"01" грудня 2010 р. Справа № 3/113-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача Федоровської О.В., довіреність №9 від 12.01.2010 р.,
відповідача Кузаєва О.М., довіреність б/н від 05.01.2010 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу відповідача (вх. №3589С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 21.09.2010 р. по справі №3/113-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтепродукт», м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта», с.м.т. Ямпіль Сумської області,
про стягнення 177 660,30 грн.,
встановила:
19 серпня 2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтепродукт»звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта», в якому просило стягнути суму в розмірі 177 653,31 грн., яка складається зі збитків в розмірі 171 880,21 грн., трьох відсотків річних в розмірі 2 108,39 грн., інфляційних в розмірі 3 664,71 грн.
Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором зберігання нафтопродуктів №29 від 01.08.2008 р., в ході виконання якого встановлена недостача нафтопродуктів з вини відповідача, характер та розмір якої зафіксований в актах інвентаризації станом на 01.10.2009 р., 02.11.2009 р., 31.12.2009 р., 29.01.2010 р., 26.02.2010 р., 31.03.2010 р., 30.04.2010 р. Зазначає, що направлені на адресу відповідача претензії про сплату вартості відсутніх нафтопродуктів залишилися без реагування, внаслідок чого підприємство позивача звернулося до суду.
Рішенням господарського суду Сумської області від 21.09.2010 р. у справі № 3/113 (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто збитки в розмірі 171 880,21 грн., три відсотки річних в розмірі 2 115, 38 грн., інфляційні в розмірі 3 664,71 грн., а також витрати по сплату державного мита та інформаційно-технічні витрати.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем не надано доказів відсутності його вини у неналежному виконання зобов'язання по зберіганню товару (бензинів), що призвело до виникнення встановленої сторонами недостачі.
Так, суд першої інстанції встановив, що позивачем в порядку визначеному законом та договором, передані на зберігання відповідачу нафтопродукти у визначеній кількості і номенклатурі, про що свідчать відповідні акти передання на зберігання. Акти інвентаризації, якими зафіксований факт недостачі, відповідачем не оскаржувалися, складені за участю його відповідальних осіб без будь-яких застережень. Посилання відповідача на відсутність його вини, обґрунтоване природними причинами (випаровуванням бензину з резервуарів), не підтверджено належними доказами, в силу чого є недоведеним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта»із зазначеним рішенням не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в який просить рішення господарського суду Сумської області від 21.09.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує невірним, на його думку, застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповнотою дослідження доказів та необґрунтованістю рішення.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 р. апеляційну скаргу ТОВ «Нафта»було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 01.12.2010 р.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважав скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, тому просить залишити його без змін. Свої заперечення проти апеляційної скарги представник ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтепродукт», зокрема, обґрунтовує тим, що господарським судом Сумської області об'єктивно та всебічно досліджені матеріали справи і надані сторонами докази, з урахуванням чого правомірно зроблений висновок про те, що обов'язок доведення відсутності вини в порушенні зобов'язання покладений на відповідача, який є зберігачем за угодою, і останній не надав належних доказів відсутності своєї вини. Позивач зауважив, що за наявності повного переліку документів, які фіксують право власності позивача на нафтопродукти, наявність зобов'язань за договором зберігання і вину відповідача у недостачах, заяви відповідача про можливість протікання якихось природних процесів, що тягнуть зменшення кількості бензину, не ґрунтуються на доказах і є голослівними.
В судове засідання, призначене на 01.12.2010 р., з'явилися уповноваженні представники позивача та відповідача.
Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 21.09.2010 р. підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Вирішення спору і кваліфікація правовідносин по справі здійснені колегією суддів з додержанням принципу змагальності, передбаченим ст. 4-3, 33, ч.2 ст. 82 ГПК України, зокрема, на підставі і в обсязі наданих сторонами доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2008 р. між позивачем та відповідачем укладений договір зберігання нафтопродуктів № 29 (надалі - договір).
Згідно п. 1.1. договору відповідач зобов'язується надавати позивачеві послуги, пов'язані з прийомом, зливом, зберіганням, підтримкою якості та кількості, відвантаженням нафтопродуктів протягом дії вказаного договору. Договір діє до 31.12.2009 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань (п. 10.1. договору).
