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Кодексу ГТС).
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу XVII Кодексу ГТС у разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації Оператор ГТС має право не приймати у точках входу для транспортування природний газ або не транспортувати природний газ у точки виходу, якщо це може спричинити загрозу безпеці функціонування газотранспортної системи, здоров'ю або життю людей, природному середовищу або шкоду майну.
Згідно пункту 14.1 Технічної угоди дії сторін у випадку виникнення перебоїв у роботі суміжних систем регулюються положеннями глави 1 розділу ХVІІ Кодексу ГТС.
У разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації, яка може спричинити обмеження в доставці або одержанні природного газу, Сторона, яка перша отримає таку інформацію, зобов'язана негайно повідомити іншу сторону про таке (пункт 14.2 Технічної угоди).
Відповідно до пункту 15 Технічної угоди сторона, у якої виникла аварійна ситуація, зобов'язана негайно повідомити іншу сторону по каналах диспетчерського зв'язку, з обов'язковим дотриманням порядку взаємодії (п. 19.2 Технічної угоди).
Тобто, належним суб'єктом звернення щодо надання інформації у відповідності до положень Технічної угоди відносно настання надзвичайних ситуацій чи аварій, форс-мажорних обставин є АТ «Луганськгаз», а не позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Наведений висновок суду попередньої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим.
Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах саме на АТ «Луганськгаз», як сторону за договором транспортування природного газу № 1910000182 від 31.12.2019 та Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу № 2106000056 від 15.06.2021 покладено обов'язок щодо повідомлення про неможливість виконання договору транспортування природного газу № 1910000182 від 31.12.2019 та Технічної угоди.
В той же час, враховуючи, що з вимогами про зобов'язання відповідача змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого споживачу АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», звернулось ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», тобто особа, яка не є стороною договору транспортування природного газу № 1910000182 від 31.12.2019 та Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу № 2106000056 від 15.06.2021, на переконання судової колегії місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено порушення його права чи законного інтересу, у розумінні положень статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16, ЦК України, отже ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.
З огляду на вказане, колегією суддів критично оцінюються посилання апелянта на рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2023 у справі № 913/283/23, від 28.11.2023 у справі № 913/265/23, від 14.11.2023 у справі № 913/264/23.
Колегія суддів акцентує, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".
Таким чином, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, варто зазначити, що Кодекс ГТС не передбачає можливості внесення відповідачем інформації про обсяги природного газу поставленого постачальником «останньої надії» на інформаційній платформі Оператора ГТС на минулий період.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС розрахунковий період - газова доба (D) та/або газовий місяць (М), що складається з газових діб (D), в якій (якому) буде здійснюватися (здійснено) надання послуг транспортування природного газу та відповідно до якої (якого) будуть здійснюватися певні процедури, передбачені цим Кодексом, зокрема балансування обсягів природного газу, поданих та відібраних замовниками послуг транспортування природного газу в точках входу/виходу газотранспортної системи.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Відтак, положення Кодексу ГТС не передбачають порядку здійснення коригувань та внесення даних після завершення звітного періоду.
Відповідно, у разі задоволення вимоги позивача рішення суду неможливо буде виконати, оскільки внесення відомостей на інформаційній платформі Оператора ГТС на минуле не передбачено Кодексом ГТС, відтак обраний спосіб захисту не призведе до реального поновлення прав або законних інтересів позивача.
На вказане, за висновками суду апеляційної інстанції, правильно вказав суд 1-ої інстанції.
За таких обставин, заявлена позивачем вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого постачальником «останньої надії» споживачу - Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» за періоди з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 29.08.2022, з 02.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 02.11.2022 не є ефективним способом захисту прав позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в даному випадку. Такі висновки суду першої інстанції, як вважає апеляційний господарський суд, є обґрунтованими.
В частині посилань скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 по справі № 910/9529/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2024, згідно якої рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/9529/22 скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю, зокрема зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги протранспортованого природного газу ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" по ГРС Волноваха - 6ZОРDON4027101Е, на наступні обсяги: березень 2022 року - 2 214 425,03 м.куб.; квітень 2022 року - 1 118 234,18 м.куб.; травень 2022 року - 361 871,37 м.куб., то колегія суддів приймає до уваги, що у справі № 910/9529/22 за захистом свого порушеного права звернувся саме споживач - ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз». У справі № 910/9529/22 вирішувалось питання зміни обсягів споживання газу, а не повне виключення споживання та проставлення нульових показників на інформаційній платформі. При цьому, у відповідному спорі викладені правові висновки щодо застосування положень п. 6 глави 4 розділу III Кодексу ГТС та судом касаційної інстанції зазначено, що: «Перед Верховним Судом у цій справі постало таке питання: "Як визначається об'єм протранспортованого природного газу у випадку коли внаслідок бойових дій було втрачено зв'язок із вузлом обліку газу і вимірювання об'єму газу після цього не проводилось?". Відповідаючи на нього суд касаційної інстанції виснував, що такий об'єм визначається за правилами, що передбачені у п. 6 глави 4 розділу III Кодексу ГТС, а саме за даними попередніх трьох аналогічних періодів або технічною угодою».
