"01" грудня 2010 р. Справа № 53/132-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О.В.
при секретарі Марченко В.О.
за участю представників сторін:
позивача: Палій В.П., довіреність № 1 від 19.02.2010 р., Короткова О.В., довіреність № 5 від 28.10.2010 р.
відповідача: Самарська Я.Ю., довіреність № 15/289 від 08.02.2010 р,.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод», м. Балаклія Харківської області (вх. № 3231 Х/3 від 06.10.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2010 р. по справі № 53/132-10
за позовом: Державного господарського об'єднання «Концерн «Воєнремсервіс», м. Київ
до: Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод», м. Балаклія Харківської області
про стягнення 158 248,63 грн.
та за зустрічним позовом: Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод», м. Балаклія Харківської області
до: Державного господарського об'єднання «Концерн «Воєнремсервіс»м. Київ
про припинення дії договору доручення № 1 від 26.01.2009 р.,
встановила:
У вересні 2009 р. Державне господарське об'єднання «Концерн «Воєнремсервіс», м. Київ (далі -позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод», м. Балаклія Харківської області (далі -відповідач) на свою користь заборгованості за договором доручення № 1 від 26.01.2009 р. в розмірі 155 980,00 грн., суми інфляційних втрат в розмірі 1 243,01 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 025,62 грн., а всього 158 248,63 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2009 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2010 р. у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2009 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р. скасовано, справу № 42/257-09 ( попередній номер справи ) передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Під час нового розгляду справи відповідач в липні 2010 р. подав зустрічний позов про припинення дії договору доручення № 1 від 26.01.2009 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2010 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Харківської області від 09.08.2010 року у справі № 53/132-10 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 155980,00 грн. основного боргу, 1 243,01 грн. інфляційних витрат, 1 025,62 грн. 3% річних, 1 582,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі. Рішення мотивоване обґрунтоване тим, що згідно з наданими довіреностями на ім'я Палія В.П. та Данілової А.М. відповідач уповноважив їх представляти його інтереси в господарському суді м. Києва у справі № 50/95 за позовом ДП «Балаклійський ремонтний завод»до Міністерства оборони України про стягнення 1 659 800, 00 грн., для чого надав їм право користуватись усіма правами позивача і відповідача, в тому числі правом подачі позову, відмови від позову повністю або частково, зміни предмету позову, збільшення, зменшення та уточнення позовних вимог, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі виконавчого документа до стягнення. Саме на підставі довіреності від 20.02.2009 року гр-н Палій В.П. представляв інтереси відповідача в господарському суді м. Києва у справі № 50/95. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач виконав у повному обсязі та належним чином своє зобов'язання за договором доручення № 1 від 26.01.2009 р. Відповідно до п.6.1 договору доручення № 1 від 26.01.2009 року договір набирає чинності з моменту його підписання та припиняється після остаточних взаєморозрахунків сторін за фактично виконані договірні зобов'язання. Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, позивач за зустрічним позовом має заборгованість перед відповідачем за зустрічним позовом, яка складається із суми основного боргу у розмірі 155 980,00 грн. за фактично виконані договірні зобов'язання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, задовольнити позов про припинення дії договору доручення № 1 від 26.01.2009 р. у зв'язку з невиконанням умов договору позивачем та відмовою довірителя від договору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2010 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено до розгляду на 15.11.2010 р.
08.11.2010 р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу, де просив рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2010 р. у справі № 53/132-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
В судове засідання 15.11.2010 р. з'явилися уповноважені представники сторін і надали пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 15.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 15 год. 30 хв. 01.12.2010 р. та запропоновано позивачу надати до суду статутні та реєстраційні документи.
29.11.2010 р. на виконання ухвали від 15.11.2010 р. позивач надав до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, а також завірену копію Статуту ДГО «Концерн «Воєнремсервіс», копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки з ЄДРПОУ.
Відповідач на виконання ухвали від 15.11.2010 р. надав пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначив, що ДГО «Концерн «Воєнремсервіс» було створено згідно з Наказом Міністра оборони України № 311 від 07.06.2005 р. Цим же Наказом було затверджено Статут позивача, згідно з яким ДП «Балаклійський ремонтний завод»входить до складу Концерну та є його учасником. Витрати на утримання апарату управління Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної діяльності та відрахувань від чистого прибутку учасників. Незважаючи на це, керівництво Концерну «Воєнремсервіс»в порушення Статуту систематично вимагало від керівництва відповідача перераховувати кошти на рахунки Концерну. На підставі розподілу коштів на утримання апарату управління Концерну в 2009 р. т.в.о. генерального директора Концерну зобов'язав відповідача перерахувати 120 000,00 грн. без будь-яких обґрунтувань даної суми, але оскільки підприємство в 2009 р. було збитковим, ця сума була перерахована не в повному обсязі. Згідно з актом звіряння розрахунків з перерахування коштів на утримання апарату управління Концерну, підписаним в односторонньому порядку представниками Концерну станом на 31.12.2009 р., сума заборгованості складає 186 000,00 грн. Саме з метою погашення цієї заборгованості і був укладений договір доручення № 1 від 26.01.2009 р.
