06 грудня 2010 р. Справа № 40/220-10
Колегія суддів у складі: головуючого судді Шутенко І.А., судді Бабакова Л.М., судді Здоровко Л.М.,
при секретарі -Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - Кравця Д.В. за дов. № 444-Ф/10 від 08.11.2010р.,
відповідача - Гайдукова В.М. за дов. від 06.12.2010р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Харків, (вх. № 3724Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2010 р. по справі № 40/220-10,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», м. Харків,
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Харків,
про стягнення 321931,64 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом та уточненням до нього, в якому просив стягнути з відповідача 333 438,88 грн. заборгованості за кредитним договором № 1/МСБКЛ-08-АПЗ від 07.03.2008р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2010р. (суддя Хот енець П.В.) прийнято до розгляду уточнену позовну заяву позивача. Позов задоволено повністю, стягнено з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»333 438,88 грн. заборгованості за кредитним договором № 1/МСБКЛ-08-АПЗ на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 07.03.2008р., 3 219,32 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2010р., надіслав апеляційну скаргу, в якій просив вказане рішення скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
Апелянт посилався, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим не зміг надати необхідних документів в обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву.
Апелянт вказував, що він до апеляційної скарги спочатку надав до суду належним чином посвідчені копії платіжних документів в кількості 51 шт. на підтвердження виконання ним зобов'язань за кредитним договором за період з 28.11.2008 р. по 05.10.2010 р. на загальну суму 101 031,31 грн., а до пояснень до скарги апелянт додатково надав апеляційному суду 6 шт. платіжних документів на загальну суму 20 000,00 грн., а саме: від 26.07.2010 р. на суму 111,25 грн., № 3 від 26.07.2010 р. на суму 2 984,72 грн., від 26.07.2010 р. № 2 на суму 2 904,03 грн., від 29.10.2010 р. № 01 на суму 4 000,00 грн., від 16.11.2010 р. № 1 на суму 2 904,03 грн.; від 16.11.2010 р. № 2 на суму 7095,97 грн.
Всього позивач надав до суду апеляційної інстанції платіжних документів на загальну суму 121031,31 грн., з яких сплачених позивачем сум, тіла кредиту було сплачено на суму - 12 718,17 грн., відсотків за користування кредитом на суму - 59 291,7 грн., щоденної комісії за управління кредитом (відповідно до п. 1.1 Кредитного договору у розмірі 0,015 % від фактичної заборгованості) на суму - 49 018,44 грн.
Апелянт обґрунтовано вважав, що сплачений ним розмір комісії за управління кредитом в сумі 49 018,44 грн. є не тільки значно завищеним, а й взагалі не відповідає дійсності, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості комісії за управління кредитом, який був доданий до позовної заяви позичальником нібо-то сплачено суми комісії всього у розмірі 771,05 грн. Але наведений факт не відповідає дійсності. Це підтверджується платіжними документами, про які зазначено вище, де сплачена позичальником сума комісії складає 49 018,44 грн. При цьому, на момент винесення судового рішення станом на 20.09.2010 р. відповідачем комісії за управління кредитом була сплачена у сумі 31 924,13 грн., а ніяк не 771,05 грн.
Апелянт стверджував, що кредитний договір № 1/МСБКЛ-08-АПЗ від 07.03.2008 р. на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) взагалі не містить ні конкретних розмірів щоденних, ні конкретних розмірів щомісячних платежів по комісії за управління кредитом, які повинен сплачувати позичальник, не містить також і відповідних графіків по сплаті су комісії за управління кредитом.
З врахуванням викладеного апелянт вважав, що посилання суду першої інстанції на ст.638 ЦК України, у зв'язку із не досягненням сторонами згоди за суттєвою умовою, нарахування відповідачу (позичальнику) 29 228,13 грн. - заборгованості по комісії за управління кредитом та З 887,19 грн. - пені за несвоєчасне погашення комісії є незаконним, а за таких підстав позовні вимоги в цій частині підлягають відхиленню.
Також, апелянт стверджував, що у зв'язку із незаконною сплатою позичальником позивачу 49 018,44 грн. комісії за управління кредитом та 12 718,17 грн. тіла кредиту, про що було викладено вище, сума заборгованості позичальника станом на дату розгляду справи повинна складати 315 000,00 грн. - 49 018,44 грн. - 12 718,17 грн. = 253 263,39 грн.
Відповідно до графіку повернення заборгованості (Додаток № 1) станом на 31.08.2010 р. (час розгляду справи у суді першої інстанції) сума заборгованості перед позивачем повинна складати 266 000,00 грн., а станом на 01.11.2010р. (час розгляду справи у суді другої інстанції) сума заборгованості за кредитом повинна складати 262 500,00 грн. Тобто, відповідно до графіку повернення заборгованості, сума заборгованості за цим графіком повинна бути більшою, ніж сума існуюча заборгованості з урахуванням оплат.
