донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.12.2010 р. справа №21/91
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Акулової Н. В., Гези Т. Д.
за участю
представників сторін:
від позивача:Лисаченко Д. М. -довіреність;
від відповідача 1:Жиліна О. В. -довіреність;
від відповідача 2:не з'явився;
від третьої особи 1:не з'явився;
від третьої особи 2:не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка
на рішення господарського суду Донецької області
від20.09.2010р.
у справі№21/91 (суддя Татенко В. М.)
за позовомдержавного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк
до відповідачів:1) Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка,
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс»м. Київ,
за участю третіх осіб, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору:1) товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія -Київ»м. Київ,
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «МГ-Транс» м. Київ,
простягнення 74 541,90грн.
Державне підприємство «Донецька залізниця» (далі -Залізниця) звернулось до господарського суду з позовом до Костянтинівського державного хімічного заводу (далі -Завод) про стягнення збитків і витрат, понесених залізницею у зв'язку з затримкою (неможливістю транзиту територією Російської Федерації) вагону №23586530 з вантажем (кислота соляна технічна) у загальній сумі 74 541,90грн.(з ПДВ), у тому числі:
1. витрати, понесені залізницею у зв'язку з затримкою вагону на прикордонній станції Красна Могила:
- 2325,00грн. -провізний тариф зі станції Красна Могила (без ПДВ);
- 378,00грн. -телеграфний збір (без ПДВ);
- 174,80грн. -плата за користування вагоном (без ПДВ);
- 670,00грн. -збір за зберігання вантажу (без ПДВ);
- 533,60грн. -маневрова робота (без ПДВ);
2. витрати, понесені залізницею у зв'язку з затримкою вагону на прикордонній станції Костянтинівка:
- 47 605,00грн. -збір за зберігання вантажу (без ПДВ);
- 10 431,86грн. -плата за користування вагоном (без ПДВ).
Ухвалою від 09.09.2009р. господарський суд за власною ініціативою залучив товариство з обмеженою відповідальністю “Ефі-Транс” (далі -Товариство) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2009р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2010р., у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010р. зазначені судові акти були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Скасовуючи рішення та постанову, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при новому розгляді суду першої інстанції слід встановити підстави виникнення прав та обов'язків вантажовідправника та експедитора та надати їм правову оцінку.
Ухвалою суду від 20.07.2010р. господарський суд залучив Товариство до участі у розгляді справи в якості другого відповідача, виключивши його зі складу третіх осіб.
Ухвалою суду від 17.08.2010р. господарський суд залучив до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спорту на стороні Заводу: 1) товариство з обмеженою відповідальністю “Діскордія-Київ”, 2) товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно -експедиційна компанія “МГ-Транс”.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. у справі №21/91 частково задоволено позовні вимоги Залізниці та присуджено до стягнення з Заводу 2790,00грн. (з ПДВ) -провізного тарифу; 12 727,99грн. (з ПДВ) -плати за користування вагоном; 57 930,00грн. (з ПДВ) - збору за зберігання вантажу, витрати по сплаті держмита в сумі 726,43грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114,99грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю та обґрунтованістю вимог в задоволеній частині позовних вимог. Відносно відмови у решті позовних вимог, суд виходив з того, що нарахування позивачем сум маневрових робіт та телеграфного збору у даному випадку є взагалі безпідставними, оскільки:
- зазначений у п. 1.8 розділу 2 Тарифного керівництва №1 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідношень) збір за маневрову роботу стосується робот які виконуються на залізничній під'їзній колії та лише за окремою вимогою власника під'їзної колії, а маневрові роботи з вагоном виконувались на залізничній колії станції Красна Могила;
- передбачений п.14 табл. 2 п. 9 розділу 2 Тарифного керівництва №1 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідношень) збір за повідомлення справляється лише при наявності вимоги про таке повідомлення. Наявності вимог про таке повідомлення з боку Заводу позивач суду не надав.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Завод звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. За ствердженням скаржника, він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки згідно абз.4 §7 ст.21 Угоди про міжнародні залізничні вантажні сполучення (далі - УМВС) всі платежі по витратами вписуються в накладну та стягуються з відправника, отримувача або платника (експедиторської організації тощо), в залежності від того, хто з них здійснює оплату провізних платежів у відповідності ідо ст. 15 УМВС. Вважає, що при відправленні зі станції Костянтинівка вагону №23586530 з вантажем (кислота соляна технічна) по залізничній накладній №50890047 були наявні всі супровідні документи, які відповідали вимогам чинного законодавства України, вимогам Статуту залізниць України та Правилам перевезення вантажів залізничним транспортом, при цьому жодних зауважень щодо оформлення документів з боку залізниці та митних служб не надходило.