В судове засідання 01.12.2010 р. з'явилися уповноважені представники сторін і надали пояснення по справі.
Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст.38 ГПК України (в редакції після 07.07.2010 р.) не містять обов'язку господарського суду самостійно витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими документами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та повторно розглянувши справу відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.
Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Міністра оборони України від 07.06.2005 р. № 311 створено державне господарське об'єднання Концерн «Воєнремсервіс»у складі казенних підприємств Міністерства оборони України, серед яких є Балаклійський ремонтний завод. Цим же Наказом затверджено Статут державного господарського об'єднання Концерн «Воєнремсервіс». Статутом передбачено, що Концерн «Воєнремсервіс» є юридичною особою за законодавством України, а метою діяльності Концерну є забезпечення єдиної системи та координації ремонту озброєння протиповітряної оборони, ракетно-артилерійського та інженерного озброєння, засобів, зв'язку, суден, котельного обладнання за державним замовлення для потреб Міністерства оборони України та інших вітчизняних та зарубіжних замовників; виробництво продукції (робіт, послуг) для потреб національної економіки; інша діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України.
З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2009 р. між Державним підприємством «Балаклійський ремонтний завод»(Довіритель) та Державним господарським об'єднанням Концерн «Воєнремсервіс»(Повірений) був укладений договір доручення № 1 від 26.01.2009 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого Довіритель доручив, а Повірений зобов'язався вчинити від імені та за рахунок Довірителя певні дії, передбачені даним договором.
В п.2.1.Договору позивач зобов'язався здійснювати представництво, захист прав та інтересів відповідача в судових інстанціях при розгляді справи за позовом до Міністерства оборони України при стягненні боргу, що виник по виконанню Довірителем державного оборонного замовлення згідно з договором № 328/5/1/36 від 07.10.2008 р.; вживати всіх необхідних законних заходів для виконання доручення довірителя, в тому числі залучати до виконання доручення необхідних фахівців та представляти інтереси Довірителя у відносинах з органами влади та іншими державними установами та організаціями.
За виконання зобов'язань, передбачених даним Договором, відповідач зобов'язався внести на рахунок позивача грошові кошти, які є винагородою повіреного і використовуються ним на власний розсуд відповідно до чинного законодавства України. Розмір та строки перерахування винагороди повіреного обумовлюються сторонами додатково, про що укладається відповідна додаткова угода (пункт 4.1. Договору).
Укладеною між сторонами у справі додатковою угодою № 1 від 28.01.2009 р. (далі Додаткова угода № 1) сторонами визначено розмір винагороди позивача (повіреного), який дорівнює 10 % (десять відсотків) від суми позову і в грошовому виразі складає 165980,00 грн.
Довіритель перераховує повіреному суму винагороди, зазначеної в п.1 цієї угоди (за виключенням сум раніше отриманих повіреним авансів за Договором доручення) у строк не пізніше 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання довірителем коштів в погашення боргу по договору № 328/5/1/36 від 07.10.2008 року.
Довіритель перераховує повіреному до 04.02.2009 року аванс в розмірі 10000,00 грн.
Термін дії Додаткової угоди № 1 починається з дати її підписання і до закінчення дії договору доручення № 1 від 26.01.2009 року.
Сторони підтверджують той факт, що відповідач на виконання умов Додаткової угоди № 1 здійснив передплату в сумі 10 000,00 грн. на користь позивача (копія платіжного доручення № 248 від 03.02.2009 року долучена до матеріалів справи 25.06.2010 року).
На виконання умов спірного Договору позивач 19.02.2009 р. уклав договір про надання юридичних послуг з гр. Палій В.П., відповідно до умов якого останній зобов'язався здійснювати представництво та захист інтересів Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод» в господарському суді м. Києва при розгляді справи за позовом до Міністерства оборони України про стягнення боргу по договору № 328/5/1/36 від 07.10.2008 р.; приймати особисту участь в судових засіданнях по даній справі; вжити всіх необхідних законних заходів для виконання завдання (пункт 1.1. Договору).
Згідно з пунктом 4.1. даного Договору позивач повинен сплатити готівкою або внести на рахунок гр. Палій В.П. грошові кошти в розмірі 5900,00 грн., які є винагородою і використовуються ним на власний розсуд.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ст.626 ЦК).
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 ЦК).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ст.639 ЦК)
Чинне законодавство, а саме ч.1 стаття 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Згідно зі ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
В Договорі доручення № 1 від 26.01.2009 р. передбачено, що позивач зобов'язується здійснювати представництво, захист прав та інтересів довірителя в судових інстанціях при розгляді справи за позовом до Міністерства оборони України при стягненні боргу, що виник по виконанню Довірителем державного оборонного замовлення згідно договору № 328/5/1/36 від 07.10.2008 року; вживати всіх необхідних законних заходів для виконання доручення довірителя.
