донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.12.2010 р. справа №7/174пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Акулової Н. В., Гези Т. Д.
за участю
представників сторін:
від позивача:Левада Ю. М. - довіреність;
від відповідача:Бєльскіх С. С. - довіреність;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»м. Маріуполь
на рішення господарського суду Донецької області
від20.09.2010р.
у справі№7/174пд (суддя Сгара Е. В.)
за позовомкомунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» м. Маріуполь
до відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м. Маріуполь
проспонукання до укладення п. 1. додаткової угоди від 05.03.2010р. договору про надання послуг постачання електроенергії в редакції позивача
Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»(далі -Підприємство) звернулась до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»в особі Приазовських електричних мереж (далі -Донецькобленерго) про спонукання до укладення пункту 2 додаткової угоди від 05.03.2010р. договору про надання послуг постачання електроенергії в редакції позивача.
13.09.2010 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив спонукати відповідача до укладення пункту 1 додаткової угоди від 05.03.2010р. договору про надання послуг постачання електроенергії в редакції позивача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. по справі №7/174пд у задоволенні позовних вимоги Підприємства до Донецькобленерго відмовлено у повному обсязі з мотивів недоведеності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору чи істотного порушення відповідачем договору або інших умов, які спричинили б необхідність внесення змін в односторонньому або судовому порядку у договір, якій на теперішній час є діючим.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Підприємство звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на те, що узгоджений в договорі порядок оплати за електроенергію не враховує його статусу та фінансової можливості щодо здійснення платежів, а також на те, що згідно положень п.6.6 Правил користування електричною енергією, згідно якого підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету за наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника не визнав.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
25.04.2003р. між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №10/2116 (далі - Договір) з додатками та додатковими угодами, протоколом розбіжностей, протоколом погодження розбіжностей, з урахуванням рішення господарського суду Донецької області від 07.11.2003р. №23/280пд, згідно якого постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну оргію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (Розділ 1 Договору).
Відповідно до п. 9.4 сторонами встановлено строк дії Договору -з дня його підписання до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим щорічно на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір, додаткові угоди та протокол узгодження розбіжностей підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Господарським судом вірно встановлено, що на час розгляду справи строк дії Договору є пролонгованим на наступний період.
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача внести зміни до Договору стосовно порядку оплати поставленої електроенергії по факту її споживання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З метою внести зміни у Договір, позивач 05.03.2010р. листом №577 направив відповідачу додаткову угоду б/н від 05.03.2010р. до додаткової угоди №5/2 до Договору, що отримана відповідачем 10.03.2010р., про що свідчить відповідна відмітка на листі №577.
У п.1 вказаної угоди зазначено про наступні зміни: „П.2 викласти у наступній редакції: „Споживач здійснює оплату за використану електроенергію один раз на місяць до 5 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем”.
Відповідач зазначену додаткову угоду не підписав, відповідь на лист №1532 від 21.06.2010р. не надав.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до відповідача із листом №1661 від 16.06.2010р., в якому повідомляв Донецькобленерго, що у зв'язку з тим, що спірну додаткову угоду позивачу не повернуто, спір на вирішення до суду не переданий, спірна додаткова угода є укладеною в редакції позивача.
У відповідь на лист №1661 від 16.06.2010р. відповідач листом №1532 від 21.06.2010р. повідомив про той факт, що порядок оплати спожитої електричної енергії вже врегульовано сторонами за взаємною згодою, порядок розрахунку за додатковою угодою до Договору, про який йдеться у супровідному листі №577 від 05.03.2010р. знаходиться на розгляді в Донецькобленерго, у зв'язку з чим порядок розрахунків між сторонами залишається у редакції Договору із раніше внесеними до нього змінами.
У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо викладення п. 2 Договору в редакції додаткової угоди б/н від 05.03.2010р., позивач звернувся до суду з вимогою про прийняття наступної редакції спірного п.1 додаткової угоди від 05.03.2010р. до Договору, а саме:
„П.2 викласти у наступній редакції: „Споживач здійснює оплату за використану електроенергію один раз на місяць до 5 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем”.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Відповідно до ст.277 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 24, 26 Закону України «Про електроенергетику»додержання вимог Правил є обов'язковим для суб'єктів електропостачання.
Як вбачається, між сторонами вже укладений та виконується Договір на постачання електричної енергії, який укладено відповідно до діючого законодавства, в тому числі Правил та на підставі затвердженого типового договору.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно п.1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1.13 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р. в редакції, що діяла у спірний період (далі -Правила) укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
У пункті 2 Додаткової угоди №5/2 до Договору зі змінами, що внесені додатковою угодою №5/2 від 25.12.2009р., сторонами було визначено порядок розрахунків за спожиту електричну енергію -протягом розрахункового періоду плановими платежами за спожиту електричну енергію на підставі виставлених рахунків: перший платіж 10-го числа поточного розрахункового періоду в розмір 10% обсягу очікуваного споживання електроенергії, другий платіж -до 20-го числа поточного розрахункового періоду в розмір 30% обсягу очікуваного споживання електроенергії. Остаточний розрахунок протягом останнього робочого дня календарного місяця.
Загальний порядок внесення змін до договору передбачений статтями 651, 652 Цивільного кодексу України.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно певно визначених умов.
Виходячи з положень ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тобто, на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, у даному випадку, істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
У позовній заяві відсутнє належне обґрунтування, яким саме чином змінились істотні обставини, якими сторони керувались під час укладання договору, домовившись здійснювати оплату електричної енергії з плановими платежами.
Посилання Підприємства на той факт, що доля населення у загальному обсязі водопостачання та водовідведення складає близько 60%, води населенню м.Маріуполя, яке розраховується за такі види комунальних послуг після закінчення розрахункового періоду без попередньої оплати, а також на врегулювання на законодавчому рівні можливості споживачам електричної енергії здійснювати розрахунки після по факту спожитої електроенергії. Посилається на приписи п.6.6 Правил користування електричної енергії. Разом з цим, посилання на конкретні норми закону при обґрунтуванні вимог щодо внесення змін до діючого Договору, а також самих вимог щодо внесення змін до Договору (а не укладення нового), позивачем не зазначено.
Разом з цим, належними доказами позивачем не доведено, що він дійсно постачає саме 60% населенню м.Маріуполя воду, а також той факт, що розрахунки цього населення безпосередньо можуть вплинути на спірні взаємовідносини, які є предметом даного спору.
Позивач не довів, що на момент укладання додаткової угоди №5/2 від 25.12.2009р. до Договору не був збитковим підприємством, заборгованість за отримані послуги з водопостачання та водовідведення у контрагентів позивача була відсутня або була значно меншою.
Таким чином, не доведено, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Договір з додатками до нього, в тому числі, додаток №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” підписані, в тому числі, споживачем без будь-яких зауважень, а умови оплати, визначені у Договорі, позивачем тривалий час виконувались.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що договір не може бути змінений в односторонньому порядку. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Позивачем не доведено істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору чи істотного порушення відповідачем Договору або інших умов, які спричинили б необхідність внесення змін в односторонньому або судовому порядку у договір, який на теперішній час є діючим.
Інші доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
Крім того, суд зазначає, що позивач заявив та підтримував позовні вимоги, які стосуються внесення змін у договір №10/2116, в той час як фактично спір між сторонами виник щодо внесення змін до Додатку № 5 до договору.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. у справі №7/174пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. у справі №7/174пд залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 20.09.2010р. у справі №7/174пд -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Акулова
Т. Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС