"07" грудня 2010 р.Справа № 15/135-10-3715
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Поліщук Л.В., Журавльова О.О.
(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 06.12.2010 року № 409)
При секретарі Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковчук -Єпур В.М., за довіреністю;
від відповідача: Кутиркін С.П., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково -виробнича фірма „Енергопромсістемс”
на рішення господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2010 року
у справі № 15/135-10-3715
за позовом Одеського державного аграрного університету, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 13
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс”, Одеська обл., Білгород -Дністровський р-н, смт Сергіївка, вул. Чорноморська, 1, кв. 25
про розірвання договору про спільну діяльність та відшкодування вартості електроенергії в сумі 82 232, 28 грн.,-
У серпні 2010 року Одеський державний аграрний університет звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс” про розірвання укладеного між сторонами договору про спільну діяльність № 57/03 від 20.06.2007 р. та відшкодування вартості електроенергії в сумі 82232,28 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, однак представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнав в повному обсязі, зазначивши, що дії позивача, який не виконав умови договору про спільну діяльність щодо передачі земельних ділянок у спільну діяльність, призвели до негативного фінансового результату.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2010 року у справі № 15/135-10-3715 (суддя Петров В.С.) позов Одеського державного аграрного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс” про розірвання договору про спільну діяльність та відшкодування вартості електроенергії в сумі 82 232,28 грн. задоволено частково; розірвано договір про спільну діяльність (договір простого товариства) № 57/03 від 20.06.2007 р., укладений між Одеським державним аграрним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс”; стягнуто з Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс” на користь Одеського державного аграрного університету витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.; в задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково -виробнича фірма „Енергопромсістемс” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2010 року у справі № 15/135-10-3715 в частині розірвання договору про спільну діяльність № 57/03 від 20.06.2007 року.
Свої вимоги скаржник мотивував тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, пунктом 2 наказу Мінагрополітики України від 25.01.2007 р. № 44 "Про передачу земельних ресурсів і основних засобів з балансу державного підприємства "Навчально-дослідне господарство ім. А.В.Трофімова Одеського державного аграрного університету" на баланс Одеського державного аграрного університету" була передбачена передача з державного підприємства "Навчально-дослідне господарство ім. А.В.Трофімова Одеського державного аграрного університету" до Одеського державного аграрного університету 490,2 га земельних угідь та майна, необхідного для забезпечення навчального процесу згідно з додатком 1.
Згідно наказу Мінагрополітики України від 19.04.2007 р. № 265 „Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 25.01.2007 р. № 44” передане майно було доповнено майновими об'єктами згідно з додатком.
19 лютого 2007 року були затвердженні директором ДП „Навчально-дослідне господарство ім. А.В. Трофімова Одеського ДАУ” С.М. Галинським два оціночних акти вартості основних засобів ДП „Навчально-дослідне господарство ім. А.В. Трофімова Одеського ДАУ”, які пропонувалися до відчуження
У відповідності з наказом Міністерству аграрної політики України від 25.01.2007 р. № 44 складом комісії з прийняття-передачі земельних ресурсів та основних засобів з балансу ДП „Навчально-дослідне господарство ім. А.В. Трофімова Одеського державного аграрного університету” було передано на баланс ОДАУ основні засоби (акт прийняття-передачі основних засобів ДП „Навчально-дослідне господарство ім. А.В. Трофімова Одеського ДАУ” від 12.03.2007 р., акт прийняття-передачі основних засобів ДП „Навчально-дослідне господарство ім. А.В. Трофімова Одеського ДАУ” від 12.03.2007 р. та доповнення до акту прийняття-передачі основних засобів ДП „Навчально-дослідне господарство ім. А.В. Трофімова Одеського ДАУ” від 26.04.2007 р.).
20 червня 2007 року між Одеським державним аграрним університетом (далі - ОДАУ), заснованого на державній формі власності та підпорядкованого Міністерству аграрної політики України, в особі ректора Корлюка С.С., що діє на підставі статуту, з одного боку, та ТОВ „Науково-виробнича фірма „Енергопромсістемс” в особі директора Бурка Дениса Михайловича, що діє на підставі статуту, з другого боку, був укладений договір № 57/03 про спільну діяльність.
Вищезазначений договір погоджено Міністерством аграрної політики України (лист Міністерства аграрної політики України № 37-11-3-13/14769 від 13.09.07 р.), він був взятий на облік в органах державної податкової служби Білгород-Дністровського району за № 3038 від 08.10.2007 р.
