21.10.2010 року Справа № 31/146(14/235-09)-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача,
суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.
при секретарі: Коваль І.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Мальцев Ю.В., довіреність № б/н від 29.06.10, представник;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином в судовому засіданні 14.09.2010 року.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Петровського»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 року у справі № 31/146(14/235-09)-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Петровського»(вул. Леніна, 23, с. Зоряне, Межевського району Дніпропетровської області, 52910)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Б. Хмельницького»(пр. Парковий, 13, с. Богданівка, Павлоградського району Дніпропетровської області, 51464)
про стягнення 61 152 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 року у справі № 31/146(14/235-09)-10 (суддя Єременко А.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що за відсутності належним чином оформленого між сторонами договору, позивачем відвантажено відповідачу посівне зерно на загальну суму 61 152 грн., вартість якого відповідачем не сплачено. Однак позивачем належними доказами не доведено обставин передачі у власність відповідача товару на зазначену суму, оскільки не надано доказів перебування особи, що отримала товар за довіреностями №28 від 29.09.2008 року та №51 від 01.10.2008 року, у трудових відносинах з позивачем.
Також суд зазначив на невідповідність наданих позивачем накладних
№ 1024 від 28.09.2008 року та № 463 від 23.09.2008 року вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому вони не можуть вважатись належним доказом поставки сільськогосподарської продукції на суму 61 152,00 грн.
Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 31/146(14/235-09)-10 скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.
Вважає, що судом не досліджено подані позивачем докази: товарно-транспортні накладні № 1024 від 28.09.2008 року та № 463 від 23.09.2008 року , письмові пояснення водія ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького»ОСОБА_1та головного агронома цього ж товариства ОСОБА_2 які письмово підтвердили отримання від позивача їх товариством посівної пшениці на суму 61 152 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення господарського суду від 10.06.2010 року законним та обґрунтованим. Зазначає, що позивач не довів наявність зобов'язання відповідача по оплаті товару, не надав доказів його отримання. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (з урахуванням попереднього судового засідання), перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Сторони по справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (том 1 а.с.16-33,47-56).
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З матеріалів справи вбачається, що за відсутності письмового договору позивач відвантажив відповідачу згідно накладної №693/1 від 25.09.2008 року зерно пшениці «Батько»кількістю 25 тон на суму 30 000 грн. та згідно до накладної №697/1 від 01.10.2008 року зерно пшениці «Ермак»кількістю 25,960 тон на суму 31 152 грн.(том 1 а.с.10-11).
Заперечуючи факт отримання продукції, відповідач посилається на відсутність належним чином оформленого сторонами в письмовій формі договору, узгодження всіх його суттєвих умов, а відтак і відсутність обов'язку щодо оплати (відзив на позов на а.с.43 том 1). Також зазначає недоведеним факт вручення відповідачу рахунків на оплату.
Спростовуючи таку правову позицію ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького»слід зазначити, що правовідносини між сторонами виникли не з договору, а відповідно до положень вищезазначених норм права та з фактичних дій сторін.
Те, що відповідачем зерно в зазначеній позивачем кількості було отримано підтверджується сукупністю наявних у справі наступних доказів:
В матеріалах справи знаходяться дві копії довіреності на отримання від ТОВ «Агрофірма ім. Петровського»товарно -матеріальних цінностей на ім'я Кружиліна М.І.- за довіреністю №28 від 22.09.2008 року на отримання від позивача 20 тон пшениці, за довіреністю №51 від 01.10.2008 року на отримання від позивача 20 тон пшениці. Оригінали вказаних документів знаходяться в оглянутих колегією суддів в судовому засіданні 21.10.2010 року прошитих та пронумерованих належним чином книгах місячних звітів ТОВ «Агрофірма ім.Петровського».
Накладні №693/1 від 25.09.2008 року та № 463 від 23.09.2008 року містять підпис особи, що отримала товар. Те, що підписи на накладних та довіреностях не ідентичні жодним належним та допустимим доказом не доведено та є безпідставним запереченням відповідача.
При розгляді касаційної скарги відповідача колегія суддів Вищого господарського суду України в Постанові від 24.02.2010 року у даній справі звернула увагу на необхідність встановлення особи, що отримувала товар за довіреностями, та відповідність довіреностей та накладних вимогам чинного законодавства України. Особлива увага акцентована на відповідності дій сторони, що видала довіреності, вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.
В порушення вимог ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вказівки касаційної інстанції в повній мірі не виконав.
Між тим, законність дій відповідача по видачі довіреностей саме гр.ОСОБА_3 та чи є він працівником ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького»відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України мав доводити відповідач. Однак посилання позивача щодо цих обставин відповідачем не спростовані.