Пунктом 1.3. договору передбачено зберігання товару на складських комплексах, розташованих за адресою: Сумська область, м. Кролевець, вул. Транспортна, 1.
Частиною 2 пункту 2.1 договору визначено, що товар, який передається на зберігання, не переходить у власність відповідача і повертається позивачеві за його першою вимогою.
Підставою виникнення права власності позивача на нафтопродукти є укладені договори поставки між позивачем та його контрагентами. Зазначені договори залучені до матеріалів справи, досліджені судом і висновок суду про належність позивачу права власності на нафтопродукти, що були передані на зберігання, не заперечується відповідачем.
Згідно із пунктом 4.2 вищевказаного договору відповідач зобов'язується здійснити прийомку (злив) товару, який підлягає зберіганню відповідно до умов договору, при цьому дата акту приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю по формі 5-НП (далі - акт) є датою прийняття на зберігання. 19.07.2008р. відповідно до акту № 37 та у відповідності до п. 4.2 договору відповідачу було передано на зберігання 51, 522 т. бензину А-92. Також факт передачі відповідачу даного товару на відповідальне зберігання підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 26 від 19.07.2008 р.
Аналогічним чином було передано на зберігання: актом № 41 від 07.08.2008 р. - 53, 865 т. бензину А-95; актом № 40 від 07.08.2008 р. - 54, 874 т. бензину А-95; актом № 39 - 49, 880 т. бензину А-76; актом № 49 - 59, 676 т. бензину А-76; актом № 50 від 24.08.2008 р. - 53, 497 т. бензину А-95; актом № 55 від 28.09.2008 р. - 52,129 т. бензину А-76; актом № 5 від 21.08.2009 р. - 50, 877 т. бензину А-76; актом № 8 від 10.10.2009 р. - 55, 598 т. бензину А-95.
Згідно умов п.4.10 договору та у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281), позивачем спільно з працівниками ТОВ «Нафта»станом на 01.10.2009 р. була проведена чергова щомісячна інвентаризація із складанням актів інвентаризації встановленої форми (Ф. № 30-НП, № 24-НП) за даними якої було виявлено нестачу товару, а саме: бензину А-76 у кількості 1 812,0 кг., бензину А-95 у кількості 4 594,0 кг., бензину А-92 у кількості 3 085,0 кг.
У зв'язку з виявленням нестачі вищезазначених нафтопродуктів, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 2120/01 від 01.12.2009 р.) щодо компенсації вартості нафтопродуктів на суму 85 060,58 грн.
Станом на 02.11.2009 р. була проведена чергова щомісячна інвентаризація із складанням Актів інвентаризації встановленої форми (Ф. № 30-НП, № 24-НП), за даними якої було виявлено нестачу товару, а саме: бензину А-76 у кількості 363,0 кг., бензину А-92 у кількості 115,0 кг.
У зв'язку з виявленням нестачі вищезазначених нафтопродуктів, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 57/03-04 від 20.01.2010 р.) щодо компенсації вартості нафтопродуктів на суму 4 095,86 грн.
Станом на 30.11.2009 р. була проведена чергова щомісячна інвентаризація із складанням Актів інвентаризації встановленої форми (Ф. № 30-НП, № 24-НП), за даними якої було виявлено нестачу товару, а саме: бензину А-92 у кількості 175,0 кг.
У зв'язку з виявленням нестачі вищезазначених нафтопродуктів, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 59/03-07 від 20.01.2010 р.) щодо компенсації вартості нафтопродуктів на суму 1 549,63 грн.
Станом на 31.12.2009 р. була проведена чергова щомісячна інвентаризація із складанням Актів інвентаризації встановленої форми (Ф. № 30-НП, № 24-НП), за даними якої було виявлено нестачу товару, а саме: бензину А-95 у кількості 43,0 кг., бензину А-92 у кількості 16,0 кг.
У зв'язку з виявленням нестачі вищезазначених нафтопродуктів, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 58/03-07 від 20.01.2010 р.) щодо компенсації вартості нафтопродуктів на суму 499,32 грн.
