"01" грудня 2010 р. Справа № 60/243-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
першого позивача - Лесик О.І., довіреність від 31.12.2008 р. №ХОЦЗ-02-9203.
другого позивача-не з"явився.
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого позивача (вх. № 3735 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 07.10.10 у справі № 60/243-10
за позовом Харківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового страхування України на випадок безробіття , м. Харків
Зачепилівського районного центру зайнятості, смт. Зачепилівка Харківської області
до Зачепилівської селищної ради, смт. Зачепилівка Харківської області
про визнання права власності та визнання незаконним та скасування рішення
Харківський обласний центр зайнятості--робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового страхування України на випадок безробіття та Зачепилівський районний центр зайнятості звернулись до господарського суду Харківської області з позовом до Зачепилівської селищної ради про визнання права державної власності щодо нежитлової будівлі, літ. А-1-загальною площею 73, 1 кв.м., що розташована за адресою: смт. Зачепилівка Харківської області вул. Свердлова, 9-а , з правом оперативного управління цим об"єктом за Харківським обласним центром зайнятості-робочим органом виконавчої дирекції Фонду та про визнання незаконним та скасування рішення № 215 від 29.08.2007 р. Зачепилівської селищної ради щодо прийняття до комунальної власності будівлі колишнього районного центру зайнятості, що розташована за адресою: смт. Зачепилівка Харківської області вул. Свердлова, 9-а та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на будівлю за Зачепилівською селищною радою.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2010 року у справі № 60/243-10 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання права державної власності щодо нежитлової будівлі, літ. А-1-загальною площею 73, 1 кв.м., що розташована за адресою: смт. Зачепилівка Харківської області вул. Свердлова, 9 а , з правом оперативного управління цим об"єктом за Харківським обласним центром зайнятості-робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового страхування України на випадок безробіття та про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на будівлі за Зачепилівською селищною радою, а в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення № 215 від 29.08.2007 р. Зачепилівської селищної ради щодо прийняття до комунальної власності будівлі колишнього районного центру зайнятості, що розташована за адресою: смт. Зачепилівка Харківської області вул. Свердлова, 9-а провадження у справі припинено.
Перший позивач-Харківський обласний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового страхування України на випадок безробіття із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи, просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права державної власності щодо нежитлової будівлі, літ. А-1-загальною площею 73,1 кв.м., що розташована за адресою: смт. Зачепилівка Харківської області вул. Свердлова, 9 а, з правом оперативного управління цим об"єктом за Харківським обласним центром зайнятості-робочим органом виконавчої дирекції та про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на будівлю за Зачепилівською селищною радою та прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити.
Перший позивач в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
Другий позивач та відповідач представників для участі в судове засідання не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Тому справа розглядається за відсутності представників другого позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляцйної скарги, вислухавши пояснення представника першого позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Рішенням виконавчого комітету Зачепилівської селищної ради народних депутатів від 18 липня 1997 року за №249 "Про передачу приміщення кухні дитячого садка №3 на баланс Харківського обласного центру зайнятості" передано на баланс 1-го позивача приміщення кухні дитячого садка №3 для службового користування.
Протягом тривалого часу приміщення перебувало у безперервному володінні Харківського обласного центру зайнятості та Зачепилівського центру зайнятості.
Рішенням 11 сесії Зачепилівської селищної ради V скликання від 29 серпня 2007 року №215 "Про прийняття у комунальну власність громади будівлю колишнього РЦЗ" вирішено прийняти у комунальну власність Зачепилівської громади будівлю колишнього РЦЗ, розташованої за адресою: вул. Свердлова, 9а, сел. Зачепилівка та визнано право власності на будівлю колишнього РЦЗ за відповідачем.
На виконання даного рішення відповідачу було видано 27 грудня 2007 року свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", площею 73,1 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Свердлова, №9а.
Перший позивач просить скасувати та визнати незаконним рішення 11 сесії Зачепилівської селищної ради V скликання від 29 серпня 2007 року №215 "Про прийняття у комунальну власність громади будівлю колишнього РЦЗ" у зв"язку з тим, що цим рішенням на його думку порушується право державної власності, яке, як він вважає набуте за набувальною давністю та яке він просить визнати суд.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог місцевий господарський суд обгрунтовано послався на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Поняття “справа адміністративної юрисдикції” визначено у статті 3 КАС України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
Виходячи з положень пункту 1 ст.3 цього Кодексу, позовні вимоги визнання незаконним та скасування рішення №215 від 29.08.2007р. Зачепилівської селищної ради є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
У пункті 4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України, від 27.06.2007 року № 04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” зазначено про те, що необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення № 215 від 29.08.2007 р. Зачепилівської селищної ради щодо прийняття до комунальної власності будівлі колишнього районного центру зайнятості, що розташована за адресою: смт. Зачепилівка Харківської області вул. Свердлова, 9-а провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на будівлю за відповідачем місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення, обгрунтовано пославшись на наступне. .
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване свідоцтво про право власності від 27.12.2007 року на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 73,1 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Свердлова, 9а, видане на підставі рішення 11 сесії Зачепилівської селищної ради V скликання №215 від 29.08.2007р.
Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Видача свідоцтва про право власності передбачена у п.6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права: свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформляється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
Свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного акта, не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.
Відтак, свідоцтво про право власності на певний об'єкт не є правовстановлювальним документом і не може виступати предметом спору. Таким може бути документ, на підставі якого видане свідоцтво.
В частині позовних вимог щодо визнання права державної власності щодо нежитлової будівлі, літ. "А-1" , загальною площею 73,1 кв.м., що розташована за адресою: вул. Свердлова, 9а, смт. Зачепилівка, з правом оперативного управління цим об'єктом за Харківським обласним центром зайнятості - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття місцевий господарський суд також дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною 1 та частино. 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи власником спірного приміщення є Зачепилівська селищна рада Зачепилівського району Харківської області, яке зареєстроване за нею на підставі правовстановлювального документу, яким є рішення № 215 від 29.08.2007 р. Зачепилівської селищної ради щодо прийняття до комунальної власності будівлі колишнього районного центру зайнятості, що розташована за адресою: смт. Зачепилівка Харківської області вул. Свердлова, 9-а , яке на даний час є чинним.
Відповідно до статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні" відповідним територіальним громадам належить право власності на рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи і організації, долю в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування, інше майно та майнові права. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності.
Тому місцевий господарський суд правильно зазначив, що оскільки власником спірного приміщення на момент вирішення даного спору є Зачепилівська селищна рада Зачепилівського району Харківської області, позовні вимоги про визнання права державної власності на вказаний об'єкт нерухомості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
При розподілі господарських витрат місцевий господарський суд правильно зазначив, що враховуючи те, що позивачі відповідно до пункту 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнені від сплати державного мита, тому відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не покладаються на позивачів та не відносяться на відповідача.
Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, п. 1 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.10.10 у справі № 60/243-10 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Постанову складено в повному обсязі 06.12.2010 р.