Крім того, апелянт посилався на те, що згідно умов контракту №015 від 20.03.08р., укладеного між відповідачем та Компанією “RIVERВЕRG VENTURES LLP”, остання є покупцем зазначеного вантажу і після митного оформлення супровідних документів стала власником вантажу. Компанія “RIVERВЕRG VENTURES LLP” перевезення вантажу по Українській залізниці доручила експедитору Товариству, яке уклало з Донецькою залізницею договір №Е-040057 від 28.12.06р. про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Товариство провело платежі за провезення вантажу по Українській залізниці.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника не визнав. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Відповідач 2 відзив на апеляційну скаргу не надав. У судове засідання представники відповідача 2 та третіх осіб не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, поважних причин неявки не сповістив.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників учасників процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача 2 та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
28.12.2006р. між Товариством та Залізницею укладено договір №Э-040057 (том 1 а.с.91) про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до п.1.1 якого Товариство (Експедитор) зобов'язувався проводити розрахунки з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги вантажовласникам.
Пунктом п. 1.3 договору №Э-040057 від 28.12.2006р. передбачені умови оплати Експедитором вартості послуг залізниці (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збори за подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги), наданих Вантажовласникам, при здійсненні експортно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг по договірним тарифам.
Згідно пунктів 3.2, 3.3 договору у міру виконання перевезень та надання послуг для Вантажовласників залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори) з особового рахунку Експедитора; плата за перевезення списується залізницею на підставі перевізних документів і визначається у відповідності до розділу 4 Тарифного керівництва №1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.
Відповідно до пункту 3.4 договору плата за додаткові послуги, надані залізницею Вантажовласникам (плата за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами, у т.ч. п.15; подача і прибирання вагонів та інші додаткові збори - згідно з розділами 1,2 Тарифного керівництва №1; зборів за вільними тарифами - згідно розділу 1 п.26 табл.3 Тарифного керівництва №1 на підставі додаткових угод до договору; зборів за надання послуг декларантами залізниць України на прикордонних передавальних станціях при надходженні імпортних вантажів - згідно наказу Держмитслужби від 12.12.03р. №865, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 24.12.03р. №12132/8553 та розпоряджень Укрзалізниці з цього питання та ін.) списується залізницею з особового рахунку “Експедитора” на підставі накопичувальних карток ФДУ №92, відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 та ін.
З матеріалів справи та пояснень учасників процесу вбачається, що на виконання умов вказаного договору Товариство оплатило Залізниці провізні платежі за перевезення вантажу (кислота соляна технічна) за спірною відправкою.
Між Залізницею та Заводом 18.10.2007р. укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №28010 (том 1 а.с.10-11).
У подальшому між Заводом (постачальник) та Компанією “RIVERВЕRG VENTURES LLP” (покупець) укладено контракт №015 від 20.03.2008р. (а.с. 71) на поставку кислоти соляної, умовами контракту передбачено, що поставка вантажу здійснюється на умовах FCA (“Інкотермс 2000”) станція Костянтинівка Донецької залізниці (р.5).
14.09.2008р. на виконання контракту №015 від 20.03.08р. Завод за міжнародною залізничною накладною №50890047 (том 1 а.с.21) зі станції Костянтинівка Донецької залізниці на станцію Джебел (Туркменістан) на адресу Джебельської бази УМТРіК ДК “Туркменнафта” відправив вагон №23586530 з вантажем - кислота соляна технічна.