З пояснень працівника відповідача ОСОБА_1 (том 1 а.с.76) вбачається, що ОСОБА_3 працював заступником директора відповідача.
Письмові пояснення працівників відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засвідчені виконкомом Богданівської сільради, свідчать про те, що ними, як водіями, було отримано для перевезення з току позивача зерно пшениці загальною кількістю 50 960 кг. Щодо оформлення документів їм не відомо.
Пояснення цих осіб щодо кількості зерна збігаються з даними накладних № 693/1 від 25.09.2008 року, №697/1 від 01.10.2008 року.
У позивача наявні оригінали довіреностей, відповідно до яких відповідач отримав товар, та які зберігаються у ТОВ «Агрофірма ім.Петровського»згідно вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.
З відповіді на запит Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області вбачається, ТОВ «Сільськогосподарське товариство ім.Б.Хмельницького»задекларувало податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Агрофірма ім.Петровського»у вересні 2008 року на суму 5 000 грн., в жовтні 2008 року в сумі 5 192 грн., тобто саме на ті суми ПДВ, які зазначені в наданих відповідачу накладних та податкових накладних (том 1 а.с. 10-13).
Представник відповідача витребуваний у нього колегією суддів для огляду в судовому засіданні журнал отриманих податкових накладних за вересень, жовтень 2008 року та податкову декларацію за вказаний період не надав, в судові засідання 12.10.2010 року та 21.10.2010 року не з'явився.
Також колегією суддів в оглянутих книгах місячних звітів ТОВ «Агрофірма ім.Петровського»встановлено наявність товарно-транспортних накладних 1024 від 28.09.2008 року та 463 від 23.09.2008 року, ксерокопії яких залучено до матеріалів справи. Ці накладні не співпадають з копіями, зробленими позивачем вручну та наявні в томі 1 на а.с.74,75.
Відповідач наголошував, що товарно-транспортні накладні виписані через рік після подій, на які посилається позивач. Однак наявність їх оригіналів, в яких пересвідчився суд, дає можливість зробити висновок про те, що невідповідності цих доказів є опискою позивача.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 з наступними змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписується вантажовідправником та є основним документом на перевезення вантажів. Це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Водії відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили у своїх письмових поясненнях, засвідчених належним чином, що саме за цими накладними ними перевозилось зерно з току позивача (том1 а.с.76,77).
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Вищезгадані докази в сукупності свідчать про те, що зазначений позивачем товар, в його кількості, найменуванні та вартості був отриманий відповідачем, що спростовує заперечення на позов та апеляційну скаргу.
Саме на підставі цієї норми колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту отримання відповідачем від позивача зерна пшениці на загальну суму 61 152 грн., оплату якої відповідач не здійснив.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення передбачено і ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Листом від 14.07.2009 року позивач направив товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Б. Хмельницького»письмову вимогу щодо оплати вищезазначеної сільськогосподарської продукції, яку відповідач отримав 22.07.2009 року, що підтверджується доказами поштового відділення зв'язку (том 1 а.с.68-69).
Оскільки в добровільному порядку заборгованість не сплачена, позов підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача щодо неотримання ним рахунків на оплату як на відсутність підстав для розрахунку колегія суддів вважає безпідставними з огляду на положення ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Крім того, рахунки на оплату: №58/1 від 25.09.2008 року на суму 30 000 грн., в тому числі ПДВ 5 000 грн., та №64/1 від 01.10.2008 року на суму 31 152 грн., в тому числі ПДВ 5 192 грн. (том 1 а.с.14-15) не містять такого обов'язкового реквізиту, як підпис особи, що їх отримує.
Оскільки господарський суд допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, рішення підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню.
З відповідача на користь позивача слід також стягнути підтверджені квитанціями судові витрати на сплату держмита за позовом 611,52 грн. (том 1 а.с.6), за апеляційною скаргою 306 грн. (том 2 а.с.7), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. (том 1 а.с.7).
312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачено позивачем помилково та надмірно, тому різницю 76 грн. 50 коп. слід віднести до витрат позивача.
Керуючись викладеним, ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 року у справі № 31/146(14/235-09)-10 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім. Б. Хмельницького»(пров. Парковий, 13, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51464, код ЄДРПОУ 30355611, р/р № 26001010086001 в АТ «Індекс-Банк», МФО 307015) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Петровського»(вул. Леніна, 23, с. Зоряне, Межевський район, Дніпропетровська область, 52910, код ЄДРПОУ 30506220, п/р 2600300010108 в ДФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 305675, ін. номер 305062204212) 61 152 грн. -основного боргу, 917 грн. 52 коп. - державного мита, 236 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І.Л. Кузнецова
Суддя: І.А. Сизько
Підписано в повному обсязі 08.12.2010 року.