Відтак, правовідносини, які виникли між сторонами у справі № 910/9529/22 та справі № 910/8408/24 не є подібними та, з огляду на предмет та підстави позову, фактичні обставини, є лише близькі за змістом в межах питання належного та ефективного способу захисту порушеного права, обраного ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у межах справи, що розглядається.
Стосовно посилань скаржника на постанову Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/698/20 від 19 березня 2021 року, то судова колегія зазначає, що у вказаній справі Комунальне підприємство "Теплові мережі Роганської селищної ради" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (Товариство) та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Компанія) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про: 1) визнання за Підприємством права на споживання природного газу у березні 2020 року за договором постачання природного газу від 24.09.2019 № 3058/1920-ТЕ-32 у розмірі 535,609 тис.м.куб., за договором постачання природного газу від 24.09.2019 № 3059/1920-БО-32 у розмірі 196,295 тис.м.куб., за договором постачання природного газу від 24.09.2019 № 3060/1920-КП-32 у розмірі 5,976 тис.м.куб.; 2) зобов'язання Компанії включити Підприємство до реєстру споживачів Компанії; 3) зобов'язання Товариства поновити Підприємству санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи. Як зазначено у відповідній постанові Верховного Суду позовні вимоги обґрунтовані тим, що обсяги природного газу на спірні періоди за відповідними договорами є узгодженими та підтвердженими, а відтак ненадання номінацій (непідтвердження обсягів природного газу) та виключення Підприємства з реєстру споживачів на березень 2020 року є з боку Компанії неправомірним та безпідставним та не звільняє останню від обов'язку постачати природний газ Підприємству. Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2020 (з урахуванням ухвал про виправлення описок від 13.07.2020 та 20.07.2020), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, позовні вимоги задоволено частково. Визнано за Підприємством право на споживання природного газу у березні 2020 року за Договором № 3058/1920-ТЕ-32 у розмірі 535,609 тис.м.куб., за Договором № 3059/1920-БО-32 у розмірі 196,295 тис.м.куб., за Договором № 3060/1920-КП-32 у розмірі 5,976 тис.м.куб. Зобов'язано Компанію повернути Підприємство до реєстру споживачів Компанії. В частині позовних вимог до Товариства у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому підставою передачі даної справи № 922/698/20 на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду визначено необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема належності способу захисту при зверненні з вимогою про визнання права на споживання природного газу у певному періоді, з урахуванням звернення особи з такою вимогою на початку або до початку спірного періоду, у сукупності з вимогою про зобов'язання Компанії повернути Підприємство до реєстру споживачів Компанії, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 922/599/19. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що у даному випадку вимога про визнання права на споживання природного газу у певному періоді, з урахуванням звернення особи з такою вимогою на початку або до початку спірного періоду, є належним способом захисту у розумінні пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України. Що ж до вимоги про зобов'язання Компанії повернути Підприємство до реєстру споживачів Компанії, то така вимога у даному випадку є обґрунтованою та правомірною, тому що Компанія на підставі законодавчо встановленого обов'язку постачати природний газ Підприємству як споживачу по укладених між ними договорах постачання природного газу зобов'язана була постачати природний газ Підприємству як виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії, у тому числі шляхом своєчасної видачі номінацій, оскільки це є обов'язком Компанії, а не її правом. Непідтвердження номінацій або виключення Підприємства з реєстру споживачів Компанії унеможливлює безперешкодне отримання Підприємством необхідних обсягів природного газу, оскільки може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання Товариством послуг з розподілу природного газу. Водночас Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 922/599/19 щодо питання застосування пункту 11 Положення та належності способу захисту при зверненні з вимогою про визнання права на споживання природного газу у певному періоді, з урахуванням звернення особи з такою вимогою на початку або до початку спірного періоду, а суди попередніх інстанції у даній справі (№ 922/698/20) оскаржувані рішення ухвалили з дотриманням вказаного правового висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Тому беручи до уваги, що правовідносини у справі, що розглядається, не є релевантними тим, що мали місце у справі № 922/698/20, колегією суддів відхиляються аргументи скаржника в рамках питання належності способу захисту порушеного права щодо відповідних змін на інформаційній платформі Оператора ГТС за минулі періоди.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням процесуального законодавства, неправильним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів в цілому.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
4. Справу № 910/8408/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.05.2025 (з урахуванням часу перебування судді Шапрана В.В. у відпустці).
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.В. Шапран
В.А. Корсак