Метою укладення договору є:
- ефективне виконання наказу Міністерства аграрної політики України від 27.03.2007 р. № 217 „Про розвиток системи аграрної освіти та удосконалення підготовки кадрів для агропромислового комплексу” (п. 1.1.1.);
- участь в реформуванні вищих навчальних закладів шляхом створення регіональних університетських центрів (п. 1.1.2);
- організація сучасного навчального центру з полігоном та виробничих цехів для практичних занять студентів (п. 1.1.3);
- отримання доходів для фінансування науково-дослідних програм університету (п. 1.1.4);
- отримання пільг, дотацій, компенсацій, кредитів, сплати фіксованого сільськогосподарського податку та отримання іншої державної підтримки для реформованого навчально-дослідного господарства (п. 1.1.5);
У п. 3 вказаного договору визначені вклади учасників, їх оцінка та правовий режим використання.
П. 3.1 договору передбачено, що склад, грошова оцінка майна та інша інформація про вклад позивача та вклад відповідача визначені в додатку 1 (вклад ОДАУ) і додатку 2 (вклад відповідача) відповідно, що є невід'ємними частинами цього договору. Графік внесення вкладів визначений в додатку 4 до договору.
Співвідношення часток учасників в спільній діяльності за договором складає: ОДАУ -51 %, відповідач -49%.
Відповідно до умов вказаного договору згідно з актом приймання-передачі від 19.05.2008 р. № 1 ОДАУ передано до спільної діяльності майно на суму 568 842,00 тис. грн.
Згідно додатку 2 до договору відповідач зобов'язується внести вклад у спільну діяльність коштами на суму 1 574 249,00 грн.
Також згідно додатку 4 до договору відповідач приймає зобов'язання упродовж двох років після державної реєстрації договору, вносити в спільну діяльність до кінця кожного поточного кварталу кошти в сумі 196 782,00 грн.
Фактично відповідач перерахував позивачу у червні 2008 року 115 тис. грн., які використано на погашення зобов'язань по сплаті податку на додану вартість, що виникли при передачі майна університету у спільну діяльність. Проте, впродовж 2009-2010 рр., коштів від відповідача ( 196 782,00 грн. щоквартально) за результатами спільної діяльності до ОДАУ не надходило.
В матеріалах справи (т.2, а.с.12-22) містяться звіти про результати спільної діяльності сторін за 2008-2010 роки , з яких вбачається прибуткова діяльність НПФ „Енергопромсістемс”. Але у графі „Прибуток від спільної діяльності, який розподілено між учасниками протягом звітного періоду” ніякої суми не вказано. Тобто прибуток, хоча і незначний, між сторонами не розподілявся, що свідчить про невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором про спільну діяльність.
Згідно п. 5.2.14 договору відповідач зобов'язаний виконувати відповідні вимоги ОДАУ, пов'язані з загальним контролем ОДАУ за спільною діяльністю та виконання покладених на нього функцій відповідно до чинного законодавства та статуту ОДАУ.
Відповідно до 5.1.4. договору ОДАУ здійснює контроль щодо ведення відповідачем бухгалтерського обліку і податкової звітності спільної діяльності. Листом № 01-21/57-190 від 17.02.2010 року керівництво аграрного університету звернулося з проханням провести незалежну аудиторську перевірку бухгалтерського обліку і податкової звітності спільної діяльності за 2009 рік. На вимогу ОДАУ керівництво відповідача не відреагувало, чим порушило п. 5.1.4. та п. 5.2.14. договору.
Листом-претензією № 01-21/57-879 від 18.06.2010 р. Аграрний університет повторно звернувся з пропозицією достроково розірвати договір, але на вказаний лист відповідач відповіді не надав.
Крім того керівництвом ОДАУ було видано розпорядження від 24.06.2010 р. щодо усунень численних порушень в діяльності відповідача при здійснення спільної діяльності.
26.07.2010 р. відповідно до розпорядження ректора ОДАУ була створена комісія з метою перевірки виконання розпорядження 24.06.2010 р. За результатами перевірки було виявлено, що розпорядження керівництва ОДАУ відповідач не виконав повністю, про що свідчить акт перевірки. Фактично мало місце самочинна передача будівель навчально дослідного господарства університету у господарське відання стороннім особам.
