"29" листопада 2010 р. Справа № 42/291-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Білоконь Н.Д., суддя Черленяк М.І.
при секретарі -Голозубовій О.І.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
третьої особи -Юрьєвої В.І. -голова кооперативу, наказ № 28 від 30.04.2010 року, Кривошеєнко О.Ю. за дорученням б/н від 29.11.2010 року, Білоконь О.В. за дорученням б/н від 13.10.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Житлового кооперативу «Простор-13»(вх.№ 3803Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року у справі
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Житловий кооператив «Простор-13», м. Харків
про визнання права власності
встановила:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу: № VII -торгівельний зал пл. 12,6 кв.м.; № VIII -торгівельний зал пл. 14,1 кв.м.; № IX -торгівельний зал пл. 13,7 кв.м.; № XXIII -вхід в підвал пл. 4,5 кв.м.; № XXIV -підсобне приміщення пл. 2,6 кв.м.; № XXV -гардероб пл. 3,8 кв.м.; № XXVI -санвузол пл. 1,4 кв.м., загальною площею 52,7 кв.м., розташовані по вул..Велозаводській,32 у м. Харкові літ А-16 та стягнення з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29 лютого 2008 року позов задоволено частково. Визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу: № VII -торгівельний зал пл. 12,6 кв.м.; № VIII -торгівельний зал пл. 14,1 кв.м.; № IX -торгівельний зал пл. 13,7 кв.м.; № XXIII - вхід в підвал пл. 4,5 кв.м.; № XXIV -підсобне приміщення пл. 2,6 кв.м.; № XXV -гардероб пл. 3,8 кв.м.; № XXVI -санвузол пл. 1,4 кв.м., загальною площею 52,7 кв.м., розташовані по вул. Велозаводській,32 у м. Харкові літ А-16. В позовних вимогах про стягнення моральної шкоди відмовлено (т.1 а.с.54-56).
За результатами розгляду касаційної скарги Житлового кооперативу "Простор -13" Вищий господарський суд України 13 листопада 2008 року прийняв постанову, якою касаційну скаргу задоволено, рішення господарського суду від 29 лютого 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області (т.1 а.с.166-169).
Рішенням господарського суду Харківської області від 09 грудня 2009 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року в позові відмовлено (т.2 а.с.151-156, т.3 а.с.37-40).
Постановою Вищого господарського суду України від 20 травня 2010 року рішення господарського суду від 09 грудня 2009 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року скасовані та справа направлена на новий розгляд до господарського суду Харківської області (т.2 а.с.58-61).
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Яризько В.О., суддя Буракова А.М., суддя Шатерніков М.І.) в позові відмовлено.
Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить внести зміни до мотивувальної частини рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року та відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції поза межами дії норм процесуального та матеріального права щодо правових підстав набуття права власності встановив позивача як власника нерухомого майна підвалу багатоквартирного 16-поверхового житлового кооперативного будинку. Відповідно до даних технічної інвентаризації спірні приміщення створені (побудовані) у 1979 році за рахунок особистих коштів членів ЖК «Простор-13».
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.
Позивач також відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, 29.11.2010 року його представник П.І. Красніков подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника позивача з причин участі в призначених раніше судових засіданнях Харківського апеляційного господарського суду та Дзержинського районного суду м.Харкова.
Розглянувши клопотання позивача, вислухавши думку представників третіх осіб та приймаючи до уваги ненадання представником позивача доказів в обґрунтування заявленого клопотання, колегія суддів відмовила у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.
Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доводи представників третьої особи, колегія суддів встановила наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд зазначив, що відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 28 травня 2004 року, державній технічній комісії, призначеній вищевказаним розпорядженням Харківського міського голови, пред'явлений закінчений будівництвом об'єкт -реконструйоване нежитлове приміщення під магазин з улаштуванням окремого входу СПДФО ОСОБА_1. за адресою: АДРЕСА_1. Розміщення вказаного об'єкту дозволено на підставі рішення Харківської міської ради від 24.09.2003 року. Пред'явлений до прийняття зазначений об'єкт прийнятий до експлуатації як магазин згідно з вказаним актом. Зазначений акт є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт та включення його до державної статистичної звітності. Однак з матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до відповідача або відповідного БТІ з відповідною заявою та документами щодо реєстрації за собою права власності та/або видачі певного документа, зокрема, свідоцтва про право власності. За таких обставин господарський суд дійшов висновку про те, що відсутній відповідний елемент спору, що визначений статтею 392 ЦК України щодо не визнання або оспорювання безпосередньо самого права власності позивача відповідачем Харківською міською радою, в тому числі й шляхом не видачі відповідного свідоцтва та його не реєстрації в подальшому, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині визнання права власності до Харківської міської ради не можуть бути задоволені. Також в рішенні суду зазначено, що судова колегія не може погодитись із твердженням третьої особи житлового кооперативу "Простор -13" про те, що останній є власником нежитлових приміщень магазину, що є предметом позову та власністю позивача. Відповідно до приписів статті 384 ЦК України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. З боку 3-ї особи не надано належних та допустимих доказів щодо створення за кошти житлового кооперативу "Простор -13" або придбання таким кооперативом житлового будинку та приміщень магазину, що є предметом позову. Надані з боку 3-ї особи документи зазначеного не підтверджують. На вимогу суду третьою особою наданий технічним паспорт житлового будинку по АДРЕСА_2 Однак з дослідження його змісту не вбачається, що вказаний будинок належить до кооперативної власності, а також третя особа житловий кооператив "Простір -13" є власником або розпорядником зазначеного житлового будинку, приміщень такого будинку, в ньому тільки зазначено, що даний житловий будинок віднесено до фонду житлово-будівельних кооперативів. На підставі наведеного господарський суд дійшов висновку про те, що 3-я особа не є власником, а також особою, що має право розпоряджатися приміщеннями житлового будинку вул. Велозаводській, 13 у місті Харкові, а отже до такої особи не можуть бути пред'явлені відповідні позовні вимоги, зокрема, про визнання права власності.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у мотивувальній частині рішення суду виходячи з наступного.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що з Листа Харківського міського управління земельних ресурсів № 4835 від 12.08.2003 року Начальнику управління містобудування та архітектури вбачається, що обстеженням на місцевості встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_1. земельної ділянки по вул.Велозаводській,32 на якій самовільно реконструйовано житловий цоколь поверху житлового будинку № 32 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів з організацією окремого входу. Рішенням Харківської міської ради від 24 вересня 2003 року № 182/03 СПД ФО ОСОБА_1. надано дозвіл щодо розміщення самовільно проведеної реконструкції нежитлового приміщення під магазин по вул. Велозаводській,32 з улаштуванням окремого входу. Розпорядженням Харківського міського голови від 27 травня 2004 року № 1342 " призначено державну технічну комісію для прийняття в експлуатацію реконструйованого нежитлового приміщення СПД ФО ОСОБА_1 під магазин по вул. Велозаводській,32 з улаштуванням окремого входу (т.1 а.с.18). Актом державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 28 травня 2004 року прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт -реконструйоване нежитлове приміщення під магазин з улаштуванням окремого входу СПД ФО ОСОБА_1. за адресою: м.Харків, Фрунзенський район, вул. Велозаводська,32. Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З цих підстав позивач просить визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, розташовані по вул..Велозаводській,32 у м. Харкові літ А-16.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено наступне.
З Акту приймання до експлуатації державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) будівлі (споруди) житлово-цивільного призначення від 30 жовтня 1979 року вбачається, що Державною приймальною комісією, призначеною рішенням виконкому Харківської міської ради народних депутатів № 358 від 14.01.1976 року, на замовлення для ЖСК «Простор»прийнятий до експлуатації 16-ти поверховий житловий будинок з інженерними сітями за адресою: ж/д № 13, 626 м/р Салтівського житломасиву по вул.Велозаводська,32, будівництво якого здійснювалось ДСК-1 (т.1 а.с.141,142).
Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 31 жовтня 1979 року № 662 "Про затвердження актів приймання державними комісіями об'єктів житлово-цивільного призначення" у відповідності до постанови Ради міністрів СССР № 538 від 13 липня 1970 року виконком Харківської міської ради народних депутатів вирішено затвердити Акт приймання до експлуатації державними приймальними комісіями об'єктів житлово-громадського призначення житловий будинок № 32 по вул. Велозаводській корисною площею 3840 м2 та передати його на баланс ЖБК "Простор" (т.1 а.с.87-88).
З ксерокопії технічного паспорту на громадський будинок, виданого Харківським міським бюро технічної інвентаризації 29.11.2005 року вбачається, що магазин, розташований по вул. Велозаводській,32 у м.Харкові побудовано у 1979 році (1 а.с.136-140).
З матеріалів справи також вбачається, що 01.06.2003 року між ЖБК "Простор-13" (орендодавець) та ОСОБА_1. (орендар) укладено Договір № 1 оренди нежитлового приміщення (т.1 а.с.89-90).
Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець передає орендарю у тимчасове користування на умовах оренди, належне орендодавцю нежитлове приміщення, розташоване: м. Харків, вул. Велозаводська, 32, загальною площею 50 кв.м. з 3-х кімнат.
Згідно з п.2.3. Договору орендодавець надає орендарю право за рахунок власних коштів здійснювати проведення різного виду ремонт, реконструкцію приміщень, якщо вказані роботи не ведуть до погіршення архітектури або конструктивної цілісності будинку в цілому. Проект реконструкції та ремонту орендар зобов'язаний сузгоджувати з орендодавцем у встановленому порядку.
