Справа № 758/2306/25
26 травня 2025 року
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Будзан Л.Д.,
з участю секретаря судового засідання Губенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, -
В лютому 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Стащука В.А. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача інфляційні втрати за несвоєчасне виконання рішення суду в розмірі 7617,06 грн та три відсотки річних в сумі 1882,24 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 755/978/20, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 1 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги було скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги. Постанову Луганського апеляційного суду від 1 грудня 2020 року в частині скасування додаткового рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року та в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів було скасовано, із залишенням в цій частині в силі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року. Додаткове рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року було змінено шляхом збільшення стягненої із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із 13 923 грн до 21 836,50 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1681,60 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Позивач вказує, що із часу набрання зазначеної постанову суду касаційної інстанції законної сили відповідач замість його належного виконання зверталась зі скаргами до різних органів, та фактично кошти за вказаною постановою суду були сплачені позивачу лише в лютому 2025 року. З огляду на те, що відповідач порушила грошове зобов'язання зі сплати коштів за рішенням суду, яке набрало законної сили, а відтак у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, в порядку ст. 625 ЦК України. Так, за розрахунками позивача три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов'язання складає 1882,24 грн, а інфляційні втрати складають суму в розмірі 7617,06 грн. Посилаючись на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом про стягнення зазначених сум із відповідача на свою користь в примусовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 19.02.2025, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
В березні 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому остання просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що за рішенням суду касаційної інстанції із неї дійсно стягнуто судові витрати, однак, ці кошти, в розумінні вимог закону, не є борговим грошовим зобов'язанням, на яке, в порядку ст. 625 ЦК України, можуть нараховуватись три відсотки річних та інфляційні втрати. Позивачем не доведено наявність договірних правовідносин, які б давали підстави стверджувати про наявність у відповідача, як боржника, грошового зобов'язання перед позивачем, як кредитором. Крім того, після відкриття виконавчого провадження в квітні 2024 року із карткового рахунку відповідача державним виконавцем були списані кошти на виконання зазначеного рішення суду, що було достеменно відомо позивачу, а відтак відсутні підстави для стягнення заявлених сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Просив позовні вимоги задовольнити з викладених в позові підстав.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Судом про розгляд справи повідомлялась належним чином. До суду подала письмовий відзив, та заяву про розгляд справи у її відсутності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 755/978/20, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 1 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.
Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про розірвання договору-доручення про надання правової допомоги. Постанову Луганського апеляційного суду від 1 грудня 2020 року в частині скасування додаткового рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року та в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів скасовано, із залишенням в цій частині в силі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 липня 2020 року.
Додаткове рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 серпня 2020 року змінено шляхом збільшення стягненої із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із 13 923 грн до 21 836,50 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 681,60 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Вказане рішення набрало законної сили.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.04.2024 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/978/20, виданого 21.12.2023 Старобільським районним судом Луганської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 21836,50 грн.
Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.04.2024, відкрито виконавче провадження № 74772990 з примусового виконання виконавчого листа № 755/978/20, виданого 21.12.2023 Старобільським районним судом Луганської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 1681,00 грн.
Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2025, виконавче провадження № 74772990 з примусового виконання виконавчого листа № 755/978/20, виданого 21.12.2023 Старобільським районним судом Луганської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 1681,00 грн. закінчено з огляду на фактичне повне виконання рішення за виконавчим документом, та на підставі розпорядження держаного виконавця 03.02.2025 кошти перераховані стягувачу.
Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.02.2025, виконавче провадження № № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/978/20, виданого 21.12.2023 Старобільським районним судом Луганської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 21836,50 грн. закінчено з огляду на фактичне повне виконання рішення за виконавчим документом, та на підставі розпорядження держаного виконавця 06.02.2025 кошти перераховані стягувачу.
Позивач вказує, що з огляду на неналежне та невчасне виконання рішення суду, в порядку ст. 625 ЦК України, із відповідача на користь позивача: за період із 08.06.2022 по 03.02.2025 підлягає стягненню на суму боргу 1681,00 грн, - три відсотки річних в сумі 134,16 грн. та інфляційні втрати в сумі 544,47 грн; за період із 08.06.2022 по 06.02.2025 підлягає стягненню на суму боргу 21836,00 грн, - три відсотки річних в сумі 1748,08 грн. та інфляційні втрати в сумі 7072,59 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання, рішення суду про стягнення судових витрат було виконано відповідачем належним чином, а відтак відсутні підстави для стягнення із відповідача заявлених сум.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що частиною 5 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Постановою від 10.04.2018 № 910/10156/17 та від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 Верховний Суд наголосив, що ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних та 3% річних поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, в тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов'язання.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі № 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Отже, якщо судове рішення про стягнення коштів, в тому числі судових витрат, фактично не виконано, стягувач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, та ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що рішення суду є обов'язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідачем впродовж тривалого строку не було сплачено на користь позивача кошти, у розмірі встановленому постановою Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 755/978/20, суд вважає, що за наведеними приписами закону у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді пред'явлення вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.
Виходячи з наведеного, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що має місце неналежне виконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили в частині тривалої не сплати на користь позивача сум судового збору та витрат на правову допомогу, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність, яка передбачена вищенаведеними нормами цивільного закону, а тому позивачем правомірно заявлено вимоги про застосування до відповідача заходів відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, в частині нарахування на суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
З наданих суду розрахунків вбачається, що позивачем з огляду на невчасне виконання рішення суду, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано:
- за період із 08.06.2022 по 03.02.2025 на суму боргу 1681,00 грн, - три відсотки річних в сумі 134,16 грн. та інфляційні втрати в сумі 544,47 грн;
- за період із 08.06.2022 по 06.02.2025 на суму боргу 21836,00 грн, - три відсотки річних в сумі 1748,08 грн. та інфляційні втрати в сумі 7072,59 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд не погоджується із визначеними періодами нарахування, оскільки, відповідно до приписів статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а тому з огляду на те, що постанова Верховного Суду у справі № 755/978/20 набрала законної сили 08.06.2022, тому відповідне прострочення у відповідача виникло із 09.06.2022, а не, як помилково зазначено позивачем, із 08.06.2022.
Крім того, дні фактичного перерахування коштів стягувачу в рамках виконавчого провадження не включається в період часу, за який здійснюється нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
З огляду на викладене, за розрахунками суду, із відповідача на користь позивача з огляду на невчасне виконання рішення суду підлягає стягненню: за період із 09.06.2022 по 02.02.2025 на суму боргу 1681,60 грн, - три відсотки річних в сумі 134,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 544,47грн; за період із 09.06.2022 по 05.02.2025 на суму боргу 21836,50 грн, - три відсотки річних в сумі 1744,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 7022,59 грн., а всього кошти в сумі 9445,06 грн.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині наявності підстав для застосування приписів ст. 625 ЦК України знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та, за розрахунками суду, із відповідача на користь позивача з огляду на неналежне виконання рішення суду підлягає стягненню три відсотки річних в загальній сумі 1878,00 грн. та інфляційні втрати в загальній сумі 7567,06 грн.
В порядку ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення із відповідача на користь позивача пропорційно до суми задоволених позовних вимог (99,43 %) судовий збір в розмірі 1204,28 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 4474,35 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання рішення суду три відсотки річних в сумі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) грн 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 7567 (сім тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн 06 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1204 (одна тисяча двісті чотири) грн 28 коп., а також витрати на правову допомогу в сумі 4474 (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 35 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні ім'я сторін:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду складено 26.05.2025.
Суддя Леся БУДЗАН