донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.12.2010 р. справа №11/233/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівВолкова Р.В., Чернота Л.Ф.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:не з»явився
від відповідача:Савєльєв М.А. -за дов. №10/01.09 від 18.09.10р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Електропривод", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від14.09.2010 р.
у справі№ 11/233/10 (суддя Гончаренко С.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об"єднання "Схід-Союз", м. Запоріжжя
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Електропривод", м. Запоріжжя
простягнення 92239 грн. 31 коп.
У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об"єднання "Схід-Союз", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропривод", м. Запоріжжя про стягнення 92239 грн. 31 коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.09.10 р. позовні вимоги позивача були задоволенні повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 61600 грн. 70 коп. основного боргу, 25885 грн. 52 коп. інфляційних та 4753 грн. 09 коп. 3% річних.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електропривод", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.10 р. скасувати та залишити позов без розгляду.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, надавши документи, витребувані ухвалою суду від 22.11.10р.
Представник позивача до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 22.11.10р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 11/233/10 та наданих представником відповідача пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягаю задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем склалися фактичні правовідносини з купівлі-продажу товару.
З 04.12.07 р. по 25.02.08 р. позивач передав відповідачу кабельно-провідникову та електричну продукцію за видатковими накладними № ВС-0000834 від 05.12.07р. на суму 18317 грн. 04 коп.; № ВС-0000845 від 06.12.07р. на суму 33194 грн. 17 коп.; № ВС-0000032 від 17.01.08 р. на суму 507 грн. 17 коп.; № ВС-0000038 від 18.01.08 р. на суму 113 грн. 70 коп.; № ВС-0000093 від 01.02.08 р. на суму 21981 грн. 41 коп.; № ВС-0000094 від 01.02.08 р. на суму 990 грн. 34 коп.; № ВС-0000119 від 12.02.08 р. на суму 1026 грн. 61 коп.; № ВС-0000138 від 21.02.08 р. на суму 304 грн. 26 коп.; № ВС-0000149 від 25.02.08 р. на суму 166 грн. 00 коп.
Факт отримання відповідачем товару підтверджено довіреностями, виданими підприємством своїм уповноваженим особам на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОО № 822172 від 18.01.2008р.; ЯОЧ № 435708 від 21.02.2008р. та ЯОЧ № 435717 від 25.02.08р.
Позивач разом з продукцією, видатковими та податковими накладними надав відповідачу рахунки-фактури: ВС-0001001 від 04.12.07р. на суму 51511 грн. 21 коп.; ВС-0000036 від 17.01.08р. на суму 507 грн. 17 коп.; ВС-0000042 від 17.01.08р. на суму 113 грн.70 коп.; ВС-0000099 від 01.02.08р. на суму 21981 грн. 41 коп.; ВС-0000100 від 01.02.08р. на суму 990 грн. 34 коп.; ВС-0000137 від 12.02.08р. на суму 1026 грн. 61 коп.; ВС-0000165 від 21.02.08р. на суму 304 грн. 26 коп. та ВС-0000183 від 25.02.08р. на суму 166 грн. 00 коп.
Відповідач свої зобов'язання з оплати виконав лише частково, у зв»язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 61600 грн. 70 коп.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з відповідача 61600 грн. 70 коп. суми основного боргу, 25885 грн. 52 коп. інфляційних та 4753 грн. 09 коп. 3% річних.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст. 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У відповідності до п.п. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок його негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи є наявним гарантійний лист відповідача про зобов»язання перерахувати залишок суми основного боргу позивачу строком до 29.07.08р. Крім того, відповідачем не спростовано факт отримання рахунків-фактур від позивача.
Але відповідач свої зобов'язання з своєчасної оплати отриманого товару виконав лише частково, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів відсутності у нього грошового зобов»язання перед позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 36, 37 Господарського процесуального кодексу України, а, навпаки, своїми конклюдентними діями з прийняття товару та його часткової оплати підтвердив наявність у сторін зобов»язальних правовідносин з купівлі-продажу товару та невиконання ним належним чином і в строк свого грошового зобов»язання перед позивачем, у зв»язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 61600 грн. 70 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 25885 грн. 52 коп., як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних у розмірі 4753 грн. 09 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, ствердження скаржника, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні та 3% річних на підставі усного договору, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки інфляційні та 3% річних нараховуються незалежно від форми укладення договору (усної чи письмової) на підставі норм цивільного законодавства України, а нібито факт неповідомлення судом відповідача про дату та місце розгляду справи спростовується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення уповноваженій особі підприємства 30.07.2010 року ухвали місцевого господарського суду.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2010 р. у справі № 11/233/10 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропривод", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2010 р. у справі № 11/233/10 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2010 р. у справі № 11/233/10 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді Р.В. Волков
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Зап. обл.
Ложка Н.Л.