В п. 13.7 договору визначено, що у випадку встановлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення спільної діяльності через одержання негативного фінансового результату такої діяльності протягом року, кожний із учасників вправі внести пропозицію про дострокове розірвання даного договору, яка повинна бути розглянута іншим учасником в місячний термін. У такому випадку пропозиція кожного із учасників про розірвання даного договору буде вважатися поважною причиною дострокового розірвання договору за умови згоди іншого учасника або за рішенням суду.
Листом № 01-21/57-708 від 18.05.2010 р. керівництво ОДАУ звернулося з вимогою відшкодувати в повному обсязі вартість електроенергії, сплаченої університетом та внесло пропозицію щодо дострокового розірвання договору, на що відповідачем не було відредаговано. При цьому позивач вказує, що у період з 01.11.2009 р. по 01.06.2010 рр. Аграрний університет сплатив за електроенергію на загальну суму 82 662,70 грн.
Фактично відповідач повинен сплатити різницю між 82662,70 грн. і 430,42 грн., що складає 82 232,28 грн.
Таким чином, позивач вважає, що здійснення спільної діяльності призводить не тільки до негативного фінансового результату такої діяльності, а й до нехтування своїх договірних зобов'язань відповідачем, що призводить до порушення прав університету та не виконання основної мети укладення такого договору.
Частинами 1, 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові; спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання.
Так, згідно положень ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Як вбачається зі змісту позову, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем було порушено приписи пункту 3.1. договору про здійснення внесків в спільну діяльність згідно додатку № 2 та № 4 до договору, а також приписи пункту 5.2.14. договору, згідно якого на відповідача був покладений обов'язок виконувати відповідні вимоги ОДАУ, пов'язані з загальним контролем ОДАУ за спільною діяльністю та виконання покладених на нього функцій відповідно до чинного законодавства. Крім того позивач зазначає, що в порушення п. 5.1.4 договору відповідач не надав можливості позивачу провести незалежну аудиторську перевірку бухгалтерського обліку і податкової звітності спільної діяльності.
Між тим згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 01-21/57-708 від 18.05.2010 р., згідно якого позивачем було пред'явлено вимогу про розірвання договору про спільну діяльність. Листом-претензією № 01-21/57-879 від 18.06.2010 р. позивач повторно звернувся з пропозицією щодо розірвання договору. Однак, відповідей отримано не було.
Разом з тим право на дострокове розірвання договору передбачене у п. 13.7 спірного договору, за яким у випадку встановлення недоцільності або неможливості здійснення спільної діяльності будь-яка сторона договору має право внести пропозицію про дострокове розірвання договору.
У відповідності з положеннями ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.
Однією з підстав для розірвання спірного договору про спільну діяльність позивач визначає ту обставину, що відповідачем не було внесено у повному обсязі свій вклад у спільну діяльність. Такі доводи позивача відповідач не спростував належними доказами, що свою чергу свідчить про порушення відповідачем умов спірного договору, оскільки невнесення будь-якою зі сторін вкладу у спільну діяльність є перешкодою у здійсненні спільної діяльності та відповідно досягнення мети такої діяльності. Крім того, впродовж 2009-2010 років коштів від відповідача за результатами спільної діяльності не надходило. У такому разі суд погоджується з доводами позивача про недоцільність такого договору для нього, адже у такому випадку позивач позбавляється на те, що розраховував при укладенні договору.
Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача та рішення господарського суду про розірвання договору про спільну діяльність від 20.06.2007 р. № 57/03, укладеного між позивачем та відповідачем.
Що стосується відшкодування витрат по електроенергії, то господарський суд правильно зазначив, що у позовній заяві ОДАУ не навів жодної правової підстави, з якої у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем щодо відшкодування вказаних витрат по електроенергії. Колегія суддів зазначає також, що обов'язки відповідача щодо спільної діяльності передбачені п. 5.2 спірного договору. Однак, як вбачається з положень вказаного пункту договору, такі вказівки щодо необхідності відшкодування позивачу витрат по електроенергії в договорі відсутні.
За таких обставин колегія суддів вважає рішення господарського суду в цієї частині також обґрунтованим.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, колегія суддів вважає, що при розгляді справи господарським судом дотримані норми процесуального та матеріального права, висновки господарського суду відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, повністю з'ясовані.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково -виробнича фірма „Енергопромсістемс”, Одеська обл., Білгород -Дністровський р-н, смт Сергіївка, на рішення господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2010 року по справі № 15/135-10-3715 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 09 грудня 2010 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: Л.В. Поліщук
Суддя: О.О. Журавльов