Харківський апеляційний
господарський суд
"01" грудня 2010 р. Справа № 55/209-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4049Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.10 у справі № 55/209-10
за позовом ТОВ "Семагро", м. Харків
до ТОВ "Аматор-Агро", м. Харків
про стягнення 22231,80 грн. -
встановила:
В вересні 2008 р. позивач - ТОВ "Семагро", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ТОВ "Аматор-Агро", м. Харків 22231,80 грн. заборгованості за отримане відповідачем за видатковою накладною № РН-0000123 від 11.04.2006 р. дизельне паливо, з посиланням на те, що відповідач свої зобов'язання з його оплати не виконав, в т.ч. проігнорував відповідні вимоги позивача. Крім того, позивачем також були заявлені до стягнення судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Гребенюк Н.В.) від 11.10.2010 р. по справі № 55/209-10 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 22231,80 грн. заборгованості за дизельне паливо; 222,32 грн. витрат з оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним, необґрунтованим, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач при зверненні до суду пропустив встановлену законом позовну давність, яка, на думку відповідача, почала свій відлік 12.04.2006 р., тобто на наступний день після отримання відповідачем товару, та, відповідно, сплинула до моменту звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Зазначені обставини, на думку відповідача, є підставами для скасування прийнятого по даній справі рішення та прийняття судом апеляційної інстанції нового про відмову в задоволенні позову та ін.
Сторони в судове засідання своїх представника не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представників не повідомили.
Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 11.04.2006 відповідачем на підставі видаткової накладної № РН-0000123 отримано від позивача дизельне пальне об'ємом 6210 л. на суму 22231,80 грн. (з урахуванням ПДВ)
Строку оплати придбаного 11.04.2006 р. дизельного пального сторонами встановлено не було.
Відповідач отримане пальне не оплатив.
06.08.2010р. позивач надіслав відповідачу вимогу про здійснення оплати за придбане дизельне пальне за вих. № 317 в якій вимагав протягом семи днів з моменту одержання вказаної вимоги здійснити оплату за придбане на підставі видаткової накладної № РН-.23 від 11.04.2006р. 6210 л. дизельне пальне у сумі 22231,80 грн.
Вказану вимогу відповідач отримав 13.08.2010 р., про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Проте, станом на момент звернення позивача до суду відповідач вказаних вимог позивача не виконав, та заборгованості не сплатив.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
П. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи викладене, а також те, що факт наявності заборгованості та її розмір підтверджується матеріалами справи, а відповідач, не виконав вимог позивача про сплату заборгованості за вимогою за вих. № 317 від 06.08.2010 р., судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 22231,80 грн. заборгованості.
Доводи відповідача про пропуск позивачем встановленої законом позовної давності судом до уваги не приймається виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Тобто необхідною передумовою початку перебігу позовної давності є наявність порушеного права.
Як вже було зазначено вище, сторонами при передачі палива за накладною № РН- 000123 від 11.04.2006 р. не був визначений строк його оплати, тобто не визначений строк виконання боржником свого зобов'язання з оплати. Як наслідок, даний строк повинен визначатися в порядку п. 2 ст. 530 ЦК України, тобто шляхом вимоги кредитора до боржника виконати свої зобов'язання, яка останнім повинна бути виконана в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. І тільки в разі невиконання боржником вимог кредитора у вказаний строк, права останнього можуть вважатися порушеними.
Таким чином, позовна давність зі сплати заборгованості в даному випадку почала відлік зі сплином семиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги позивача про сплату заборгованості за вих. № 317 від 06.08.2010 р.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про скасування прийнятого по даній справі рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з вільним тлумаченням відповідачем окремих положень закону.
Так само безпідставними судова колегія вважає вимоги відповідача про скасування судового рішення з підстав порушення господарським судом під час розгляду справи та винесенні рішення його процесуальних права, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2010 р. по справі № 55/209-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Повний текст постанови підписано 06.12.2010 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.