"29" листопада 2010 р. Справа № 14/148
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Терещенко О.І., суддя Черленяк М.І.,
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача -Георгієв Н.М.
відповідача -М'якота А.В.
третіх осіб -не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3748 П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2010 р. у справі №14/148
за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм", м. Київ
до Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління, м. Лубни, Полтавської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Виконавчий комітет Лубенської міської ради, м. Лубни Полтавської області
2. Управління комунальним майном, м. Лубни Полтавської області
про стягнення 30 467,18 грн.,
встановила:
У липні 2010 року підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" (далі позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління (далі відповідач) 30 467,18 грн. завданих збитків, а також судові витрати у справі.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.09.2010 р. у справі №14/148 (суддя Іваницький О.Т.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю в зв'язку з відсутністю підстав для їх задоволення. Рішення мотивоване тим, що позивач не довів вину відповідача у заподіянні йому збитків в сумі 30467,18 грн.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача - стягнути з Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління на користь підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Гедеон Ріхтер Укрфарм" завдані збитки в сумі 30 467,18 грн. та судові витрати у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду є неправомірним, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин та невідповідності висновків суду обставинам справи. Крім того, зазначає, що позивачем були надані обґрунтовані докази завданих збитків, що стали наслідком бездіяльності відповідача. На думку позивача суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково застосував Закон України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки завдання шкоди та право на відшкодування збитків ніяк не пов'язані з договірними відносинами.
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що вважає рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2010 р. у справі №14/148 законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу позивача вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Виконавчий комітет Лубенської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є правильним та законним, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Крім того, просить суд розглянути справу без участі представника ради.
Управління комунальним майном відзив на апеляційну скаргу позивача не надало, будучи належним чином повідомлене про місце та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, не реалізувало своє право на участь у судовому процесі та не забезпечило явку свого представника в судове засідання.
Враховуючи те, що явка представників третіх осіб не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб за наявними матеріалами у справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 20 лютого 2010 року внаслідок зсуву мокрого снігу з даху будинку № 42 по вулиці Ярослава Мудрого в місті Лубни Полтавської області був пошкоджений та зруйнований захисний козирок над приміщенням аптеки, що належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.04.2001р. (а. с. 9) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.05.2008 р. (а. с. 10).
Як зазначає позивач, внаслідок зсуву снігу була пошкоджена вивіска над вікном, плитка на сходах, зазнало часткового руйнування облицювання диким каменем навколо вікна, над дверима та облицювання сходів, стіна фасаду подряпана, з темними плямами, місцями порушена цілісність плитки, якою облицьована фасадна стіна.
Вказані пошкодження та руйнування підтверджуються довідкою відділу з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 22.02.2010 р. № 14-НС (а. с. 18), актом про пошкодження вхідної групи аптеки № 5 від 22.02.2010 р. (а. с. 12), висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 119, складеного 26.03.2010 р. Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса (а. с. 28-35).
Відповідно до листа виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 02.03.2010 р. № 1-18/377 (а. с. 20) та листа Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління від 02.03.2010 р. № 1-10/71 (а. с. 19) житловий будинок № 42 по вулиці Я. Мудрого є власністю міської ради та знаходиться на балансі відповідача.
У висновку № 119 експертного будівельно-технічного дослідження від 26.03.2010 р., який виконано на замовлення позивача до подання позову до суду, зазначено, що при улаштуванні покрівлі вказаного будинку не виконана система водовідведення та відсутнє огородження даху, що є порушенням вимог п. 1.3., 3.15., 3.16. ДБН В.2.6.-14-95 "Конструкції будинків і споруд. Покриття будинків і споруд". Вартість відновних робіт вхідної групи аптеки № 5 внаслідок її руйнації глибою снігу та льоду складає 30 467,18 грн.
На думку позивача, саме відповідач повинен відшкодувати йому завдані збитки (вартість відновних робіт вхідної групи аптеки № 5) в сумі 30 467,18 грн.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач зазначає, що в даному випадку його вина в заподіянні збитків відсутня.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є балансоутримувачем житлового будинку № 42 по вул. Я. Мудрого в м. Лубни, який відноситься до комунальної власності міста, та в якому знаходиться належне нежиле приміщення аптеки ТОВ "Гедеон Ріхтер Укрфарм".
Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. (далі Закон) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно зі статтею 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору; своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період тощо.
Проте, позивач в порушення зазначених норм законодавства, не уклав договору з відповідачем щодо надання житлово-комунальних послуг, не приймав участі в утриманні будинку та не оплачував послуги, що надавалися відповідачем.
Відповідно до статті 24 Закону балансоутримувач зобов'язаний утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечувати належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі тощо.
