"01" грудня 2010 р. Справа № 16/105-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Хорішко О.М. за довіреністю б/н від 18.02.10 р.,
2-го відповідача -Шаповалова Д.В. за довіреністю б/н від 19.08.10 р.,
1-го відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу позивача (вх. № 3603Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 року по справі №16/105-10
за позовом ВАТ "Карлівський машинобудівний завод", м. Карлівка Полтавської області
до 1. ТОВ "Стальконструкція", м. Харків
2. ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум", м. Харків
про визнання недійсним договору
встановила:
В липні 2010 року ВАТ "Карлівський машинобудівний завод", м. Карлівка Полтавської області (далі позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про витребування у ТОВ "Стальконструкція", м. Харків (далі 1-й відповідач) та ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум", м. Харків (далі 2-й відповідач) договору поруки б/н від 03.03.08 р. та визнання недійсним правочину - договору поруки б/н від 03.03.08 р., укладеного між відповідачами, - з дати його укладення. Свій позов обґрунтовував положеннями ст. 203, частинами 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 232 ЦК України, посилаючись при цьому на те, що: по-перше, всупереч вимогам ст. 548 ЦК України договір підряду №18/08 від 03.03.08 р. не містить умов про його забезпечення; по-друге, на день укладання договору поруки (03.03.08 р.) у позивача ще не виникло обов'язку оплатити підрядні роботи.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2010 по справі № 16/105-10 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено повністю.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права та на невідповідність фактичним обставинам справи, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 01.12.2010 р.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду 29.11.10 року за вх. № 10407 позивач надав письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі, в яких зазначив, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні норм матеріального права, є таким, на думку позивача, що не відповідає дійсним обставинам справи.
В судове засідання 01.12.2010 року представник 1-го відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали.
Колегія суддів, зважаючи на те, що представник відповідача не скористався належним йому правом участі у судовому засіданні, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності 1-го відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 03.03.08 р. між позивачем та відповідачем (ТОВ „Стальконструкція”) був укладений договір підряду №18/08 (надалі -договір підряду), за яким підрядник (відповідач) зобов'язується виконати власними та залученими силами монтаж металоконструкцій робочої башти, авторозвантаження, відділення розвантаження кормів і відходів після очистки зерна, башти для елеватора на 30000 т. зерна заводу по виробництву СКД в смт. Малинівка Чугуївського району Харківської обл., у відповідності з умовами договору, а генпідрядник (позивач) зобов'язується надати підрядник будівельну площадку, прийняти виконані роботи і оплатити їх.
03.03.08 р. між відповідачами був укладений договір поруки б/н, за яким ТОВ „ЮФ „Консорсіум” поручається перед ТОВ „Стальконструкція” за виконання зобов'язань боржника (позивача), що виникли з договору підряду №18/08 від 03.03.08 р.
Згідно п. 1.2 договору поруки сторони домовились, що ТОВ „ЮФ „Консорсіум” не несе відповідальності перед ТОВ „Стальконструкція” за збитки, що можуть бути спричинені порушенням позивачем своїх зобов'язань за договором підряду №18/08 від 03.03.08 р.
Відповідно до п. 1.3 договору поруки сторони домовились, що даною порукою зобов'язання боржника, що виникли з договору підряду №18/08 від 03.03.08 р., забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 50000,00 грн.
Згідно п. 4.1 договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами всіх сторін договору та діє до 30.04.08 р.
Як свідчать акти приймання виконаних підрядних робіт ТОВ „Стальконструкція” виконав роботи на суму 353655,90 грн., а позивач оплатив їх лише в загальній сумі 285904,00 грн., що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.
Дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування позову та заперечень проти нього, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній золі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У ч.1 ст.215 ЦК України (недійсність правочину) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позивач просив суд визнати недійсним спірний договір поруки, посилаючись на те, що договір підряду не містить умов про його забезпечення, як на підставу недійсності договору поруки згідно ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що таке посилання спростовується наявними у матеріалах справи доказами та суперечить вимогам ст. 203 ЦК України, в якій мова йде про зміст спірного договору, яким в даному випадку є договір поруки, а в ч. 1 ст. 548 ЦК України - про зміст головного зобов'язання, тобто договір підряду, який на час вирішення даного спору не оскаржений і є чинним.
З аналізу ст. 553 ЦК України вбачається, що порука - це договір, за яким до зобов'язання основного боржника приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається.
Порука віднесена до засобів забезпечення виконання зобов'язань, що спонукають боржника до належного виконання зобов'язань до нього чи до третіх осіб, що вступили заздалегідь у договір зобов'язальної вимоги.
Порука є додатковим зобов'язанням, що виникає на підставі договору, який укладається між кредитором по головному зобов'язанню і особою, яка виявила згоду бути поручителем за боржника по головному зобов'язанню. Вона покликана забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання. Як така порука може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поруки є консенсуальним, одностороннім та безоплатним.
Також колегія судів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставного посилання позивача на те, що на день укладання договору поруки у нього ще не виникло обов'язку оплатити підрядні роботи, як на порушення вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України.
Діюче законодавство встановлює лише один випадок, в якому договір поруки вважається нікчемним, якщо він вчинений із недодержанням письмової форми (ч. 2 ст. 547 ЦК України).
Крім того, в ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі позивач не надав доказів на підтвердження недійсності спірного договору та не навів підстав щодо порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, в зв'язку з чим він просив визнати договір поруки недійсним.
Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним є обґрунтований та зроблений у відповідності до чинного законодавства.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу ВАТ "Карлівський машинобудівний завод", м. Карлівка Полтавської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. у справі № 16/105-10 - залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я. Погребняк
суддя М.М. Слободін
суддя О.В. Шевель
Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2010 року.