У залізничній накладній №50890047 у графі 4 “Особливі заяви відправника” та у графі 20 “Відправником прийняті платежі за такі транзитні залізниці” зазначено, що платежі по УЗ здійснюються через ТОВ “Ефі-Транс”.
Як вбачається з матеріалів справи 17.09.2008р. вагон №23586530 з вантажем (кислота соляна технічна) по залізничній накладній №50890047 перетнув територію України на станції Красна Могила Донецької залізниці, а на станції Гуково Північно-Кавказької залізниці Російської Федерації був затриманий Митною службою Російської Федерації у зв'язку із забороною транзиту кислоти соляної (прекурсор) територією Російської Федерації, у відповідності із вимогами ст.13 Митного кодексу РФ та Постанови керівництва Російської Федерації №681 від 30.06.1998р. “Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів, що підпадають під контроль в Російській Федерації”, про що вантажовідправник був повідомлений телеграмою №26 від 17.09.2008р. (том 1 а.с. 29) через станцію відправлення.
Вагон №23586530 у зв'язку із забороною транзиту вантажу територією Російської Федерації 19.09.2008р. повернутий на станцію Красна Могила Донецької залізниці, про що складено акт загальної форми №2008/999 (том 1 а.с. 28).
Начальнику станції Костянтинівка Донецької залізниці надійшли листи №№ 901 (том 1 а.с. 31), 10/900 (том 1 а.с. 34) від 19.09.2008р. з проханням повернути вагон на станцію відправлення та гарантуванням оплатити за повернення вагону. Вказані листи підписані від імені Заводу начальником відділу маркетингу та збуту - Одиньовим В.В.
Станцією Костянтинівка Донецької залізниці на станції Гуково Північно-Кавказької залізниці та Красна Могила Донецької залізниці були направлені телеграми №453 від 19.09.2008р. і №864 від 22.09.2008р. (том 1 а.с. 32-33) з проханням повернути вагон №23586530 з вантажем (кислота соляна технічна) по залізничній накладній №50890047 на ст. Костянтинівка та з зазначенням, що запит вантажовідправника про повернення вагону та гарантійний лист відносно оплати відповідних платежів є в наявності.
Станцією Красна Могила Донецької залізниці 22.09.2008р. вагон №23586530 з вантажем (кислота соляна технічна) направлений на станцію відправлення -Костянтинівка Донецької залізниці, про що складено акт загальної форми №2008 “А” (том 1 а.с. 27).
24.09.2008р. спірний вантаж прибув на станцію Костянтинівка Донецької залізниці, на якій простоював з 24.09.2008р. по 03.12.2008р. у зв'язку з відсутністю необхідних документів для митного контролю (оформлення) і відмовою вантажовідправника приймати вантаж під вивантаження до вирішення питання щодо оплати належних залізничних платежів. У зв'язку з простоєм вагону в очікуванні подачі під вивантаження станцією Костянтинівка Донецької залізниці складено акти загальної форми №805 від 24.09.2008р., б/н від 19.11.2008р., №896 від 01.12.2008р.
За умовами договору-доручення №01/2008 від 24.03.2008р. встановлений обов'язок експедитора Discordia Plc (Болгарія) за плату і за рахунок “RIVERВЕRG VENTURES LLP” організовувати послуги пов'язані з перевезенням вантажів, які прямують територією України, Болгарії, країн СНД…, а у п. 4.2 договору передбачений обов'язок “RIVERВЕRG VENTURES LLP” компенсувати експедитору стягнуті штрафи або збори, які виникли при обслуговуванні перевезення вантажів.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дискордия-Киев” листом від 03.08.2008р. повідомило про порядок оформлення СМГС накладних на перевезення соляної кислоти за маршрутом Костянтинівка-Джебел, та зобов'язало у графі 4.20 СМГС здійснювати платежі по УЗ через ТОВ “Ефі-Транс”, у якого є договір з Залізницею від 28.12.2006р. №Э 040057.