Станом на 29.01.2010 р. була проведена чергова щомісячна інвентаризація із складанням Актів інвентаризації встановленої форми (Ф. № 30-НП, № 24-НП), за даними якої було виявлено нестачу товару, а саме: бензину А-92 у кількості 90,0 кг.
У зв'язку з виявленням нестачі вищезазначених нафтопродуктів, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 233/03-07 від 22.02.2010 р.) щодо компенсації вартості нафтопродуктів на суму 780,21 грн.
Станом на 26.02.2010 р. була проведена чергова щомісячна інвентаризація із складанням Актів інвентаризації встановленої форми (Ф. № 30-НП, № 24-НП), за даними якої було виявлено нестачу товару, а саме: бензину А-76 у кількості 643,0 кг., бензину А-95 у кількості 347,0 кг., бензину А-92 у кількості 46,0 кг.
У зв'язку з виявленням нестачі вищезазначених нафтопродуктів, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 378/03-07 від 18.03.2010 р.) щодо компенсації вартості нафтопродуктів на суму 8 218,60 грн.
Станом на 31.03.2010 р. була проведена чергова щомісячна інвентаризація із складанням Актів інвентаризації встановленої форми (Ф. № 30-НП, № 24-НП), за даними якої було виявлено нестачу товару, а саме: бензину А-76 у кількості 643,0 кг., бензину А-95 у кількості 347,0 кг., бензину А-92 у кількості 46,0 кг.
У зв'язку з виявленням нестачі вищезазначених нафтопродуктів, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 527/03-07 від 15.04.2010 р.) щодо компенсації вартості нафтопродуктів на суму 16 751,05 грн.
Станом на 30.04.2010 р. була проведена чергова щомісячна інвентаризація із складанням актів інвентаризації встановленої форми (Ф. № 30-НП, № 24-НП), за даними якої було виявлено нестачу товару, а саме: бензину А-76 у кількості 1 432,0 кг., бензину А-95 у кількості 2 754,0 кг., бензину А-92 у кількості 1 473,0 кг.
У зв'язку з виявленням нестачі вищезазначених нафтопродуктів, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 652/03-07 від 21.05.2010 р.) щодо компенсації вартості нафтопродуктів на суму 54 924,96 грн.
Відповіді на претензії від відповідача не надійшли. Відповідно до даних документообігу відповідача претензія від 01.12.2009 р. отримана відповідачем 11.12.2009 р. (а.с. 148 т.1).
У своїх запереченнях відповідач посилається на направлення на адресу позивача відповіді листом №349 від 17.12.2010 р., в якому вимоги позивача відхилені з посиланням на природні процеси випаровування бензинів, а також листи -пропозиції №360 від 29.12.2009 р. та №55 від 02.03.2010 р., однак доказів направлення даних листів позивачу суду не надано.
Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на такі норми законодавства.
Відповідно до положень ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Приписами ст. 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідно кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Цим приписам закону відповідають положення договору, зокрема п. 4.5., відповідно до якого відповідач забезпечує охорону прийнятого на зберігання товару, не перевищуючи норм природного убутку згідно діючих на території України нормативів. При цьому зберігач за п. 9.2. договору несе повну матеріальну відповідальність за кількість та якість товару, отриманого від позивача на зберігання. Згідно п.2.1. договору товар не переходить у власність зберігача і повинний бути повернений за першою вимогою поклажодавця.
Таким чином, відповідальність за нестачу майна, прийнятого на зберігання, покладена на зберігача, відповідно, з урахуванням положень ст. 33 ГПК України, обов'язком відповідача у даній справі є доведення відсутності вини у встановлених сторонами недостачах, розмір яких відповідачем не заперечується.
Заперечення відповідача ґрунтуються на посиланні на природні процеси випаровування бензинів і пояснюються неналежним станом резервуарів для зберігання, аномальною жарою влітку 2009 р., нездатністю бензинів до тривалого зберігання, тощо.
Колегія суддів, дослідивши заперечення відповідача і докази по справі у їх сукупності, зазначає таке.
