Справа № 755/18326/23
Категорія 38
26 травня 2025 року
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Будзан Л.Д.,
з участю секретаря судового засідання Губенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, -
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Малиновську В.Д. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 351981,64 грн та три відсотки річних в сумі 69034,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.01.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 24743 євро та 63115 доларів США терміном на один місяць. Відповідач зобов'язалась повернути кошти в строк до 01.02.2009, однак, свої зобов'язання належним чином не виконала. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.10.2012 у справі № 2-2370/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.04.2013, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було задоволено частково, та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 01.01.2009 в розмірі 766428,36 грн, та суму штрафу в розмірі 766428,36 грн. Позивач вказує, що зазначене рішення суду відповідачем належним чином виконано не було, та на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбачева С.Ф. перебуває виконавчий лист № 2-2370/12, виданий 30.11.2012 Голосіївським районним судом м. Києва. 05.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбачевим С.Ф. винесено постанову про внесення зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: прізвище боржника було вказано ОСОБА_2 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2021 у справі № 761/1711/20, було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні нарахування в розмірі 78 311,14 грн, 3% річних в розмірі 32 001,00 грн за неналежне виконання грошового зобов'язання за період 03.08.2018 року по 23.12.2019. Зазначене рішення набрало законної сили. Позивач вказує, що відповідач продовжує належним чином не виконувати грошове зобов'язання, а тому наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача за період із 20.11.2020 по 20.11.2023 на суму грошового зобов'язання в розмірі 766428,36 грн, - інфляційні втрати в сумі 351981,64 грн та три відсотки річних в сумі 69034,31 грн. Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2023, позов було передано за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.
05.02.2024 справа надійшла до канцелярії Подільського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024, головуючим суддею у справі було визначено Будзан Л.Д.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 08.02.2024, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В березні 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій сторона позивача, з огляду на наявність помилок в первісному розрахунку заявлених до стягнення сум, просила стягнути із відповідача на користь позивача за період із 20.11.2020 по 20.11.2023 інфляційні втрати в сумі 357577,15 грн та три відсотки річних в сумі 68978,55 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.05.2024т прийнято заяву про збільшення позовних вимог та вирішено розглядати дану справу з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27.06.2024, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 753/13758/23.
Постановою Київського апеляційного суду від 08.11.2024, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27.06.2024 скасовано, а справу направлено до Подільського районного суду м. Києва для продовження розгляду.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2025, у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
При цьому, судом відповідно до даних, отриманих з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» встановлено, що на даний час відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, та явку свого представника не забезпечила. Про розгляд справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позов до суду не надходив.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги розумні строк розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 01.01.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 24743 євро та 63115 доларів США терміном на один місяць.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.10.2012 у справі № 2-2370/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.04.2013, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було задоволено частково, та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 01.01.2009 в розмірі 766428,36 грн, та суму штрафу в розмірі 766428,36 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач вказує та наявні у справі докази свідчать про те, що зазначене рішення суду відповідачем належним чином виконано не було, та доказів зворотному з боку відповідача суду не надано.
Так, як вбачається з матеріалів справи на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Горбачева С.Ф. перебуває виконавчий лист № 2-2370/12, виданий 30.11.2012 Голосіївським районним судом м. Києва. 05.11.2019 приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Горбачевим С.Ф. винесено постанову про внесення зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: прізвище боржника вказано ОСОБА_2 .
Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2021 у справі № 761/1711/20, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні нарахування в розмірі 78 311,14 грн, 3% річних в розмірі 32 001,00 грн за неналежне виконання грошового зобов'язання за період 03.08.2018 року по 23.12.2019. Зазначене рішення набрало законної сили, та сторонами не оскаржувалось.
Також судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2023 у справі № 2-2370/12, заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 2-2370/12, залишено без розгляду.