З врахуванням зазначеного, позичальник на час розгляду справи фактично переплатив банку, та перерахував йому грошових кошів значно більше, ніж це передбачено графіком повернення кредиту (Додатком № 1), повернув йому тіла кредиту більше, ніж це передбачено домовленістю сторін при укладанні договору.
Поточну суму заборгованості, визначену графіком (Додатком № 1) позичальник (відповідач) у строк до 06.03.2023 р. (кінцева дата погашення кредиту) поверне позивачу, або іншому банку, якому позивач можливо передасть право вимоги за кредитним договором у зв'язку із тим, що строки ліквідації банку обмежені строками, зазначеними у ст.88 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Апелянт повідомляв, що ніякої вимоги від позивача про дострокове повернення кредиту ні він, ні його поручитель за кредитом взагалі не отримували. Ніяких листів щодо дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісії за управління кредитною лінією та штрафних санкцій ні відповідач (позичальник), ні його поручитель не отримували.
Апелянт вказував, що відповідно до Постанови Правління НБУ № 19 від 21.01.2010 р. ТОВ «Український промисловий банк»відкликано банківську ліцензію та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Раєвського К. Є. (м. Київ, бульв. Л.Українки,26).
При цьому, строк ліквідаційної процедури, відповідно до ст.88 Закону України «Про банки та банківську діяльність», із змінами та доповненнями, складає 3 роки. За рішенням Національного банку України строк ліквідаційної процедури може бути подовжений ще на 1 (один) рік. У даному випадку, строк ліквідації позивача повинен завершуватися 21.01.2013 р., а за рішенням Національного банку України цей строк може бути подовжений до 21.01.2014 р., тобто строк кредитної лінії відповідача є значно більшим, ніж строк ліквідаційної процедури позивача.
В зв'язку з чим апелянт вважав, що позовні вимоги позивача є надуманими за формальними ознаками, подання до суду позовної заяви було обумовлено виключно з метою формування ліквідаційної маси банку, який через 3-4 роки буде виключено з державного реєстру, а не передати право вимоги іншому банку.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2010р. законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, в зв'язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач вказував, що надання відповідачем до суду належним чином посвідчених копій платіжних документі в кількості 51 шт. на підтвердження виконання відповідачем зобов'язань за кредитний договором за період з 28.11.2008 р. по 05.10.2010 р. на загальну суму 101 031,31 грн., не має сенсу, оскільки розрахунок кредитної заборгованості та пені станом на 03.06.2010 р. (довідка наявна в матеріалах справи), здійснювався за даними балансу банку про стан поточної заборгованості позичальника за кредитом на дату подача позовної заяви.
Позивач вважав посилання апелянта щодо суми заборгованості за кредитом, яка не може складати 333438,88 грн., при сумі кредиту у 315000,00 грн. та розрахунках за ним та відсотками у сумі 101031,31 грн., є безпідставним та нічім не аргументованим.
Також посилання апелянта щодо відсутності повноважень посадової особи, яка підписала позовну заяву - відповідального за ліквідацію Харківської філії ТОВ «Укрпромбанк»Корецького П.А., не дослідження судом його прав та обов'язків, позивач вважав безпідставними, оскільки повноваження відповідального за ліквідацію - Харківської філії ТОВ «Укрпромбанк»Корецького П.А., оформлені належним чином, копія нотаріально посвідченої довіреності відповідального за ліквідацію Харківської філії ТОВ «Укрпромбанк»Корецького П.А., яка підписана ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк»Раєвським К.Є., додана до матеріалів справи, разом із позовною заявою, доказів щодо припинення або скасування її матеріали справи не містять.
Позивач зазначав, що посилання апелянта щодо відсутності повноважень відповідального за ліквідацію Харківської філії ТОВ «Укрпромбанк»Корецького П.А., у частині делегування повноважень представнику Кравець Д.В., який приймав участь у справі за довіреністю № 302-Ф/10 від 31.07.2010 р. є необґрунтованими, оскільки довіреність № 302-Ф/10 від 31.07.2010р. на ім'я Кравця Д.В., підписана ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк»Раєвським К. Є. та скріплена печаткою банку.
Також, позивач вважав необґрунтованим посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджувався правовий статус Харківської філії ТОВ «Укрпромбанк», та зазначено про неможливість бути учасником судового процесу, нести права та обов'язки сторони (позивача), але у відповідності до рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2010р. по справі №40/220-10, позивачем по справі є - ТОВ «Український промисловий банк».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони базуються на нормах чинного законодавства та матеріалах справи.
07.03.2008 р. між позивач (банк) та відповідачем (позичальник) укладено кредитний договір № 1/МСБКЛ-08-АПЗ з додатками до нього № 1 від 21.07.2008р. та № 2 від 30.10.2009р. (а.с. 12-27).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах ліміт кредитування 315 000,00 грн.; строк кредитної лінії з 07.03.2008р. по 06.03.2023 р.; мета використання коштів поповнення обігових коштів, придбання обладнання; процентна ставка 11,5% річних; щоденна комісія за управління кредитною лінією -0,035% від фактичної заборгованості за кредитом, без ПДВ, тощо.