Відповідно до ст.1005 ЦК України повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя.
Відповідачем 20.02.2009 року були видані довіреності на представлення його інтересів Палію В.П., а також Даніловій А.М. (копії довіреностей долучені позивачем до матеріалів справи 07.07.2010 року).
Згідно з наданими довіреностями на ім'я Палія В.П. та Данілової А.М. відповідач уповноважив їх представляти інтереси ДП «Балаклійський ремонтний завод»в господарському суді м. Києва по справі № 50/95 за позовом ДП «Балаклійський ремонтний завод» до Міністерства оборони України про стягнення 1 659 800, 00 грн., для чого надав їм право користуватись усіма правами позивача і відповідача, в тому числі правом подачі позову, відмови від позову повністю або частково, зміни предмету позову, збільшення, зменшення та уточнення позовних вимог, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі виконавчого документа до стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довіреності від 20.02.2009 р. гр-н Палій В.П. представляв інтереси ДП «Балаклійський ремонтний завод»в господарському суді м. Києва у справі № 50/95 (копії процесуальних документів - ухвали суду від 04.03.2009 р. у справі № 50/95 та рішення господарського суду м. Києва від 25.03.2009 р. долучені до матеріалів справи).
Як вбачається з копії ухвали господарського суду м. Києва від 04.03.2009 р. у справі № 50/95 за позовом ДП «Балаклійський ремонтний завод»до Міністерства оборони України про стягнення 1 659 800,00 грн. та копії рішення від 25.03.2009 р. по вказаній справі, саме гр-н Палій В.П. приймав участь у судових засіданнях по розгляду вказаної справи. Працівник позивача Данілова А.М., якій відповідачем також надавалася довіреність, участі в судових засідання не приймала.
Позивачем господарському суду Харківської області надані докази, які свідчать про те, що працівником позивача Даніловою А.М вчинялися дії, спрямовані на фактичне виконання рішення у справі № 50/95 за позовом ДП «Балаклійський ремонтний завод» до Міністерства оборони України про стягнення 1 659 800, 00 грн., а саме: листи на адресу Міністра оборони України від 18.03.2009 р. від 09.04.2009 року та копії доручень по вищевказаних листах.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2009 р. за вих. № 15/800 наказ суду у справі № 50/95 був переданий для примусового стягнення до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постановою головного державного виконавця Калевича В.А. було відкрите виконавче провадження № 13208394.
23.06.2009 р. кошти в сумі 1 659 800,00 грн. надійшли на розрахунковий рахунок відповідача.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області про те, що, що позивач належним чином виконував свої обов'язки, передбачені договором доручення № 1 від 26.01.2009р.
Згідно зі ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно п.2 Додаткової угоди № 1 до договору доручення № 1 від 26.01.2009 р. довіритель (відповідач) перераховує повіреному (позивачу) суму винагороди (за виключенням сум раніше отриманих повіреним авансів) у строк не пізніше 3-х банківських днів від дати отримання довірителем коштів в погашення боргу по договору № 328/5/1/36 від 07.10.2008 р.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 2 статті 43 цього ж Кодексу визначено, що ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, з урахуванням суми сплаченого на користь позивача авансу, сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором складає 155 980,00 грн., про що вірно зазначив місцевий господарський суд і обґрунтовано стягнув вказану заборгованість з відповідача на користь позивача.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані позивачем за первісним позовом суми інфляційних витрат у розмірі 1243,01 грн. та 3% річних у розмірі 1025,62 грн. обґрунтовано заявлені до стягнення і тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог про припинення дії договору доручення №1 від 26.01.2009 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 6.1. спірного договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання та припиняється після остаточних взаєморозрахунків сторін за фактично виконані договірні зобов'язання.
Згідно зі ст.1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.
Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.
Господарський суд Харківської області при розгляді даної справи дійшов висновку, що укладений між сторонами договір доручення № 1 від 26.01.2009 р. є змішаним, таким, що містить елементи договору доручення та договору про надання послуг (правової допомоги).
Згідно зі ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Повірений має прав на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, а згідно п.2 ч.2 ч.4 ст.1007 ЦК України довіритель зобов'язується відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення та виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, позивач за зустрічним позовом має заборгованість перед відповідачем за зустрічним позовом, яка складається із суми основного боргу у розмірі 155 980,00 грн. за фактично виконані договірні зобов'язання, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Колегія суддів вважає, що в своїй апеляційній скарзі відповідач не навів таких обставин порушення судом норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для скасування рішення суду першої інстанції, і доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаного висновку, у зв'язку з чим дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.
Згідно ст.90 ГПК України, господарський суд, виявивши в діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод», м. Балаклія Харківської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2010 р. у справі № 53/132-10 - залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк.
суддя М.М.Слободін.
суддя О.В.Шевель.
Повний текст постанови підписано 06.12.2010 р.