В матеріалах справи відсутні докази того, що за очищення дахів від снігу відповідає Лубенське КЖЕУ. Замовлень міськвиконкому на очищення не було, спеціальна техніка для проведення таких робіт та працівники які б могли здійснювати такі види робіт, відсутні. При цьому, в жодному договорі на обслуговування відповідачем того чи іншого будинку тарифами не передбачено очищення дахів від снігу і це не входить до діяльності ЖЕУ.
Зокрема, відповідно до рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 22 квітня 2009 року № 113 «Про затвердження нових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій»до послуг та тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по Лубенському КЖЕУ очищення дахів від снігу не входить до діяльності ЖЕУ, про що вбачається із додатку № 1 до вказаного рішення.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При цьому, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.
З огляду на ці приписи законодавчих актів колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів в чому полягає протиправність поведінки відповідача та наявність причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та завданими збитками в сумі 30 467,18 грн.
Позивач не укладав відповідного договору з балансоутримувачем майна, в зв'язку з чим він не має права вимагати від нього відшкодування збитків, зокрема, збитків, завданих його майну та/або приміщенню, внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг відповідачем на підставі статті 20 Закону.
Крім того, заслуговує на увагу посилання відповідача, що шкода позивачу нанесена в результаті природного стихійного явища, а саме зсуву снігу з даху житлового будинку. Так, позивачем не було враховано природній фактор, а саме те, що в ніч з 19 на 20 лютого та з 20 на 21 лютого 2010 р. були сильні опади у вигляді снігу і випадок стався внаслідок того, що козирок не витримав снігового навантаження і відірвав кріплення від стіни під вагою снігу, що підтверджується довідкою метеостанції Лубни від 03.09.2010 р. (а. с. 56). Це також підтверджується фотографіями, наданими позивачем до матеріалів справи, із яких вбачається поломка дерев, які ніяким чином не знаходилися в районі зсуву снігової маси з будинку.
Посилання експерта у висновку будівельно-технічного дослідження на те, що вхідна група була зруйнована глибою снігу та льоду, є необґрунтованими, оскільки цей висновок зроблений на підставі лише двох документів: довідки відділу з питань надзвичайних ситуацій виконкому Лубенської міської ради, в якій зазначено, що 22.02.2010 р. був зсув мокрого снігу з даху будинку (а. с. 18) та акту про пошкодження вхідної групи аптеки № 5 від 22.02.2010 р. (а. с. 12).
Як вбачається із матеріалів справи, випадок стався 20.02.2010 р., а вказаний акт про пошкодження вхідної групи аптеки № 5 складено лише 22.02.2010 р. Крім того, зазначений акт був складений за відсутністю представників відповідача, що позбавило останнього можливості провести огляд місця події своєчасно, зробити відповідні висновки або надати заперечення. В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем повідомлення відповідачу про явку для складання відповідного акту на місці події. Як зазначає відповідач, про сам випадок йому було повідомлено лише за декілька днів після складання акту.
Крім того, із висновку № 119 експертного будівельно-технічного дослідження від 26.03.2010 р. неможливо визначити вартість відновлювальних робіт, як взагалі, так і конкретно козирка та вивіски. Так, експерт вказує, що вартість робіт по відновленню козирка та вивіски експертом визначалося на основі інформації фірми, яка виконувала дані роботи. При цьому, у висновку відсутні в якості додатків до нього копії будь-яких письмових матеріалів, на які посилається експерт як на інформацію фірми, що виконувала відновлювальні роботи по ремонту вхідної групи аптеки № 5. В матеріалах справи також відсутні відповідні докази крім договірної ціни на ремонт (а. с. 36, 37), локального кошторису № 2-1-1 (а. с. 38-40), розрахунку № 1-4 (прямі витрати і загальновиробничі витрати (а. с. 41, 42) та відомості до локального кошторису № 2-1-1 (а. с. 43, 44). Вказані документи підписані експертом, однак із них неможливо зробити висновок про дійсну ціну будівельних матеріалів, що були використані.
Крім того, як вбачається із фотографій та опису пошкоджень, ремонту потребують лише деякі фрагменти східців, а згідно висновку експерта ремонту (заміни) потребує все покриття східців, хоча на жодній фотографії немає детального вигляду пошкоджень.
Відповідно до фотографій експерта є пошкодження бокових стінок східців, які ніяким чином не могли постраждати від падіння козирка, тобто не встановлений механізм їх утворення, але і вони внесені у вартість відновлювальних робіт.
Позивач, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів належними засобами доказування наявність понесених ним збитків в сумі 30 467,18 грн. Надані ним докази не свідчать про вину відповідача в заподіянні збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Також позивач не довів належними доказами, що до функціональних обов'язків відповідача віднесено питання щодо очистки дахів будинку.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
У задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2010 р. у справі №14/148 залишити без змін.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Черленяк М.І.
Повний текст постанови по справі підписаний 06 грудня 2010 року