У п.3.6. Договору сторони встановили, що орендар повертає орендодавцю орендоване приміщення протягом трьох днів з моменту припинення дії Договору по акту приймання-передачі в належному належному стані.
Відповідно до п.3.7. Договору всі поліпшення, проведені орендарем на площі, що орендується, передаються безоплатно орендодавцю.
У п.4.3. Договору зазначено, що оплату за вказане орендуєме приміщення по попередній домовленості
Відповідно до п. 5.1. Договору строк дії договору встановлено з 01.06.2003 року по 01.12.2007 року.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ст. 1 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Тобто, право на судовий захист у суб'єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.
З позовної заяви вбачається, що при зверненні до господарського суду з позовною заявою про визнання права власності на магазин по вул. Велозаводській,32 позивач визначив відповідачем Харківську міську раду Харківської області ( т.1 а.с.2-4).
Проте, у відзиві на позовну заяву Харківська міська рада вказує на те, що спірне приміщення -нежитлове підвальне приміщення, до комунальної власності не відноситься. Позивачем у позовній заяві не зазначено яким саме чином Харківська міська рада порушила його права та інтереси. Позивач до Харківської міської ради з заявою про отримання у власність спірне приміщення не звертався. Вважає, що права та охоронювані законом інтереси позивача Харківською міською радою не порушені (т.1 а.с.92)
З відзиву на апеляційну скаргу, наданого суду апеляційної інстанції під час перегляду судового рішення по даній справі від 09.12.2009 року вбачається, що житловий будинок по вул. Велозаводській,32 у м.Харкові, в якому розташовані нежитлові приміщення магазину, не знаходиться у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, на балансі КП «Жилкомсервіс»не перебуває. У зв'язку з викладеним розгляд питань щодо виникнення, припинення права власності на зазначені нежитлові приміщення до компетенції Харківської міської ради не відносяться (т.3 а.с.31).
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з Листа Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 7558 від 16.03.2006 року вбачається, що СПД ФО ОСОБА_1 з питання виготовлення свідоцтва на право власності територіальної громади м.Харкова на нежитлові приміщення магазину по вул. Велозаводській,32 повідомлено, що в Управлінні відсутні відомості щодо належності зазначеного об'єкту нерухомості до комунальної власності територіальної громади м.Харкова (т.1 а.с.100).
Згідно зі ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У ст. 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем всупереч вимог вказаних статей Господарського процесуального кодексу України ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що спірне нежитлове приміщення належить до комунальної власності та доказів порушення або оспорювання відповідачами прав або охоронюваних законом інтересів позивача.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання органів місцевого самоврядування, в тому числі і їх виконавчих органів, належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Згідно пунктів 6.1., 6.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року з подальшими змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на час прийняття спірного об'єкту до експлуатації) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна в тому числі за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію. Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.
Пунктом 2.1. зазначеного Тимчасового положення визначено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до відповідача або відповідного БТІ з відповідною заявою та документами щодо реєстрації за собою права власності та/або видачі певного документа, зокрема, свідоцтва про право власності.
За таких обставин відсутній відповідний елемент спору, що визначений статтею 392 ЦК України щодо не визнання або оспорювання безпосередньо самого права власності позивача відповідачем Харківською міською радою, в тому числі й шляхом не видачі відповідного свідоцтва та його не реєстрації в подальшому.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача до Харківської міської ради в частині визнання права власності на магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу: № VII -торгівельний зал пл. 12,6 кв.м.; № VIII -торгівельний зал пл. 14,1 кв.м.; № IX - торгівельний зал пл. 13,7 кв.м.; № XXIII -вхід в підвал пл. 4,5 кв.м.; № XXIV -підсобне приміщення пл. 2,6 кв.м.; № XXV -гардероб пл. 3,8 кв.м.; № XXVI -санвузол пл. 1,4 кв.м., загальною площею 52,7 кв.м., розташовані по вул..Велозаводській,32 у м. Харкові літ А-16 задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди 10000 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За відсутності таких порушень відсутні і підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявність такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Позивач ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не обґрунтував нанесення йому моральної шкоди відповідачем, наявність моральної шкоди в заявленому розмірі та причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та завданою моральною шкодою.
Приймаючи до уваги недоведеність позивачем порушення відповідачем його прав, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги 3-ї особи частково та скасування рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року з прийняттям нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 99, п.2 ч.1 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Клопотання представника позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги відмовити.
Апеляційну скаргу третьої особи задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року у справі № 42/291-10 скасувати та прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
суддя Білоконь Н.Д.
суддя Черленяк М.І.
Постанову підписано 06.12.2010 року