"30" листопада 2010 р. Справа № 14/133
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивач -ОСОБА_2 (дов. ВМХ № 85498 від 25.08.10р.)
відповідач -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "БУДІНПРОМПРОЕКТ", смт. Козельщина, Полтавська область (вх. № 3672 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.10 р. у справі № 14/133
за позовом СПД ФО ОСОБА_1, м. Вінниця
до Приватного підприємства "Будінпромпроект" смт. Козельщина
про стягнення 12 298,29 грн.,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача -Приватного підприємства "БУДІНПРОМПРОЕКТ" суми боргу у розмірі 12298,29 грн., яка виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару за видатковою накладною № 2 від 29.06.2009 р. на підставі усної домовленості сторін. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати по справі
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.09.2010 р. по справі № 14/133 (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 11268,00 грн., пеню у розмірі 2062,25 грн., державне мито у розмірі 122,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 гривень.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що справу було розглянуто без участі представника Приватного підприємства "БУДІНПРОМПРОЕКТ"; судом не враховано відсутність письмового оформлення договірних стосунків; товар, який був поставлений позивачем був неналежної якості, поставлений з запізненням. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.
Відповідач, заявник апеляційної скарги, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за усною домовленістю згідно видаткової накладної № 2 від 29.06.2009 р. позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відпустив, а відповідач - Приватне підприємство "БУДІНПРОМПРОЕКТ" отримав товар на загальну суму 31268,00 грн., а саме: вал змішувач СМ 443 А10.8А та вал шнековий СМК28А.04.132.
У відповідності з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір вчинила дію відповідно до вказаних пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Позивачем 25.05.2009 р. було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 1 на суму 31268,00 грн., що є пропозицією укласти договір.
З матеріалів справи також вбачається, що в якості передоплати за вказаний товар відповідачем було сплачено 5000,00 грн., про що свідчить податкова накладна № 1 від 25.05.2009 р. та 1500,00 грн. про що свідчить податкова накладна № 2 від 27.05.2010 р., що є в свою чергу підтвердженням прийняття пропозиції позивача щодо купівлі зазначеного товару.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач за видатковою накладною № 2 від 29.06.2009 р., довіреністю № 19 від 29.06.2009 р., виданою на ім'я ОСОБА_3 товар отримав.
Таким чином, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивача, як Продавець, зобов'язався поставити товар, а відповідач, як покупець, її прийняти та сплатити. Дані відносини не були обумовлені конкретними строками поставки.
Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати поставленої позивачем металопродукції виконав неналежним чином, за отриману продукцію розрахувався частково, внаслідок чого, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем склала 11268,00 грн.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки сторонами не визначено строк оплати товару, позивачем 12.04.2010р. пред'явлена вимога на оплату відвантаженого товару в сумі 11268,00 грн. (а.с.5) в порядку передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України, яка була направлена відповідачу.
Однак, вимог претензії позивача про сплату заборгованості за договором в семиденний строк відповідач не виконав, відповіді не надав.
Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорювана, відповідач доказів погашення суми боргу не представив, аргументованих заперечень не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11268,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею з Закону України «Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З урахуванням умов приписів чинного законодавства господарський суд визнав вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2062,25 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару, а нарахована пеня підтверджуються наданим розрахунком та не спростовані відповідачем.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм матеріального права, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в зв'язку з тим, що справу було розглянуто судом за відсутністю представника відповідача.
Колегія суддів вважає наведені відповідачем твердження безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать про те, що у відповідності до вимог господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції були створені всі необхідні умови для об'єктивного вирішення господарського спору по суті, а саме: розгляд справи в суді першої інстанції тричі відкладався, у тому числі і за клопотанням відповідача, та відповідними ухвалами суду зобов'язано відповідача надати відзив на позов, а також відповідні докази: контррозрахунок ціни позову, докази вжиття заходів по самостійному врегулювання спору, відповідну бухгалтерську документацію, яка стосується спірної поставки.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Але, відповідач вимоги ухвал не виконав, будь-яких пояснень або заперечень по суті позовних вимог та витребуваних документів не надав, та процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в судових засіданнях 17.08.2010р., 26.08.2010р., 02.09.2010р., 16.09.2010 р. не скористався, хоча знав про те, що триває розгляд справи та ігнорував судові засідання, ніяким чином не сприяв всебічному та повному з'ясуванню всіх обставин справи при розгляді справи в суді, а тому місцевий господарський суд правомірно на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання суду апеляційної інстанції, що, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 013821, згідно якого ухвала про призначення справи до розгляду була отримана уповноваженою особою відповідача 24.11.2010р, в судове засідання 30.11.2010р. не з'явився та не надав доказів на підтвердження поважності причин його відсутності у судовому засіданні при розгляді справи, що може вважатися проявом неповаги до суду.
Посилання заявника скарги на відсутність в матеріалах справи письмового оформлення договірних стосунків між сторонами по справі по спірній поставці є хибним, оскільки згідно ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, до яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. В даному випадку сторони виконали відповідні дії, які свідчать про встановлення між ними правовідношень по купівлі-продажу спірного товару, а відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Твердження відповідача про неналежну якість поставленого товару до уваги не приймаються, оскільки вони документально не підтверджені, доказів звернення до позивача з претензією щодо якості поставленого товару матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем до суду також не надано.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства колегія суддів вважає, що господарський суд у своєму рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача, оскільки факт порушення відповідачем умов зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару та вимог чинного законодавства доведений позивачем належним чином та у повному обсязі, відповідачем будь-якими доказами не спростований.
Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2010 року по справі № 14/133 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БУДІНПРОМПРОЕКТ", смт. Козельщина, Полтавська область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.10 р. у справі № 14/133 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписано 06 грудня 2010 року