Як положення ст. 949 ЦК України, так і п. 4.5. договору враховує процеси зміни фізичних властивостей речі в ході її зберігання. Договір, зокрема, містить посилання на визначення кількості бензину, що підлягає поверненню поклажодавцю, з урахуванням встановлених в Україні нормативів убутку бензинів.
Відповідач, посилаючись на імовірність існування процесів убутку бензину, на надає будь-якого розрахунку норм убутку (випаровування) бензинів, які можуть виправдати недостачу у встановлених сторонами великих розмірах.
Більше того, відповідачем не надано об'єктивних доказів самого факту існування таких процесів, оскільки, як встановлено колегією суддів, недостачі бензинів мали місце з листопада 2009 р. по лютий 2010 р., тобто в період аномально низької температури в Україні, що є загальновідомим фактом.
Порівняння обсягів недостачі в теплі та холодні місяці свідчить про відсутність прямої кореляції між температурою повітря і розмірами недостачі, внаслідок чого колегія суддів констатує відсутність у відповідача належних доказів існування причин недостач, залежних від природних процесів випаровування бензинів.
Крім того, оцінюючи усну заяву представника відповідача, зроблену в судовому засіданні 01.12.2010 р. про наднормативний убуток бензинів, колегія суддів зауважує, що обов'язок забезпечення належних умов зберігання покладений на відповідача (зберігача за договором) і компенсація такого понаднормативного убутку бензинів покладений на відповідача, якщо ін не доведе, що це сталося не з його вини.
Тому твердження відповідача про неналежний стан резервуарів для зберігання (не окрашені, відсутня теплоізоляція) є доказом, що підтверджує порушення зберігачем зобов'язань за договором і свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи заперечення відповідача, що при визначенні обсягів недостачі позивачем невірно застосовані норми випаровування бензинів (застосовані норми убутку при прийому в резервуари, а належить використовувати норми убутку при зберігання понад 1 місяць), колегія суддів зазначає, що по-перше, акти інвентаризацій, якими встановлені недостачі, складені за участю представників відповідача, який жодних зауважень не подавав і на день вирішення спору ці акти не оскаржив; по-друге, відповідач не надав суду власного розрахунку, з якого може вбачатися відповідність розміру встановлених недостач розміру природних убутків бензинів, вирахуваних за належними, на думку відповідача, нормами.
Оцінюючи заперечення відповідача про невідповідність якості переданих на зберігання бензинів стандартам бензинів довготривалого зберігання, що могло потягти понаднормативні убутки бензинів, колегія суддів приходить до висновку, що воно не опирається на докази.
Так, відповідач, приймаючи бензини на зберігання, не висував будь-яких заперечень щодо їх якості або придатності до тривалого зберігання. Акти про прийняття бензинів на зберігання повністю відповідають Інструкції № 281. На порушення положень п. 2.4. договору в частині надання паспорту на кожну партію бензинів відповідач не посилався і ніяких доказів такого порушення суду не надав.
Крім того, колегія судів враховує, що відповідач жодного разу не звертався до позивача з претензією щодо невідповідності бензинів вимогам якості або стандартам зберігання.
Таким чином, будь-які підстави вважати, що прийняті на зберігання бензини були неналежної якості або не відповідали вимогам зберігання у колегії суддів відсутні.
Крім того, знову констатуючи факт ненадання відповідачем доказів, що підтверджують його заперечення, колегія суддів зазначає, що відповідач ніяк не доводить причинного зв'язку між неналежною, на його думку, якістю бензинів і їх надмірним випаровуванням.
Так, нездатність бензину до тривалого зберігання може проявлятися в зміні будь-якої з його характеристик (щільності, детонаційної здатності, токсичності, здатності до випаровування, тощо). Однак відповідачем не надано жодного доказу, що відсутність стандарту тривалого зберігання товару потягло зміну якостей бензинів саме в бік надмірного випаровування.
Інші доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 99, п.1ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта»на рішення господарського суду Сумської області від 21.09.2010 р. по справі №3/113-10 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 21.09.2010 р. по справі №3/113-10 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я. Погребняк
суддя О.В. Шевель
суддя М.М. Слободін
Повний текст постанови підписано 02 грудня 2010 р.