Згідно з п. 3.1. кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісії, штрафні санкції, інші платежі передбачені цим договором) забезпечується: іпотекою трьохкімнатної квартири загальною площею 68,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, 228, кв. 63, що належить на праві приватної власності Сіталову С.Л.; порукою Сіталової І.П.
Виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується також всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 4.4. кредитного договору, сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяцяна відповіднийчніа управління кредитною лінією здійснюється щомісячно в строк до 28-го числа по останній робоч, а сплата позичальником комісії за управління кредитною лінією здійснюється щомісячно в строк до 28-го числа по останній робочий день поточного місяця на поточні рахунки в Харківській філії ТОВ «Укрпромбанк».
Відповідно до п. 6.1. кредитного договору позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі у гривнях, комісії, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню.
Пунктом 8.1. кредитного договору визначено, що у випадку порушення строків (терміну) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісії за управління кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
На виконання умов кредитного договору № 1/МСБКЛ-08-АПЗ від 07.03.2008р. позивач надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами від 07.03.2008 р., від 12.03.2008 р., від 13.03.2008 р., від 31.03.2008 р., 09.04.2008 р. (а.с. 32-34).
Враховуючи, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 1/МСБКЛ-08-АПЗ від 07.03.2008р. не в повному обсязі та несвоєчасно здійснював сплату відсотків та кредиту позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень шляхом виконання зобов'язань по сплаті боргу в сумі 312 887,08 грн., який виник згідно кредитного договору в термін протягом 30 днів на рахунок позивача (а.с. 35, 36).
В зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 1/МСБКЛ-08-АПЗ від 07.03.2008р. позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача станом на 20.09.2010 р. заборгованості у розмірі 333 438,88 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 291 533,58 грн.; заборгованість за процентами - 5 342,04 грн.; заборгованість по комісії за управління кредитною лінією - 29 228,13 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2 576,73 грн.; пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів - 889,21 грн.; пеня за несвоєчасне погашення комісії за управління кредитною лінією - 3 887,19 грн.
В ст. 1054 ЦК України викладено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не була спростована, відповідач не надав ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції доказів про погашення заборгованості по кредиту та відсоткам, в зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 291 533,58 грн., заборгованості за процентами у розмірі 5 342,04 грн., заборгованості по комісії за управління кредитною лінією у розмірі 29 228,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 2 576,73 грн., за несвоєчасне погашення прострочених процентів у розмірі 889,21 грн. та за несвоєчасне погашення комісії за управління кредитною лінією у розмірі 3 887,19 грн. нараховані відповідно до п. 8.1 договору кредитної лінії № 1/МСБКЛ-08-АПЗ від 07.03.2008р., норм чинного законодавства і підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції є безпідставним та необґрунтованим з нижченаведеного.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2010р. порушено провадження у справі № 40/220-10 та призначено її до розгляду на 06.09.2010р.
Вказана ухвала була надіслана 18.08.2010р. (у строк визначений ст. 87 ГПК України) на адресу відповідача (вул. Дружби Народів, 228, кв. 63, м. Харків, 61183) зазначену, як в позовній заяві №13-2369 від 11.08.2010р. так і в апеляційній скарзі б/н від 15.10.2010р. (а.с. 3, 77).
Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.08.2010р. було повернено на адресу суду першої інстанції за закінченням строку зберігання (а.с. 70-73).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2010р. розгляд справи було відкладено на 20.09.2010р., в зв'язку з неявкою представника відповідача.
В судове засідання 20.09.2010р. представника відповідача не прибув відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України відповідач не надав відповідних та допустимих доказів з поштового відділення на підтвердження ненадходження на його адресу ухвали господарського суду Харківської області від 06.09.2010р.
Також посилання відповідача про те, що нарахування 29228,13 грн. заборгованості по комісії за управління кредитом та 3 887,19 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії є незаконним, з урахуванням проплат здійснених відповідачем платіжними документами на загальну суму 121031,312 грн. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки з наданого відповідачем розрахунку вбачається, що частина проплат була здійснена з жовтня 2010р., а рішення по даній справі було прийнято 20.09.2010р.
Щодо проплат здійснених відповідачем після порушення провадження у справі, а саме з 18.08.2010, то відповідач відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України не надав доказів неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, оскільки згідно з ч.3 вказаної статті в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2010 р. по справі № 40/220-10 прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 75, ст. 99, ст. 101, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2010 р. по справі № 40/220-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко.
Суддя Л.М. Бабакова.
Суддя Л.М. Здоровко.
Повний текст постанови підписано 07.12.2010р.