30.11.2010 року Справа № 9/79(3/113)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів: Герасименко І.М., Сизько І.А.
при секретарі: Савіні В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Петров А.О. представник, довіреність №117юр від 15.11.10 (був присутній 16.11.10),
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №337 від 01.03.10; ОСОБА_3 фізична особа-підприємець, паспорт серії НОМЕР_1 від 10.03.98 (були присутні 16.11.10),
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Світловодськпобут” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2010р. у справі № 9/79(3/113)
за позовом спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Світловодськпобут” м.Світловодська, Кіровоградська область
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Світловодськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -гр.ОСОБА_4, м.Світловодськ
про стягнення 15 047грн.80коп.
- рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2010р. у справі №9/79(3/113) (суддя Шевчук О.В.) спільному підприємству товариству з обмеженою відповідальністю (далі-СП ТОВ)“Світловодськпобут” відмовлено в задоволенні позову про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 7523грн.90коп., надані на підставі договору №569 від 01.10.2001р. та пені в сумі 7523грн. за несвоєчасну оплату цих послуг;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з відсутності доказів приведення вказаного договору у відповідність з Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, у зв”язку з чим, останній втратив чинність з 1 січня 2006р. і зобов”язання сторін за цим договором припинено в повному обсязі;
- не погодившись з прийнятим рішенням, СП ТОВ”Світловодськпобут” подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позовні вимоги;
- у поданій скарзі йдеться про те, що відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання”, ст.714 Цивільного кодексу України при укладанні договорів на постачання теплової енергії підприємство керується загальними вимогами до договору купівлі-продажу теплової енергії, про те, що укладеним сторонами договором визначено предмет, ціна та строк його дії, договір не суперечить вимогам законодавства, які ставляться до договорів купівлі-продажу і підстави для визнання цього договору таким, що втратив чинність станом на 01.01.2006р. відсутні, про те, що після вказаної дати умови договору виконувалися сторонами, а також про те, що оскаржуване рішення не містить посилань на те, які саме положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги” порушено та які саме умови договору не приведено у відповідність з цим Законом;
- відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, згідно з усними поясненнями, наданими в судовому засіданні 16.11.2010р. вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника;
- представник третьої особи в судове засідання не з'явився;
- в порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.11.2010р.;
- 30.11.2010р. представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце засідання сторони повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2001р. СП ТОВ “Світловодськпобут” (далі-теплопостачальне підприємство) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (споживачем) укладено договір №569, на підставі якого теплопостачальне підприємство зобов'язалося постачати споживачу теплову енергію з метою гарячого водопостачання та опалення будівлі за адресою: вул.Леніна,2, а споживач -сплачувати за використану теплову енергію.
Фактична кількість тепла нараховується щомісячно з врахуванням кількості тепла, відпущеного котельними.
Відповідно до п.п.3.1, 3.3 споживач щомісячно на протязі опалювального періоду сплачує теплопостачальному підприємству за опалення та гаряче водопостачання згідно з затвердженими Світловодським міськвиконкомом тарифами.
Розрахунки по договору проводяться на підставі рахунків, які надаються підприємством споживачу. Термін перерахування і внесення платежів -не пізніше, ніж 20 число наступного за розрахунковим місяцем.
В п.5.3 договору сторонами узгоджено, що у випадку передачі теплокористуючих об'єктів або частини об'єкту на баланс другому споживачеві, або зміни форми власності підприємство повинно бути повідомлено споживачем відповідним підтвердженням, оформленим двома підписами - споживача, який здав і споживача, який прийняв об'єкт з вказівкою повних реквізитів.
П.6.3 договору встановлена відповідальність споживача перед підприємством за несвоєчасну оплату теплової енергії у вигляді пені в розмірі 1 процента від нарахованої суми за кожний день прострочки.
В п.7.1 передбачено термін дії договору в один рік з моменту його підписання . Якщо за місяць до закінчення дії договору ні одна із сторін не виявить бажання внести в нього зміни або доповнення, він продовжується на наступний рік.
Матеріали справи свідчать також і про те, що 13.04.2005р. підприємець продав нежитлове приміщення по вул.Леніна, 2 у м.Світловодськ Гайчуку І.М., але 30.09.2008р. орендував його у нового власника і відповідно до договорів оренди оплачував послуги з теплопостачання.
14.10.2008р. підприємець ОСОБА_3 звернувся до підприємства з заявою про розірвання договору №569 у зв'язку із продажем приміщення, яке розташовано по АДРЕСА_1
Як додаток до поданої заяви підприємцем вказано на договір купівлі-продажу.
Заява про розірвання договору отримана підприємством 14.10.2008р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції останнього на цій заяві.
05.02.2009р. підприємцем направлено повідомлення, в якому він, у зв'язку з відсутністю відповіді на заяву, вважає договір недійсним з моменту подачі заяви, а саме з 14.10.2008р.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Згідно з ч.6 ст.26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Ч.3 ст.651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зупиненим.
Відповідно до ч.2 ст.653 Кодексу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Щодо досліджуваної справи, то з заявою про розірвання договору №569 від 01.10.2001р., як зазначено вище, підприємець звернувся до підприємства 14.10.2008р.
Отже, з урахуванням положень наведених норм дія спірного договору та зобов'язання сторін за цим договором припинилися з 15.10.2008р.
У цьому зв'язку підстави для стягнення з підприємця заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання за жовтень 2008 -квітень 2009р.р. відсутні (згідно з розрахунком позивача сума заборгованості за жовтень 2008р. визначена в період з 23. по 31.10.2008р.).
З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити.
Обставини про недотримання підприємцем вимог п.5.3 договору колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки зазначеним пунктом встановлена форма повідомлення про зміну форми власності тепловикористуючого об'єкта, а не форма заяви про розірвання договору.
При цьому колегія суддів не погоджується з визнанням господарським судом спірного договору таким, що втратив чинність з 01.01.2006р. на підставі положень розділу VІІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Так, відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У даному випадку, після 01.01.2006р. підприємець продовжував вносити плату за отримані послуги протягом 2005-2007р.р., що підтверджується платіжними документами, наданими в матеріали справи (т.2, а.с.20-36).
В зазначених документах містяться посилання на договір №569 від 01.10.2001р.
В свою чергу підприємство продовжувало надавати послуги, чого не заперечує і сам підприємець.
Тому господарським судом неправильно застосовані положення названого Закону та зроблено неправильний висновок про втрату договором чинності.
Між тим, помилки в застосуванні норм матеріального права не вплинули на правильність судового висновку по вирішенню спору, у зв”язку з чим, оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
- рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2010р. у справі №9/79(3/113) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя І.М.Герасименко
Суддя І.А.Сизько
Повна постанова складена 08.12.2010р .