Позивач вказує, що відповідач продовжує належним чином не виконувати грошове зобов'язання, а тому наявні підстави для стягнення із відповідача за період із 20.11.2020 по 20.11.2023 на суму грошового зобов'язання в розмірі 766428,36 грн, - інфляційні втрати в сумі 357577,15 грн та три відсотки річних в сумі 68978,55 грн.
Відповідач, будучи достеменно обізнаною про розгляд даного спору, ані відзиву на позов, ані доказів на спростування заявлених позовних вимог до суду не подала.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Так, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Наведене свідчить, що з ухваленням судового рішення у справі № 2-2370/12, зобов'язання ОСОБА_2 сплатити заборгованість за договором позики не припинилося та триває до моменту фактичного виконання нею грошового зобов'язання перед позивачем, а відтак, останній, має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення до повного фактичного виконання зобов'язання боржником.
При цьому, суд приймає до уваги те, що для правовідносин, які виникли між сторонами судове рішення у справі № 2-2370/12, яке набрало законної сили має преюдиційне значення (стаття 82 ЦПК України).
Як зазначив КЦС у складі ВС у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 572/1507/16-ц обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних за рішенням суду не є сумою боргу, на які можуть нараховуватися 3% річних та інфляційних, які є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у позикодавця виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Суд зауважує, що право позикодавця на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум стосується лише випадків, коли не сплачено суму основного боргу, що дає право кредитору нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення суду про стягнення основного боргу.
Іншими словами після стягнення суми боргу за рішенням суду позикодавець має право нараховувати 3% річні та інфляційні втрати до повного виконання рішення, але об'єктом нарахування є сума боргу, а не 3% річні та інфляційні, що нараховані за період прострочення на цю суму боргу за інший період.
Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що 3% річних та інфляція не є сумою боргу в прямому розумінні статті 625 ЦК України. Це суми є компенсацією за використання чужих коштів (договору позики) та знецінення грошей внаслідок інфляції, які є складовою частиною загального боргу, який підлягає стягненню. Після того, як суд стягнув певні суми 3% річних та інфляція, вони вважаються остаточно визначеними і не можуть бути предметом повторного стягнення у спосіб додаткового нарахування 3% річних або інфляційні на раніше стягнуті інфляційні втрат на суму боргу та 3 % річних.
Позивача, збільшивши розмір позовних вимог, на підтвердження заявлених до стягнення сум надала суду розрахунки, відповідно до яких розмір інфляційних втрат за період із 20.11.2020 по 20.11.2023 за основним боргом у розмірі 766428,36 грн становить суму в розмірі 357577,15 грн., а розмір трьох відсотків річних - 68978,55 грн.
Так, згідно аналізу практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень та перевіряючи розрахунки цих стягнень, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд повинен враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Перевіривши здійснені стороною позивача розрахунки заборгованості щодо нарахування інфляційної складової та 3% річних, суд вважає їх вірними, розрахованими з дотриманням вимог закону та такими, що належним чином підтверджують заявлені до стягнення суми.
Доказів на підтвердження належного виконання грошового зобов'язання за договором позики за рішенням суду відповідачем суду не надано , як і не спростовано в ході розгляду справи надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином не виконала грошове зобов'язання перед позивачем, обґрунтування позовних вимог про наявність підстав для нарахування та стягнення сум, в порядку ст. 625 ЦК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, та стороною відповідача належними доказами не спростовано, а відтак суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір в загальній сумі 4265,52 грн (4210,16 грн +55,36 грн) слід стягнути із відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за неналежне виконання в період із 20.11.2020 по 20.11.2023 грошового зобов'язання за договором позики від 01.01.2009 за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.10.2012 у справі № 2-2370/12, - інфляційні втрати в розмірі 357 577 (триста п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн 15 коп., а також 3% річних в розмірі 68 978 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн 55 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4 265 (чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) грн 52 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Новосибірськ РФ, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Рішення суду складено 26.05.2025.
Суддя Леся БУДЗАН