Листом №10/949 від 21.10.2008р., направленим начальнику ст.Костянтинівка Донецької залізниці, відповідач наполягав на направленні всіх претензій щодо простою вказаного вагону Товариству з посиланням на те, що після митного оформлення вантажу право власності перейшло від Костянтинівського державного хімічного заводу до Компанії “RIVERВЕRG VENTURES LLP”, у якої експедитором по УЗ є Товариство.
Листом №118 від 19.11.2008р., направленим начальнику станції Костянтинівка Донецької залізниці, Компанія “RIVERВЕRG VENTURES LLP”, як власник кислоти соляної технічної за спірною відправкою, зверталася з проханням вагон №23586530 з вантажем по залізничній накладній № 50890047 подати на під'їзну колію Костянтинівського державного хімічного заводу для подальшого вивантаження на склад. Одночасно компанія гарантувала оплату залізниці витрат, пов'язаних з поверненням цистерни, зберіганням вантажу на станції у період з 24.09.2008р. по 19.11.2008р.
Листом №40/1-126 від 19.11.2008р., направленим начальнику станції Костянтинівка Донецької залізниці, Завод просив Залізницю не подавати вагон №23586530 з вантажем (кислота соляна технічна) по залізничній накладній №50890047 на під'їзну колію у зв'язку з не вирішенням питання оплати належних залізниці платежів за користування вагоном та зберігання вантажу.
Відповідач листом №10/1052 від 1.12.08р., направленим начальнику станції Костянтинівка Донецької залізниці, з посиланням на умови укладеного між ним та Східною митницею договору відповідального зберігання майна, що знаходиться під митним контролем (не оформлене у митному відношенні) №18/08-к від 19.11.2008р., звернувся з проханням подати вагон №23586530 з вантажем (кислота соляна технічна) на під'їзну колію Костянтинівського державного хімічного заводу на 01.12.2008р. після 17-00год. та просив плату за зберігання і користування вагоном, що стояв на колії станції до подання на під'їзну колію заводу не нараховувати.
03.12.2008р. між Східною митницею та відповідачем складено акт №111/08 прийняття-передачі товарів (предметів), що знаходяться під митним контролем на відповідальне зберігання, згідно якого головний інспектор відділу по контролю за майном, що перейшло у власність держави, передав Костянтинівському державному хімічному заводу майно (кислота соляна технічна). Відповідно до приміток товар прийнято на зберігання на склад митниці по МД-1 серія КБ №209751 від 03.12.2008р.
У зв'язку з неможливістю транзиту вантажу за спірною відправкою територією Російської Федерації Донецькою залізницею нараховані платежі, зокрема:
1. витрати, понесені залізницею у зв'язку з затримкою вагону на прикордонній станції Красна Могила:
- 2325,00грн. -провізний тариф зі станції Красна Могила (без ПДВ);
- 378,00грн. -телеграфний збір (без ПДВ);
- 174,80грн. -плата за користування вагоном (без ПДВ);
- 670,00грн. -збір за зберігання вантажу (без ПДВ);
- 533,60грн. -маневрова робота (без ПДВ);
2. витрати, понесені залізницею у зв'язку з затримкою вагону на прикордонній станції Костянтинівка:
- 47 605,00грн. -збір за зберігання вантажу (без ПДВ);
- 10 431,86грн. -плата за користування вагоном (без ПДВ).
Усього Залізницею нарахована сума 62 118,26грн. (58 036,86грн. + 4081,40грн.), яка з урахуванням ПДВ складає суму позову - 74 541,90грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що спірні вагони перевозилися за залізничними накладними СМГС, що складені за правилами УМВС, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідношення, що виникли між сторонами щодо згаданого перевезення, мають регулюватися, у тому числі -нормами УМВС.
Відповідно до ст.4 Статуту залізниць України (далі -Статут) перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про міжнародні залізничні сполучення.
Статтею 62 Статуту встановлено, що платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.
Згідно § 1 ст. 11 УМВС відправник повинен додати до залізничної накладної супровідні документи, необхідні для здійснення митних та інших правил. § 2 ст. 11 УМВС передбачає відповідальність відправника перед залізницею за наслідки, що виникли у результаті відсутності, недостатності чи неправильності супровідних документів та у разі затримки перевезення через ненадання цих документів має сплатити залізниці штрафи та збори.
Виходячи з умов п. 1 § 1 ст. 15 УМВС стягнення провізних платежів (до яких відповідно §1 ст. 13 УМВС відносяться додаткові збори та витрати, що виникли за період від прийняття вантажу до перевезення до його видачі одержувачу), які виникли під час перевезень по залізницях відправлення здійснюються з відправника на станції відправлення або у відповідності з діючими на залізницях відправлення внутрішніми правилами.
За п. 1.11 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства Транспорту України №644 від 21.11.2000р., платежі, збори та штрафи, які виникли через затримку вагонів з експортними вантажами під час перевезення з вини відправника, оформлюються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів та штрафів з відправника.
З огляду на положення вказаних норм, зважаючи на те, що станція відправлення вантажу (Костянтинівка) є структурною одиницею Залізниці, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що правом стягнення будь-яких сум, нарахованих за спірним перевезенням, а відтак і правом на звернення до господарського суду з відповідною вимогою, наділена саме Залізниця.
У відповідності до ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Частинами другою та третьою даної статті передбачено, що плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.
Згідно з п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 4 зазначених Правил встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Акт загальної форми складається у всіх інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу.
Пунктом п. 2.3 розділу 2 “Тарифного керівництва № 1” Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, якій був чинний на момент виникнення спірних взаємовідносин (Наказ Міністерства транспорту 15.11.1999р. №551, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за N828/4121), який кореспондується з п. 8 Правил зберігання вантажів, передбачена можливість стягнення збору за зберігання вантажу лише у разі затримання вагонів з вини вантажовідправника (вантажоодержувача).
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки. Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці -з моменту затримки.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
З матерів справи вбачається, що Залізницею у відповідності до вказаних норм були складені акти загальної форми №805 від 24.09.2008р., б/н від 19.11.2008р. та №896 від 01.12.2008р. Отже, стягненню підлягає сума витрат на повернення завантаженого вагону зі станції Красна Могила до станції Костянтинівка (провізний тариф), плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажів.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції правомірно зазначив, що нарахування позивачем сум маневрових робіт та телеграфного збору у даному випадку є взагалі безпідставними, оскільки зазначений у п. 1.8 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідношень) збір за маневрову роботу стосується робот, які виконуються на залізничній під'їзній колії та лише за окремою вимогою власника під'їзної колії, в той час як маневрові роботи з вагоном виконувались на залізничній колії станції Красна Могила. При цьому передбачений п.14 табл. 2 п. 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідношень) збір за повідомлення справляється лише при наявності вимоги про таке повідомлення. Наявності вимог про таке повідомлення з боку Заводу позивач суду не надав.
Таким чином, господарський суд обґрунтовано визнав такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги Залізниці про стягнення з Заводу грошових коштів у сумі 74 541грн. 90коп. (з ПДВ) за понесені залізницею збитки та витрати, а саме: на суму провізного тарифу в розмірі 2790,00грн. (з ПДВ), плати за користування вагоном в розмірі 12 727,99грн. (з ПДВ) та збору за зберігання вантажу в розмірі 57 930 грн. (з ПДВ).
Щодо відмови у позові до Товариства судова колегія виходить з наступного:
- оплата за перевезення вантажу за спірною відправкою здійснювалась частково Залізницею (плата за подачу та забирання вагону на станції відправлення, плата за користування вагоном) і частково Товариством - експедитор на Донецькій залізниці (плата залізничного тарифу від ст. Костянтинівка до станції Красна Могила та додаткових зборів) на підставі укладеного між ними договору №Э-040057 від 28.12.2006р. про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги;
- пунктом 1 §1 ст.15 УМВС передбачено, що провізна плата нараховується у відповідності до ст.13 УМВС та стягується за перевезення по залізницям відправлення -з відправника на станції відправлення або у відповідності з діючими на залізниці відправлення внутрішніми правилами;
Інші доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. у справі №21/91 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статей 25, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010р. у справі №21/91 залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 20.09.2010р. у справі №21/91 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Н. В. Акулова
Т. Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС